Рішення

від 19.12.2023 по справі 911/2262/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2023 р. Справа № 911/2262/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ)

до Комунального некомерційного підприємства Амбулаторія первинної медичної допомоги Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (09150, вул. Першотравнева, буд. 1-А, с. Фурси, Білоцерківський район, Київська область)

про стягнення 72 732, 75 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ ГК Нафтогаз України звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до КНП АПМД Фурсівської сільської ради про стягнення 49 004, 95 грн основної заборгованості, 14 537, 70 грн інфляційних втрат, 7 236, 62 пені та 1 953, 48 грн трьох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлений йому природний газ згідно з типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії, затвердженим постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2023 р. відкрито провадження у справі № 911/2262/23 за позовом ТОВ ГК Нафтогаз України до КНП АПМД Фурсівської сільської ради про стягнення 72 732, 75 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.

18.08.2023 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 154/1 від 15.08.2023 р. на позовну заяву про стягнення основного боргу, пені, інфляційних витрат та 3 % річних, що долучено судом до матеріалів справи, в якому він просить суд, зокрема зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки до 1,00 грн, а також застосувати до позовних вимог позивача в частині заявлених до стягнення штрафних санкцій спеціальну позовну давність, передбачену ч. 2 ст. 258 України.

22.08.2023 р. на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь б/н від 22.08.2023 р. на відзив, що долучено судом до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ГК Нафтогаз України (далі постачальник, постачальник останньої надії) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 917-р від 22.07.2020 р. ТОВ ГК Нафтогаз України визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

26.10.2021 р. набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 р. № 1102 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236 (далі Постанова КМУ № 1102).

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими;

У відповідності до положень абзаца 19 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 р. оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник останньої надії зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

2. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

5. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 р. по 06.12.2021 р. автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем, а отже між ТОВ ГК Нафтогаз України (надалі - Постачальник) та КНП АПМД Фурсівської сільської ради (надалі - Споживач) було укладено договір постачання природного газу постачальником останньої надії на умовах публічного типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії (надалі Договір), розробленого відповідно до Закону України Про ринок природного газу та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП), від 30 вересня 2015 р. № 2496.

Також судом встановлено, що факт укладення договору підтверджується діями відповідача, які спрямовані на виконання його умов, зокрема, споживанням природного газу в період з 01.11.2021 р. по 06.12.2021 р.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (далі договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно з пунктом 2.3. Договору відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України Про ринок природного газу, Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Згідно з пунктом 4.2. Договору об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 4.3. Договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4. Договору визначено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що на споживача покладено обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Згідно з пунктом 11.1. Договору цей Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником.

Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.

На виконання умов договору та законодавства позивачем в період з 01.11.2021 р. по 06.12.2021 р. було надано відповідачу послуги з постачання природного газу обсягом 6 697, 62 куб.м. на загальну суму 142 951, 73 грн, що підтверджується рахунком № 33133 від 10.12.2021 р. на суму 93 946, 78 грн з відповідними доказами направлення даного рахунку на адресу реєстрації місцезнаходження відповідача, рахунком № 1872 від 10.01.2022 р. на суму 49 004, 95 грн з відповідними доказами направлення даного рахунку на адресу реєстрації місцезнаходження відповідача, роздруківкою відомостей з офіційного сайту позивача щодо архіву ціни ПОН для непобутових споживачів, листом оператора ГТС - ТОВ Оператор газотранспортної системи України від № ТОВВИХ-22-10675 від 04.10.2022 р. щодо надання відповіді на адвокатський запит із інформацією про остаточну алокацію відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS00016BC9500S, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (Форма № 10), відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS00016BC9500S (надано позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС), наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та станом на час розгляду справи відповідачем було частково виконано свій обов`язок по оплаті наданих послуг з постачання природного газу в період з 01.11.2021 р. по 06.12.2021 р. шляхом перерахування позивачу грошових коштів у розмірі 93 946, 78 грн, що підтверджується матеріалами позовної заяви та розрахунком заборгованості КНП АПМД Фурсівської сільської ради, наявним у матеріалах справи.

У липні 2022 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 119/4.3-8765-2022 від 08.07.2022 р. про сплату заборгованості за спожитий газ не побутовим споживачем постачальником «останньої надії», у якій він вимагав до 21.07.2022 р. сплатити суму простроченої заборгованості за послуги з постачання природного газу у розмірі 49 004, 95 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із постачанням природного газу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про ринок природного газу, Постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 р., іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 712 цього ж кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно з ст. 714 цього ж кодексу за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 1-3 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Договір постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

2. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

3. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до пунктів 1-2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС) Остаточна алокація щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу газового місяця (М) здійснюється оператором газотранспортної системи з урахуванням вимог цієї глави.

2. У точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником останньої надії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи.

Як було зазначено вище та встановлено судом у процесі розгляду справи, позивачем з урахуванням даних, отриманих від ТОВ Оператор Газотранспортної системи України щодо спожитого споживачем природного газу, були складені рахунок № 33133 від 10.12.2021 р. на суму 93 946, 78 грн та рахунок № 1872 від 10.01.2022 р. на суму 49 004, 95 грн, які в подальшому були направлені позивачем відповідачу.

При цьому, у матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджували б незгоду та/або наявність зауважень зі сторони відповідача щодо обсягу чи загальної ціни природного газу, поставленого позивачем, як постачальником останньої надії у спірний період.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо оплати за спожитий природний газ у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 49 004, 95 грн, що підтверджується типовим договором № 1 від 20.12.2021 р. постачання природного газу постачальником останньої надії, рахунком № 33133 від 10.12.2021 р. на суму 93 946, 78 грн з відповідними доказами направлення даного рахунку на адресу реєстрації місцезнаходження відповідача, рахунком № 1872 від 10.01.2022 р. на суму 49 004, 95 грн з відповідними доказами направлення даного рахунку на адресу реєстрації місцезнаходження відповідача, роздруківкою відомостей з офіційного сайту позивача щодо архіву ціни ПОН для непобутових споживачів, листом оператора ГТС - ТОВ Оператор газотранспортної системи України від № ТОВВИХ-22-10675 від 04.10.2022 р. щодо надання відповіді на адвокатський запит із інформацією про остаточну алокацію відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS00016BC9500S, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (Форма № 10), відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS00016BC9500S (надано позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС), вимогою № 119/4.3-8765-2022 від 08.07.2022 р. про сплату заборгованості за спожитий газ не побутовим споживачем постачальником «останньої надії», розрахунком заборгованості КНП АПМД Фурсівської сільської ради, іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи у повному обсязі свого обов`язку щодо оплати за спожитий природний газ у період з 01.11.2021 р. по 06.12.2021 р. згідно з договором типовим договором № 1 від 20.12.2021 р. постачання природного газу постачальником останньої надії.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві № 154/1 від 15.08.2023 р. на позовну заяву про стягнення основного боргу, пені, інфляційних витрат та 3 % річних щодо безпідставності включення КНП АПМД Фурсівської сільської ради до реєстру споживачів постачальника «останньої надії», - ТОВ ГК Нафтогаз України та віднесення спожитого відповідачем газу до портфелю позивача у період з 01.12.2021 р. по 06.12.2021 р. з огляду на укладення між відповідачем та ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг договору № 09-1335/21-БО-Т від 04.12.2021 р. постачання природного газу є безпідставними і необґрунтованими з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, пунктом 4.2. типового договору № 1 від 20.12.2021 р. постачання природного газу постачальником останньої надії визначено, що об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Тобто, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Як вбачається з листа оператора ГТС - ТОВ Оператор газотранспортної системи України від № ТОВВИХ-22-10675 від 04.10.2022 р. щодо надання відповіді на адвокатський запит із інформацією про остаточну алокацію відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS00016BC9500S, інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (Форма № 10), відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS00016BC9500S (надано позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС), що наявні в матеріалах справи, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем в тому числі з 01.11.2021 р. по 06.12.2021 р. автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Крім того, як вбачається із змісту договору № 09-1335/21-БО-Т від 04.12.2021 р. постачання природного газу, укладеного між ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг (надалі Постачальник) та КНП АПМД Фурсівської сільської ради (надалі Споживач), а саме п. 3.2. постачання газу за цим Договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

У процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували включення КНП АПМД Фурсівської сільської ради у період з 01.11.2021 р. по 06.12.2021 р. до Реєстру споживачів ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом в процесі розгляду справи, відповідач у період з 01.11.2021 р. по 06.12.2021 р. у встановленому порядку був включений до портфеля постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України, а отже між ТОВ ГК Нафтогаз України (надалі - Постачальник) та КНП АПМД Фурсівської сільської ради (надалі - Споживач) було укладено договір постачання природного газу постачальником останньої надії на умовах публічного типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії, що унеможливлювало здійснення постачання природного газу ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг за договором № 09-1335/21-БО-Т від 04.12.2021 р. постачання природного газу, укладеного між ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг та КНП АПМД Фурсівської сільської ради у період з 01.12.2021 р. по 06.12.2021 р. включно.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 49 004, 95 грн за типовим договором № 1 від 20.12.2021 р. постачання природного газу постачальником останньої надії є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену типовим договором № 1 від 20.12.2021 р. постачання природного газу постачальником останньої надії, за період прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті наданих послуги з постачання природного газу з 01.02.2022 р. по 31.07.2022 р. всього на загальну суму 7 236, 62 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.5. типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 7 236, 62 грн.

Як було зазначено вище, відповідач у відзиві № 154/1 від 15.08.2023 р. на позовну заяву про стягнення основного боргу, пені, інфляційних витрат та 3 % річних, зокрема просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки до 1,00 грн, а також застосувати до неї позовну давність.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

У свою чергу норми статті 233 Господарського кодексу України визначають як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2022 р. у справі № 916/2302/21.

Приписами частин 1, 2 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 цього ж кодексу особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві № 154/1 від 15.08.2023 р. на позовну заяву про стягнення основного боргу, пені, інфляційних витрат та 3 % річних просить суд застосувати до позовних вимог позивача в частині заявлених до стягнення штрафних санкцій спеціальну позовну давність, передбачену ч. 2 ст. 258 України.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 258 цього ж кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 цього ж кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 р. до 22.05.2020 р. на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (у редакції від 01.07.2023 р.) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 р. до 30.06.2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 20.05.2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22.07.2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 30.03.2020 р. № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину..

Крім того, Законом України від 15.03.2022 р. № 2120-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" із 05:30 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Зокрема, Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 18.08.2023 строком на 90 діб.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. ст. 256-258, 259, п. 12, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також того, що позивач звернувся в Господарський суд Київської області із позовною заявою № 119/4.2.1-24482-2023 від 10.07.2023 р. до відповідача про стягнення 72 732, 75 грн 21.07.2023 р., суд дійшов висновку, що позовна давність не спливла, і відповідно позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача за захистом своїх прав і інтересів по стягненню заборгованості, в тому числі по стягненню пені від суми основної заборгованості за типовим договором № 1 від 20.12.2021 р. постачання природного газу постачальником останньої надії.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за типовим договором № 1 від 20.12.2021 р. постачання природного газу постачальником останньої надії за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті за спожитий природний газ з 01.02.2022 р. по 31.05.2023 р. всього на загальну суму 14 537,70 грн та 1 953, 48 грн відповідно до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 14 537,70 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача трьох процентів річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 1 953, 48 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 191, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Амбулаторія первинної медичної допомоги Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (09150, вул. Першотравнева, буд. 1-А, с. Фурси, Білоцерківський район, Київська область; ідентифікаційний код 42408329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ; ідентифікаційний код 40121452) 49 004 (сорок дев`ять тисяч чотири) грн 95 (дев`яносто п`ять) коп. основної заборгованості, 7 236 (сім тисяч двісті тридцять шість) грн 62 (шістдесят дві) коп. пені, 14 537 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять сім) грн 70 (сімдесят) коп. інфляційних збитків, 1 953 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят три) грн 48 (сорок вісім) коп. 3 % річних та судові витрати 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

3.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца