Постанова

від 13.12.2023 по справі 380/13970/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13970/23 пров. № А/857/14228/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засіданняДоморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року, прийняте суддею Кухар Н.А. о 13 годині 08 хвилині у м.Львові, повний текст складено 20.07.2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В «Будівельник» до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марщівської Ірини Петрівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу,-

встановив :

ТОВ В «Будівельник» (надалі ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марщівської І.П. про визнання протиправною та скасування постанови від 25.05.2023 ВП № 71306889 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що за встановленими у справі обставинами на примусовому виконанні перебував наказ із виконання судового рішення про витребування у боржника нерухомого майна та зобов`язання передати майно на баланс ДП «Львівське будівельно-монтажне управління».

У спорах про витребування й повернення майна, якщо за результатами вирішення спору шляхом задоволення позову відбувається зміна належності спірного майна (зміна власника), то ці вимоги мають вартісний, грошовий вираз і носять характер майнового спору (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2020 у справі № 905/98/20).

Так як, рішення суду підлягало примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом вилучення майна у боржника, передачі його стягувачу та складення відповідного акту, а не в порядку виконання рішення суду, що зобов`язує боржника виконати певні дії, то постанова про накладення штрафу підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 20.05.2021 у справі № 480/4549/19.

З огляду на те, що ухвалами судів відбувалось забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчинення дій на відчуження витребуваного майна, покликання позивача на його відсутність є безпідставним.

Отже, ТОВ не обґрунтувало наявність поважних причин для невиконання наказу №32/77т, виданого 15.08.2022 Господарським судом міста Києва, шляхом передачі витребуваних будівель та споруд на користь державного підприємства «Львівське будівельно- монтажне управління», що зумовлює необхідність застосування до позивача відповідальності, передбаченої статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження».

У свою чергу, судом першої інстанції не установлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 у справі № 32/77т передбачає зобов`язання юридичних осіб передати витребувані будівлі і споруди на баланс державного підприємства «Львівське будівельно- монтажне управління», тобто вчинення певних дій.

У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду без поважних причин державним виконавцем правомірно прийнято оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 10 200,00 грн, а невиконання судового рішення обумовлено саме волевиявленням та діями ТОВ В «Будівельник».

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази в частині задоволених позовних вимог.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління» було задоволено в повному обсязі, визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03158, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код: 00034022) право власності на будівлі і споруди військового містечка у місті Львові по вул. Авіаційній, 7, а саме на: адміністративний будинок (А-2), будівлю побутового призначення (Е-1), будівлю ГСМ (Ж-1), склад (з-І), навіс (И-1), насосну (1-1), склад (1-1), пожежний пост (И-1), гараж (М-1) склад (Е-1), навіс (К-1), акумуляторну (Л-1), адміністративний будинок (Н-1), котельну (0-1), гаражі та їдальню (П-1), склади (С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, 4-1, А-1, В-1, Ш-1), будівлю побутового призначення (Щ-2), колибу (Ш-1), навіси (Б-1, Ю-1), цех ізоляції (Я-1), огорожу та асфальтобетонне покриття загальною площею 5750 кв. м., витребувано майно - будівлі і споруди військового містечка у АДРЕСА_1 , а саме: адміністративний будинок (А-2), будівлю побутового призначення (Е-1), будівлю ГСМ (Ж-1), склад (з-І), навіс (И-1), насосну (1-1), склад (1-1), пожежний пост (И-1), гараж (М-1) склад (Е-1), навіс (К-1), акумуляторну (Л-1), адміністративний будинок (Н-1), котельну (0-1), гаражі та їдальню (П-1), склади (С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, 4-1, А-1, В-1, Ш-1), будівлю побутового призначення (Щ-2), колибу (Ш-1), навіси (Б-1, Ю-1), цех ізоляції (Я- 1), огорожу та асфальтобетонне покриття загальною площею 5750 кв. м. у Закритого акціонерного товариства «Персенківка» (79034, м. Львів, вул. Тернопільська, 42; ідентифікаційний код: 23955144), Товариства з обмеженою відповідальністю В «Будівельник» (81453, Львівська область, Самбірський район, село Воютичі, вул. Заводська, 2-а; ідентифікаційний код: 36400091), Приватного акціонерного товариства «Ірокс» (79034, м. Львів, вул. Буйка, 17 а; ідентифікаційний код: 23958651), Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж» (79034, м. Львів, вул. Буйка, 7;ідентифікаційний код: 31291285) та зобов`язати їх передати вищевказані будівлі і споруди на баланс Державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління» (місцезнаходження: 79059, м. Львів, вул. Творча, 11; ідентифікаційний код: 08420865), стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Персенківка» (79034, м. Львів, вул. Тернопільська, 42; ідентифікаційний код: 23955144) на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 6 396 (шість тисяч триста дев`яносто шість) грн. 25 коп. державного мита та 59 (п`ятдесят дев`ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В «Будівельник» (81453, Львівська область, Самбірський район, село Воютичі, вул. Заводська, 2-а; ідентифікаційний код: 36400091) на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 6 396 (шість тисяч триста дев`яносто шість) грн. 25 коп. державного мита та 59 (п`ятдесят дев`ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Ірокс» (79034, м. Львів, вул. Буйка, 17а; ідентифікаційний код: 23958651) на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 6 396 (шість тисяч триста дев`яносто шість) грн. 25 коп. державного мита та 59 (п`ятдесят дев`ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж» (79034, м. Львів, вул. Буйка,7; ідентифікаційний код: 31291285) на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 6 396 (шість тисяч триста дев`яносто шість) грн. 25 коп. державного мита та 59 (п`ятдесят дев`ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення від 04.04.2016 Господарським судом міста Києва було видано судовий наказ від 15.05.2022.

Постановою старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марщівською І.П. 20.03.2023 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 32/77т виданого 15.08.2022 Господарським судом міста Києва (ВП № 71306889).

20.03.2023 у ВП № 71306889 прийнято також постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

ТОВ В «Будівельник» звернулось до старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МО із заявою вих. № 16 від 04.04.2023 про закриття виконавчого провадження, відкритого на підставі наказу № 32/77т виданого 15.08.2022 Господарським судом м. Києва,

27.04.2023 старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марщівською І.П. у ВП № 71306889 прийнято постанову про накладення штрафу, згідно якої за невиконання рішення суду накладено на боржника ТОВ штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

25.05.2023 старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марщівською І.П. у ВП № 71306889 прийнято постанову про накладення штрафу, згідно якої за невиконання рішення суду накладено на боржника ТОВ В «Будівельник» штраф на користь держави у розмірі 10200 грн.

Згідно частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 1 Закону України від 2 червня 2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»(далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першоюстатті 18 Закону № 1404-VIIIвиконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьоїстатті 18 цього ж Законупередбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульованийстаттею 63 Закону № 1404-VIII, за змістом частин першої - третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною другою статті 63 передбачено, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Стаття 75 Закону № 1404-VIIIвстановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина першастатті 75 Закону № 1404-VIII).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина другастатті 75 Закону № 1404-VIII).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормамиЗакону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених нормЗакону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Для визначення наявності підстав для врахування вищевказаної судової практики визначальною обставиною є встановлення судом невиконання судового рішення за умови лише поважних причин.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 13 жовтня 2021 у справі № 360/4705/20.

У спірному випадку причиною невиконання наказу №32/77т від 15.08.2022 Господарського суду міста Києва про витребування майна позивач вказує відсутність у нього на балансі зазначених в наказі об`єктів нерухомості та відсутність таких в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З приводу покликання позивача на неможливість виконання рішення господарського суду у зв`язку з відсутністю об`єктів нерухомості, зазначених у виконавчому документі, то колегія суддів звертає увагу на те, що до матеріалів справи не долучено жодних доказів відсутності у боржника визначеного виконавчим документом майна. Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, яку позивач долучив до матеріалів справи, відображає актуальну інформацію про зареєстровані об`єкти речових прав, які належать на праві власності позивачу. Проте, майно, яке зазначено у наказі господарського суду, може перебувати у фактичному користуванні позивача без реєстрації.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про існування обставин, за яких прийняте у даній справі рішення, не може бути виконано.

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції. («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40).

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова про накладення штрафу від 25.05.2023 ВП № 71306889 відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, а тому відсутні підстави для її скасування.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати розподілу не підлягають з урахуванням вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 272, 287, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону задовольнити.

РішенняЛьвівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у справі №380/13970/23 скасувати і прийняти постанову, якою в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю В «Будівельник» відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 19.12.2023.