Ухвала

від 18.12.2023 по справі 320/42381/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

18 грудня 2023 року справа № 320/42381/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області, ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області, ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області (ЄДРПОУ 39817550), щодо невиконання вимог заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 20.10.2023 - протиправною;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області (ЄДРПОУ 39817550) видалити земельну ділянку за кадастровим номером 3221484002:03:001:0008 площею 0,2458 га, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з системи Державного земельного кадастру, яка накладається на земельну ділянку площею 0,205 га кадастровий номер 3221484002:03:001:0011, за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Досліджуючи питання правомірності обраної позивачем юрисдикції розгляду та вирішення даного спору, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні цього Суду у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Однак, це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу вимог статті 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.

За приписами статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Так, в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 322148002:03:001:0011 відповідно до Державного акту на землю від 28.01.1999 №6, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою подальшого поділу земельної ділянки на початку 2022 року позивач звернулася до землевпорядної організації, однак останньою було виявлено, що на кадастровій карті міститься накладення на її земельну ділянку іншою - площею 0,2458 га кадастровий номер 3221484002:03:001:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

У подальшому, 20.10.2023 позивачем була направлена заява до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області з вимогою видалити земельну ділянку за кадастровим номером 3221484002:03:001:0008 площею 0,2458 га, що належить ОСОБА_2 , з системи Державного земельного кадастру, проте відповідь на вказану заяву позивачу не надійшла.

Також, 02.11.2023 позивачем була направлена заява на адресу відповідача ОСОБА_2 з проханням вчинити дії з видалення земельної ділянки за кадастровим номером 3221484002:03:001:0008 площею 0,2458 га, однак на зв`язок ОСОБА_2 не вийшла. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

На підтвердження вказаного представником позивача до позовної заяви додано копії Державного акту від 28.01.1999 на право приватної власності на землю, площею 0,205 га за адресою АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 ; Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.06.2020 №210956227 про реєстрацію права власності на землю на земельну ділянку площею 0,2051 га з кадастровим номером 322148002:03:001:0011, дата реєстрації права власності - 25.05.2020; Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.09.2017 №НВ-3209958682017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 322148002:03:001:0011; Витягу з Державного земельного кадастру від 12.10.2023 №НВ-9929741502023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221484002:03:001:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2458, яка зареєстрована 21.05.2015 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 згідно рішення Крушинської сільської ради №32 від 03.07.2006; копії заяв позивача до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області від 20.10.2023 та до ОСОБА_3 від 02.11.2023.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність спору про право власності стосовно земельної ділянки площею 0,2458 із кадастровим номером із кадастровим номером 3221484002:03:001:0008 за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована 21.05.2015 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 згідно рішення Крушинської сільської ради №32 від 03.07.2006, яка своєю чергою накладається на земельну ділянку позивача з кадастровим номером 322148002:03:001:0011, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 184/2470/13, в постанові від 06 червня 2018 року у справі № 826/631/15.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №536/233/16-ц викладено правовий висновок про те, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а існує спір про право цивільне, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Так, спірні правовідносини стосуються набутого ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221484002:03:001:0008, площею 0,2458 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яку позивач бажає видалити з системи Державного земельного кадастру у зв`язку із накладенням на земельну ділянку позивача з кадастровим номером 322148002:03:001:0011, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим, даний спір не є публічно-правовим, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 (справа №810/2421/16) та від 21.11.2018 (справа № 810/293/17), постанові Верховного Суду від 12.12.2018 (справа №2-а-207/11) та в постановах Верховного Суду України від 31.01.2017 (справа №21-1237а16) та від 20.09.2017 (справа №814/3454/14).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до частини шостої наведеної статті, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Наслідки відмови у відкритті провадження в адміністративній справі визначені частиною п`ятою статті 170 КАС України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, роз`яснивши при цьому позивачеві, що розгляд цих вимог повинен здійснюватися за правилами ЦПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області, ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Роз`яснити позивачу, що розгляд зазначених позовних вимог має здійснюватися у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Повний текст ухвали суду складено 18.12.2023.

Суддя Кушнова А.О.