Рішення

від 12.12.2023 по справі 914/3118/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2023 Справа № 914/3118/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МІДІАЛ», м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд», м. Новояворівськ, Львівська обл.,

про: стягнення 80 285,58 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Куксов В.Г.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МІДІАЛ» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд» про стягнення 80 285,58 грн.

Ухвалою від 23.10.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи на 21.11.2023.

Ухвалою від 21.11.2023 суд відклав розгляд справи на 12.12.2023.

12.12.2023 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (Вх. № 30376/23).

В судове засідання 12.12.2023 з`явився представник Позивача, надав пояснення по суті спору, просив позов задоволити, представник Відповідача не з`явився, причин не явки не вказав, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, однак не скористались своїм правом, та не з`явились в судове засідання, суд розглядає справу за наявними доказами у справі.

В судовому засіданні 12.12.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за Договором поставки № 020821-01 від 02.08.2021 року в частині оплати поставленого товару позивачем, у зв`язку з чим за ТОВ «Вікнабуд» утворилась заборгованість у розмірі 29 854,56 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 14 474,30 грн інфляційних втрат, 2 647,70 грн 3% річних та 33 309,02 грн пені.

У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати за надання правової (правничої) допомоги, в судовому засіданні 12.12.2023 зробив відповідну заяву та зазначив, що докази на виконання такої буде подано у порядку п.8 ст.129 ГПК України.

12.12.2023 подав клопотання що відповідачем на рахунок позивача сплачено 12 000,00 грн, просив суд закрити провадження в частині стягнення 12 000,00 грн основного боргу.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

02 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Мідіал» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд» (Покупець) було укладено Договір поставки № 020821-01, відповідно до умов якого ТзОВ «Фірма «Торговий Дім «Мідіал» взяло на себе зобов`язання поставити Покупцю електротехнічну продукцію, а ТзОВ «Вікнабуд» зобов`язалося прийняти та здійснити своєчасно оплату Продукції (п. 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору видаткові накладні на продукцію, оформленні при прийманні продукції в пункті поставки, підтверджують кількість фактично прийнятої продукції, яку Покупець зобов`язаний оплатити на підставі викладеного рахунку та у строки згідно даного Договору.

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Продавця, що вказаний в даному Договорі. Валюта розрахунків гривня. Покупець здійснює 100 % передоплату кожної конкретної партій. (пункт 4.1, 4.2 договору).

Позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, поставив продукцію, що зокрема підтверджується видатковою накладною № 144 від 16.09.2021 на суму 66 104,12 грн та видатковою накладною № 146 від 16.09.2021 на суму 3 973,94 грн.

Як стверджує позивач, в порушення вимог Договору, відповідач лише частково виконав зобов`язання по оплаті поставленого Товару, відтак станом на момент звернення з даним позовом до суду існує заборгованість, яка виникла на підставі Договору, згідно вказаних видаткових накладних на загальну суму 29 854,56 грн.

Таким чином, свої зобов`язання щодо поставки Товару ТОВ «ТД Мідіал» виконало в повному обсязі та належним чином. А Відповідач порушив умови вищезгаданого Договору і не здійснив оплату в повному обсязі за вже отриманий Товар.

Відтак, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору Відповідачем щодо оплати вартості поставленої продукції, ТОВ «ТД Мідіал» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за поставлений та неоплачений товар у розмірі 80 285,58 грн заборгованості, з яких 29 854,56 грн основний борг, інфляційні втрати 14 474,30 грн, 3% річних у розмірі 2 647,70 грн та 33 309,02 грн пені.

Після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив на рахунок позивача

12 000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку ТОВ «ТД «Мідіал» долученою до матеріалів справи, в цій частині позивач просив закрити провадження. Відтак з урахуванням часткової оплати сума основного боргу ТОВ «Вікнабуд» перед ТОВ «ТД «Мідіал» складає 17 854,56 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦПК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом між ТОВ «Торговий дім «Мідіал» та ТОВ «Вікнабуд» було укладено договір поставки № 020821-01 від 02.08.2021, згідно умов якого Продавець зобов`язувався поставити у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язався прийняти Товар та своєчасно оплатити.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар, який відповідач оплатив частково, заборгованість станом на дату подання позовної заяви до суду становила 29 854,56 грн.

Після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив на рахунок позивача

12 000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку ТОВ «ТД «Мідіал». Відтак стягнення в частині 12 000,00 грн підлягає закриттю.

З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в розмірі 17 854,56 грн.

За несвоєчасну та часткову оплату Товару Позивачем нараховано Відповідачу інфляційні втрати 14 474,30 грн, 3% річних у розмірі 2 647,70 грн та 33 309,02 грн пені.

Щодо стягнення пені.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до п.5.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення грошового зобов`язання.

Належним чином дослідивши умови Договору, суд встановив, що п. 5.2. Договору не містить іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання" тощо.

Верховний Суд, вирішуючи питання, чи змінює вжите в умові Договору формулювання у вигляді: - "Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язань", строк нарахування штрафних санкцій, наведений в частини 6 статті 232 ГК України, зробив висновок, що цю умову неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій.

Відтак, умову, передбачену у п. 5.2. укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від якого Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення.

При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. (Постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20)

Відповідно до матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування пені з 16.09.2021 року (з дати останньої поставки товару ) по 30.09.2023.

Одночасно суд зазначає, що сторони засвідчили у договорі строк оплати, а саме 100% передоплату, відтак строк оплати настає у покупця з моменту поставки товару в силу положень ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно матеріалів справи, остання поставка повару відбулася 16.09.2021, що підтверджується видатковою накладною №146 від 16.09.2021 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України). Відтак, строк нарахування пені повинен обчислюватися з 17.09.2021 року, з наступного дня після поставки товару.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, враховуючи вищевикладене, обраний позивачем період та суму боргу, встановлений законом шестимісячний строк для нарахування пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 4533,24 грн.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми, у розмірі 2 647,70 грн за період з 16.09.2021 року по 30.12.2023 рік.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Одночасно суд зазначає, що сторони засвідчили у договорі строк оплати, а саме 100% передоплату, відтак строк оплати настає у покупця з моменту поставки товару в силу положень ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно матеріалів справи, остання поставка товару відбулася 16.09.2021, що підтверджується видатковою накладною №146 від 16.09.2021 року.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відтак, строк нарахування 3% повинен обчислюватися з 17.09.2021 року, з наступного дня після поставки товару.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, дійшов висновку, що позивачем зазначено не правильний період прострочення грошового зобов`язання (з врахуванням ч.1 ст. 692 ЦКУ) 3% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 2 647,12 грн, в задоволенні решти відмовити.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Судом встановлено, що позивачем нараховано інфляційні втрати відповідачу за періоди з 16.09.2021 року по 30.06.2023 та з 01.09.2023 по 30.09.2023 рік у сумі 14 474,30 грн., провівши нарахування інфляційних втрат за кожен день окремо.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань починаючи з 17.09.2021 та за вказаними періодами, дійшов висновку, що такий здійснено вірно, до стягнення підлягає 14 474,30 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі: 17854,56 грн сума основного боргу, 14 474,30 грн інфляційних втрат, 2 647,12 грн 3% річних та 4533,24 грн пені. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю. В частині стягнення 12 000,00 грн основної заборгованості закрити провадження.

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Відтак до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 1521,40 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд» (81053, Львівська обл., Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Привокзальна, З, код ЄДРПОУ 30328888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Мідіал» (79014, м. Львів, вул. Ніжинська, буд. 33, кв. 12, код ЄДРПОУ 40469950) 39 509,22 грн та 1521,40 грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 12 000,00 грн.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Позивачу у відповідності до ст. 129 ГПК України у 5-ти денний термін надати докази понесення витрат на правову допомогу.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2023 року.

Суддя Запотічняк О.Д.