Постанова

від 19.12.2023 по справі 420/18041/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/18041/23

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Дата і місце ухвалення: 04.09.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Другого Суворовського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Другого Суворовського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просив суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України №32178141 від 28.02.2023р. у виконавчому провадженні №32178141 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору;

-визнати протиправними та скасувати постанови Другого Суворовського відділу ДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) у ВП №71272829 від 13.03.2023р. про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та від 16.03.2023р. про арешт коштів ОСОБА_1 , які видані на підставі постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ВП №32178141 від 28.02.2023р.;

-визнати протиправними та скасувати постанови Другого Суворовського відділу ДВС у м. Одесі ПМУ МЮ у ВП №71272518 від 13.03.2023р. про відкриття виконавчого провадження стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору; від 13.03.2023р. про розшук майна; від 13.03.2023р. про арешт коштів, які видані на підставі постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ №32178141 від 28.02.2023р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що обов`язковою передумовою стягнення виконавчого збору, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», є вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. ОСОБА_1 в добровільному порядку виконав виконавчий лист №2-646/11, виданий 16.11.2011р. Овідіопольським районним судом Одеської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечними договорами від 29.01.2010р. на погашення заборгованості ПАТ «КБ «СОЦКОМБАНК» перед Національним банком України за кредитним договором №32 від 29.01.2010р. у розмірі 54 330 275,37 грн., жодний захід примусового виконання органами ДВС до позивача не застосовувався. Вказане свідчить про відсутність підстав для стягнення з позивача, як боржника за виконавчими провадженнями №32178141, №71272829 та №71272518 виконавчого збору, у зв`язку з чим спірні постанови відповідачів є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 04.09.2023р., з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення його позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 не здійснював жодних перешкод у виконанні судового рішення по цивільній справі, а навпаки сприяв цьому всіма засобами. Апелянт добровільно виконав судове рішення та постанову ДВС ще в 2012 році, але здійснити самостійно реалізацію заставленого майна не був уповноважений. При цьому, в 2012 році надав письмову згоду на реалізацію виконавчою службою майна в порядку та у спосіб, передбачені ст.ст. 43, 44, 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження», п.5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, з урахуванням положень Постанови КМУ від 22.12.1997р. №1448.

Також, апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять доказів вжиття органом ДВС заходів примусового виконання рішення, передбачених ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», що є обов`язковою передумовою стягнення виконавчого збору. Відповідач не звертався до боржника за необхідними довідками та іншою інформацією, не викликав ОСОБА_1 з приводу виконавчого документу, не вимагав пояснень щодо факту невиконання рішення суду чи законних вимог державного виконавця. Судом не враховано правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 11.03.2020р. у справі №2540/3203/18, де зазначено, що виконавчий збір за своїм змістом є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до його виконання.

Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції залишено без належної правової оцінки відсутність відзиву Другого Суворовського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та не кваліфіковано вказану обставину як визнання позову, як це передбачено ч.4 ст.159 КАС України.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець в межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження. Закон України «Про виконавче провадження» не ставить можливість стягнення виконавчого збору від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду. До того ж, державним виконавцем надано суду докази здійснення ним заходів щодо примусового виконання виконавчого листа №2-646/11, виданого 16.11.2011р. Овідіопольським районним судом Одеської області, зокрема: 07.11.2016. винесено постанову при призначення експерта та прийнято процесуальне рішення щодо звернення стягнення на майно; 15.11.2022р. прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання; описано й арештовано майно боржника. Положення ст.27 Закону містять вичерпний перелік підстав та умов, за якими виконавчий збір не стягується. У спірних правовідносинах такі підстави та умови відсутні.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1, п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №32178141 з виконання виконавчого листа №2-646/11, виданого 16.11.2011р. Овідіопольським районним судом Одеської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечними договорами від 29.01.2010р., а саме: зареєстрованим за реєстраційним №144, земельну ділянку №244/2, яка належить ОСОБА_1 та розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , площею 1,83 га, кадастровий номер земельної ділянки 5123783500:01:001:1385 з метою їх реалізації та направлення коштів на погашення заборгованості ПАТ «КБ «СОЦКОМБАНК» перед Національним банком України за кредитним договором №32 від 29.01.2010р. у розмірі 54 330 275,37 грн., яка складається з суми простроченого кредиту 45 179 703,96 грн., суми несплачених відсотків за користування кредитом 8 027 575,26 грн., пені за прострочення повернення кредиту 850 867,90 грн., суми нарахованої пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом 272 128,25 грн. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.12.2011р. №6-119/11, замінено сторону виконавчого провадження з стягувача Національного банку України на його правонаступника ПАТ «Імексбанк».

13.04.2012р. державним виконавцем Відділу винесено постанову №32178141 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого документу та зобов`язано Боржника самостійно виконати рішення суду в 7-денний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

07.11.2016р. винесено постанову №32178141 про призначення експерта на підставі того, що в ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем описано й арештовано майно боржника, а саме: земельну ділянку №244/2, яка розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , площею 1,83 га, кадастровий номер земельної ділянки 5123783500:01:001:1385 та належить на праві власності ОСОБА_1

07.11.2016р. Відділом прийнято процесуальне рішення щодо звернення стягнення на майно боржника - земельну ділянку №244/2, яка розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , площею 1,83 га, кадастровий номер земельної ділянки 5123783500:01:001:1385 Сума звернення стягнення на майно боржника 54330275,37 грн.

Постановою від 15.11.2022р. ВП №32178141 державним виконавцем Відділу замінено стягувача виконавчого провадження ПАТ «ІМЕКСБАНК» на ПП «ЧЕК» на підставі ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.03.2020р. у справі №2-646/11.

Також, 15.11.2022р. державним виконавцем Відділу винесено постанову ВП №32178141 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

28.02.2023р. державним виконавцем Відділу винесено постанову ВП №32178141 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Підставою прийняття зазначеної постанови стала заява ПП «Чек» про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.

28.02.2023р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову ВП №32178141 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 5 433 027,53 грн., а також постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 3700,00 грн.

13.03.2023р. державним виконавцем Другого Суворовського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову BП №71272829 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови ВП №32178141 від 28.02.2023р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 5433027,53 грн.

16.03.2023р. державним виконавцем Другого Суворовського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову BП №71272829 про арешт коштів позивача.

Також, 13.03.2023р. державним виконавцем Другого Суворовського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову BП №71272518 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови ВП №32178141 від 28.02.2023р. про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у сумі 3700,00 грн.

Того ж дня, видано постанови ВП №71272518 про розшук майна ОСОБА_1 та про арешт його коштів.

Вважаючи протиправними постанови від 28.02.2023р. ВП №32178141 про стягнення з виконавчого збору, від 13.03.2023р. BП №71272829 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови ВП №32178141 від 28.02.2023р. про стягнення виконавчого збору, від 16.03.2023р. BП №71272829 про арешт коштів, від 13.03.2023р. BП №71272518 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови ВП №32178141 від 28.02.2023р. про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у сумі 3700,00 грн., а також від 13.03.2023р. ВП №71272518 про розшук майна та про арешт коштів, ОСОБА_1 оскаржив їх в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи позивача про те, що у відповідача були відсутні законодавчі підстави для стягнення з нього, як боржника у виконавчому провадженні, виконавчого збору, зазначивши, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, а не стягнення коштів або вчинення дій за відповідним виконавчим документом. Оскільки ОСОБА_1 не вчиняв дій щодо добровільного виконання виконавчого листа №2-646/11, виданого 16.11.2011р. Овідіопольським районним судом Одеської області, про стягнення з нього боргу, до відкриття виконавчого провадження, тому суд дійшов висновку про правомірність постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження та, відповідно, інших оскаржуваних ним постанов, пов`язаних з їх виконанням.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд у справі №640/4599/21 (постанова від 24 грудня 2021 року) аналізуючи норми матеріального права, що регулювали порядок вчинення окремих виконавчих дій в різні періоди, зазначав, що 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), а Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV), у свою чергу, втратив чинність (крім статті четвертої, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом №1404-VIII).

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, аналіз наведеної норми свідчить про те, що виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (13.04.2012р.). Втім, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийняте на підставі Закону №1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності цього Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідачем оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору винесено 28 лютого 2023 року, тобто в період дії Закону №1404-VІІІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII який набрав чинності з 28 серпня 2018 року, далі також - Закон №2475-VIII).

Так, указаним Законом №2475-VIII у статті 27 Закону №1404-VІІІ у частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Таким чином, відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції Закону №2475-VIII та станом на дату винесення оскаржуваної постанови) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

В даному контексті слід звернути увагу на те, що аналогічне правове регулювання діяло і станом на час відкриття 13.04.2012р. виконавчого провадження №32178141 з примусового виконання виконавчого листа №2-646/11, виданого 16.11.2011р. Овідіопольським районним судом Одеської області.

Так, відповідно до вимог статті 28 Закону №606-XIV (в редакції, чинній станом на 13.04.2012р.), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, норми Закону №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.

Таким чином, Закон №606-XIV (в редакції, чинній на момент відкриття ВП №32178141), так само як і Закон №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII), не ставлять можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.

Відповідно до частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII) виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина 9 статті 27 Закону №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII)).

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як вже зазначалося колегією суддів, 28.02.2023р. державним виконавцем Відділу винесено постанову ВП №32178141 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII. Підставою прийняття зазначеної постанови стала заява ПП «Чек» про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства прийнято наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02.04.2012р. №512/5.

За змістом пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Відтак, у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця.

Отже, стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі п. 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця наявний обов`язок винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення за виконавчим документом.

Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25.05.2023р. по справі №420/1233/19, у якій спірні правовідносини є аналогічними до правовідносин, яким правову оцінку надає суд у даній справі.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, доводи апелянта про те, що виконавчий збір може бути стягнено лише за умов фактичного виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, та про те, що розмір виконавчого збору має обраховуватися з фактично стягнутої суми, не ґрунтуються на положеннях закону.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 11.03.2020р. у справі №2540/3203/18, оскільки у даній справі суд надавав правову оцінку законності постанови про стягнення виконавчого збору, яку винесено органом ДВС 03.08.2018р. Станом на вказану дату частина друга статті 27 Закону №1404-VIII передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

В свою чергу, як вже зазначалося, правовідносини, які є предметом даного спору, виникли у період дії ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII який набрав чинності з 28 серпня 2018 року.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправною і скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України №32178141 від 28.02.2023р. у виконавчому провадженні №32178141 про стягнення виконавчого збору, та, відповідно, інших оскаржуваних позивачем постанов, які є похідними від вказаної постанови.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення від 04.09.2023р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 грудня 2023 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук