Постанова

від 01.12.2023 по справі 569/21482/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/21482/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Рогозін С.В., з участю представника Рівненської митниці Державної митної служби України Ярмолюка І.М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Шевчука В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Рівненської митниці Державної митної служби України про порушення митних правил відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Дубно, Рівненської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого директором ТОВ «Автосмарт», за ч. 1 ст. 483 МК України, ?

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про порушення митних правил № 0170/20400/23 від 28 вересня 2023 року, 14 вересня 2023 директор ТОВ «АВТОСМАРТ» (код ЄДРПОУ 42927749) ОСОБА_1 на митний пост «Дубно» Рівненської митниці подав митну декларацію типу ІМ40ДЕ № 23UA204080017306U6 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг товару: «легковий автомобіль, марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 ».

Для митного оформлення зазначеного транспортного засобу директор ТОВ «АВТОСМАРТ» подав наступні товаросупровідні документи: документ про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 14.06.2018, документ купівлі-продажу (Invoice) № 71349773 від 04.08.2023, зовнішньоекономічний договір № 700218328/18 від 04.08.2013, укладений з компанією «Copart Deutschland Gmbh» (Am Seestern 24, D-40547 Dusseldorf), експортну митну декларацію Республіки Польща MRN 23PL301010E1237676 від 07.09.2023, CMR № 0808/23 від 08.08.2023, платіжну інструкцію № 195JBKLN8 від 07.08.2023 тощо.

В графах 22 та 42 митної декларації типу ІМ40ДЕ № 23UA204080017306U6 від 14.09.2023 ОСОБА_1 заявив, що фактурна вартість товару становить 6 146,00 EUR, що суперечить відомостям, зазначеним у документі купівлі-продажу (Invoice) № 71349773 від 04.08.2023 року.

Митну вартість товару, з врахуванням понесених витрат на транспортування автомобіля, ОСОБА_1 заявив на рівні 253 337,44 грн.

Відповідно до згаданої митної декларації, розраховано наступні платежі в сумі 108 888,14 грн., в тому числі: ввізне мито 25 333,74 грн., акцизний податок 23 183,47 грн. та ПДВ- 60 370,93 грн.

У процесі аналізу товаросупровідних документів встановлено:

- фактурна вартість автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 згідно з документом купівлі-продажу (Invoice) № 71349773 від 04.08.2023 становить 7 313,74 EUR;

- пунктами 1.2. та 1.3. зовнішньоекономічного договору № 700218328/18 від 04.08.2013 передбачено, що оплата за транспортний засіб буде проводитися двома платежами: 6 146,00 EUR та 1 167,74 EUR. Загальна сума контракту становить 7 313,74 EUR;

- пунктом 1.6. зовнішньоекономічного договору № 700218328/18 від 04.08.2013 передбачено, що найменування, номенклатура, асортимент, ціна, кількість, одиниці вимірювання товару, що підлягає поставці, вказується в інвойсі (№ 71349773) до контракту;

- в експортній митній декларації Республіки Польща MRN 23PL301010E1237676 від 07.09.2023, у відповідності до якої автомобіль експортувався з ЄС заявлено, що статистична вартість становить 32 790,00 польських злотих, що значно перевищує фактурну вартість, заявлену митним органам України.

За митною декларацією № 23UA204080017306U6 від 14.09.2023 автоматизованою системою управління ризиками було сформовано форми митних формальностей, за кодами:

117-2 «Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці для перевірки числового значення заявленої митної вартості»;

210-1 «Проведення митного огляду транспортного засобу»;

911-1 «Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки» (Можливе заниження митної вартості транспортного засобу. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості транспортного засобу, у тому числі, характеристик товару, які впливають на визначення митної вартості).

У процесі здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортного засобу, митницею директору ТОВ «АВТОСМАРТ» ОСОБА_1 запропоновано надати додаткові документи:

1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) митну декларацію країни відправлення (Німеччина);

4) документи, що містять відомості про вартість перевантаження товару.

На вимогу митниці директор ТОВ «АВТОСМАРТ» надав платіжну інструкцію від 07.08.2023 № 194JBKLN8 на суму 1 167,74 EUR, яка не була ним зазначена у графі 44 вищезазначеної митної декларації.

Отже, за імпортований транспортний засіб фактично сплачено 7 313,74 EUR.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, всупереч ч. 4 ст. 58 МК України, директор ТОВ «АВТОСМАРТ» ОСОБА_1 у митній декларації № 23UA204080017306U6 від 14.09.2023 невірно заявив фактурну та митну вартість автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер (кузова)- НОМЕР_2 , що в подальшому призвело до зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 14 673,33 грн., в тому числі: ввізне мито 4 585,42 грн. та ПДВ 10 087,91грн. (службова записка управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД № 7.13-15/ВН-23/1511 від 19.09.2023).

У поясненні від 18.09.2023, директор ТОВ «АВТОСМАРТ» ОСОБА_1 повідомив, що оплата за транспортний засіб проводилась двома платежами: 6 146,00 EUR та 1 167,74 EUR. Загальна вартість транспортного засобу склала 7 313,74 EUR.

Зі слів директора ТОВ «АВТОСМАРТ» ОСОБА_1 , у митній декларації № 23UA204080017306U6 від 14.09.2023 ним заявлено фактурну вартість транспортного засобу на рівні 6146,00 євро без врахування суми ПДВ (1 167,74 EUR). В подальшому сума ПДВ підлягає поверненню на рахунок ТОВ «АВТОСМАРТ», як це передбачено п. 1.4 Договору № 700218328/18 від 04.08.2023. Тому вважав, що саме цю суму він не буде включати до складової митної вартості.

Листом від 26.09.2023 ТОВ «АВТОСМАРТ» повідомило, що 26.09.2023 року сума ПДВ в розмірі 1 167,74 EUR (без врахування комісійних винагород банків у сумі 16,55 EUR) повернута продавцем автомобіля на рахунок ТОВ «АВТОСМАРТ». В підтвердження чого надано копію платіжної інструкції № 03PR230925815182 від 26.09.2023 року.

Статтею 74 МК України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Частиною 1 ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до пункту 3.2. Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651, відомості, заявлені у митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Згідно з ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

У відповідності до п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний: - здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; - надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;- у випадках, визначених Митним кодексом України та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість використовуються для нарахування митних платежів. А згідно із ч.2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Таким чином, директор ТОВ «АВТОСМАРТ» ОСОБА_1 , з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів, заявив у митній декларації типу ІМ40ДЕ № 23UA204080017306U6 від 14.09.2023 неправдиві відомості щодо фактурної вартості транспортного засобу (автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 ), необхідні для визначення його митної вартості. Вчинення таких дій призвело до неправомірного зменшення розміру митних платежів на загальну суму 14 673,33 грн.

В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Шевчук В.С. вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 485 МК України не визнав та просив суд закрити провадження в справі, в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення з підстав, викладених у долучених до матеріалів письмових запереченнях. Додатково суду пояснив, що ТОВ «АВТОСМАРТ», керівником якого є ОСОБА_1 , було укладено зовнішньоекономічний договір № 700218328/18 від 04.08.2013 року із компанією «Copart Deutschland Gmbh» (Am Seestern 24, D-40547 Dusseldorf). За умовами такого договору, вартість придбаного автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 складає 6 146 Євро та додатково сплачується ПДВ в розмірі 1 167,74 Євро за ставкою 19%. На виконання таких умов договору, ТОВ «АВТОСМАРТ» було перераховано на рахунок постачальника грошові кошти згідно двох платіжних доручень № 195JBKLN8 від 07.08.2023 року суму 6 416 Євро, та № 194JBKLN8 від 07.08.2023 року на суму 1 167,74 EUR в якості сплати суми ПДВ (VAT). Однак, у зв`язку із вивезенням ТОВ «АВТОСМАРТ» товару (транспортного засобу) за межі ЄС, то відповідно продавцем товару було скорегована вартість такого транспортного засобу, та виключено із його ціни суму сплаченого ТОВ «АВТОСМАРТ» ПДВ в розмірі 1 167,74 Євро, про що складений корегуючий інвойс № 71366102 від 12.09.2023 року, яким постачальником визначено до повернення ТОВ «АВТОСМАРТ» суму раніше отриманого ПДВ в розмірі 1 167,74 Євро. Як наслідок, станом на день складання та подачі митної вартості, узгоджена договірна вартість автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 змінилася, шляхом виключення із його ціни суми сплаченого під час придбання ПДВ. Згодом, 26.09.2023 року постачальником «Copart Deutschland Gmbh» було повернуто для ТОВ «АВТОСМАРТ» суму раніше сплаченого ПДВ в розмірі 1 167,74 Євро, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № (MUR)03PR230925815182 від 26.09.2023 року. Як наслідок, фактична договірна вартість автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 складає 6 146 Євро. Про вказані обставини, ОСОБА_1 повідомляв під час оформлення протоколу про порушення митних правил, однак такі доводи митним органом належним чином враховані не були.

Представник Рівненської митниці Державної митної служби України Ярмолюк І.М. в судовому засіданні підтримав протокол про порушення митних правил № 0170/20400/23 від 28 вересня 2023 року, просив суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та застосувати стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 485 МК України.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного висновку.

Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1).

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом).

Відповідно до пункту 1 частини 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, митний орган зобов`язаний досліджувати документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках:

- якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності;

- не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

- не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Відповідно до пункту 2 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Із змісту вимог митного органу направлених ТОВ «Автосмарт», відповідно до частини 3 статті 53 МК України запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вказані вимоги декларант подав усі наявні в нього документи, що підтверджують обставини щодо оплати та переміщення ввезених ним транспортних засобів та вказав, що додаткових документів надати не може, просив визначити митну вартість згідно з поданими документами.

Однак, відповідно до пункту другого частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які, в свою чергу, перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Натомість, митним органом не було направлено декларанту письмового повідомлення із зазначенням конкретних підстав (за переліком приведеним у частині 3 статті 53 МК України) для витребування додаткових документів та причин за яких митна вартість не може бути визначена на основі наданих декларантом митному органу документах, як того вимагає п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України.

Отож такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями ч. 3 ст. 53 та п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Як підсумок, зазначені обставини справи не можуть свідчити про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості з підстав перелічених у ч. 3 ст. 53 МК України, про які митний орган зобов`язаний був в установленому порядку повідомити декларанта, у зв`язку з чим пов`язується подальша можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім цього, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden N 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06.06.2018 у справі № 607/1866/17 та у справі № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності згідно зі статтею 485 МК України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що мітять неправдиві відомості та наявність умислу.

Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи, що ОСОБА_1 діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей про фактурну вартість транспортного засобу та зменшення розміру митних платежів, до митного оформлення пред`явив виключно ті документи, які ніким не скасовані або визнані недійсними, що безумовно свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 будь-якого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 МК України.

Таким чином, враховуючи наведені норми та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає, що матеріалами справи не підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, а тому провадження по справі підлягає закриттю.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Суд, беручи до уваги наведені обставини та норми закону, приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 МК України, що є підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 268, 460, 485, 527, 528. 529 МК України, ч. 1 п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 485 МК України закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Протягом десяти днів з дня її винесення постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області Святослав РОГОЗІН