Рішення

від 11.12.2023 по справі 914/1954/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023 Справа № 914/1954/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька кабельна компанія», с.Воля-Баранецька Самбірського району Львівської області,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-мет», м.Львів,

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТ ФАСТ ПРОМ», м. Чернівці,

про визнання договору недійсним,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: Ю. Семененко,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька кабельна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-мет» та Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТ ФАСТ ПРОМ» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №01/02/23 від 01.02.2023. У позовній заяві позивач також зазначив, що очікує понести витрати за надання правової допомоги у розмірі 10'000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26 червня 2023 року справу № 914/1954/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про відступлення права вимоги №01/02/23 від 01.02.2023 укладено без погодження ТОВ «Галицька кабельна компанія», оскільки у договорі №01/08/22-п купівлі-продажу від 01.08.2022 (п.8.4 договору) міститься обов`язкове застереження щодо письмової згоди іншої сторони договору на передачу своїх прав або обов`язків третій стороні. Відтак, вимога ТОВ «Волинь-мет» б/н від 05.06.2023, як нового кредитора, про сплату заборгованості не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 03.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.08.2023; встановлено строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Ухвала суду була надіслана за адресою позивача та відповідачів, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Ухвали суду від 03.07.2023, 01.08.2023 та 12.09.2023 та 03.10.2023 надіслані відповідачу на адресу, вказану Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і повернуті засобами поштового зв`язку із зазначенням у довідці про повернення «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою». Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Відтак, в розумінні ст.242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. Окрім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.). Хід розгляду справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

17.07.2023 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву (вх.№17716/23), у якому відзначив, що при укладенні договору про відступлення права вимоги представник ТОВ «БРОУСТАР» (нова назва ТОВ «РЕСТ ФАСТ ПРОМ») повідомив, що отримав дозвіл від ТОВ «Галицька кабельна компанія». Обов`язку перевіряти вказану інформацію відповідач 1 (новий кредитор) не зобов`язаний. Тому договір про відступлення права вимоги №23/05/23 від 23.05.2023 не може бути визнано недійсним. Також зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат складатиме 10'000,00 грн.

Протокольною ухвалою від 03.10.2023 Господарський суд Львівської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.11.2023, про що порядку ст.121 ГПК України повідомив ТОВ «РЕСТ ФАСТ ПРОМ». 07.11.2023 судове засідання відкладено на 21.11.2023. Ухвала була надіслана на юридичну адресу сторін, докази про що знаходяться у матеріалах справи.

30.11.2023 відповідачем 1 подано клопотання про виправлення описки у відзиві на позовну заяву.

07.12.2023 позивач подав клопотання про виправлення технічної описки, допущеної у позовній заяві при зазначенні номера договору про відступлення права вимоги, просить визнати недійсним договір №01/02/23 від 01.02.2023.

Представник позивача у судове засідання 11.12.2023 з`явився, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Представник відповідача 1 у судове засідання 11.12.2023 не з`явився, проте 07.12.2023 подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідач 2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, з заявами та клопотаннями не звертався, правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідача 2 було належним чином повідомлено про відкриття провадження, та подальші засідання на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач 2, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 11.12.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01 серпня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БРОУСТАР» (змінено найменування на ТОВ «РЕСТ ФАСТ ПРОМ») (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька кабельна компанія» (покупець) укладено договір №01/08/22-п купівлі-продажу, згідно умов якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і оплатити його на умовах цього договору. Товаром за цим договром є брухт та відходи кольорових металів. Ціна товару за цим договором вказується у накладних на відвантаження товару. Загальна сума цього договору визначається сумою всіх накладних на поставки за цим договором (п.1.2 та п.1.3 договору). Термін дії договору узгоджений сторонами у розділі 4 договору.

За умовами п.8.4 та 8.5 договору жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за цим договором третій стороні без письмової згоди на це іншої сторони договору. Умови цього договору можуть бути змнені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документа.

Позивач стверджує, що всупереч положенням п.8.4 договору №01/08/22-п купівлі-продажу від 01.08.2022, без згоди позивача, відповідачем 2 (первісний кредитор) та відповідачем 1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №01/02/23 від 01.02.2023 з додатком (акт приймання-передачі документів), відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за грошовими зобов`язаннями, що виникло між первісним кредитором та боржником за договором купівлі-продажу №01/08/22-п від 01.08.2022.

У пункті 1.3 договору про відступлення права вимоги сторони передбачили, що новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання грошового зобов`язання згідно п.1.2 даного договору. Строк дії договору та інші умови викладені розділі 5 договору.

05.06.2023 ТОВ «Волинь-мет», на підставі договору про відступлення права вимоги №01/02/23 від 01.02.2023, звернулося до позивача з вимогою про сплату заборгованості за договором №01/08/22-п від 01.08.2022.

Позивач стверджує, що письмової згоди на відступлення прав та обов`язків за договором №01/08/22-п купівлі-продажу від 01.08.2022 відповідачу 2 (первісному кредитору) не надавав, тому договір №01/02/23 від 01.02.2023 про відступлення права вимоги укладений між відповідачами всупереч вимог ст.516 ЦК України та умовам п.8.4 договору купівлі-продажу від 01.08.2022.

На переконання позивача, відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (положення ч.1 ст. 626 ЦК України).

Між позивачем та відповідачем 2 виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору №01/08/22-п купівлі-продажу від 01.08.2022.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 193 ГК України, яка кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У пункті 8.4 договору передбачено, що жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за цим договором третій стороні без письмової згоди на це іншої сторони договору.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Натомість, вчинені дії відповідачів з укладення спірного договору №01/02/23 про відступлення права вимоги від 01.02.2023 без письмової згоди позивача порушили суб`єктивні права та законні інтереси позивача, та відповідно, у позивача наявні правові підстави для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним такого договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є стороною спірного правочину, а відтак право на звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору визначається його заінтересованістю. Критеріями визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі є: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені.

Суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16, у якій вказано, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч.3 ст.215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та ч.6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави для заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 та ст. 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки це не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів. Однак, сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Враховуючи закріплене приписами ст. 6 та 627 ЦК України, право на свободу договору та врегулювання правовідносин на власний розсуд, а також передбачене ч.1 ст.516 ЦК України право на встановлення договором іншого порядку заміни кредитора в зобов`язанні, то відсутність передбаченої договором обов`язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 904/9674/16, від 22.05.2018 у справі №904/11838/16, від 05.06.2019 у справі № 910/10412/18).

Як уже відзначалося, п.8.4 договору №01/08/22-п купівлі-продажу від 01.08.2022 визначено, що жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за цим договором третій стороні без письмової згоди на це іншої сторони договору.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, для укладення між відповідачами договору №01/02/23 про відступлення права вимоги від 01.02.2023 необхідним було отримання письмового погодження позивача. Доказів отримання згоди позивача на укладення договору про відступлення права сторонами не подано. Представником позивача підтверджено, а відповідачем 1 визнано, що письмової згоди на укладення договору про відступлення права вимоги ТОВ «Галицька кабельна компанія» не надавалось.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що договір про відступлення права вимоги є таким, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Оскільки матеріалами справи підтверджено відсутність письмової згоди позивача на укладення договору про відступлення права вимоги, а відповідачі доводів позивача не спростували, належних та достатніх доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, не надали, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інстукцією №5885 від 23.06.2023 на суму 2'684,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судовий збір у розмірі 2'684,00 грн. покладається на відповідачів у рівних частках.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 73-80, 123, 129, 221, 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 01/02/23 від 01.02.2023, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-мет» (ідентифікаційний код 42895670) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРОУСТАР» (змінено найменування на ТОВ «РЕСТ ФАСТ ПРОМ», ідентифікаційний код 44335829).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-мет» (79024, м. Львів, вул.Промислова, 50/52; (ідентифікаційний код 42895670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька кабельна компанія» (Львівська область, Самбірський район, с.Воля-Баранецька, вул.Лесі Українки, 10; ідентифікаційний код 34904727) 1'342,00 грн. судового збору.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТ ФАСТ ПРОМ» (58001, м. Чернівці, вул.Головна, 89; ідентифікаційний код 44335829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька кабельна компанія» (Львівська область, Самбірський район, с.Воля-Баранецька, вул.Лесі Українки, 10; ідентифікаційний код 34904727) 1'342,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.12 2023.

Суддя Б. Яворський.