Рішення

від 19.12.2023 по справі 917/1845/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2023 Справа № 917/1845/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О. І. розглянувши справу № 917/1845/23

за позовною заявою Регіональної державної лабораторії Держпроспоживслужби в Полтавській області, вул. Миру, 2, с. Горбанівка, Полтавська область, 38751

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод», вул. Володимирівська, 203, м. Глобине, Полтавська область, 39000

про стягнення 100 357, 53 грн заборгованості

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

09.10.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Регіональної державної лабораторії Держпроспоживслужби в Полтавській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» про стягнення заборгованості за договором № 2 про надання послуг на проведення лабораторних випробувань від 04.01.2021 року (вх. № 1970/23).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання умов договору № 2 про надання послуг на проведення лабораторних випробувань від 04.01.2021 року, а саме: не здійснення оплати в повному обсязі за надані послуги наданих послуг у загальному розмірі 100 357,53 грн.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути на його користь судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою від 11.10.2023 року суд залишив позовну заяву Регіональної державної лабораторії Держпроспоживслужби в Полтавській області без руху та надав позивачу строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

16.10.2023 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду (вх. № 13129, вих. № б/н від 16.10.2023 року).

Відповідно до даної заяви, позивачем подано обґрунтований розрахунок суми 100 357,53 грн, що стягується; копії рахунків-фактур; копії листа щодо дебіторської заборгованості № 467 від 02.06.2023 року та листа № 308 від 19.06.2023 року; докази сплати судового збору у встановленому порядку у розмірі 2684,00 грн, а також надано належні докази надсилання відповідачеві копії позовної заяви з додатками.

18.10.2023 року до суду від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду (вх. №13284, вх. № б/н від 18.10.2023 року), що є ідентичною вищезазначеній, до якої було додано належної якості копії рахунків-фактур, обґрунтований розрахунок суми 100 357,53 грн, що стягується, копії листа щодо дебіторської заборгованості № 467 від 02.06.2023 року та листа № 308 від 19.06.2023 року, оригінал опису вкладення у цінний лист на адресу відповідача (направлення позовної заяви з додатками) та докази надіслання копій наданих на виконання даної ухвали документів на адресу відповідача.

Ухвалою від 19.10.2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1845/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

23.10.2023 року до суду через засоби поштового зв`язку надійшов оригінал заяви про виконання ухвали суду від 16.10.2023 року з відповідними додатками (вх. № 13439/23).

06.11.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14207), відповідно до якого відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі з огляду на те, що на підставі наданих позивачем розрахунків та згідно умов договору ним було здійснено попередню оплату в сумі 81 886,35 грн за послуги з дослідження шроту та оболонки соєвої за показниками якості та безпечності, що підтверджується платіжними дорученнями №С8-3469 від 29.03.2021 року та №С8-3225 від 23.03.2021 року (сплачено за загальну вартість послуг відповідно до наданих рахунків у 2021 році).

Як зазначає відповідач, за результатами наданих послуг позивачем було надано йому експертні висновки №000830е/21 від 24.03.2021 року, № 000847 е/21 від 29.03.2021 року та №000846 е/21 від 29.03.2021 року, які є ще одним підтвердженням належного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати послуг.

Також, як зазначає відповідач, відповідно до актів виконаних робіт №511 від 23.03.2021 року, № 547 від 29.03.2021 року та № 548 від 29.03.2021 року загальна вартість наданих послуг становила 81 886,35 грн.

Крім того, посилання позивача на необізнаність про зміни законодавства щодо збільшення розміру плати за послуги та відповідно помилкового виставлення рахунків не є підставою вимагати доплати за послуги, які були надані та повністю оплачені ще у 2021 році, адже відповідно до п. 2.4 договору, зміна тарифів не розповсюджується на вже оплачені замовником послуги за наданими виконавцем рахунком. При цьому, відповідач зазначає, що у 2021 році сторони проводили звірку взаємних розрахунків за період 9 місяців 2021 року, за результатами якої було складено та підписано акт №688, за яким кінцеве сальдо кінцеве станом на 30.09.2021 складає 0,00 грн. Тобто позивач сам визнав відсутність заборгованості з боку відповідача станом на 30.09.2021 року.

20.11.2023 року до суду через засоби поштового зв`язку від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 14856), де зазначено, що відповідачем не спростовано доводи позивача. Підтвердження оплати послуг по вищезазначеним рахункам у позивача наразі немає. Позивач звертає увагу на те, що його не було вчасно проінформовано про внесені зміни до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 13.02.2013 року №96, так як наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 25.02.2021 року №395 «Про внесення змін до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 13.02.2013 року №96» був зареєстрований Мінюстом 12.03.2021 року за № 315/35937 та був внесений до єдиного державного реєстру нормативно-правових актів 12.03.2021 року і опублікований в «Офіційний вісник України» 12.03.2021 року, №19, ст. 829, тобто в один день (п`ятниця). У зв`язку з чим відповідачеві були направлені рахунки фактури №1171 від 02.06.2023 року (як додаток до рахунку №611 від 19.03.2021 р.) на суму 22 454,42 грн, № 1172 від 02.06.2023 року (як додаток до рахунку №622 від 22.03.2021 р.) на суму 64 397,38 грн, № 1173 від 02.06.2023 року (як додаток до рахунку №623 від 22.03.2021 р.) на суму 13 505,74 грн.

Позивач стверджує, що від відповідача не надходила оплата як за попередніми рахунками, так і за тими, що виставлялися пізніше.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

18.10.2021 року між Регіональною державною лабораторією Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» (далі відповідач, замовник) було укладено договір № 2 про надання послуг на проведення лабораторних випробовувань (далі - договір, а. с. 9-119).

Умовами договору сторони передбачили:

-замовник доручає на підставі листа заявки, де перераховані види лабораторних випробувань, а виконавець зобов`язується провести випробування біоматеріалів, кормів та ін. Дослідження шорту гранульованого та негранульованого, оболонки соєвої, олії соєвої та зерна сої (після закінчення технологічного циклу обробки) за показниками якості та безпечності відповідно до вимог чинного законодавства України, СТУ, ТУ У, СОУ та іншої нормативної документації на продукцію та сировину, вимогами країни-імпортера і тими, що зазначені в зовнішньоекономічному контракті, розпорядженні «Про порядок вивезення, завезення та карантинування худоби в господарствах області» №9 від 19.04.2007 року, правила відбору зразків патологічного матеріалу, крові, кормів, води та пересилання їх для лабораторного дослідження №15-14/111 від 15.04.1997 року, Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб тварин, птахів, риб та бджіл та ін. (п. 1.1 договору);

-після виконання лабораторних випробувань та одержання коштів за їх проведення виконавець надає замовнику експертний висновок за їх результатами та акт виконаних робіт / наданих послуг (п. 1.8 договору);

-при одержанні зразків виконавець надає замовнику рахунок за проведення досліджень, вартість яких визначається на підставі прейскуранта цін, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства 13.02.2013 року №96 (п. 2.1 договору);

-розрахунки за надання послуг, передбачених даним договором здійснюється у вигляді 100 % оплати за поточний рахунок виконавця протягом 9 (дев`яти) днів після одержання виконавцем зразків та отримання замовником рахунку. Датою оплати вартості послуг є дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця (п. 2.2 договору);

- виконавець залишає за собою право не здійснювати надання послуг з проведенням досліджень у випадку порушення замовником п. 2.2 цього договору. У випадку, якщо виконавцем проведені дослідження, а з боку замовника п. 2.2 договору не виконано, виконавець має право не видавати замовникам експертний висновок з їх результатами ( п. 2.3 договору);

-Виконавець залишає за собою право змінювати тарифи на лабораторні випробування, у випадку внесення змін до діючого прейскуранта відповідно до чинного законодавства, на протязі дії даного договору, про що виконавець повідомляє замовника не пізніше ніж в триденний термін з дати зміни тарифів. При цьому, зміни тарифів не розповсюджуються на вже оплачені замовником послуги за наданим виконавцем рахунком (п. 2.4 договору);

-замовник приймає на себе зобов`язання своєчасно здійснювати оплату лабораторних випробовувань, проведених виконавцем (3.3 договору);

- замовник зобов`язується вчасно надавати реквізити та зміни до них (п. 3.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем було надано відповідачеві рахунки на проведення досліджень, а саме: №611 від 19.03.2021 року на суму 24 057,34 грн, №622 від 22.03.2021 року на суму 43 321,03 грн та №623 від 22.03.2021 року на суму 14 507,98 грн.

Позивач стверджує, що вони не були оплачені.

Крім того позивач зазначає, що розмір плати за послуги був визначений згідно із умовами договору та визначився згідно з п. 3.1. договору, де розмір плати встановлювався відповідно до чинного законодавства. Таким нормативно-правовим актом був наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13 лютого 2013 року № 96 (у редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України 26.01.2016 №18, де був затверджений розмір плати за послуги, які надаються регіональними службами ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні і транспорті за бюджетними установами центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Як стверджує позивач, вищезгаданий наказ діяв по 11 березня 2021 року.

25.02.2021 року наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України за №395 були внесені зміни до затверджених наказом від 13.02.2013 №96 розміру плат за вищезазначені послуги. Даний Наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 25.02.2021 №395 «Про внесення змін до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13 лютого 2013 №96» був зареєстрований Мінюстом 12.03.202l року за №315/35937 та був внесений до єдиного державного реєстру нормативно-правових актів 12 березня 2021 року і опублікований в «Офіційний вісник України» 12 березня 2021 року, № 19, тобто в один день (п`ятниця).

Враховуючи вищезазначене, технічно Регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби в Полтавській області не могла бути проінформована щодо набрання чинності даного наказу. До того ж, на єдиному державному вебпорталі відкритих даних Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів була відсутня відповідна інформація з 12 березня 2021 року по 22 березня 2021 року.

У зв`язку з цим позивачем були виставлені рахунки за відповідні послуги в період з 12 березня 2021 року по 22 березня 2021 року, у сумі 100357,53 грн (з урахування рахунків № 1171 від 02.06.2023 року на суму 22 454,42 грн, №1172 від 02.06.2023 року на суму 64 397,38 грн та № 1173 від 02.06.2023 року на суму 13 505,74 грн) (а. с. 44 - 52).

02.06.2023 року Регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби в Полтавській області звернулася з листом щодо дебіторської заборгованості № 487(а. с. 56, 57) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги, де було зазначено, що за період з 12.03.2021 року по 22.03.2021 року були виставлені рахунки відповідно до старої редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.02.2013 року № 96, а тому просить сплатити борг у розмірі 100 357,53 грн (з урахуванням зміни тарифів).

У відповідь на вищезазначену вимогу відповідач направив на адресу позивача лист (вих. № 308 від 19.06.2023 року, а с. 58), де зазначив, що враховуючи фактичну сплату замовником послуг згідно з рахунками, виписаними виконавцем, будь-які зміни тарифів, внесених після вказаного періоду, не можуть застосовуватися до вже оплачених послуг.

11.08.2023 року позивач повторно звернувся з листом-вимогою про повернення дебіторської заборгованості, однак відповіді на нього не отримала (вих. № 728, а. с. 15 17)

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджує відповідач, 23.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» 23.03.2021 року перерахувало на користь позивача 24 057,34 грн (платіжна інструкція №С8-3225, призначення платежу: оплата за послуги по дослідженню шроту соєвого з/г рах. № 611 від 19.03.2021 року. В тому числі ПДВ: 4009,56), також 29.03.2021 року 57 829,01 грн (платіжна інструкція №С8-3469, призначення платежу: оплата за послуги по дослідженню шроту соєвого та соєвої оболочки з/г рах. № 622, 623 від 22.03.2021 року. В тому числі ПДВ: 9638,17) (а. с. 98 ,99).

Також, відповідно до матеріалів справи, сторонами складено та підписано акти про виконанні роботи, а саме: №548 від 29.03.2021 року (згідно рахунку №623 від 22/03/2021 року на суму 14 507,98 грн), №547 від 29.03.2021 року (згідно рахунку №622 від 22/03/2021 року на суму 43 321,03 грн) та №511 від 23.03.2021 року (згідно рахунку №611 від 19/03/2021 року на суму 24 057,34 грн) (а. с. 100 102).

Крім того, як зазначає позивач, за результатами наданих послуг за договором № №2 від 04.01.2021 року позивачем було надано відповідачу експертні висновки №000830е/21 від 24.03.2021 року, № 000847е/21 від 29.03.2021 року та №000846е/21 від 29.03.2021 року (а. с. 103 119).

В матеріалах справи наявний акт звірки №688 взаємних розрахунків станом на період : 9 місяців 2021 року, з якого вбачається відсутність заборгованості між сторонами (підписаний та скріплений печатками сторін) (а. с. 120 ,121).

Отже, вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 100 357,53 грн основного боргу.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): ордер №1171411 від 05.10.2023 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.06.2017 року, договір №2 про надання послуг на проведення лабораторних випробовувань від 04.01.2021 року, лист вимога вих. № 467 від 02.06.2023 року, лист відповідача вих. №308 від 19.06.2023 року, лист вимога вих. № 728 від 11.08.2023 року, рахунок - фактура №611 від 19.03.2021 року, рахунок - фактура №1171 від 02.06.2023 року, рахунок - фактура №622 від 22.03.2021 року, рахунок - фактура №1172 від 02.06.2023 року, рахунок - фактура №623 від 22.03.2021 року, рахунок - фактура №1173 від 02.06.2023 року,

розрахунок заборгованості.

На заперечення позовних вимог відповідач надав наступні докази (копії): договір №2 про надання послуг на проведення лабораторних випробовувань від 04.01.2021 року, рахунок - фактура №611 від 19.03.2021 року, рахунок - фактура №622 від 22.03.2021 року,

рахунок - фактура №623 від 22.03.2021 року, платіжні інструкції №С8-3225 від 23.03.2021 року та № С8-3469 від 29.03.2021 року, акти про виконання робіт: 548 від 29.03.2021 року, №547 від 29.03.2021 року та № 511 від 23.03.2021 року, експертні висновки №000830е/21 від 24.03.2021 року, № 000847е/21 від 29.03.2021 року та №000846е/21 від 29.03.2021 року, акт звірки №688.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Положеннями статті 181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами договору про надання послуг на проведення лабораторних випробувань від 04.01.2021 року, враховуючи права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених позовних вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини послуг та регулюються загальними нормами права про послуги ст.901 - 907 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору надав послуги по проведенню, що підтверджується актами про виконання робіт: 548 від 29.03.2021 року, №547 від 29.03.2021 року та № 511 від 23.03.2021 року, експертними висновками №000830е/21 від 24.03.2021 року, № 000847е/21 від 29.03.2021 року та №000846е/21 від 29.03.2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При одержанні зразків виконавець надає замовнику рахунок за проведення досліджень, вартість яких визначається на підставі прейскуранта цін, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства 13.02.2013 року №96 (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору розрахунки за надання послуг, передбачених даним договором здійснюється у вигляді 100 % оплати за поточний рахунок виконавця протягом 9 (дев`яти) днів після одержання виконавцем зразків та отримання замовником рахунку. Датою оплати вартості послуг є дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Замовник приймає на себе зобов`язання своєчасно здійснювати оплату лабораторних випробовувань, проведених виконавцем (3.3 договору).

Оскільки сторони у договорі обумовили строк здійснення оплати робіт відповідачем за договором, то згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач на виконання умов договору у березні 2021 року надав відповідачу рахунки на оплату послуг (рахунок - фактура №611 від 19.03.2021 року, рахунок - фактура №622 від 22.03.2021 року, рахунок - фактура №623 від 22.03.2021 року) на загальну суму 81 886,35 грн.

Також, посилаючись на відсутність підтвердження оплати вищезазначених рахунків, направив відповідачу у червні 2023 року рахунки - фактури №1171 від 02.06.2023 року, №1172 від 02.06.2023 року та №1173 від 02.06.2023 року, як додатки до зазначених рахунків за березень 2021 року з найменуваннями: «Виправлення технічної помилки в рахунках за період 2021 р.» на загальну суму 18 471,18 грн.

Відповідно до п. 2.4. договору виконавець залишає за собою право змінювати тарифи на лабораторні випробування, у випадку внесення змін до діючого прейскуранта відповідно до чинного законодавства, на протязі дії даного договору, про що виконавець повідомляє замовника не пізніше ніж в триденний термін з дати зміни тарифів. При цьому, зміни тарифів не розповсюджуються на вже оплачені замовником послуги за наданим виконавцем рахунком .

Відповідач, надаючи до суду платіжні інструкції №С8-3225 від 23.03.2021 року та № С8-3469 від 29.03.2021 року на загальну суму 81 886,35 грн, підтвердив, що ним було оплачено надані послуги за договором №2 про надання послуг на проведення лабораторних випробовувань від 04.01.2021 року (платіжна інструкція №С8-3225, призначення платежу: оплата за послуги по дослідженню шроту соєвого з/г рах. № 611 від 19.03.2021 року. В тому числі ПДВ: 4009,56; платіжна інструкція №С8-3469, призначення платежу: оплата за послуги по дослідженню шроту соєвого та соєвої оболонки з/г рах. № 622, 623 від 22.03.2021 року. В тому числі ПДВ: 9638,17).

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться акти про виконання робіт: 548 від 29.03.2021 року, №547 від 29.03.2021 року та № 511 від 23.03.2021 року (підписані та скріплені печатками сторін) та експертні висновки №000830е/21 від 24.03.2021 року, № 000847е/21 від 29.03.2021 року та №000846е/21 від 29.03.2021 року, які відповідно до п. 1.8 договору, надаються виконавцем замовнику після виконання лабораторних випробувань та одержання коштів за їх проведення.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме: факту не зарахування на його рахунок коштів в рахунок оплати відповідачем за надані послуги за договором № 2 про надання послуг на проведення лабораторних випробувань від 04.01.2021 року відповідно до рахунків - фактур №611 від 19.03.2021 року, №622 від 22.03.2021 року, №623 від 22.03.2021 року.

Суд зазначає, що зважаючи на надані відповідачем докази перерахування у повному обсязі коштів за надані послуги у вигляді 100% передплати 23.03.2021 року та 29.03.2021 року на загальну суму 81 886,35 грн відповідно до наданих у березні 2021 року рахунків фактур, позивач необґрунтовано заявляє вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 100 357,53 грн (з урахуванням зміни тарифів). До того ж, відповідно до умов договору зміни тарифів не розповсюджуються на вже оплачені замовником послуги за наданим виконавцем рахунком .

Враховуючи вищенаведені обставини, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про те, що шляхом оплати 23.03.2021 року та 29.03.2021 року грошових коштів у розмірі 81 886,35 грн Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» належним чином виконав умови договору від 04.01.20221 року, діючи при цьому добросовісно.

Отже, зважаючи на фактичне вчинення відповідачем дій з перерахунку коштів на користь позивача (з відповідним призначенням платежу) у розмірі 81 886,35 грн, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Регіональної державної лабораторії Держпроспоживслужби в Полтавській області в даній справі.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позовні вимоги Регіональної державної лабораторії Держпроспоживслужби в Полтавській області задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 19.12.2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Тимощенко О.М.