Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/14414/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2023Справа № 910/14414/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обстар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдана"

про стягнення 326 273, 30 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обстар" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдана" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 326 273, 30 грн., з яких: 190 530, 22 грн. - основного боргу, 8 179, 54 грн. - 3 % річних та 127 563, 44 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 10/11/2017-2 від 09.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

16.10.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що обов`язок з оплати вартості поставлених товарів у відповідача станом на дату подачі відзиву не настав, оскільки поставлені товари ще не реалізовані відповідачем, а також зазначає, що відповідачем повністю оплачено вартість реалізованого товару.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдана" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обстар" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 10/11/2017-2, умовами якого передбачено, що постачальник зобов?язується поставляти покупцю товари виключно відповідно до його замовлення, а покупець зобов?язується приймати такі товари та оплачувати їх вартість у порядку та на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, асортимент та вартість товару, що може бути поставлений згідно цього Договору, визначається Сторонами в Специфікації, що є невід?ємною частиною цього Договору.

Право власності на партію товару переходить Покупцю в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається відмітка Покупця про отримання товару Постачальника (п. 1.3. договору).

За умовами п. 2.1. договору, постачальник зобов`язаний: постачати товар по накладних у терміни, кількості та асортименті за узгодженням сторін; забезпечити Покупця необхідною документацією (товарна накладна, податкова накладна, якісне посвідчення). Інші документи , які необхідні для відповідного товару, згідно з чинними Правилами торгівлі, санітарно- епідеміологічним законодавством України, законодавством про захист прав споживачів.

В свою чергу, відповідно до п. 2.2. договору, покупець зобов`язаний прийняти товар за якістю та кількістю; здійснити повні розрахунки у терміни згідно з п. 6.1. цього договору.

Відповідно до п.п. 5.1-5.2. договору, постачальник постачає товар за ціною узгодженою в Специфікації. Загальна сума договору складає суму всіх накладних до цього договору.

Покупець має право на зменшення оплати за товари, що були поставлені Постачальником за цим Договором, на суму вартості товарів повернених Постачальнику відповідно до вимог п.7.5. цього Договору (п. 5.4. договору).

Згідно п. 6.1. договору, якщо Постачальник надав належним чином оформлені товарні та податкові накладні. Покупець здійснює оплату 1 (один) раз в тиждень за поставлений Постачальником Товар, який був реалізований Покупцем споживачу або будь-яким іншим третім особам протягом тижня, який передує тижню, в якому Покупцем здійснюється оплата за поставлений Товар, який був реалізований Покупцем споживачу або будь-яким іншим третім особам. Обов?язок оплати за Товар виникає у Покупця лише за фактом його реалізації кінцевому споживачу або третім особам.

Пунктом 7.5. договору визначено, що покупець має право повернути Постачальнику ще не продані товари, що були поставлені Покупцю, а Постачальник зобов?язаний прийняти такі товари та своїми силами та засобами вивезти їх від покупця протягом 7 днів з моменту повідомлення Покупцем про повернення в наступних випадках:

- якщо даний товар був повернений Покупцю споживачем товару як неякісний протягом строку придатності/зберігання або некомплектний;

- виявлення неналежної якості поставлених товарів при одержанні, підготовці до реалізації чи в період реалізації, та/або у разі двох і більшої кількості разів звернення споживачів до Покупця, щодо якості товарів;

- якщо товар не користується попитом споживачів, тобто не реалізується, протягом 50-ти календарних днів;

- якщо термін придатності/зберігання товарів сплине.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менш чим за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять одна одну про бажання розірвати договір, то останній вважається продовженим терміном на 1 (один) рік. Така пролонгація не обмежена за терміном і може здійснюватися щорічно (п. 9.1. та п. 9.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 345 530, 22 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000263 від 07.04.2021 на суму 23 375, 76 грн, № РН-0000304 від 23.04.2021 на суму 16 070, 04 грн, № РН-0000353 від 13.05.2021 на суму 10 573, 20 грн, № РН-0000373 від 20.05.2021 на суму 5 126, 40 грн, № РН-0000385 від 25.05.2021 на суму 2 041, 20 грн, № РН-0000415 від 07.06.2021 на суму 25 174, 80 грн, № РН-0000459 від 18.06.2021 на суму 9 324, 72 грн, № РН-0000508 від 08.07.2021 на суму 5 812, 20 грн, № РН-0000534 від 19.07.2021 на суму 8 277, 60 грн, № РН-0000554 від 23.07.2021 на суму 8 964, 00 грн, № РН-0000595 від 09.08.2021 на суму 10 296, 72 грн, № РН-0000624 від 15 722, 88 грн, № РН-0000628 від 19.08.2021 на суму 10 017, 36 грн, № РН-0000671 від 08.09.2021 на суму 7 583, 76 грн, № РН-0000699 від 17.09.2021 на суму 7 384, 32 грн, № РН-0000739 від 06.10.2021 на суму 18 310, 20 грн, № РН-0000768 від 13.10.2021 на суму 20 082, 12 грн, № РН-0000808 від 29.10.2021 на суму 7 482, 24, № РН-0000837 від 09.11.2021 на суму 55 019, 40 грн, № РН-0000925 від 08.12.2021 на суму 5 875, 20 грн, № РН-0000933 від 09.12.2021 на суму 7 023, 60 грн, № РН-0000946 від 14.12.2021 на суму 3 672, 00 грн, № РН-0000963 від 22.12.2021 на суму 12 727, 80 грн, № РН-0000965 від 23.12.2021 на суму 49 592, 70 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 155 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 3608 від 17.09.2021 на суму 20 000, 00 грн, № 3692 від 19.10.2021 на суму 5000, 00 грн, № 3789 від 17.11.2021 на суму 20 000, 00 грн, № 3826 від 26.11.2021 на суму 12 000, 00 грн, № 3845 від 07.12.2021 на суму 5 000, 00 грн, № 3907 від 28.12.2021 на суму 10 000, 00 грн, № 3933 від 04.01.2022 на суму 10 000, 00 грн, № 3979 від 14.01.2022 на суму 15 000, 00 грн, № 4066 від 08.02.2022 на суму 26 000, 00 грн, № 4132 від 11.03.2022 на суму 12 000, 00 грн, № 4164 від 28.03.2022 на суму 20 000, 00 грн, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдана" утворилась заборгованість у розмірі 190 530, 22 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 190 530, 22 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 179, 54 грн. - 3 % річних за період з 01.04.2022 по 25.08.2023 та 127 563, 44 грн. - інфляційних втрат за період з 01.04.2022 по 25.08.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 10/11/2017-2 від 09.11.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 345 530, 22 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000263 від 07.04.2021 на суму 23 375, 76 грн, № РН-0000304 від 23.04.2021 на суму 16 070, 04 грн, № РН-0000353 від 13.05.2021 на суму 10 573, 20 грн, № РН-0000373 від 20.05.2021 на суму 5 126, 40 грн, № РН-0000385 від 25.05.2021 на суму 2 041, 20 грн, № РН-0000415 від 07.06.2021 на суму 25 174, 80 грн, № РН-0000459 від 18.06.2021 на суму 9 324, 72 грн, № РН-0000508 від 08.07.2021 на суму 5 812, 20 грн, № РН-0000534 від 19.07.2021 на суму 8 277, 60 грн, № РН-0000554 від 23.07.2021 на суму 8 964, 00 грн, № РН-0000595 від 09.08.2021 на суму 10 296, 72 грн, № РН-0000624 від 15 722, 88 грн, № РН-0000628 від 19.08.2021 на суму 10 017, 36 грн, № РН-0000671 від 08.09.2021 на суму 7 583, 76 грн, № РН-0000699 від 17.09.2021 на суму 7 384, 32 грн, № РН-0000739 від 06.10.2021 на суму 18 310, 20 грн, № РН-0000768 від 13.10.2021 на суму 20 082, 12 грн, № РН-0000808 від 29.10.2021 на суму 7 482, 24, № РН-0000837 від 09.11.2021 на суму 55 019, 40 грн, № РН-0000925 від 08.12.2021 на суму 5 875, 20 грн, № РН-0000933 від 09.12.2021 на суму 7 023, 60 грн, № РН-0000946 від 14.12.2021 на суму 3 672, 00 грн, № РН-0000963 від 22.12.2021 на суму 12 727, 80 грн, № РН-0000965 від 23.12.2021 на суму 49 592, 70 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдана" утворилась заборгованість у розмірі 190 530, 22 грн.Доказів зворотнього суду не надано.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що обов`язок з оплати вартості поставлених товарів у відповідача станом на дату подачі відзиву не настав, оскільки поставлені товари ще не реалізовані відповідачем, а також зазначає, що відповідачем повністю оплачено вартість реалізованого товару.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.2. договору, покупець зобов`язаний прийняти товар за якістю та кількістю; здійснити повні розрахунки у терміни згідно з п. 6.1. цього договору.

Згідно п. 6.1. договору, якщо Постачальник надав належним чином оформлені товарні та податкові накладні Покупець здійснює оплату 1 (один) раз в тиждень за поставлений Постачальником Товар, який був реалізований Покупцем споживачу або будь-яким іншим третім особам протягом тижня, який передує тижню, в якому Покупцем здійснюється оплата за поставлений Товар, який був реалізований Покупцем споживачу або будь-яким іншим третім особам. Обов?язок оплати за Товар виникає у Покупця лише за фактом його реалізації кінцевому споживачу або третім особам.

Покупець має право на зменшення оплати за товари, що були поставлені Постачальником за цим Договором, на суму вартості товарів повернених Постачальнику відповідно до вимог п.7.5. цього Договору (п. 5.4. договору).

Пунктом 7.5. договору визначено, що покупець має право повернути Постачальнику ще не продані товари, що були поставлені Покупцю, а Постачальник зобов?язаний прийняти такі товари та своїми силами та засобами вивезти їх від покупця протягом 7 днів з моменту повідомлення Покупцем про повернення в наступних випадках:

- якщо даний товар був повернений Покупцю споживачем товару як неякісний протягом строку придатності/зберігання або некомплектний;

- виявлення неналежної якості поставлених товарів при одержанні, підготовці до реалізації чи в період реалізації, та/або у разі двох і більшої кількості разів звернення споживачів до Покупця, щодо якості товарів;

- якщо товар не користується попитом споживачів, тобто не реалізується, протягом 50-ти календарних днів;

- якщо термін придатності/зберігання товарів сплине.

Суд зазначає, що товар був поставлений відповідачу за видатковими накладними ще у 2021 році та станом на дату винесення судом рішення у даній справи відповідачем не надано суду доказів того, що він звертався до позивача з відповідним листами щодо повернення товару, який не реалізується та/або з повідомленням щодо наміру повернути товар внаслідок його низького попиту та неможливості реалізувати.

Тобто, товар з 2021 року перебуває у власності відповідача, останнім не надано доказів неможливості реалізувати такий товар, як і не надано доказів повідомлення позивача про необхідність вивезти не реалізований товар.

Тож, суд приходить до висновку, що такий товар був реалізований відповідачем кінцевому споживачу та не був оплачений позивачу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 6.1. договору та приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до всновку, що строк оплати поставленого позивачем товару настав та приймаючи до уваги, що остання оплата здійснена відповідачем 28.03.2022 року, починаючи з 01.04.2022 (кінець робочого тижня) відбулося прострочення виконання грошового зобов`яання зі сплати 190 530, 22 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 10/11/2017-2 від 09.11.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 190 530, 22 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 179, 54 грн. - 3 % річних за період з 01.04.2022 по 25.08.2023 та 127 563, 44 грн. - інфляційних втрат за період з 01.04.2022 по 25.08.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 8 017, 93 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.04.2022 по 25.08.2023, а також сума інфляційних втрат у розмірі 39 350, 70 грн., за період з 01.04.2022 по 25.08.2023, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хілті (Україна) ЛТД» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Обстар" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдана" (вул. Харківське шосе, буд. 63, квартира 41, м. Київ, 02091, ідентифікаційний код - 31923050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Обстар" (вул. Святошинська, буд. 15-А, м. Київ, 03115, ідентифікаційний код - 38228031) 190 530 (сто дев`яносто тисяч п`ятсот тридцять) грн 22 коп. - заборгованості, 8 017 (вісім тисяч сімнадцять) грн 93 коп. - 3 % річних, 39 350 (тридцять дев`ять тисяч триста п`ятдесят) грн 70 ккоп. - інфляційних втрат та 3 568 (три тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн 48 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков