Рішення

від 06.12.2023 по справі 924/972/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"06" грудня 2023 р. Справа № 924/972/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Крупській В.В., розглянувши матеріали

за позовом Міністерства юстиції України м. Київ

до 1. Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини" м. Хмельницький

до 2. Комуністичної партії України м. Київ

про:

- визнання недійсним договору дарування квартири №10 від 08.06.2015 загальною площею 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 57, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 652849368107;

- скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини" на квартиру №10, загальною площею 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 57

За участю:

від позивача: Дмитришина В.В. згідно Витягу з наказу №3405-к від 27.12.2022

від відповідача 1: Савченко О.В. згідно Ордера серія ВО№1060483 від 19.09.2023

від відповідача 2: не з`явився

Рішення ухвалюється 06.12.2023, оскільки в судовому засіданні 20.11.2023 оголошувалась перерва.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

06.12.2023 в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

12.09.2023 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Міністерства юстиції України м. Київ до Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини" м. Хмельницький та до Комуністичної партії України м. Київ про визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення загальною площею 70,1кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, 57, кв. 10, м. Шепетівка, Хмельницької області , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 652849368107, укладеного між відповідачем 2 та відповідачем 1, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О. та зареєстрований за №1068; а також скасування державної реєстрації прав відповідача 1 на вказане нежитлове приміщення.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами вирішення судового спору про заборону діяльності Комуністичної партії України, ініційованого у 2014 році Міністерством юстиції України, рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 року у справі №826/9751/14 заборонено діяльність Комуністичної партії України та передано майно, кошти та інші активи партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави. В подальшому, в ході виконання Мін`юстом судового рішення в частині передання майна партії встановлено, що після подання позову у справі №826/9751/14 Комуністичною партією України відчужене належне їй майно Благодійній організації "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини" на підставі оскаржуваного договору дарування, який, на переконання позивача, є фіктивним, а тому підлягає визнанню недійсним.

Як на правову підставу позову посилається на ст. 234 Цивільного кодексу України, стверджуючи, що спірний договір укладено між партією та Благодійним фондом, керівником якого на момент відчуження майна був член керівних органів Хмельницької обласної комуністичної партії України, тобто член партії та керівник підпорядкованої організації партії Корнійчук Ігор Володимирович.

В позовній заяві, позивач зазначає про наявність підстав вважати, що в даному випадку сторони спірного договору знали заздалегідь, що такий договір не буде виконаний та що він має інші цілі, ніж передбачені договором. Вважає, що перехід права власності на спірне майно від партії до відповідача 1 внаслідок укладення спірного договору мав на меті приховування справжніх намірів учасників правочину, а саме уникнення застосування наслідків заборони діяльності Комуністичної партії України та, відповідно, Миколаївської обласної організації Комуністичної партії України. В даному контексті посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 03.07.2019 року у справі №369/11268/16-ц, від 19.10.2016 року, від 23.08.2017 року у справі №306/2952/14-ц та від 09.09.2017 року у справі №359/1654/15-ц. Додатково просить врахувати положення ст. 105 ЦК України щодо встановлення порядку і строків заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється; доповнення ст. 21 Закону України "Про політичні партії" нормою про передання всіх активів забороненої політичної партії у власність держави, що є санкцією за вчинення правопорушення, яка передбачена законом.

Окрім того, наголошує, що позивач в даному випадку є кредитором у спірних правовідносинах, а оскаржуваний договір спрямований на уникнення звернення стягнення на майно Комуністичної партії України навіть до набрання чинності відповідними змінами у законодавстві та прийняття рішення у справі №826/9751/14. Укладення такого договору спрямоване на завдання шкоди інтересам кредиторів, їх майновим правам, позаяк правочин відбувся після відкриття провадження у справі №826/9751/14 та був спрямований на зменшення свого майна з метою приховування його від звернення стягнення кредиторів. З посиланнями на позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 22.04.2021 року у справі №908/794/19, від 03.07.2019 року у справі №369/11268/16-ц, від 19.10.2016 року, від 23.08.2017 року у справі №306/2952/14-ц та від 09.09.2017 року у справі №359/1654/15-ц зауважує, що правочин не може використовуватись учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, а дії особи на відчуження майна, яка достеменно була обізнана про необхідність виконання грошового зобов`язання тощо, свідчать про недобросовісність цієї особи при укладенні договору відчуження майна.

З огляду на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.02.2019 року у справі №646/3972/16-ц, зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання недійсним договору як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, передбачена ст. 228 ЦК України.

Додатково, з врахуванням проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем 1, для відновлення становища, яке існувало до відповідного порушення, просить скасувати державну реєстрацію прав БО "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини" на спірне приміщення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023, позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

Крім цього, 12.09.2023 представником позивача надіслано до суду клопотання про витребування доказів (вх.№05-08/3036/23), в якому просив суд витребувати оригінал оспорюваного у даній справі договору від відповідачів та приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Романішина Я.О. Заяву мотивував положеннями частини 4 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 18.09.2023 суд:

- прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №924/972/23 за правилами загального позовного провадження;

- призначив підготовче засідання у справі на 11:00год. 11.10.2023;

- клопотання представника позивача про витребування доказів задовольнив;

- зобов`язав приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Романішина Ярослава Олександровича, Благодійну організацію "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини", Комуністичну партію України у строк до 09.10.2023р. надати суду належним чином засвідчену копію договору дарування нерухомого майна від 08.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О. та зареєстрованого за №1068.

03.10.2023 на адресу суду через службу діловодства приватним нотаріусом Романішиним Я.О., на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2023 надіслано належним чином засвідчену копію договору дарування від 08.06.2015 (згідно супровідного листа вх.№05-22/6317/23 від 03.10.2023).

06.10.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача 1 надійшли письмові пояснення (вх.№05-08/3308/23), в яких водночас просить суд залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Романішина Я.О.

В поясненнях відповідач 1 зазначає про те, що звертаючись до суду із позовною заявою, Міністерством юстиції України жодним належним та допустимим доказом не доведено факту порушення прав та інтересів позивача зі сторони відповідачів, що в свою чергу, є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 2 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, постановою Кабінету Міністрів України №896 від 12.08.2020 передбачено те, що Мін`юст лише вживає заходів щодо розшуку майна політичної партії, зокрема відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін`юст. Згідно із п. 4 вказаного вище Порядку №896 у разі коли перелік майна містить відомості про цінні папери, корпоративні права, нерухоме або рухоме майно (крім об`єктів права інтелектуальної власності, земельних ділянок та коштів), то уповноваженим органом управління таким майном є Фонд державного майна. Таким чином, у даному випадку, у разі посилання позивачем на порушення прав державної власності на спірне майно, належним позивачем у даній справі, на думку відповідача 1, є Фонд державного майна України. У поясненнях відповідач 1 звертає увагу суду на те, що визначаючи початок перебігу строку звернення до суду (з 27.07.2022), позивач фактично визнає те, що станом на момент укладення договору дарування вказаний договір відповідав вимогам закону, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання вказаного правочину недійсним. Наголошує, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність будь-якої із підстав для визнання фіктивним договору дарування, а у позовній заяві викладено лише загальні міркування та припущення позивача стосовно того, що існують підстави для задоволення відповідних позовних вимог. Зауважує про те, що станом на момент набуття благодійною організацією "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини" права власності на спірну квартиру будь-яких заборон, обмежень щодо розпоряджень вказаним майном не існувало, в тому числі, зареєстровано не було, що додатково свідчить про добросовісність набувача на таке майно. До пояснень додано додаткові докази по справі.

06.10.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача 1 надійшла заява (вх.№05-08/3310/23) про застосування строку позовної давності, в якій просить суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

10.10.2023 на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№05-08/3364/23) про зміну предмета позову у даній справі та викладення його в наступній редакції:

- визнати недійсним договір дарування квартири загальною площею 70,1кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, 57, кв. 10, м. Шепетівка, Хмельницької області , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 652849368107, укладений 08.06.2015 між відповідачем 2 та відповідачем 1, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О. та зареєстрований за №1068;

- скасувати державну реєстрацію прав відповідача 1 на вказану квартиру.

В обгрунтування поданої заяви вказує про те, що при формуванні позовних вимог позивачем допущено технічну помилку, та у предметі договору дарування від 08.06.2015 №1068 зазначено не квартиру, а нежитлове приміщення.

10.10.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання (вх.№05-22/6494/23), в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із перебуванням у відрядженні.

Ухвалою суду від 11.10.2023 прийнято заяву представника позивача (вх.№05-08/3364/23 від 10.10.2023) про зміну предмета позову та відкладено підготовче засідання у справі на 12:00год. 23.10.2023.

19.10.2023 представником позивача надіслано до суду правову позицію позивача по справі (вх.№05-22/6699/23).

В своїй письмовій позиції позивач зазначає про те, що позивач не знав і не повинен був знати про повний перелік майна, належного Комуністичній партії України з 2014, 2015 років та звернувся з даним позовом в межах строків, передбачених чинним законодавства для захисту порушеного права.

Реалізуючи свої повноваження, Міністерство юстиції України, як представник держави, після отримання відомостей щодо переліку майна забороненої судом Комуністичної партії України, з метою запобігання незаконного відчуження даного майна, звернулось до суду з даним позовом. Зазначене, на думку позивача, спростовує доводи відповідача 1 щодо відсутності права Мін`юсту захищати інтереси держави та звертатись до суду з відповідним позовом.

У письмовій позиції наголошує, що укладення спірного договору спрямовано не на реальне настання наслідків договору дарування квартири, а Комуністична партія України мала на меті уникнення передачі майна у державну власність. Вважає, що правова позиція відповідача 1 не спростовує доводи позивача щодо фіктивності договору дарування квартири, загальною площею 70,1кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, 57, кв. 10, м. Шепетівка, Хмельницької області.

23.10.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання (вх.№05-22/6739/23), в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

В підготовчому засіданні 23.10.2023, враховуючи приписи ст. 50 ГПК України, відсутність стверджуваних обставин впливу рішення суду у справі на права та обов`язки приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Романішина Я.О., суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання, якою відмовив відповідачу 1 у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Романішина Я.О., а також оголосив перерву у даній справі на 11:00год. 13.11.2023.

13.11.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання (вх.№05-22/7198/23), в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

13.11.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання (вх.№05-08/3711/23), в якому просить суд продовжити строк підготовчого провадження у даній справі на 30 днів.

Ухвалою суду від 13.11.2023 суд відмовив у задоволенні клопотань представника відповідача 1 про відкладення підготовчого засідання та про продовження підготовчого провадження, а також закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 10:00год. 20.11.2023.

У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача 2 про розгляд справи, ухвалою суду від 20.11.2023 відкладено судове засідання на 11:00год. 06.12.2023.

28.11.2023 представником відповідача 1 надіслано до суду додаткові письмові пояснення по справі (вх.№05-22/7603/23).

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2023 позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Як стверджується матеріалами справи, ухвала суду від 20.11.2023, яка надсилалась відповідачу 2 за адресою: Київська область, Київський район, м. Київ, вул. Борисоглібська, 7 повернута на адресу суду із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

На підставі наведеної норми закону, відповідач 2 вважається належно повідомлений про судовий розгляд справи.

Відповідач 2 письмового відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач 2 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

На установчих зборах членів Компартії України від 14.08.1993, окрім іншого, схвалено пропозицію про створення Хмельницької міської організації Компартії України (згідно Протоколу від 14.08.1993).

Відповідно до протоколу першого пленуму Хмельницького обкому Компартії України №1 від 24.05.1997, окрім іншого, обрано першим секретарем обкому Компартії України 1 членом бюро Корнійчука Ігоря Володимировича.

Відповідно до протоколу 111-1 конференції Хмельницької обласної організації Компартії України від 24.05.1997 обрано членами обкому Компартії України від Хмельницької міської організації Корнійчука І.В.

Згідно з протоколом першого пленуму Хмельницького обкому Компартії України від 24.05.1997, серед іншого, обрано першим секретарем обкому партії України 1 членом бюро Корнійчука І.В.

11.07.2014, Окружним адміністративним судом м. Києва, відкрите провадження в справі № 826/9751/14, за позовом Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України до Комуністичної партії України про заборону діяльності політичної партії, в зв`язку з порушенням статті 5 Закону України "Про політичні партії в Україні" (чинної на час звернення з відповідним позовом).

08.06.2015 року між Комуністичною партією України в особі Мельника Дмитра Лукіча (дарувальник) та Благодійним фондом "Відродження Хмельниччини" в особі Сидорука Олександра Володимировича (обдаровуваний) укладено договір дарування (далі - договір), згідно п. 1 якого Комуністична партія України подарувала (безоплатна передача майна у власність), а Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини" прийняв у дарунок квартиру №10, загальною площею 70,1кв.м., житловою площею 44,9кв.м., яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні (К. Маркса), буд. 57, реєстраційний номер майна - 33424486.

У п. 2 договору передбачено, що вказане майно належить дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області Петровською Л.О. 24.05.2011 за р/н - 1581.

У п. 3. договору сторони дійшли згоди оцінити дарунок в 32000,00грн. Відповідно довідки від 01.06.2015 року, балансова вартість майна, що є предметом цього договору становить 32000,00грн.

Дарувальник свідчить, що згадане майно до цього часу нікому не продане, не подароване, не заставлене, у спорі і під забороною (арештом) не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесене та вільне від будь-яких прав третіх осіб (п. 4. договору).

Дарувальник передав, а обдаровуваний прийняв вказану квартиру (ключі, документи на оплату комунальних послуг, тощо) (п. 6 договору).

У п. 11 договору сторони підтверджують, що договір відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру мнимого та удаваного договору, а також не є зловмисним договором.

Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О. та зареєстровано в реєстрі за №1068.

Відповідно до письмової інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 15.08.2023 року, квартира №10, загальною площею 70,1кв.м., житловою площею 44,9кв.м., яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні (К. Маркса), буд. 57, належить на праві власності Благодійному фонду "Відродження Хмельниччини" (код ЄДРПОУ38303595) на підставі договору дарування від 08.06.2015 року №1068 (дата реєстрації права власності - 08.06.2015).

До цього, квартира перебувала у власності Комуністичної партії України на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 1571, виданий 24.05.2011, видавник: ПН Петровська Л.О.

05.07.2022р. Восьмими апеляційним адміністративним судом рийнято рішення у справі №826/9751/14, яким задоволено адміністративний позов Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання "Свобода", Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації "Воля-Громада-Козацтво", Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора. Заборонено діяльність Комуністичної партії України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00049147), адреса вул. Борисоглібська, 7, м. Київ, 04070. Передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

07.11.2022 Міністерством юстиції України видано наказ від № 4964/5 "Про затвердження переліку майна, коштів та інших активів забороненої судом Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ 00049147), її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, що передається у власність держави".

Під час опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Мінюстом встановлено, що після відкриття, 11.07.2014, провадження в адміністративній справі про заборону діяльності Комуністичної партії України, останньою безоплатно відчужено квартиру №10, загальною площею 70,1кв.м., житловою площею 44,9кв.м., яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні (К. Маркса), буд. 57 на підставі договору дарування від 08.06.2015 року №1068 (дата реєстрації права власності - 08.06.2015), укладеного між Комуністичною партією України та Благодійним фондом "Відродження Хмельниччини" (код ЄДРПОУ38303595).

До цього, квартира перебувала у власності Комуністичної партії України на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 1571, виданий 24.05.2011, видавник: ПН Петровська Л.О.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру громадських формувань та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Корнійчук Ігор Володимирович є членом керівних органів та головою комісії з припинення Хмельницької обласної організації Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ 22987878) та був керівником, засновником, представником Благодійного фонду "Відродження Хмельниччини" (код ЄДРПОУ38303595) у період з 06.07.2012р по 10.04.2023р.

При зверненні до суду з позовом у даній справі Міністерство юстиції України вказує, що договір дарування від 08.06.2015 підлягає визнанню недійсним з огляду на його фіктивність, оскільки сторони при його укладанні знали заздалегідь, що він не буде виконаний, а його укладання спрямовано не на реальне настання наслідків договору дарування, а має на меті уникнення передачі майна у державну власність. Також позивач наголошує, що спірний договір укладено сторонами з метою виведення майна зі складу ліквідаційної маси, оскільки за змістом ч.3 ст.105 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 11.07.2014р. - дата відкриття провадження у справі щодо заборони діяльності комунстичної партії) орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Вказані обставини стали підставами для звернення Міністерства юстиції України з позовом у даній справі, в якому заявлено вимоги про визнання недійсним зазначеного договору дарування та скасування державної реєстрації прав Благодійної організації"Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", на нерухоме майно яке є предметом договору.

При цьому, в обґрунтування наявності повноважень на звернення до суду з відповідним позовом Міністерство юстиції України зазначає, що саме на нього покладені повноваження щодо вжиття заходів до розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку майна політичної партії, переданого у власність держави.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо належності позивача у справі.

За змістом частин 2, 4 статті 21 Закону України "Про політичні партії в Україні" заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається в рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За пунктами 2, 3 Порядку переходу в власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 № 896, далі - Порядок) відбувається після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, в резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави (далі - рішення суду), Мін`юст вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін`юст.

За результатами заходів із розшуку майна політичної партії Мін`юст складає та затверджує перелік майна політичної партії, переданого в власність держави.

Міністерством юстиції України, виданий наказ від 07.11.2022 № 4964/5 "Про затвердження переліку майна, коштів та інших активів забороненої судом Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ 00049147), її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, що передається у власність держави".

Під час опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Мінюстом встановлено, що після відкриття, 11.07.2014, провадження в адміністративній справі про заборону діяльності Комуністичної партії України, останньою безоплатно відчужено квартиру №10, загальною площею 70,1кв.м., житловою площею 44,9кв.м., яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні (К. Маркса), буд. 57 на підставі договору дарування від 08.06.2015 року №1068 (дата реєстрації права власності - 08.06.2015), укладеного між Комуністичною партією України та Благодійним фондом "Відродження Хмельниччини" (код ЄДРПОУ38303595) (оспорюваний договір).

Враховуючи, що саме на Мін`юст покладені повноваження щодо вжиття заходів стосовно розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку її майна, переданого в власність держави, відтак Міністерство юстиції України, за висновком суду, є належним позивачем у справі.

Щодо вимог про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності Благодійного фонду "Відродження Хмельниччини" на нерухоме майно (похідна вимога).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Отже, при розгляді позову про визнання правочину недійсним необхідним є надання оцінки діям сторін договору також і в контексті критеріїв добросовісності, справедливості і недопустимості зловживання правами.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

Водночас не виключається також визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) (висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

Верховний Суд у Постанові по справі № 920/1402/21(920/1102/22) від 29.11.2023р. звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право. (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Договір, який укладений з метою виведення майна щоб уникнути негативних наслідків, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19)).

Дії відповідача-2 щодо відчуження майна є діями спрямованими на виведення майна із своєї власності, після відкриття провадження у справі про заборону діяльності політичної партії, є очевидно недобросовісними, свідчать про зловживання правами та набувають ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, від 10.12.2021 у справі №370/3154/14, а також у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

Суд звертає увагу, що метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).

Судом також враховується, що Велика Палата Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зробила висновок, що "позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якого може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним".

Судом враховується, що однією із підстав недійсності договору позивач також зазначає укладення договору всупереч принципу добросовісності та з підстав недопустимості зловживання правом,

За змістом ч.2 ст.21 Закону України "Про політичні партії" (в редакції, що діяла на момент укладення спірного правочину) заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.

Надаючи оцінку моменту укладення договору, суд констатує, що спірний договір укладено у період після відкриття провадження у справі про заборону діяльності комуністичної партії. Надаючи оцінку сторонам договору, а саме тим обставинам, що згідно з відомостями Єдиного реєстру громадських формувань та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Корнійчук Ігор Володимирович є членом керівних органів та головою комісії з припинення Хмельницької обласної організації Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ 22987878) та був керівником, засновником, представником Благодійного фонду "Відродження Хмельниччини" (код ЄДРПОУ38303595) у період з 06.07.2012р по 10.04.2023р., суд приходить до висновку, що укладений між відповідачами договір дарування від 08.06.2015р. містить ознаки фраудаторного правочину, тобто є таким, який укладено на шкоду кредиторам, з порушенням вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч. 3, ч. 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, у підозрілий період та з заінтересованою особою, отже наявні підстави для визнання недійсним з моменту укладення спірного договору дарування від 08.06.2015р.

06.10.2023 представником відповідача 1 надіслано до суду заяву (вх.№05-08/3310/23) про застосування строку позовної давності, в якій просить суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Судом враховується, що 27.07.2022р. рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №826/9751/14, яким заборонено діяльність Комуністичної партії України набрало законної сили, і саме з цієї дати у позивача виник обов`язок щодо моніторингу реєстраційних дій щодо відчуження Комуністичною партією України об`єктів нерухомості у період з 11.07.2014р. - дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що датою початку перебігу позовної давності є - 27.07.2022р., дата набрання рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №826/9751/14 про заборону діяльності Комуністичної партії України законної сили.

Зважаючи на приписи ст.257 Цивільного кодексу України та визначений судом початок перебігу позовної давності, суд приходить до висновку, що позивач звернувся з позовом в межах строків позовної давності, а тому заява відповідача про відмову в позову по причині пропуску позовної давності не підлягає задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині визнання договору дарування квартири від 08.06.2015 недійсним, у силу статті 216 ЦК України, вказаний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За таких обставин, вимоги позивача про скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини" на квартиру №10, загальною площею 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 57, які є похідними вимогами від вимог про визнання недійсним договору, також підлягають задоволенню.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що доводи якими позивач обґрунтовував позовні вимоги знайшли своє підтвердження, а тому позов Міністерства юстиції України підлягає задоволенню повністю.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору понесені позивачем при поданні позовної заяви до суду покладаються на відповідачів, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 123, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири №10 загальною площею 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 57, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 652849368107, укладений 08.06.2015 між Комуністичною партією України (м. Київ, вул. Борисоглібська, 7, код ЄДРПОУ 00049147) та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини" (м. Хмельницький, вул. Ярослава Галана, 7, код ЄДРПОУ 38303595), посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О. та зареєстрований за №1068.

Скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини" м. Хмельницький, вул. Ярослава Галана, 7, код ЄДРПОУ 38303595) на квартиру №10, загальною площею 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 57, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 652849368107.

Стягнути з Комуністичної партії України (м. Київ, вул. Борисоглібська, 7, код ЄДРПОУ 00049147) на користь Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622, ) 2684,00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини" (м. Хмельницький, вул. Ярослава Галана, 7, код ЄДРПОУ 38303595) на користь Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622, ) 2684,00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2023.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 5 примірників:

1 - до справи (в паперовому екз.);

2 - позивачу (vpid@minjust.gov.ua на електронну пошту);

3-відповідачу 1 представнику адвокату Савченко О.В. (на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 );

4-5 - відповідачу 2 (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 7 рекомендованим, CK-KPU@KPU.KIEV.UA на електронну пошту).