Постанова

від 18.12.2023 по справі 560/11950/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11950/23

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

18 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу від 20 червня 2023 року №ЦЗ-67/ХМ/а-2.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у період дії воєнного стану в разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень виявлених під заходів державного нагляду (контролю), штрафи передбачені КЗпП України застосовуються згідно із Законом №2136-ІХ з урахуванням змін, внесених Законом №2352-ІХ. Крім того, не передбачено застосування штрафів, що передбачені КЗпП України, на підставі податкової фактичної перевірки.

Позивач зазначила, що ОСОБА_2 11.05.2023 написала заяву з проханням прийняти її на роботу з 12.05.2023. До того ж, відповідачем та судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача про те, що ОСОБА_2 з лютого 2023 року працює у ОСОБА_3 , у тому ж приміщенні де здійснює підприємницьку діяльність позивач.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що відповідно до пункту 2.2.13. акта перевірки Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 12.05.2023 №5309/22-01-07-05/ НОМЕР_1 , та пояснень бармена ОСОБА_2 встановлено факт використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин. Положення законодавства України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 16.11.2022.

Основний вид економічної діяльності згідно з КВЕД: 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах.

12.05.2023 Головне управління ДПС у Хмельницькій області здійснило перевірку господарської одиниці позивача за результатами проведення якої складено відповідний акт фактичної перевірки №5309/22-01-07-05/ НОМЕР_1 . Відповідно до пункту 2.2.13 акта, зокрема, встановлено факт використання найманої праці бармена ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин, чим порушено ч. 3 ст. 211 КЗпП України.

Враховуючи викладене, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 20 червня 2023 року №ЦЗ-67/ХМ/а-2, якою на позивача накладений штраф у розмірі 67000,00 грн.

Позивач не погодилась із вказаною постановою та звернулась до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено факт порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 211 КЗпП України та правомірність застосування до позивача штрафу згідно із постановою від 20 червня 2023 року №ЦЗ-67/ХМ/а-2.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 06.11.1992 за №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Відповідно до частини 4 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №826/16738/17 дійшов висновку про те, що обов`язковою передумовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Встановлено, що наказом ФОП ОСОБА_1 №1 від 11.05.2023 прийнято ОСОБА_2 посаду бармена з 12.05.2023 на підставі заяви ОСОБА_2 від 11.05.2023.

12.05.2023 позивачем було скеровано повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту. Відповідно до квитанції №2 документ доставлено до ГУДПС у Хмельницькій області 12.05.2023 о 17:13.

Перевірка позивача здійснювалася 12.05.2023 о 13:55.

Отже, повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 було прийнято в межах операційного дня 12.05.2023, тому станом на 12.05.2023 трудові відносини позивача з працівником вважаються такими, що оформлені належним чином.

Відповідачем, з яким погодився суд першої інстанції, взяті до уваги пояснення надані ОСОБА_2 , які долучені до акту перевірки та до матеріалів справи, де остання вказує, що прийнята на роботу з лютого 2023 року.

Водночас, ні відповідач, ні суд першої інстанції не надали належної оцінки доводам позивача про те, що ОСОБА_2 з лютого 2023 року працює у ФОП ОСОБА_3 , у тому ж приміщенні де здійснює підприємницьку діяльність позивач.

Наведене свідчить про неповноту дослідження обставин справи відповідачем та судом першої інстанції.

Статтею 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (Порядок № 509).

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" (Постанова №823)) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, яка набрало законної сили 14.09.2021 14.09.2021, було визнано протиправною та нечинною Постанову №823, якою, серед іншого, внесено зміни до Порядку №509, в тому числі в частині можливості накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також порядку розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з приписами статті 265 КАС України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Тобто, дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, до спірних правовідносин Порядок №509 підлягав застосуванню в редакції, чинній до внесення в нього змін Постановою № 823.

Так, пунктом 2 Порядку №509 у відповідній редакції передбачалося можливість накладення штрафу на підставі акта лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акта фактичної перевірки, що має місце в даному спорі.

В розумінні вимог статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З огляду на вищезазначене, докази, отримані за результатами вказаного заходу державного контролю (фактичної перевірки податкового органу) та відображені в акті фактичної перевірки від 12.05.2023 №5309/22-01-07-05/ НОМЕР_1 , є недопустимими доказами.

Отже, накладення на позивача штрафу на підставі акта фактичної перевірки від 12.05.2023 №5309/22-01-07-05/ НОМЕР_1 не може вважатись правомірним.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 265 КЗпП України у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265, не застосовуються згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022 з урахуванням змін, внесених Законом № 2352-IX від 01.07.2022.

Відповідач не заперечує факт усунення позивачем порушення вимог ч. 3 ст. 211 КЗпП України станом на 12.05.2023 шляхом оформлення трудових відносин із ОСОБА_2 , а тому накладення вказаного штрафу у період дії воєнного стану не є правомірним.

З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу від 20 червня 2023 року №ЦЗ-67/ХМ/а-2.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень належить стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 6358 грн.

Апеляційний суд враховує, у позовній заяві та апеляційній скарзі позивач також просила стягнути на її користь витрати на правову допомогу.

Однак, позивач не зазначає конкретної суми таких витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, що свідчить про відсутність підстав для розподілу таки витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу від 20 червня 2023 року №ЦЗ-67/ХМ/а-2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6358 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.