Ухвала

від 12.12.2023 по справі 295/14096/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/14096/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря: ОСОБА_5

представника власника майна

ТОВ «Країна мрій-Дніпро 2023»,

адвоката: ОСОБА_6

прокурора: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника власника майна -адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ «Країна мрій Дніпро 2023» на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12023060000000519, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

встановила:

Вказаною ухвалою слідчого судді від 19 жовтня 2023 року накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_9 , ІПН НОМЕР_1 із позбавленням права розпорядження та забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій, з метою запобігання відчуження, а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером № 3223388200:02:022:0004, площею 10,94 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2782763732233, яка розташована за адресою Київська область, Бориспільський район;

- будинок медика, загальною площею 647,30 кв.м. із будівлею, будинком медика Г, підвалом Г1, ганком Г, входом до підвалів Г1, ганком Г2, балконом Г3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1040107232233, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 ;

- виконробську, загальною площею 20,70 кв.м. із прибудовою 1 в, виконробською, 2 В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1040100932233, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 ;

- підсобне приміщення, загальною площею 23,90 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1040099532233, яке розташоване за адресою АДРЕСА_3 ;

- будинок для відпочиваючих, загальною площею 14,90 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1040061832233, який розташований за адресою АДРЕСА_4 ;

- гуртожиток, загальною площею 491,30 кв. м. із підвалом під будинком А1, тамбуром а1, тамбуром а3, тамбуром НОМЕР_2 , тамбуром НОМЕР_3 , приямком а, ганком НОМЕР_4 , ганком НОМЕР_5 , ганком НОМЕР_6 , ганком НОМЕР_7 , які розташовані за адресою АДРЕСА_5 .

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що у зв`язку із здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023060000000519 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, за фактом незаконного відчуження нерухомого майна, з метою недопущення подальшого його відчуження, наявні підстави для накладення арешту на майно із позбавленням права на розпорядження та із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Країна мрій Дніпро 2023», яке є власником майна - адвокат ОСОБА_8 просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно, яке належить ТОВ «Країна мрій - Дніпро 2023».

Зазначає, що строк на оскарження пропустив з поважних причин, оскільки про розгляд клопотання обізнаний не був, а з повним текстом ухвали слідчого судді ознайомився після подачі заяви до суду першої інстанції - 02.11.2023 року.

Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною, та не обґрунтованою, а арешт накладено на майно безпідставно.

Зазначає, що арешт накладено на майно, яке на праві власності належить ТОВ «Країна мрій Дніпро 2023», а не ОСОБА_9 .

Вказує, що ні власника майна ТОВ «Країна мрій», а ні власника майна зазначеного в ухвалі суду ОСОБА_9 не повідомлено про розгляд клопотання, у зв`язку з чим вони були позбавлені можливості надати пояснення по суті справи.

На переконання представника, клопотання слідчого не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства та не містить жодного належного обґрунтування у наявності правових підстав для накладення арешту на майно.

Вказує, що жодних доказів, які б слугували підставою для накладення арешту в клопотанні не наведено та судом не встановлено, оскільки постанова про визнання майна речовим доказом відсутня, жодній службовій особі ТОВ « Країна мрій Дніпро 2023», а ні ОСОБА_9 підозра не оголошена, окрім того в матеріалах провадження відсутні докази про вчинення вказаними особами кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190, 358 КК України.

Також вказує, що слідчий суддя не взяв до уваги, вимоги ч. 2 ст. 64-2 КПК України, відповідно до яких з клопотанням про накладення арешту на майно третіх осіб має право звертатися виключно прокурор.

Разом з цим, зазначає, що слідчим суддею в порушення вимоги п.5, 6 ч.2 ст. 173 КПК України не оцінено розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту земельної ділянки для інших осіб.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, під арештом майна розуміється тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому вказаною нормою закону арешт може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вважає орган досудового розслідування, невідомі особи, шляхом обману, під приводом розгляду у Богунському районному суді м. Житомира цивільної справи №295/8765/23 із стягнення боргу в сумі 600000,00 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 та МПП «Дістайл-Україна» використовуючи підроблені документи, в рахунок повного погашення боргу, шляхом передачі права власності на нерухоме майно на користь позивача ОСОБА_10 заволоділи чужим майном, яке належить МПП «Дістайл-Україна», а саме: земельною ділянкою з кадастровим номером № 3223388200:02:022:0004, яка розташована за адресою Київська область, Бориспільський район та об`єктами нерухомості, які знаходяться на території Циблівської сільської ради, за адресою Київська область, Бориспільський район, у великому розмірі.

Органом досудового розслідування встановлено, що до Богунського районного суду ОСОБА_9 було подано позовну заяву про стягнення боргу із ОСОБА_11 в сумі 600000, 00 грн., а також про залучення МПП «Дістайл-Україна» в якості співвідповідача, згідно договору поруки, укладеного 11.09.2022 року між ОСОБА_9 та МПП «Дістайл Україна», відповідно до якого зазначене підприємство поручається перед ОСОБА_9 за виконання всіх зобов`язань ОСОБА_11 у повному обсязі як солідарний боржник.

В подальшому до суду було подано спільну заяву про затвердження мирової угоди, відповідно до якої відповідач ОСОБА_11 визнає заборгованість перед позивачем, в розмірі 600000, 00 грн. та передає ОСОБА_9 в рахунок часткового погашення боргу 50000 грн., відповідач МПП «Дістайл-Україна» в рахунок повного погашення боргу за договором передає позивачу право власності на нерухоме майно.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 31.07.2023 року мирову угоду було затверджено в повному обсязі.

Таким чином, було встановлено, що ОСОБА_9 набув право власності на нерухоме майно в рахунок погашення боргу ОСОБА_11 поручителем МПП «Дістайл-Україна», в сумі 550 000, 00 грн., за заниженими цінами, оскільки, загальна вартість даної нерухомості значно перевищує суму боргу.

Окрім того, було встановлено, що на підставі довіреності №221015033 від 09.08.2022 року від імені ОСОБА_12 , невідомими особами, підписано та подано до Богунського районного суду м. Житомира ряд документації відомості в якій, щодо представництва ОСОБА_13 інтересів МПП «Дістайл-Україна» та підпису нею поданих документів до матеріалів цивільної справи №295/8765/23 не відповідають дійсності.

Таким чином, за версією досудового розслідуванням, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та іншими особами від імені МПП «Дістайл-Україна» було вжито заходів з метою незаконного відчуження нерухомого майна МПП «Дістайл-Україна» за заниженою ціною від реальної вартості.

За даним фактом 06.10.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за №12023060000000519, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

За таких обставин, висновки слідчого судді щодо потреби в арешті даного нерухомого майна, з метою недопущення подальшого його відчуження, в рамках даного кримінального провадження на час прийняття слідчим суддею вказаного рішення на думку колегії суддів були обґрунтованими.

Колегія суддів приходить до висновку, що надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, як майна, яке відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може бути об`єктом кримінально протиправних дій, отримане (набуте) внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Колегія суддів, також зважає на те, що за версією слідства майно на яке накладено арешт є предметом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а тому з метою недопущення подальшого відчуження вказаного майна, його передачі стороннім особам, внесення до його будови суттєвих змін та перетворень, в результаті чого останнє може бути знищеним або зміненим, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку, про наявність правових підстав для арешту майна зазначеного в клопотанні.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до відчуження майна і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, майно на яке накладено арешт вибуло з власності ОСОБА_9 до ТОВ «Країна Мрій-Дніпро 2023» 19.10.2023 року, час реєстрації з 14:00 до 15:10:58 за актом-передачі виданому 16.10.2023 року (видавник ОСОБА_9 ).

Посилання апелянта на те, що нерухоме майно належить на праві власності ТОВ"Країна Мрій Дніпро 2023", не впливають на правильність висновків слідчого судді про наявність підстав для арешту такого майна, оскільки на час подачі клопотання (17.10.2023 р.) та розгляду слідчим суддею клопотання про арешт (19.10.2023 р. 10:30) право власності на майно було зареєстроване на ОСОБА_9 .

Крім того, відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційних скарг про те, що в клопотання не містить жодного належного обґрунтування у наявності правових підстав для накладення арешту на майно, оскільки не є речовим доказом є безпідставними, оскільки встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, щонерухоме майно, власником якого на даний час єТОВ"Країна Мрій Дніпро 2023",може бути об`єктом кримінально протиправних дій та набуте злочинним шляхом, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів.

Посилання апелянта на те, що слідчий суддя не врахував, що як службові особи TOB «Країна Мрій Дніпро 2023» так і ОСОБА_9 , не мають жодного процесуального статусу учасника кримінального провадження, висновків слідчого судді не спростовують, оскільки такі доводи не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Доводи сторони захисту про те, що клопотання про арешт майна було розглянуто без належного повідомлення та у відсутність ОСОБА_9 та TOB «Країна Мрій Дніпро 2023», на переконання колегії суддів є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, судом було здійснено можливі заходи з метою повідомлення на той час власника майна ОСОБА_9 , за наявним в матеріалах судового провадження номером телефону.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Посилання апелянта на те, що слідчий суддя не взяв до уваги, вимоги ч. 2 ст. 64-2 КПК України, відповідно до яких з клопотанням про накладення арешту на майно третіх осіб має право звертатися виключно прокурор, є безпідставними.

Так, згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.64-2 КПК третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Отже, положення статті 64-2 КПК визначають момент набуття статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, проте судом вирішувалось питання щодо накладення арешту на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_9 .

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.171 КПК з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. Таким чином, процесуальним законом визначено коло осіб, які мають право на звернення з клопотанням про арешт майна, до якого входять зокрема прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність доказів про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190, 358 КК України, то колегія суддів зазначає, що на даній стадії суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Слідчий суддя застосував найменш обтяжливий спосіб арешту, права користування майном власника не позбавляв. Крім того, власник майна може в порядку визначеному ст. 174 КПК України звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту.

Натомість суд апеляційної інстанції перевіряє законність прийнятого рішення слідчим суддею на час його постановлення і не може надавати оцінку тим обставинам, які виникли після цього.

Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу представника власника майна, адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12023060000000519, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України- без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: