Рішення

від 18.12.2023 по справі 640/5941/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 року № 640/5941/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 15 травня 2012 року по 12 червня 2020 рік;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 15 травня 2012 року по 12 червня 2020 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, та включенням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення";

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, 01 січня 2019 року, 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок посадового окладу йому за період з 01 березня 2018 року по 15 червня 2020 року, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на 01 січня 2019 року, на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги по звільненню, з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 15 червня 2020 року по день фактичної виплати індексації;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2020 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 , грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2020 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 адміністративну справу 640/5941/21 передано на розгляд Київському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні 14.06.2021 суд протокольною ухвалою залучив до участі у справі в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно невиплачена позивачу під час звільнення зі служби одноразова грошова допомога у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен рік служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII; не виплачено індексації грошового забезпечення за період з 15 травня 2012 року по 12 червня 2020 рік; не здійснено перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, 01 січня 2019 року, 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї; не нараховано та не виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2020 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відповідачами до суду подані відзиви на позовну заяву, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог вони заперечують повністю.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

Як вбачається з Витягу з особової справи №205 старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 21.06.2019 №650 та Витягу з послужного списку від 16.07.2020 №39, позивач у період з 15.05.2012 по 15.06.2020 проходив військову службу у Збройних Силах України, а саме:

з 15.05.2012 по 20.07.2012 курсант, Військова частина НОМЕР_5 ;

з 20.07.2012 по 18.09.2012 командир відділення, Військова частина НОМЕР_6 ;

з 18.09.2012 по 28.08.2013 командир відділення взводу охорони, 15 бригада транспортної авіації;

з 28.08.2013 по 15.06.2015 головний сержант командир відділення взводу охорони, 15 бригада транспортної авіації;

з 15.06.2015 по 24.06.2017 командир взводу охорони, 15 бригада транспортної авіації;

з 24.06.2017 по 05.01.2019 командир роти охорони, 15 бригада транспортної авіації;

з 13.05.2019 по 15.06.2020 командир взводу матеріально-технічного забезпечення, 41 навчальний тренувальний центр, Військова частина НОМЕР_2 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.06.2020 №114 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 05.06.2020 №369 з військової служби у запас відповідно до вимог пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту), вважати, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до Переяслав-Хмельницького ОМВК Київської області.

Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 08 років 01 місяць, пільгова 02 роки 08 місяців, загальна 10 років 09 місяців.

Відповідно до вказаного наказу позивач, зокрема, грошову допомогу на оздоровлення отримав.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиплати при звільненні частини грошового забезпечення, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині позовних вимог щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 15 травня 2012 року по 12 червня 2020 рік, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон України № 2232-XII).

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

У свою чергу, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII).

Відповідно до статті 1-2 Закону України №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України № 1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону України № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Так, позивач в адміністративному позові вказує на те, що він неодноразово усно та письмово із рапортом звертався до відповідача щодо проведення індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби, однак відповідачем відповіді не надано.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, позивачем на підтвердження своїх доводів до суду не надано жодного доказу.

У той же час, судом встановлено, що згідно Довідки Військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2021 №155 ОСОБА_1 за період його роботи у ВЧ НОМЕР_2 нараховувалась та виплачувалась індексація за період з 17.05.2019 по 14.06.2020 у загальному розмірі 2613,17грн.

Представник Військової частини НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву вказує, що у ВЧ НОМЕР_2 наявна власна фінансово-економічна служба, яка самостійно виконує свої завдання, але перебуває на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 .

Рішення про нарахування грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 приймається командиром військової частини НОМЕР_2 та через власну фінансово-економічну службу доводить інформацію щодо необхідності здійснення виплат до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , яка вже, у свою чергу, забезпечує виплату.

Таким чином, з огляду на те, що доводи позивача про невиплату йому індексації грошового забезпечення за період з 2019 по 2020 роки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та враховуючи те, що позивачем не надано доказів звернення до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 15.05.2012 по 12.06.2020, суд приходить до висновку, що відповідачами не допущено бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 15.05.2012 по 12.06.2020.

Суд зазначає, що у разі наявності у позивача доказів звернення до відповідача щодо виплати йому індексації грошового забезпечення та наявності письмової відмови у такій виплаті позивач не позбавлений повторно звернутися до суду за захистом своїх прав з окремим адміністративним позовом.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15 травня 2012 року по 12 червня 2020 рік та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 15 травня 2012 року по 12 червня 2020 року, має бути відмовлено.

В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, та включенням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", суд зазначає наступне.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (надалі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З системного аналізу вищевикладеного слідує, що грошове забезпечення позивача, у тому числі й одноразові додаткові види грошового забезпечення (грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, грошова компенсація за речове майно, матеріальна допомога, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби), мало бути виплачено позивачу у день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Розділом XXXII Порядку № 260 врегульовані питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Так, пунктом 2 розділу XXXII Порядку № 260 визначено, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 розділу XXXII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення;

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що вказані норми права встановлюють певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.

Абзацом третім пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок №393) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абз. 8 п. 10 Порядок № 393).

За змістом правових норм абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, абзацу 2 пункту 10 Порядку № 393 та пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку № 260 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.

У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням контракту, крім військовослужбовців строкової військової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги "за наявності вислуги 10 років і більше".

Водночас, законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної , пільгової, тощо).

Більш того, законодавець не надає визначень ні "календарної вислуги років", ні пільгової вислуги років".

Правовими нормами Порядку № 393 та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років.

У контексті наведеного слід зауважити, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII є наявність «вислуги 10 років і більше».

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №806/2104/17 та від 24 листопада 2020 року у справі №822/3008/17, від 21 квітня 2021 року у справі №380/2427/20, від 19 травня 2022 року у справі №580/3392/20, які враховуються судом в силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачено будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення (в зв`язку із закінченням строку контракту) за наявності вислуги 10 років і більше.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм законодавства, поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність "вислуги 10 років і більше".

Суд констатує, що частина друга статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не містить вказівки, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає лише за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Судом встановлено, що на момент звільнення позивача його календарна вислуга становила 08 років 01 місяць, а пільгова - 02 років 08 місяців, що в цілому становить 10 років 09 місяців.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач на день звільнення мав вислугу більше 10 років, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Однак відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу зазначену одноразову грошову допомогу при його звільненні з військової служби, що свідчить про протиправність такої бездіяльності відповідача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, 01 січня 2019 року, 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 15 червня 2020 року, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на 01 січня 2019 року, на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги по звільненню, з врахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, надалі - Закон №2011-XII).

Згідно із абзацом 1 частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).

Відповідно до пункту 10 постанови № 704 ця постанова набирає чинності з 01 січня 2018 року.

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Відповідно до примітки Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103), п. 6 якої, пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Як наведено вище, станом на час прийняття постанови № 704 пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.

Відтак, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

За такої умови необхідно врахувати, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Так, пунктом 4 Постанови № 704 щодо встановленого алгоритму розрахунку але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року під час розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, не застосовується, а здійснюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, вказані норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, а також інші виплати слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня календарного року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями не впливає.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність у позивача з 30.01.2020 права на отримання щомісячного грошового забезпечення, а також всіх одноразових виплат, а також всіх виплат при звільненні, обчислених виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.

Верховний Суд в постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 зазначив:

- з 1 січня 2020 року положення п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

- встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічний висновок наведений Верховним Судом в постановах від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 380/18850/21.

При цьому під час розгляду справи №380/18850/21 Верховний Суд зазначив про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) положень п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Щодо періоду обчислення і виплати грошового забезпечення та доплат у період до 28 січня 2020 року включно, то суд зазначає, що з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704, а відтак обчислення і виплата повинні проводитись саме з 29 січня 2020 року враховуючи положення п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до 24 лютого 2018 року.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення (включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивача має обчислюватись відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18), за період з 29 січня 2020 року по 14 червня 2020 року включно (день виключення позивача зі списків особового складу) із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2020 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2020 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, суд зазначає наступне.

По-перше, слід зазначити, що позовну вимогу про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 , грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2020 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, суд розцінює, як здійснену позивачем описку при написанні позовної заяви в частині прізвища, ім`я та по батькові - ОСОБА_2 .

По-друге, щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова № 889) та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595, виданим на виконання постанови № 889 (далі - Інструкція, наказ № 595 відповідно).

У пункті 1 Постанови №889 встановлено, що військовослужбовці (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), мають право на отримання щомісячної додаткової грошової нагороди в розмірі: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови № 889).

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції №595 (у редакції, яка була чинною до 16.12.2016), щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту: з 1 квітня 2013 року - у розмірі до 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року у розмірі до 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі до 60 % місячного грошового забезпечення.

У пункті 8 Інструкції № 595 визначено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 9 зазначеної Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Згідно пункту 5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550 (далі - Інструкція №550, яка була чинною до 20.07.2018), така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 8 Інструкції).

Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260, яка була чинною до 20.07.2018), пунктом 30.1 якої передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 30.3 Інструкції №260 встановлено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Суд при наданні оцінки фактичним обставинам справи вказує, що застосовуючи положення зазначених Інструкцій як спеціального нормативно-правового акту, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Так, частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

Аналогічний правовий висновок був неодноразово викладений Верховним Судом, зокрема у постановах від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 15.10.2019 у справі №240/445/19, від 16.10.2020 у справі №826/4043/16, від 26.02.2021 у справі №620/3346/19, від 31.03.2021 у справі №620/2878/20 та від 28.05.2021 у справі №400/1955/20.

Суд також враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.

Ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у вищеозначеній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: «згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.».

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

Відтак, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, включається до складу сум грошового забезпечення, з якого нараховується та виплачується грошова допомога на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Про необхідність врахування додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 до складу грошового забезпечення, з якого розраховується розмір грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, наголосив також і Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №820/3423/18.

Беручи до уваги наведене у свій сукупності, суд дійшов до висновку про бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2020 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, а відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 15 червня 2020 року по день фактичної виплати індексації, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У зв`язку із тим, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15 травня 2012 року по 12 червня 2020 рік, задоволеними не можуть бути і позовні вимоги про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 15 червня 2020 року по день фактичної виплати індексації.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок посадового окладу ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 14 червня 2020 року включно, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги по звільненню, з врахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2020 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2020 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.