Ухвала

від 18.12.2023 по справі 908/2518/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/2518/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023

у справі №908/2518/22

за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра Груп Лтд"

до боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технотронікс Сервіс"

про банкрутство, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про зобов`язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, результати проведеної інвентаризації основних фондів, тощо було відмовлено; звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено; банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технотронікс Сервіс", ліквідовано; провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області, звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 якою було відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду, ухвалити нове судове рішення, яким клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області задовольнити. В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що він є контролюючим органом та у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство боржника має право провести документальну позапланову перевірку боржника.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі №908/2518/22, залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі № 908/2518/22, в частині відмови у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області, залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №908/2518/22, в якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та направити справу до Господарського суду Запорізької області для продовження судового розгляду.

З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Розглянувши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області, з наступних підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КУзПБ (щодо першої групи судових рішень - пункт 55.1 цієї постанови), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ (друга група судових рішень - пункт 55.2. цієї постанови) - статтями 255, 287 ГПК України.

Така правова позиція неодноразово висловлювалась у судових рішеннях Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.04.2021 у справі № 4/5007/33-Б-11, від 06.05.2021 у справі 910/2526/14, від 18.05.2021 у справі № 924/549/19, від 19.05.2021 у справі № 925/236/15.

Частиною 1 ст. 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 2 частини першої ст.287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п.3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ухвала суду в частині відмови у задоволенні клопотання про зобов`язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, результати проведеної інвентаризації основних фондів, тощо, відповідно до частини першої ст. 255 ГПК України, касаційному оскарженню не підлягає .

Законодавцем у ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент звернення Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області з касаційною скаргою на оскаржувану постанову апеляційного суду - після набрання чинності з 15.04.2023 змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023) у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Отже, частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на момент прийняття оскаржуваного судового рішення та прийняття судом касаційної інстанції даної ухвали не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанов апеляційних судів, прийнятих за результатом апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції в частині розгляду питання щодо відмови у задоволенні клопотання про зобов`язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, результати проведеної інвентаризації основних фондів, тощо.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).

Суд звертає увагу скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі про банкрутство не була предметом розгляду в суді апеляційної інстанції в цій частині.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області на вказане судове рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки, Державною податковою службою України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області подано касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №908/2518/22 предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 в частині відмови у задоволенні клопотання про зобов`язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, результати проведеної інвентаризації основних фондів, тощо, яка не підлягає касаційному оскарженню як відповідно до ст. 255 Господарського процесуального кодексу України так і не підлягає касаційному оскарженню відповідно до частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, не підлягає касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, 255, 287 пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №908/2518/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.