Постанова

від 13.12.2023 по справі 522/15351/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 522/15351/20

провадження № 61-3009св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Рекрут Світлани Валеріївни, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реал Естейт», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Племениченко Геннадій Вячеславович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року у складі судді Бондар В. Я., ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року у складі судді Бондар В. Я., та постанову Одеського апеляційного суду від 25 січня 2023 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Орловської Н. В.,Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Рекрут С. В. (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» (далі - ТОВ «Консоль ЛТД»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реал Естейт» (далі - ТОВ «Фірма «Реал Естейт»), ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 02 лютого 2004 року вона уклала з ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» договір пайової участі в будівництві № 4218/299/268 (далі - Договір), за умовами якого сторони зобов`язались виконувати спільну діяльність з метою отримання правовстановлюючих документів, проектування будівництва та введення до експлуатації будинку, який знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно пункту 3.1. Договору вартість її вкладу за договором становила 52 742 дол. США, які були внесені нею в касу ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» частинами в національній валюті України - гривні по курсу НБУ на момент сплати та у строки, встановлені угодою.

Відповідно до пункту 3.6.1 Договору, їй як пайовику після закінчення будівництва виділяється частка в натурі, що складається з нежитлового приміщення у цокольному приміщенні загальною проектною площею 98,4 кв.м.

18 грудня 2006 року довідкою № 437 ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» повідомила позивачку про те, що вона в повному обсязі виконала умови вищевказаного договору та внесла пайовий внесок в розмірі 52 742 дол. США.

Цього ж дня 18 грудня 2006 року на виконання умов Договору їй передано у власність нежитлове приміщення загальною площею 98,4 кв.м, яке знаходиться на цокольному поверсі в будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , за поштовою адресою: АДРЕСА_2 , про що складено та підписано сторонами відповідний акт прийому-передачі.

Після передачі у власність об`єкта нерухомого майна, вона вільно, відкрито та безперешкодно ним користувалась, укладаючи договори на його використання. Останній договір, який є чинним на час звернення з цим позовом до суду, укладено нею з ПП «СК «Комфорт-Одеса» 01 грудня 2015 року.

24 липня 2019 року вона виготовила технічний паспорт на вказаний об`єкт нерухомості.

Цього ж дня, 24 липня 2019 року, право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано на її ім`я в установленому законом порядку.

У 2020 році до приміщення, яке знаходиться у її власності, звернулись невідомі особи, які представились посадовими особами ПАТ «Банк «Київська Русь» та повідомили, що вказане приміщення належить банку на підставі рішення Господарського суду Одеської області.

Крім того, представники банку вимагали виселення ПП «СК «Комфорт-Одеса» з відповідного приміщення.

Після цього позивачка з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 222784972 від 04 вересня 2020 року дізналась, що ПАТ «Банк «Київська Русь» є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , загально площею 97,5 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 1268661651101, номер запису про право власності № 20795922.

Право власності банком на вказаний об`єкт нерухомого майна набуто на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2017 року у справі № 911/1201/16.

Встановлено, що в межах забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 10124-6/КЛ від 14 серпня 2008 року між ТОВ «Фірма «Реал Естейт» та ПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір іпотеки № 4217 від 30 вересня 2011 року. Предметом договору були нежитлові приміщення, загальною площею 97,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідні приміщення належали ТОВ «Фірма «Реал Естейт» на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 вересня 2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року № 1449/299-491 та акту приймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385, зареєстрованого у КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 22 жовтня 2007 року № 1355, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20734944.

Таким чином, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» продала нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 два рази: перший раз - ОСОБА_1 , на підставі договору пайової участі в будівництві № 4218/299/268 від 02 лютого 2004 року, акту приймання-передачі від 18 грудня 2006 року, другий раз - ТОВ «Фірма «Реал Естейт» на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299-491 від 16 серпня 2005 року, акту приймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року.

Договір пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299/491 від 16 серпня 2005 року, укладений між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт», позивачка вважає недійсним, адже об`єкт нерухомого майна вже був проданий ОСОБА_1 на підставі договору про пайову участь в будівництві № 4218/299/268 від 02 лютого 2004 року.

Крім того, позивачка зазначила, що 14 грудня 2020 року ПАТ «Банк «Київська Русь» продало ОСОБА_2 спірне нежитлове приміщення, посвідчивши договір купівлі-продажу нотаріально.

У зв`язку з цим вона вимушена поставити питання щодо витребування спірного майна, припинення права власності відповідача та визнання права власності за нею.

З урахуванням уточненої позовної заяви від 23 грудня 2020 року позивачка просила суд:

- визнати недійсним договір пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299/491 від 16 серпня 2005 року та акт приймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385,укладений між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт» щодо нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ,загальною площею 97,5 кв.м; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101;

- припинити право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 97,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 97,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101.

Ухвалами від 03 грудня 2020 року та від 04 січня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси за заявами позивачки застосував заходи забезпечення позову та наклав арешт на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 97,5 кв.м та зареєстровано за ПАТ «Банк «Київська Русь», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Суд першої інстанції послався на те, що визнання недійсним договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року № 1449/299-491 та акту прийму-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385, який укладений між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт» щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в разі їх задоволення не призведуть до поновлення майнової сфери позивачки, зокрема до набуття нею права власності на спірне приміщення чи до введення її у володіння нежитловим приміщенням, а тому є неефективними.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що ОСОБА_1 не довела порушення її прав, за захистом яких вона звертається до суду, оскільки, по-перше, суд дійшов висновку про відсутність доказів укладення нею договору на пайову участь та придбання спірного нежитлового приміщення; по-друге, право власності банку підтверджується обставинами, встановленими у рішенні Господарського суду Одеської області, та не оцінюється судом, адже є преюдиційним фактом; по-третє, спірне приміщення знаходиться у володінні позивача.

24 серпня 2022 року представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Галайчук Г. С., звернулась до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову на підставі частини дев`ятої статті 158 ЦПК України (у зв`язку із ухваленням рішення щодо відмови у задоволенні позову).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року та ухвалою цього ж суду від 04 січня 2021 року, якими було накладено арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 97,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101.

Підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову суд першої інстанції зазначив положення частин дев`ятої та десятої статті 158 ЦПК України (у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову).

Не погодившись з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року, ОСОБА_1 оскаржила їх в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року задоволено частково.

Виключено із мотивувальної частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року висновки щодо дійсності та факту укладення між позивачкою ОСОБА_1 і ТОВ «Консоль ЛТД» 02 лютого 2004 року договору на пайову участь у будівництві.

В решті частині це ж рішення суду залишено без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року залишено без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року - залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спірне нежитлове приміщення не може бути витребуваним позивачкою від відповідачів, оскільки воно не вибувало із її володіння.

Крім того, ПАТ «Банк «Київська Русь» набуло право власності на нежитлове приміщення, яке позивачка вважає належним їй на праві власності, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин як статті 387 ЦК України, оскільки незаконність заволодіння цим майном можна підтвердити лише шляхом оскарження рішення господарського суду в установленому законом порядку, так і для витребування майна від добросовісного набувача (статті 388 ЦК України), оскільки майно не набуто банком шляхом укладення правочину з особою, яка не мала права його відчужувати.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою на підставі правовстановлюючих документів вже набутого права та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оцінюючи надані позивачкою на підтвердження набуття нею права власності на предмет спору документи, суд першої інстанції не зважив на те, що за приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У підтвердження набуття права власності на спірне нерухоме майно позивачка надала суду, зокрема договір пайової участі в будівництві, презумпція правомірності якого визначена статтею 203 Цивільного кодексу України, згідно із якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що за наведеними судом ознаками (надана суду копія договору розміщена на шести окремих аркушах, які не прошиті та непронумеровані; відсутність оригіналу договору, який вилучений працівниками поліції та перебуває у експерта; а також висновки щодо виконання позивачкою умов цього договору) його недійсність як нікчемного правочину не вбачається , а дійсність цього договору жодною із сторін не оспорена та іншою стороною в договорі - ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», підтверджена, висновки суду першої інстанції щодо дійсності та факту укладення між позивачкою ОСОБА_1 і ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» 02 лютого 2004 року договору про пайову участь в будівництві вважає такими, що підлягають виключенню із мотивувальної частини рішення, як такі, що виходять за межі предмета та підстав позову та є передчасними і необґрунтованими.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, відсутні правові підстави зберігати заходи забезпечення цього позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

28 лютого 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Племениченка Г. В. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточнень від 27 березня 2023 року просила суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року, постанову Одеського апеляційного суду від 25 січня 2023 року та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 24 квітня 2023 року ПАТ «Банк «Київська Русь» просить суд касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Племениченко Г. В. залишити без задоволення, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

30 червня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 02 лютого 2004 року між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_1 було укладено договір пайової участі в будівництві № 4218/299-268(р), згідно з умовами якого учасники договору зобов`язались сумісно діяти для досягнення загальної цілі: отримання правовстановлюючих документів, проектування, будівництво та введення в експлуатацію об`єкта по АДРЕСА_1 ).

При цьому ОСОБА_1 зобов`язалась в якості свого вкладу внести грошові кошти, загальна сума яких на день укладення договору становить еквівалент 52 742,00 дол. США, в гривнях за офіційним курсом НБУ на момент оплати, частинами у визначені угодою строки.

ТОВ «Консоль ЛТД» зобов`язалось завершити будівництво об`єкта та виділити частку ОСОБА_1 у вигляді нежитлового приміщення на цокольному поверсі, загальною проектною площею 98,4 кв.м (визначеною за внутрішніми розмірами приміщень без оздоблення) в об`єкті (будинку АДРЕСА_3 ).

Відповідно до пунктів 3.6.1 та 3.12 Договору факт поділу учасниками спільної часткової власності і передача ОСОБА_1 виділеної в натурі частки оформлюється підписаним сторонами актом про виконання договору, який не потребує нотаріального посвідчення. Достатнім підтвердженням участі ОСОБА_1 у будівництві об`єкта та наявності в неї прав на частку є: цей Договір, підписаний сторонами та скріплений печаткою юридичної особи, та первинні документи (платіжні доручення, касові ордери, акти приймання-передачі чи накладні), що підтверджують внесення частки (паю) в повному обсязі та в межах визначених угодою строків.

18 грудня 2006 року ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_1 склали та підписали акт приймання-передачі про виконання договору пайової участі у фінансуванні будівництва № 4218/299-268(р) від 04 лютого 2004 року, відповідно до якого товариство виконало свої зобов`язання за договором і надало ОСОБА_1 нежитлове приміщення на цокольному поверсі загальною площею 98,4 кв.м в будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ), (поштова адреса: АДРЕСА_2 .

В цей же день ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» видала ОСОБА_1 довідку № 437 про те, що між ними дійсно укладено договір про пайову участь в будівництві № 4218/299-268(р) від 02 лютого 2004 року, згідно з яким внесено пайовий внесок в повному обсязі - в сумі, еквівалентній 52 742,00 дол. США, по об`єкту- будівельна адреса: АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2 ).

Обумовлене наведеним договором нежитлове приміщення, яке знаходиться за вказаною вище адресою, було передано позивачці фактично та перебуває у її володінні.

12 березня 2007 року та 01 грудня 2015 року ОСОБА_1 уклала з ПП «СК «Комфорт» договір, яким передала підприємству в тимчасове безоплатне користування приміщення цокольного поверху загальною площею 98,4 кв.м, що розміщене в будинку АДРЕСА_4 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєструвала право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 98,4 кв.м в будинку АДРЕСА_2 24 липня 2019 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1881842251101). Реєстрацію права власності здійснив державний реєстратор КП Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» Одеської області Корсун О. В. на підставі довідки № 437 від 18 грудня 2006 року, договору № 4218/299-268 (р) від 02 лютого 2004 року, акту приймання-передачі від 18 грудня 2006 року, технічного паспорту від 24 липня 2019 року.

16 серпня 2005 року між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт» було укладено договір пайової участі в будівництві № 1449/299-491, за умовами якого сторони зобов`язались виконувати спільну діяльність з метою отримання правовстановлюючих документів, проектування будівництва та введення до експлуатації будинку, який знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно пункту 3.1. Договору вартість вкладу за договором становила 76 480 дол. США.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, пайовику після закінчення будівництва виділяється частка в натурі, що складається з нежитлового приміщення у цокольному приміщенні загальною проектною площею 95,6 кв.м.

04 вересня 2007 року на виконання умов Договору ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» передано ТОВ «Фірма «Реал Естейт» у власність нежитлове приміщення загальною площею 97,5 кв.м., яке знаходиться на цокольному поверсі за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , за поштовою адресою: АДРЕСА_2 , про що складено та підписано сторонами відповідний акт прийому-передачі № 385.

22 жовтня 2007 року право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано за ТОВ «Фірма «Реал Естейт» в установленому законом порядку.

30 вересня 2011 року між ТОВ «Фірма «Реал Естейт» (Іпотекодавець) та ПАТ «Банк «Київська Русь» (Іпотекодержатель) було укладено Іпотечний договір № 4217, згідно з пунктом 1.1. якого іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором № 12262-6/КЛ, а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом (строку пред`явлення, суми кредиту тощо), які укладені та будуть укладені у майбутньому (надалі - «Кредитний договір»), укладеним між Іпотекодержателем і ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» (Позичальник), за умовами якого останній зобов`язаний Іпотекодержателю по 10 грудня 2011 року включно, у порядку та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 22 000 000,00 грн та сплатити проценти за користуванням ним у розмірі 20% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором (надалі - «Основне зобов`язання»).

Відповідно до пункту 1.2. Іпотечного договору № 4217 предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно: нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .Вищезазначене нерухоме майно розташоване на цокольному поверсі будівлі. Оскільки нежилі приміщення є вбудованими, земельна ділянка для їх обслуговування не відводилася. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі: свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 вересня 2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року, №1449/299-491 та акту прийому-передачі квартири від 04 вересня 2007 року №385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 22 жовтня 2007 року під № 20734944.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2017 року, ухваленим у справі № 911/1201/16, задоволено позов ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку. В рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» перед ПАТ «Банк «Київська Русь» за кредитним договором № 10124-6/КЛ від 14 серпня 2008 року в розмірі 70 384 028,71 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 вересня 2011 року за реєстровим № 4217:- нежитлові приміщення, загальною площею 97,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які належать ТОВ Фірма «Реал Естейт» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 вересня 2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року № 1449/29/491 та акту прийомання-передачі від 04 вересня 2007 року № 385, зареєстрованого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 22 жовтня 2007 року під №1355, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під №20734944, вартістю 1 407 388 грн. (без ПДВ) шляхом визнання права власності за ПАТ Банк «Київська Русь». Визнано за ПАТ Банк «Київська Русь» право власності на вищевказане майно.

З реєстраційної справи № 1268661651101, копія якої надана на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що 31 травня 2017 року державним реєстратором ДП «Центр обслуговування громадян» Одеської області Ковач В.П. зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 97,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1268661651101) за ПАТ «Банк «Київська Русь» на підставі наказу Господарського суду Одеської області №911/1201/16 від 06 квітня 2017 року, рішення суду № 911/1201/16 від 06 квітня 2017 року.

14 грудня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ланкевич Т. В., ПАТ «Банк «Київська Русь» продало ОСОБА_2 нежитлове приміщення загальною площею 97,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ,

ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 14 грудня 20202 року підписали акт приймання-передачі нерухомого майна, яким підтвердили передавання та прийняття нежитлового приміщення загальною площею 97,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що з 14 грудня 2020 року власником нежитлового приміщення загальною площею 97,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 .

Отже, нежитлове приміщення загальною площею 98,4 кв.м та нежитлове приміщення загальною площею 97,5 кв.м, які знаходяться по АДРЕСА_2 , зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як два самостійні (окремі) об`єкти цивільно-правових відносин, власниками яких є відповідно: ОСОБА_1 (на нежитлове приміщення площею 98,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1881842251101) та ПАТ «Банк «Київська Русь», наразі - ОСОБА_2 (на нежитлові приміщення загальною площею 97,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1268661651101).

Між власниками нежитлового приміщення загальною площею 98,4 кв.м та нежитлового приміщення загальною площею 97,5 кв.м, які розташовані на цокольному поверсі в будинку АДРЕСА_2 , виник спір, який полягає в тому, що кожен із них вважає себе власником наведеного нерухомого майна, стверджуючи, що це не різні об`єкти цивільно-правових відносин, а одне і те ж нежитлове приміщення.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджується, що ПАТ «Банк «Київська Русь» 24 червня 2020 року звернулось до Приморського відділу поліції в місті Одесі із заявою про застосування заходів правового характеру до групи невстановлених осіб, яка своїми шахрайськими діями заволоділа належним банку нерухомим майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Дані 24 червня 2020 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12020160500002345.

Результати кримінального розслідування у кримінальному провадженні № 12020160500002345 в матеріалах справи відсутні.

ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ПП «СК «Комфорт-Одеса» та просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями, загальною площею 97,5 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом звільнення вказаних приміщень не пізніше 5 днів з моменту набрання рішенням законної сили. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі № 916/2805/20 за вказаним позовом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07 грудня 2020 року провадження у справі № 916/2805/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 522/15351/20.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи від 22 червня 2021 року № 105/2020, виходячи з проведеного дослідження документів, наявних в наданих матеріалах цивільної справи та виконання співставлення і накладання схематичного плану нежитлового приміщення, площею 98,4 кв.м, яке належить ОСОБА_1 , який міститься в копії технічного паспорта, виготовленого ТОВ «Нове БТІ» станом на 23 березня 2021 року, на схематичний план нежитлових приміщень, площею 97,5 кв.м, які належали ПАТ «Банк «Київська Русь», який міститься в копії технічного паспорта, виготовленого КП «ОМТІ та РОН» станом на 08 вересня 2011 року, експертом було встановлено, що:

- розташування в будівлі нежитлового приміщення, площею 98,4 кв.м розташованого по АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 , та відображене в копії технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Нове БТІ» станом на 23 березня 2021 року, відповідає розташуванню в будівлі нежитлових приміщень, площею 97,5 кв.м, розташованих по АДРЕСА_2 , які належали ПАТ «Банк «Київська Русь», та які відображені в копії технічного паспорта, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» станом на 08 вересня 2011 року, а саме: цокольний поверх;

- місце розташування основних несучих конструктивних елементів нежитлового приміщення, площею 98,4 кв.м розташованого по АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 , та відображене в копії технічного паспорта, виготовленого ТОВ «Нове БТІ» станом на 23 березня 2021 року, відповідає місцю розташування основних несучих конструктивних елементів нежитлових приміщень, площею 97,5 кв.м, розташованих по АДРЕСА_2 , які належали ПАТ «Банк «Київська Русь», та які відображені в копії технічного паспорта, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» станом на 08 вересня 2011 року;

- планувальне рішення нежитлового приміщення, площею 98,4 кв.м розташованого по АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 , та відображене в копії технічного паспорта, виготовленого ТОВ «Нове БТІ» станом на 23 березня 2021 року, відповідає планувальному рішенню нежитлових приміщень, площею 97,5 кв.м, розташованих по АДРЕСА_2 , які належали ПАТ «Банк «Київська Русь», та які відображені в копії технічного паспорта, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» станом на 08 вересня 2011 року;

- площа нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 , та відображене в копії технічного паспорта, виготовленого ТОВ «Нове БТІ» станом на 23 березня 2021 року, а саме: 98,4 кв.м, не відповідає площі нежитлових приміщень, площею 97,5 кв.м, розташованих по АДРЕСА_2 , які належали ПАТ «Банк «Київська Русь», та які відображені в копії технічного паспорта, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» станом на 08 вересня 2011 року, а саме: 97,5 кв.м.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі

№ 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позивачка просила витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1268661651101, загальною площею 97,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом із тим, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 14 грудня 2020 року право власності на вказане нежитлове приміщення з реєстраційним номером 1268661651101, загальною площею 97,5 кв.м, зареєстровано за ОСОБА_2 .

При таких обставинах апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині з підстав того, що спірний об`єкт нерухомого майна не вибував із володіння позивачки.

Разом із тим, судом апеляційної інстанції не досліджені доводи позивачки щодо наявності підстав для витребування зазначеного нерухомого майна на її користь.

Крім того, ОСОБА_1 були заявлені й інші позовні вимоги, зокрема:

- про визнання недійсними договору пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299/491 від 16 серпня 2005 року та акту приймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385,укладеного між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт» щодо нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- про припинення права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 97,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101;

- визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 97,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101.

Водночас, вимоги до законності й обґрунтованості судового рішення передбачені частиною першою статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пунктів «б», «в» частини третьої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний суд не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів позивачки ОСОБА_1 щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи в частині позовних вимог про визнання недійсними договору пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299/491 від 16 серпня 2005 рокута актуприймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385; про припинення права власності на спірне нежитлове приміщення за ОСОБА_2 ; визнання права власності на спірне нежитлове приміщення за ОСОБА_1 , а погодився з висновками суду першої інстанції стосовно суті спору в цій частині позовних вимог без відповідної перевірки.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлені у повній мірі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року

Відповідно до положень частин дев`ятої та десятої статті 158 ЦПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням.

Зі скасуванням постанови апеляційного суду рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року є таким, що не набрало законної сили, а тому постанова Одеського апеляційного суду від 25 січня 2023 року в частині залишення без змін ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник- адвокат Племениченко Геннадій Вячеславович, задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 25 січня 2023 рокускасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов