Рішення

від 18.12.2023 по справі 914/2104/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2023 Справа № 914/2104/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСП Панель"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ Фрут Капітал"

про стягнення 50339,69 грн

представники сторін не викликались.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮСП Панель" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ Фрут Капітал" про стягнення 50339,69 грн, з яких 31795,47 грн основний борг, 1740,48 грн пеня, 14307,12 грн інфляційні втрати та 2496,62 грн 3% річних.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

24.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮСП Панель" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБ Фрут Капітал" (покупець) укладено договір поставки №1926, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується за замовленням (специфікацією) покупця передати останньому у власність певний товар, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити цей товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору, предметом постачання (товаром) є: панелі «сендвіч» (тришарова панель, що складається з металічних обшивок (холоднокатаної гарячєоцинкованої сталі з полімерним або іншим покриттям) і наповнювача (мінеральної вати та/або пінополістиролу)), технічні характеристики яких та кількість викладені у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що товар постачається партіями. Під «партією товару» розуміється визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо). Підставою для виникнення зобов`язання постачальника щодо конкретної партії товару є прийняте постачальником відповідне затверджене покупцем замовлення (специфікація), яке містить інформацію про найменування (асортимент), кількість, ціну та загальну вартість товару), яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пунктів 4.1.-4.4. договору, оплата за поставлений товар здійснюється у формі безготівкового розрахунку на таких умовах: 80% - передоплата, 20% - за партію товару протягом 2 (двох) банківських днів від моменту письмового повідомлення про готовність до відвантаження. Покупець здійснює попередню оплату за товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, але не раніше підписання сторонами специфікації. Оплата проводиться в безготівковій формі шляхом переведення грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 5.5. договору, приймання товару за кількістю, якістю та асортиментом здійснюється сторонами у відповідності до накладних і в порядку, визначеному діючим законодавством України та умовами даного договору протягом одного робочого дня. Претензії за кількістю, якістю та асортиментом після прийняття товару покупцем не приймаються, за виключенням виявлення протягом гарантійних термінів скритих недоліків товару, яких було не можливо виявити при їх прийнятті.

Пунктом 5.8. договору передбачено, що у випадку поставки товару, що не відповідає умовам даного договору (неякісний товар), покупець вправі відмовитись від поставки в цілому, а постачальник зобов`язується відшкодувати всі витрати, пов`язані з придбанням товару, та виплатити покупцю штраф в розмірі 2% від вартості неякісного товару та на вимогу покупця повернути усі грошові кошти сплачені за товар протягом трьох днів з дати надсилання відповідного повідомлення покупцем.

Відповідно до пункту 6.1. договору, за несвоєчасну оплату вартості замовленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ.

Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов договору №1926 від 24.01.2019 позивач здійснив поставку товару відповідачу, однак відповідач порушуючи умови договору не здійснив повної оплати за поставлений йому товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 31795,47 грн.

Керуючись пунктом 6.1. договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1740,48 грн.

Крім того, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 14307,12 грн інфляційних втрат та 2496,62 грн 3% річних.

Таким чином, враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 50339,69 грн, з яких 31795,47 грн основний борг, 1740,48 грн пеня, 14307,12 грн інфляційні втрати та 2496,62 грн 3% річних.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 24.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮСП Панель" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБ Фрут Капітал" (покупець) укладено договір поставки №1926, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується за замовленням (специфікацією) покупця передати останньому у власність певний товар, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити цей товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Факт поставки відповідачу товару підтверджується такими видатковими накладними: №200214/003 від 14.02.2020 на суму 275270,40 грн, №200206/003 від 06.02.2020 на суму 275270,40 грн, №200214/004 від 14.02.2020 на суму 252331,20 грн, №200206/004 від 06.02.2020 на суму 252331,20 грн, №200306/002 від 06.03.2020 на суму 280368,00 грн, №200306/003 від 06.03.2020 на суму 336441,60 грн, №200402/001 від 02.04.2020 на суму 193835,03 грн, №200408/002 від 08.04.2020 на суму 132097,14 грн та №П200807/006 від 07.08.2020 на суму 28830,00 грн.

Отже як вбачається із матеріалів справи, позивач на підставі договору поставки №1926 від 24.01.2019 відповідно до вищевказаних видаткових накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 2026774,97 грн.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткові оплати на загальну суму 1945203,20 грн. Факт здійснення відповідачем часткових оплат на загальну суму 1945203,20 грн підтверджується такими платіжними інструкціями: №292 від 31.01.2020 на суму 250000,00 грн, №360 від 10.02.2020 на суму 140000,00 грн, №106 від 12.02.2020 на суму 137601,60 грн, №397 від 14.02.2020 на суму 527601,60 грн, №167 від 11.03.2020 на суму 200000,00 грн, №279 від 20.03.2020 на суму 120000,00 грн, №1776 від 21.08.2020 на суму 150000,00 грн, №2289 від 09.10.2020 на суму 100000,00 грн, №2316 від 16.10.2020 на суму 70000,00 грн, №2390 від 23.10.2020 на суму 100000,00 грн та №2565 від 27.11.2020 на суму 150000,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 31795,47 грн основного боргу. Отже враховуючи вищезазначене, заявлена до стягнення основна заборгованість в розмірі 31795,47 грн підтверджується матеріалами справи. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 31795,47 грн основного боргу є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення 1740,48 грн пені суд зазначає таке.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із розрахунку пені, позивач здійснює її нарахування виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, оскільки у стовпчику "Розрахункова ставка" вказано, що за період з 11.08.2020 по 31.12.2020 розмір процентів за 1 день становив 0,03279%, а за період з 01.01.2021 по 10.02.2021 розмір процентів за 1 день становив 0,03288%.

Так, відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому як встановлено судом, згідно з пунктом 6.1. договору, за несвоєчасну оплату вартості замовленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ.

Таким чином здійснюючи нарахування пені позивачу в даному випадку необхідно було виходи з того, що її розмір за згодою сторін становить одну облікову ставку НБУ, а не дві облікові ставки НБУ.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що за період з 11.08.2020 по 31.12.2020 розмір процентів за 1 день становить 0,01639% (6% / 366 = 0,01639%), а за період з 01.01.2021 по 10.02.2021 розмір процентів за 1 день становить 0,01644% (6% / 365 = 0,01644%).

З огляду на вказане, розмір пені за період з 11.08.2020 по 31.12.2020 становить 675,71 грн (28830,00 грн х 0,01639% х 143 = 675,71 грн), а розмір пені за період з 01.01.2021 по 10.02.2021 становить 194,33 грн (28830,00 грн х 0,01644% х 41 = 194,33 грн).

Таким чином загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 870,04 грн (675,71 грн + 194,33 грн = 870,04 грн).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14307,12 грн інфляційних втрат та 2496,62 грн 3% річних є обґрунтовані, з огляду на що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку позов задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 31795,47 грн основного боргу, 870,04 грн пені, 14307,12 грн інфляційних втрат та 2496,62 грн 3% річних.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7743 від 04.07.2023.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2637,59 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ Фрут Капітал" (81500, Львівська область, Городоцький район, місто Городок, вулиця Артищівська, будинок 9, корпус 1, ідентифікаційний код 39878629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСП Панель" (46010, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Текстильна, будинок 28, ідентифікаційний код 34473655) 31795,47 грн основного боргу, 870,04 грн пені, 14307,12 грн інфляційних втрат, 2496,62 грн 3% річних та 2637,59 грн витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Петрашко М.М.