Рішення

від 15.12.2023 по справі 380/13059/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2023 року м. Львівсправа № 380/13059/23

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіфуд Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіфуд Україна» (Позивач/ТОВ «Максіфуд Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (Відповідач/ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2023 року № 11553/13-01-04-07/40992397 Головного управління ДПС у Львівській області;

- судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Львівській області від 24 травня 2023 року № 11553/13-01-04-07/40992397 (далі також оскаржуване податкове повідомлення-рішення), прийнятим на підставі акта камеральної перевірки від 21 квітня 2023 року № 9513/13-01-04-07/40992397 (далі також акт перевірки), до ТОВ «Максіфуд Україна» застосовано штраф у розмірі 597729,61 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних від 17 грудня 2021 року № 122, від 17 грудня 2021 року № 242, від 20 грудня 2021 року № 347, від 20 грудня 2021 року № 244, від 16 грудня 2021 року № 239 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також ЄРПН).

Позивач стверджує, що не порушував вимоги чинного на той час законодавства щодо порядку та строків реєстрації вказаних податкових накладних в ЄРПН, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Починаючи з 11 березня 2020 року (дати установлення карантину) та станом на день звернення із цією позовною заявою до суду податкове законодавство України передбачало мораторій на застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 120-1.1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Одночасно з цим, із прийняттям Закону України від 03 березня 2022 року № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» в Україні запроваджено мораторій на застосування штрафних санкцій, в тому числі за порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, який, ураховуючи подальші зміни, звільняє платників податку за вчинення відповідного правопорушення щодо податкових накладних/розрахунків коригування.

Більше того, зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення випливає, що штрафна санкція позивачу нарахована за період з 01 червня до дати реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН, що суперечить положенням чинного податкового законодавства України.

Отже, навіть з урахуванням порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України, відповідач не мав жодних правових підстав застосовувати до позивача відповідні штрафні санкції, визначені підпунктом 120-1.1 пункту 120.1 статті 120 ПК України, оскільки на момент вчинення правопорушення законодавством був запроваджений мораторій на застосування штрафних санкцій у зв`язку із запровадженням карантину, який у подальшому було доповнено мораторієм на застосування штрафних санкцій у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану.

У зв`язку з наведеним, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що порушення встановлених строків реєстрації податкових накладних платником податків свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу залежно від терміну такого порушення, що передбачено підпунктом 120-1.1 пункту 120.1 статті 120 ПК України.

Відповідач стверджує про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних, починаючи з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, проте за період до 01 березня 2020 року такі штрафні санкції підлягають застосуванню.

Однак, Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі Закон № 2260), який набрав чинності 27 травня 2022 року, поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.

При цьому підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України скасовано дію мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних передбачено лише для платників податків щодо реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 27 травня 2022 року (тобто, до дня набрання чинності Законом № 2260) за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року.

Відповідач відзначає, що зазначені в акті перевірки податкові накладні були складені позивачем у грудні 2021 року, однак зареєстровані в ЄРПН вже у період дії Закону № 2260, який набрав чинності 27 травня 2022 року, яким поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок, у тому числі щодо порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, за виключенням тих випадків, коли граничний термін їх реєстрації припадає на період з 24 лютого 2022 року по 27 травня 2022 року (наявне інше нормативне обґрунтування).

Отже, позивач порушив терміни реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за що, починаючи з 27 травня 2022 року, підлягає притягненню до фінансової відповідальності відповідно до положень підпункту 120-1.1 пункту 120.1 статті 120 ПК України. Тому у спірному випадку контролюючий орган правомірно нарахував штрафні санкції, починаючи з 27 травня 2022 року по день реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН.

Відповідач зауважує, що позивач до позовної заяви не додав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість виконання ним податкових обов`язків у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, при тому, що позивач територіально знаходиться на території Львівської області, в якій жодного дня не велись бойові дії, які б могли перешкоджати здійсненню господарської діяльності та як наслідок унеможливлювали б виконання податкових обов`язків.

З огляду на викладене відповідач уважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, підстави для його скасування відсутні, а тому в задоволенні заявленого позову просить відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, в якій додатково, крім аргументів, наведених у позовній заяві, вказує, що Закон № 2260 не можна застосовувати до «довоєнних» порушень податкового законодавства, оскільки він порушує низку конституційних принципів, зокрема верховенства права, незворотності дії закону в частині звільнення платників податків від відповідальності за виконання податкових обов`язків.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 12 червня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 05 вересня 2023 року, яка занесена в протокол судового засідання, суд відмовив у задоволенні усного клопотання представника позивача про перехід в загальне позовне провадження.

В судовому засіданні, яке відбулося 05 вересня 2023 року, суд заслухав усні пояснення представників позивача та відповідача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив у повному обсязі, просив в його задоволенні відмовити.

У цьому ж судовому засіданні суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для справ, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Головним державним інспектором Львівського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ДПС у Львівській області Сороковою Світланою Степанівною проведено камеральну перевірку дотримання ТОВ «Максіфуд Україна» (код ЄДРПОУ 40992397) вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

За результатами проведення указаної перевірки складено акт від 21 квітня 2023 року № 9513/13-01-04-07/40992397 «Про результати камеральної перевірки дотримання вимог п.192.1 ст.192, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Максіфуд Україна» (код за ЄДРПОУ 40992397)».

Проведеною камеральною перевіркою встановлено, що ТОВ «Максіфуд Україна» (код за ЄДРПОУ 40992397)» відповідно до ст.192, ст.120-1, п.201.10 ст.201 та підпунктів 69.1, 69.11 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України порушило граничні терміни реєстрації наступних податкових накладних:

- від 17 грудня 2021 року № 122 дата реєстрації: 12 липня 2022 року о 5:42, кількість днів затримки: 46 днів, сума штрафної санкції: 127556,00 грн (30%);

- від 17 грудня 2021 року № 242 дата реєстрації: 12 липня 2022 року о 5:42, кількість днів затримки: 46 днів, сума штрафної санкції: 225000,00 грн (30%);

- від 20 грудня 2021 року № 347 дата реєстрації: 12 липня 2022 року о 5:46, кількість днів затримки: 46 днів, сума штрафної санкції: 100000,00 грн (30%);

- від 20 грудня 2021 року № 244 дата реєстрації: 12 липня 2022 року о 5:48, кількість днів затримки: 46 днів, сума штрафної санкції: 67500,00 грн (30%);

- від 16 грудня 2021 року № 239 дата реєстрації: 07 липня 2022 року о 2:00, кількість днів затримки: 41 день, сума штрафної санкції: 77673,61 грн (30%).

24 травня 2023 року ГУ ДПС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення № 11553/13-01-04-07/40992397, яким застосувало до ТОВ «Максіфуд Україна» штраф у сумі 597729,57 грн за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних, визначених статтею 201 ПК України.

Уважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що його належить скасувати, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24 травня 2023 року № 11553/13-01-04-07/40992397 про застосування до ТОВ «Максіфуд Україна» штрафу у сумі 597729,57 грн за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних, визначених статтею 201 ПК України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи а зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За змістом абзаців четвертого, п`ятого пункту 201.10 статті 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Отже, продавець товарів/послуг зобов`язаний зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної.

Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення ними вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Згідно з підпунктом 120-1.1 пункту 120-1 ст.120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Отож, на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, встановлений податковим законодавством, а саме для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено підпунктом 120-1.1 пункту 120-1 статті 120-1 ПК України.

Разом з тим згідно з пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Тобто, перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Отже, штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 грудня 2021 року у справі № 420/10367/20.

Доцільно зауважити, що карантин в Україні продовжено до 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236», а зміни до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України більше не вносилися та такий є чинним.

З 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі правовий режим воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий діє й на сьогодні.

Законом України від 03 березня 2022 року № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» постановлено підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнити пунктом 69, зокрема, такого змісту:

« 69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

69.1. У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. …».

Законом України від 24 березня 2022 року № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» постановлено внести до ПК України такі зміни, зокрема:

« 4) у пункті 69 підрозділу 10:

у підпункті 69.1 слова «трьох місяців» замінити словами «шести місяців»; …».

Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», який набрав чинності 27 травня 2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з якими встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті».

Законом № 2260 підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено в такій редакції:

« 69.1. У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків».

Норми підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України застосовуються починаючи з 27 травня 2022 року (з дати набрання чинності Законом № 2260), про що прямо вказано у цьому пункті.

З аналізу викладених норм податкового законодавства можна дійти висновку про те, що неможливість застосування до платників податків описаних у пункті 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України штрафів у зв`язку з дією карантину тривала з 01 березня 2020 року по 27 травня 2022 року, а з 27 травня 2022 року за умов, викладених у новій (останній) редакції підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, платники податків або звільнялися від застосування штрафів, або такі не застосовувалися за умови додержання вимог, вказаних у відповідному підпункті ПК України до 15 липня 2022 року.

Наведене свідчить про існування у податковому законодавстві двох норм, які створюють неоднакове правове регулювання одних і тих самих правовідносин, а саме приписи пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачають відсутність відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних впродовж усього терміну дії карантину, заразом приписи підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачають звільнення від застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних для платників податків, які мають можливість реєструвати податкові накладні, граничних строк реєстрації яких припадав на період з 22 квітня 2022 року по 27 травня 2022 року, за умови їх реєстрації до 15 липня 2022 року (тобто, застосування штрафів за несвоєчасну реєстрацію відповідних податкових накладних, граничних строк реєстрації яких припадав на період з 22 квітня 2022 року по 27 травня 2022 року, здійснюватиметься за умови їх не реєстрації до 15 липня 2022 року).

За таких обставин суд погоджується з покликаннями позивача на неоднозначність правового регулювання відповідних правовідносин, відсутність правової визначеності щодо його можливостей у таких правовідносинах та погіршення його становища як платника податків у зв`язку з відповідним суперечливим правовим регулюванням.

Водночас суд відзначає, що ТОВ «Максіфуд Україна» з метою додержання належної податкової дисципліни та запобігання накладенню на товариство штрафів все ж зареєструвало до 15 липня 2022 року усі п`ять спірних податкових накладних.

Своєю чергою суд уважає, що ТОВ «Максіфуд Україна» не відноситься до категорій платників, визначених підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки граничний термін виконання його обов`язку щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, які не були зареєстровані, не охоплюється періодом з 24 лютого 2022 року до дати набрання чинності Законом № 2260 (27 травня 2022 року), як визначено вищевказаним пунктом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У цьому контексті рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України») забезпечує гарантування одного з найважливіших принципів податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У пункті 57 вказаного рішення роз`яснено, що «у разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків, національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати прибуткового податку».

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року№ 22-рп/2004).

У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 викладено висновок «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».

У підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України зафіксовано презумпцію правомірності рішень платника податку, відповідно до якої в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Належне застосування вказаного принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

Застосування принципу in dubio pro tributario (пріоритет із найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права) у податковому законодавстві покликано, крім іншого, не допустити однобічного тлумачення відповідного законодавства на користь контролюючого органу, одночасно надаючи захист ключовим правам платників податків.

Ба більше, належне застосування цього принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

Так, у пункті 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 260/81/19 зроблено висновок про те, що за практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платника податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

Отже, у разі виникнення спору між платником податків та державою суд не може відмовити громадянину в захисті лише через сумніви в правомірності його дій. Особливість розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати «сумніви» інакше як неспроможність фіскального органу переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання ним свого процесуального обов`язку.

Натомість, недоведення державним органом обґрунтованості та законності висновків, покладних в основу прийняття оскаржуваних рішень, має стати підставою для надання захисту платнику податків, якщо вчинене ним, на думку державного органу порушення, не було переконливо доведено перед судом. Будь-який інший підхід не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Отже, з позиції суду у цій справі відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності нормам чинного законодавства висновків щодо допущення ТОВ «Максіфуд Україна» порушень податкового законодавства.

За таких обставин застосування до позивача штрафу відповідно до приписів статті 120-1 ПК України у розмірі 30% суми податку на додану вартість, зазначеної в спірних податкових накладних, є безпідставним та протиправним.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені обставини та наведені правові положення, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи частини другої статті 2 КАС України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо інших доводів сторін, які викладені у позовній заяві, відзиві та відповіді на відзив суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не є необхідним надавати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Відповідно до вимог частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини 1 статті 139 КАС України).

Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 8965,95 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області на користь позивача належить стягнути 8965,95 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст.19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіфуд Україна» (вул. Княгині Ольги, 8, м. Львів, 79057) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24 травня 2023 року № 11553/13-01-04-07/40992397.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіфуд Україна» (вул. Княгині Ольги, 8, м. Львів, 79057, код ЄДРПОУ 40992397) 8965,95 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд.VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 15 грудня 2023 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна