Рішення

від 11.12.2023 по справі 357/10877/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10877/23

Провадження № 2/357/3019/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

11 грудня 2023 року Білоцерківськийміськрайонний судКиївської областів складі:головуючого -судді Бондаренко О.В.,при секретарі КононюкуП.О.,розглянувши впорядку загальногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданніцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Центр надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області, про скасування арешту,

В С Т А Н О В И В :

06.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_3 . Вона є спадкоємцем другої черги за законом і вчасно прийняла спадщину після смерті брата. Однак, оформити спадщину не має можливості, оскільки нотаріусом при перевірці реєстрів було виявлено арешти накладені на майно брата. Так, 11.02.2015 ухвалою суду у справі № 357/12063/14-ц, в якості забезпечення позову було накладено арешт на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та реєстраційною службою було зареєстроване обтяження за № 19502102 від 20.02.2015. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.02.2015 у справі № 357/12063/14-ц позов було задоволено, а рішенням апеляційного суду Київської області від 25.05.2015 було скасовано рішення першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову. Рішення апеляційної інстанції набрало законної сили, однак забезпечення позову у вигляді арешту залишилося по даний час не скасованим. Оскільки вона, ОСОБА_1 , не була учасником справи № 357/12063/14-ц, за її клопотанням забезпечення позову не можуть бути скасовані та ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.08.2023 у справі № 2зз/357/50/23 їй було роз`яснено, що вказане питання підлягає розгляду в порядку позовного провадження. Тому, просила скасувати арешт, накладний ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 11.02.2015 по справі № 357/12063/14-ц, 2-з/357/13/15 в якості забезпечення позову на квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер обтяження: 19502102 від 20.02.2015, здійснений Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

08.09.2023 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

26.10.2023 судом постановлено ухвалу, про витребування з архіву суду матеріалів цивільної справи № 357/12063/14-ц, для огляду в судовому засіданні, та постановлено ухвалу, яка внесена до протоколу судового засіданні, про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином, її представник адвокат Бойко Ірина Юріївна подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за їх відсутності, позов підтримує у повному обсязі, судові витрати залишити за позивачем.

Відповідачка - ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила, відзив на позов за заяви з процесуальних питань до суду не подала.

Третя особа - Центр надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області представника до суду не направив, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином, заяви процесуальних питань та пиьмові пояснення щодо спору до суду не подав.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , являється сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у віці 47 років у місті Боярка Фастівського району Київської області, що підтверджено матеріалами справи (а.с.4-6).

Також, встановлено, що у серпні 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подала до Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на підставі якої було заведено спадкову справу № 241/2023 та державним нотаріусом їй була видана довідка № 1764/02-14 від 17.08.2023, в якій зазначено, що позивачка є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину у визначений законодавством строк. Свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно нотаріусом ще не видавалося, оскільки в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно наявна інформація щодо державної реєстрації обтяжень на належне спадкодавцю майно, а саме: кімнату АДРЕСА_1 , що підтверджено матеріалами справи ( а.с.8-11).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.9), вбачається, що 20.02.2015 13:30:43 Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області було зареєстроване обтяження № 8804686, на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 11.02.2015 у справі № 357/12063/14-ц, провадження № 2-з/357/13/15, об`єкт обтяження: кімнату 46 в будинку АДРЕСА_3 , особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 , особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ОСОБА_2 .

З матеріалів справи (а.с. 12-16) та матеріалів цивільної справи № 357/12063/14-ц вбачається, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Служба приватизації державного житлового фонду, Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

11 лютого 2015 року, в порядку забезпечення вказаного позову, за заявою ОСОБА_2 , судом було постановлено ухвалу (а.с.58-59), про накладення арешту на майно: кімнату АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 , та 20.02.2015 Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області було зареєстроване обтяження № 8804686, (індексний номер обтяження: 19502102 від 20.02.2015 14:03:13 ) на підставі вказаної ухвали (а.с.65).

20 лютого 2015 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було ухвалено рішення у справі № 357/12063/14-ц (а.с.61-64), яким позов ОСОБА_2 , про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, задоволено у повному обсязі.

25 травня 2015 року колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області ухвалено рішення (а.с.66-68), яким рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 , про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

23 грудня 2015 року колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановлено ухвалу (а.с.69-72), якою рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 25 травня 2015 року залишено без змін.

Також з матеріалів даної справи (а.с. 17) та матеріалів цивільної справи № 357/12063/14-ц вбачається, що 23.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, в порядку ст. 158 ЦПК України, та ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 серпня 2023 року її заява була повернута із роз`ясненням щодо звернення до суду з вказаним питанням у порядку позовного провадження.

При вирішені спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст. 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст. ст. 1220 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (п. 37).

В п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 463/3251/22 від 03.05.2023 зазначено висновок, що законом передбачений спосіб судового захисту порушеного права спадкоємця, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами у якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

У даному випадку встановлено, що у справі залучено належного відповідача ОСОБА_2 , адже саме в її інтересах було накладено арешт на майно ОСОБА_3 , в порядку забезпечення її позову у справі № 357/12063/14-ц.

Встановлено, що в порядку ст. 154 ЦПК України (в редакції станом на час розгляду справи № 357/12063/14-ц) заходи забезпечення позову не були скасовані, враховуючи, що у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Служба приватизації державного житлового фонду, Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, було відмовлено, та сторони у вказані справі не подали до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, а згідно ст. 154 ЦПК України, таку заяву можуть подати лише сторони у справі або вони можуть бути скасовані з ініціативи суду у разі відмови у задоволенні позову.

Також, встановлено, що накладений арешт на майно, що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.02.2015 у справі № 357/12063/14-ц, та обтяження зареєстроване 20.02.2015 Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області було зареєстроване обтяження № 8804686 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, порушують права позивачки на володіння спадковим майно, а іншого способу зняти заборону у неї, крім судового, немає.

Відповідно до змісту ст.11, ст. 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Ст. 16 ЦК України містить перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до п.1 ч. 1. ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, тому підлягає до задоволення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка сплатила при подачі позову судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та заявила клопотання про залишення даних витрат за нею без відповідного відшкодування.

Керуючись ст. 11, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 4, 5,12, 13,76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 280-284, 353-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), третя особа: Центр надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області (місцезнаходження: вулиця Ярослава Мудрого, будинок 38/12, місто Біла Церква, Київська область, 09117), про скасування арешту, задовольнити.

Скасувати арешт, накладний ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2015 року, в порядку забезпечення позову, у справі № 357/12063/14-ц, провадження № 2-з/357/13/15, на майно: кімната АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 , індексний номер обтяження: 19502102 від 20.02.2015 14:03:13, здійснений Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, номер запису про обтяження: 8804686 (спеціальний розділ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повий текст рішення складено 19.12.2023.

Суддя О. В. Бондаренко