Постанова

від 18.12.2023 по справі 240/8064/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8064/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

18 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської обласної ради на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі - Міністерства соціальної політики України до Житомирської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Табір "Орлятко" Житомирської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Табір "Орлятко" Житомирської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права..

09.11.2023 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.10.2023 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 07.12.2022 відбулось пленарне засідання 12 сесії VII cкликання Житомирської обласної ради.

Керуючись ст. ст. 43, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 104-107 Цивільного кодексу України, враховуючи рекомендації постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров`я, соціального захисту населення та у справах ветеранів від 07.12.2022, ЖОР прийнято рішення №480 від 07.12.2022 «Про припинення "Табір "Орлятко" Житомирської обласної ради" (далі - рішення, оскаржуване рішення).

Вказаним рішенням вирішено:

- припинити «Табір «Орлятко» Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради;

- вважати правонаступником «Табір «Орлятко» Житомирської обласної ради щодо майна, прав та обов`язків комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради;

- утворити комісію з припинення «Табір «Орлятко» Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради для проведення інвентаризації майна, складення передавального акта і здійснення інших заходів щодо припинення згідно з додатком 1;

- передати правонаступнику - комунальному підприємству по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, згідно з передавальним актом, майно, закріпивши його на праві господарського відання, права та обов`язки «Табір «Орлятко» Житомирської обласної ради;

- встановити порядок та строки проведення припинення «Табір «Орлятко» Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради згідно з додатком 2.

- контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань комунальної власності та майнових відносин.

Не погоджуючись із прийняттям відповідачем рішенням та вважаючи, що таке прийняте за відсутності законних підстав та всупереч встановленому порядку, що утворює достатні правові підстави для визнання його протиправним та скасування, позивач звернувся до суду для його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачені підстави припинення юридичної особи.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (крім установ, які не можуть бути перетвореними. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ч.1 ст.104 ЦП України).

Юридична особа, яка не вправі розподіляти прибуток між учасниками, не може бути реорганізована, якщо серед правонаступників є юридична особа, наділена таким правом. Якщо серед правонаступників є юридична особа, яка не вправі розподіляти прибуток між учасниками, рішення про реорганізацію товариства, наділеного таким правом, приймається одностайно загальними зборами учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Положення цієї частини не застосовуються до державних установ (ч.2 ст.104 ЦП України).

Юридична особа, яка не вправі розподіляти майно між учасниками, зокрема у разі ліквідації, не може бути реорганізована, якщо серед правонаступників є юридична особа, наділена таким правом. Якщо серед правонаступників є юридична особа, яка не вправі розподіляти майно між учасниками, рішення про реорганізацію товариства, наділеного таким правом, приймається одностайно загальними зборами учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (ч.3 ст.104 ЦП України).

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5 ст.104 ЦП України).

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР).

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування (ст.4 Закону №280/97-ВР).

Відповідно до норм ст.10 Закону №280/97-ВР обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 46 Закону №280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально - економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально - культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 169 ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Приписами ст.ст. 80-81 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення передбачений ст.107 ЦК України.

Положеннями ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням відповідача вирішено припинити Табір "Орлятко". Підпунктом 1.1 пункту 1 Положення про Табір "Орлятко" визначено, що такий є постійно діючий комунальний дитячий заклад оздоровлення і відпочинку, спеціально організований та призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення і відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку.

Тобто Табір "Орлятко" створений з метою надання послуг з оздоровлення, відпочинку та розвитку дітей, відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку.

З вищевказаним рішенням позивач не погоджується та вважає таке прийняте з порушенням вимог ч.2 ст.106 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" та таке суперечить п.1 постанови Верховної Ради України №1137-VI від 17.03.2009 "Про затвердження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів".

Як на підставу для скасування спірного рішення позивач, зазначає:

- відсутність згоди центрального органу виконавчої влади - Міністерства соціальної політики України, чим порушено абз.2 п.11.1 Положення про "Табір "Орлятко", ч.5 ст.15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" № 375-VI від 04 вересня 2008 року;

- порушення ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України та абз.1 п.11.1 Положення про "Табір "Орлятко" (можливе припинення діяльності табору у результаті передачі всього майна, прав, обов`язків та активів одній або кільком неприбутковим організаціям, якою не являється комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності якого є прибуток);

- суперечить п.1 постанови Верховної Ради України №1137-VI від 17.03.2009 "Про затвердження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів".

Водночас, на переконання відповідача твердження позивача є помилковими, оскільки відсутня імперативна вимога в ч.5 ст.15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" щодо отримання письмового погодження центральним органом виконавчої влади, тобто Міністерством соціальної політики до прийняття рішення щодо реорганізації або ліквідації дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності;

Крім того, відповідач зазначає, що табір та комунальне комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради не являється учасникоми товариства, а є комунальними підприємством.

Також, як на правомірність прийняття спірного рішення відповідач вказує на те, що Житомирською обласною військовою адміністрацією надано згоду, з урахуванням необхідності забезпечення правового режиму воєнного стану, на припинення табору. Крім того відповідач зазначає про нездійснення табором функціональних повноважень протягом 2020-2022 років.

Колегія суддів зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Міністерство соціальної політики, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 423 від 17.06.2015 (далі - Положення), визначено, що Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, ветеранів праці, ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги) та за дотриманням прав дітей, а також забезпечує формування та реалізує державну політику щодо здійснення державного нагляду у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в частині забезпечення відповідності законодавству рішень правління Фонду соціального страхування, у сфері гуманітарної допомоги.

Згідно п. 3 вказаного Положення основними завданнями Мінсоцполітики, серед інших, є забезпечення формування та реалізації державної політики з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей.

Основні засади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, права, обов`язки та відповідальність усіх учасників процесу визначає Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" №375-VI від 04 вересня 2008 року (далі - Закон №375-VI).

Законодавство у сфері оздоровлення та відпочинку дітей складається з Конституції України, Сімейного кодексу України, законів України "Про охорону дитинства", "Про позашкільну освіту", цього та інших законів, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів (ч.1 ст.2 Закону №375-VI).

Пунктом 3 ч.2 ст.3 Закону №375-VI передбачено, що основними напрямами державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є збереження і розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Частиною 1 статті 3 Закону №375-VI визначені основні принципи державної політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, зокрема:

- рівності прав кожної дитини на оздоровлення та відпочинок;

- визнання пріоритетним у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування здійснення заходів, спрямованих на зміцнення здоров`я дітей шляхом організації оздоровлення та відпочинку;

- створення оптимальних умов для безпечного та ефективного перебування дітей у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку;

- створення умов для зміцнення фізичного та психічного здоров`я дітей шляхом належної організації оздоровлення та відпочинку;

- надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітям, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки;

- адресності соціальної допомоги, що надається з державного і місцевих бюджетів для оздоровлення та відпочинку дітей.

Частинами 1-2 статті 5 Закону №375-VI передбачено, що центральним органом виконавчої влади у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей. До сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, належать дитячі заклади оздоровлення та відпочинку загальнодержавного значення.

Пунктом 2 частини 1 статті 6 та п.2 ч. 1 ст.7 Закону №375-VI передбачено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, а також місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують забезпечують збереження та розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, поліпшення їх матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення.

Дитячий заклад санаторного типу - заклад, у якому діти перебувають цілодобово і де поряд з оздоровчими надається комплекс медичних послуг, спрямованих на поліпшення стану їхнього здоров`я, запобігання захворюванням. З урахуванням природно-кліматичних умов, наявної лікувально-оздоровчої бази, кадрового забезпечення такі заклади можуть бути спеціалізованими (п.1 ч.1 ст.14 Закону №375-VI).

Підстави для утворення, реорганізація та ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку визначені ст.15 Закону №375-VI.

З матеріалів справи встановлено, що спірні відносини виникли саме з приводу прийняття рішення відповідачем, яким вирішено припинити табір шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради.

Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності, що діють як юридичні особи або не мають статусу юридичної особи і перебувають у складі підприємств, установ та організацій як їхні філіали чи структурні підрозділи, обов`язково включаються до складу мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку (ч.1 ст.15 Закону №375-VI).

Утворення, реорганізація та ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку здійснюються за рішенням власника (засновника) або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства (ч.2 ст.15 Закону №375-VI).

Засновник (власник) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності не має права ліквідувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також передавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей, під час перебування дітей у відповідному закладі без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей (ч. 4 ст.15 Закону №375-VI).

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що погодження з центральним органом виконавчої влади потрібне за одночасної наявності двох умов: ліквідація дитячого закладу, зменшення території, кількості ліжко-місць та передача в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей, під час перебування дітей.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення наявність погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є обов`язковим.

У свою чергу, лише 12.12.2022 за №р-20/1124 Житомирською обласною радою повідомлено Міністерство соціальної політики України про намір приєднання Табору «Орлятко» Житомирської обласної ради до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради. Тобто, вже після прийняття рішення (post factum, тобто «після зробленого»), яким вирішено припинити дитячий заклад шляхом приєднання до іншого підприємства, а тому таке повідомлення може мати лише інформаційний характер, та не може свідчити про вчинення відповідачем належних дій, обов`язковість яких визначена Законом №375-VI.

Разом з тим, за змістом листа Міністерства соціальної політики №51-84-8691вих-22 від 27.12.2022 відслідковується, що згоду на припинення табору Міністерство не надавало.

Міністерством соціальної політики листом від 26.01.2023 №1060/0/2-23 Житомирської обласної ради надано роз`яснення, в тому числі про те, що приєднання табору до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради можливе за умови дотримання вимог Закону №375-VI і подальшого провадження діяльності, пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей. Таким чином надана інформація щодо надання згоди Міністерством соціальної політики на ліквідацію, відчуження або перепрофілювання дитячого закладу у зазначеному листі відсутня, а тому посилання представника відповідача у відзиві на позов на наявність згоди Міністерства соціальної політики безпідставні (лист Міністерства соціальної політики від 26.01.2023 №1060/0/2-23) не свідчить про надану згоду на припинення дитячого закладу шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради.

Разом з тим, колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта щодо відсутності вимоги передбаченої положеннями Закону №375-VI наявності письмового погодження Міністерства соціальної політики до прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію дитячого закладу. Таке посилання представника відповідача безпідставне та не є логічним, оскільки отримане погодження від уповноваженого органу на вчинення певних дій втрачає будь-який сенс після їх вчинення (в даному випадку після прийняття оскаржуваного рішення).

Посилання апелянта на наявність згоди Житомирської обласної військової адміністрації від 11.01.2023 за №98/2-23/28 на припинення Табору «Орлятко» Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради не спростовує доводи окружної прокуратури щодо порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, оскільки не являється органом, який уповноважений ч. 5 ст. 15 Закону Закону №375-VI надавати погодженням на реорганізацію або ліквідацію дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності. Зазначена норма вимагає наявність погодження виключно центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, тобто Міністерства соціальної політики.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем було зазначено, що зміст оскаржуваного рішення не передбачає подальшого провадження діяльності, пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей, оскільки згідно з ч.2.2 ст.2 Статуту комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, таке створене з метою: підтримання в належному стані адміністративних та інших будівель, переданих підприємству на праві господарського відання; задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в його послугах та отримання доходів і реалізації на цій основі інтересів засновника, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу. Основними напрямками діяльності вказаного підприємства значиться:

- надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, які перебувають на балансі підприємства;

- технічна, санітарно - гігієнічна експлуатація і охорона будинків та прибудинкових територій, які перебувають на балансі підприємства, підтримання їх належного санітарного стану;

- забезпечення надійного функціонування внутрішньо-будинкових мереж тепло-, електро-, водопостачання та водовідведення, проведення їх поточного ремонту;

- забезпечення технічної, протипожежної безпеки, контроль за станом ирі І ги пожежного обладнання;

- ведення обліку споживання електро- та теплової енергії, газопостачання, водопостачання та водовідведення і розподіл їх між орендарями;

- експлуатація та здійснення контролю за роботою наявних котелень;

- ведення капітальних та поточних ремонтів будинків, які перебувають на балансі підприємства;

- надання транспортних, охоронних, побутових послуг, послуг по збереженню автотранспортних засобів, послуг теплопостачання та інших;

- інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

Отже, до видів діяльності комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради не відноситься така діяльність, як оздоровлення та відпочинок дітей.

Крім того, як свідчать матеріали справи, комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради є прибутковою організацією, а тому, на думку суду, відповідно до абз.1 п.п.11.1 Положення, яким передбачена можливість припинення діяльності дитячого закладу у результаті передачі усього майна свого майна, прав, обов`язків, активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування у дохід бюджету у разі припинення юридичної особи (ліквідація, злиття, приєднання, поділ або перетворення) згідно з рішенням органу управління майном, а у випадках, передбачених законодавством, - згідно з рішенням суду, не може бути правонаступником Табору "Орлятко".

З огляду на викладе, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що організація відпочинку та оздоровлення дітей є суспільно корисною діяльністю. Досліджуючи захист інтересів держави як мету, досягнення якої повинен прагнути прокурор при зверненні з позовом до суду, суд звертає увагу на наступні обставини.

Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Отже наслідком дій прокурора повинно бути відновлення прав дітей щодо належного відпочинку.

Враховуючи вищенаведені обставини,суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в аспекті захисту прав дітей та дотримання балансу інтересів учасників, які беруть участь у справі прокурором надано беззаперечні докази, наявність яких свідчить про необхідність задоволенню позовних вимог та скасування рішення №480 від 07.12.2022 з метою негайного відновлення діяльності з відпочинку та оздоровлення дітей.

Статтею 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20 листопада 1989 року № 44/25, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог, буде завдана шкода інтересам держави, оскільки недопустимим є прийняття рішення про припинення закладу оздоровлення та відпочинку з ігноруванням вимог законів.

Відповідач у порушення чинних норм законодавства, приймаючи оскаржуване рішення не отримав згоди на припинення дитячого закладу від центрального органу виконавчої влади, який в силу ч. 5 ст. 15 Закону №375-VI, який уповноважений надавати згоду на реорганізацію або ліквідацію такого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності, не дотримався визначених положень ЦК України, спрямованих на порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, а також не врахував постанову Верховної Ради України №1137-VI від 17.03.2009 "Про затвердження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів", а тому суд дійшов висновку щодо необхідності визнання його протиправним та скасування.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що твердження позивача щодо протиправності спірного рішення, так як під час його прийняття порушені норми чинного законодавства є обґрунтованими.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської обласної ради залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.