Ухвала

від 19.12.2023 по справі 320/47931/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

19 грудня 2023 року 320/47931/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЛТД» до Комунального підприємства «Київблагоустрій» про визнання протиправними та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЛТД» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій», в якому просить суд визнати протиправним та скасувати виданий 30.11.2023 року Комунальним підприємством «Київблагоустрій» припис № 2334115.

Одночасно з позовною заявою, позивачем була подана заява про забезпечення адміністративного позову, відповідно до якої просить суд:

- застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти демонтаж нежитлової будівлі загальною площею 149,6 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Миколи Кибальчича, буд.15-Г та належить на праві приватної власності ТОВ «ЛІГА ЛТД».

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач вказує, що оспорюваний припис зобов`язував надати дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди за адресою та у разі відсутності документів демонтувати тимчасову споруду власними силами протягом 1-ої доби та відновити благоустрій. При цьому, в приписі зазначено, що в разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства. Позивач направив документи відповідачу 01.12.2023, які підтверджують право власності позивача на нерухоме майно за адресою: м.Київ, вул. Миколи Кибальчича, буд.15-Г, але з огляду на те, що у позивача не може бути на це майно інших документів, так як це майно не є тимчасовою спорудою, ймовірно буде прийнято неправомірне рішення про незаконний демонтаж саме об`єкту нерухомого майна позивача.

Позивач вважає, що невжиття заходів щодо заборони відповідачу вчиняти демонтаж нежитлової будівлі загальною площею 149,6 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Миколи Кибальчича, буд.15-Г, можуть істотно порушити та обмежити законні права позивача у володінні, користуванні та розпорядженні його нерухомістю.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЛТД» про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Таким чином, із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Так, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЛТД» просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти демонтаж нежитлової будівлі загальною площею 149,6 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Миколи Кибальчича, буд.15-Г та належить на праві приватної власності ТОВ «ЛІГА ЛТД».

У заяві про забезпечення позову зазначено, що в разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства. У свою чергу позивач направив документи відповідачу 01.12.2023, які підтверджують право власності позивача на нерухоме майно за адресою: м.Київ, вул. Миколи Кибальчича, буд.15-Г. Разом з цим, беручи до уваги те, що у позивача не може бути на це майно інших документів, так як це майно не є тимчасовою спорудою, ймовірно буде прийнято неправомірне рішення про незаконний демонтаж саме об`єкту нерухомого майна позивача

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що на даному етапі суб`єктом владних повноважень вчиняються дії щодо реалізації приписів. Як вбачається з наданого до суду припису, підприємству було лише запропоновано в разі відсутності документів демонтувати тимчасову споруду власними силами протягом 1-ї доби та відновити благоустрій.

З аналізу викладеного вище та зазначених заявником аргументів у поданій заяві, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, оскільки представником заявника лише вказано про можливі негативні наслідки, проте не обґрунтовано в чому полягатимуть такі негативні наслідки на даному етапі, які не можливо усунути в разі задоволення позову.

Також, суд зазначає, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа №826/16509/18) та від 26 грудня 2019 року (справа №640/13245/19).

У матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову на даному етапі якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЛТД» у цьому клопотанні, не узгоджуються з цілями, на які направлено вжиття заходів забезпечення позову, а отже доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЛТД» в обґрунтування клопотання про забезпечення позову на думку суду є припущенням того, що права та інтереси підприємства можуть бути порушені.

Більш того, суд до доводів заявника, викладених у заяві про забезпечення позову ставиться критично, оскільки оцінку вказаним діям і рішенням відповідача можливо буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Водночас, суд вбачає за необхідне наголосити на тому, що порушене право заявника буде відновлено з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно частини першої статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, на даній стадії, на підставі наданих заявником доказів та наведених доводів, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЛТД» про забезпечення позову в адміністративній справі не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЛТД» про забезпечення позову - відмовити.

Повний текст ухвали складений та підписаний 19 грудня 2023 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Кочанова П.В.