Вирок

від 14.12.2023 по справі 362/7392/19

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/7392/19

Провадження № 1-кп/362/119/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2023 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

потерпілого ОСОБА_12 ,

представника потерпілого ОСОБА_13 ,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_14 ,

захисника ОСОБА_15 ,

обвинуваченого ОСОБА_16 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12019110140000959 від 11.07.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в:

07.06.2019 року, близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_16 , разом із Особою 1 та Особою 2 матеріали відносно, яких відділено в окреме провадження перебували поблизу озера, що знаходиться в селі Лосятин Васильківського (нині Білоцерківського) району Київської області, поруч із автодорогою с.Устимівка - м. Узин Білоцерківського району, де також знаходився ОСОБА_12 , де на грунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_16 та ОСОБА_12 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_16 маючи прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з мотиву особистих неприязних відносин наніс ОСОБА_17 2 удари руками, зібраними в кулак в область обличчя, внаслідок чого потерпілий втратив рівновагу та зігнувся, після чого ОСОБА_16 наніс один удар коліном правої ноги в область обличчя потерпілого, повалив останнього на землю, та продовжуючи свої протиправні дії наніс ОСОБА_12 численні удари ногами в область лівої частини грудної клітини тулуба, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у виді синця на обличчі , які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, та перелому 8 ребра зліва, які відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки викликав тривалий розлад здоров`я (більше 21 доби).

Вказані дії ОСОБА_16 , які виразилися в заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, а його дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст. 122 КК України.

Позиції сторін та інших учасників судового провадження.

Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього певних обов`язків. Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Потерпілий в судовому засіданні просив призначити покарання, як зазначив прокурор.

Представник потерпілого в судовому засіданні наполягав на призначені покаранняу межах санкції інкримінованого злочину у виді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України, оскільки обвинувачений не розкаявся у вчиненому, не надав потерпілому матеріальну допомогу, витрати на лікування не відшкодував.

Обвинувачений вину визнав частково, а саме тільки в тому, що він наніс тільки два удари потерпілому, а інші він не наносив.

Захисник просив перекваліфікувати дії обвинуваченого із ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 125 КК України, оскільки кваліфікація дій не вірна бо його підзахисний надав покази, що він наніс 2 удари, інші удари він не наносив, а також стороною обвинувачення не доведено протилежного, а тому просив в нарадчій кімнаті вирішити питання щодо перекваліфікації дій на ст. 125 КК України.

Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_16 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України не визнав та показав, що 06.06.2019 року, близько 19 год. він прийшов на водойму, що знаходиться в с. Лосятин поблизу автодороги с. Устиміска - м. Узин, де відбувалося святкування свята Івана-Купала. Він мав намір святкувати вказане свято разом із сім`єю ОСОБА_18 , але коли він повідомив, що разом із ним буде один його знайомий, йому було відмовлено. Він знаходився біля водойми і через деякий час підійшов до своїх знайомих, які здійснювали виїзну торгівлю та перебував біля них. Після 23 год. йому зателефонувала ОСОБА_19 і висловила йому претензії з приводу того, що він пошкодив шини на автомобілі, що належить ОСОБА_12 та запропонувала йому прийти до них. Коли він підійшов до автомобіля ОСОБА_20 ОСОБА_12 , який міняв колеса на своєму автомобілі, то ОСОБА_12 висловився на його адресу нецензурною лайкою та наніс йому удар по шиї, при цьому тримаючи в руці балонний ключ. Після цього він зателефонував своєму братові ОСОБА_21 , який через деякий час приїхав до водойми із його мамою, хрещеною мамою та своєї дівчиною. Коли вони із братом підійшли до ОСОБА_12 , він наніс йому правою рукою два удара в область правого ока. Після цього брат забрав його від ОСОБА_12 . Він вважає, що він наніс ОСОБА_12 легкі тілесні ушкодження за що і повинен нести відповідальність. В рахунок відшкодування шкоди, завданої ним ОСОБА_12 він пропонував йому 3 тис. доларів США, але він відмовився їх взяти.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Будучи допитаним в судовому засіданні, у відповідності до вимог положеньстатей 353 КПК Українита попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання потерпілий ОСОБА_12 , суду показав, що 07 червня 2019 року, на свято ОСОБА_22 він разом зі своєю дружиною, сином ОСОБА_23 , дочкою ОСОБА_24 і її знайомою ОСОБА_25 відмічали свято на ставку в селі Лосятин. Коли вони зібралися їхати автомобілем додому, то виявили що було випущено повітря із двох шин. Він запитав у дітей хто міг це зробити, і вони повідомили, що це міг зробити ОСОБА_26 , який на передодні погрожував якоюсь помстою. Тому, він запропонував сину зателефонувати ОСОБА_27 , щоб він пояснив свої дії, проте ОСОБА_26 на телефонний дзвінок сина не відповів, а відповів лише на телефонний дзвінок ОСОБА_19 . Через деякий час ОСОБА_26 прийшов і сказав, що він нічого із автомобілем не робив, висловлюючись на його адресу нецензурною лайкою. По його проханню, друзі привезли шини до автомобіля, і він почав їх встановлювати на автомобіль. В цей час неподалік зупинився автомобіль «ВАЗ» 2108 сірого кольору із якого вийшли ОСОБА_28 , мама ОСОБА_29 ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та невідомий йому чоловік. Він мав намір пояснити ОСОБА_21 про те, що відбулося, але в цей час до нього підійшов ОСОБА_26 та наніс йому удар в область голови, а потім коліном по обличчю. Він впав, хтось натягнув йому на голову куртку у зв`язку із чим він не міг чинити опір, а ОСОБА_26 став наносити йому удари по тулубу. При цьому, він говорив за що він наносить йому удари. Все це тривало 3-5 хвилин. Потім він почув крик своїх дітей та дружини, після чого ОСОБА_26 та інші сіли до автомобіля та поїхали. Мама ОСОБА_29 - ОСОБА_30 та брат ОСОБА_28 приїзджали до нього до дому та просили не подавати заяву до поліції про його побиття.

Допитана в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК Українита попереджена про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання дружина потерпілого-свідок ОСОБА_33 суду показала, що в червні 2019 року вона із чоловіком та дітьми на водоймі в селі Лосятин відмічали свято ОСОБА_22 . Коли вони збирались їхати додому, то виявили що в автомобілі пошкоджені шини. Діти висловили припущення, що це міг зробити ОСОБА_26 через те, що його вони не взяли з собою на святкування, а тому по телефону викликали його до себе. Коли ОСОБА_26 прийшов до них, то став погрожувати, що він викличе до водойми свого брата після чого кудись пішов, а через хвилин 30 до них під`їхав автомобіль із якого вийшов ОСОБА_26 , його мати, старший брат ОСОБА_28 , сваха та невідомий їй чоловік. ОСОБА_26 , його старший брат та невідомий чоловік швидко підійшли до її чоловіка та після цього ОСОБА_26 почав наносити удари по голові її чоловікові, а потім натягнули чоловікові на голову куртку і повалили його на землю та стали його бити ногами по тулубу. Вона намагалася викликати поліцію, але ОСОБА_34 відібрала в неї телефон та тримала її зі своєю подругою, щоб вона не перешкоджала побиттю чоловіка. Вона викликала поліцію, а ОСОБА_26 з братом та іншими поїхав. Швидку медичну допомогу на місце події вона не викликала, але чоловік проходив курс лікування в лікарні, у зв`язку із нанесенням тілесних ушкоджень.

Допитана в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК Українита попереджена про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_35 суду показала, що 06 червня 2019 року вона разом із своїми батьками, братом ОСОБА_20 та знайомими брата поїхали на ставок в село Лосятин, де відмічали свято ОСОБА_22 . Після святкування, близько 01:00 години 07 червня 2019 року вони зібралися їхати додому і виявили, що в автомобілі пошкоджено шини. Вони зрозуміли, що це зробив ОСОБА_26 , оскільки перед святкуванням між братом і ОСОБА_36 був конфлікт, а ОСОБА_26 погрожував їм щось зробити. Тому, вони зателефонували ОСОБА_27 , щоб він прийшов до них. Коли ОСОБА_26 прийшов до них то він заперечував свою причетність до пошкодження шин автомобіля та сказав їм ви не знаєте де навчається мій брат і пішов від них. Вона разом із ОСОБА_19 та братом пішли до місця, де відпочивав її брат, щоб забрати свої речі. Коли вони поверталися до місця, де знаходився автомобіль та батьки, то вона побачила як під`їхав автомобіль сірого кольору із якого швидко вийшли ОСОБА_26 із ОСОБА_37 , їхня мати, ОСОБА_31 та ОСОБА_38 , і невідомий чоловік. Потім ОСОБА_26 його брат ОСОБА_28 та невідомий чоловік швидко підбігли до її батька та ОСОБА_26 його брат ОСОБА_28 стали наносити удари батькові по голові та по лівій частині тіла, а третій невідомий їй чоловік із правої сторони. ОСОБА_28 натягнув батькові на голову куртку, поваливши його на землю і після чого продовжили його побиття, а саме ОСОБА_26 наносив ногою удари батькові в ліву частину тіла. Далі вона стала кричати, щоб вони припинили побиття батька, після чого ОСОБА_26 та інші сіли в автомобіль та поїхали.

Допитана в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК Українита попереджена про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_19 суду показала, що 06-07 червня 2019 року вона разом із ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та їхніми батьками відмічали ОСОБА_39 на ставку в селі Лосятин. Коли вони стали збиратися їхати додому, то виявили, що в автомобілі пошкоджені шини. Вони зробили припущення, що це міг вчинити ОСОБА_26 , оскільки за день до цього відбувся конфлікт між ОСОБА_23 та ОСОБА_36 і той погрожував щось зробити, а тому вона йому зателефонувала та запитала для чого він це зробив. Потім вона із ОСОБА_23 та ОСОБА_24 пішли до місця, де вони залишили свої речі, щоб забрати їх. Коли вони поверталися із речами назад до автомобіля, то побачили як під`їхав легковий автомобіль звідки вийшов ОСОБА_26 , із братом, матір`ю. ОСОБА_26 наніс удар ОСОБА_12 спочатку по голові з лівої сторони, а потім повалив його на землю та став бити по тілу ногами. Ним було нанесено більше 10 ударів. В автомобілі горіли габарити і вони освітлювали місце, де відбувався конфлікт, що давало їй можливість бачити як відбувалося побиття Знов`яка ОСОБА_40 . ОСОБА_36 . Хто ще наносив удари вона вже не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК Українита попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_20 суду показав, що 06-07 червня 2019 року він разом зі своїми батьками і сестрою, ОСОБА_41 , відпочивали біля ставка у селі Лосятин, де відмічали свято ОСОБА_42 . Близько 01 години 07 червня 2019 року вони зібралися їхати додому, але виявили, що в його автомобілі пошкоджені дві шини. У всіх присутніх виникла думка, що це зробив ОСОБА_26 , оскільки на передодні у нього із ОСОБА_36 відбувся конфлікт і він погрожував йому щось зробити. Тому, вони зателефонували ОСОБА_27 . Той прийшов до них із групою людей, батько в нього запитав для чого ти це зробив, ОСОБА_26 заперечував свою причетність до пошкодження шин і пішов від них. В цей час він із сестрою та ОСОБА_19 пішли до місця, де вони залишили речі, щоб забрати їх. Коли вони поверталися із речами до автомобіля та батьків, то побачили, як під`їхав легковий автомобіль «ВАЗ 2108» сірого кольору та з нього вийшли ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , невідомий їм чоловік, мати ОСОБА_43 , які вели себе агресивно, швидко підійшли до батька. ОСОБА_26 наніс батькові удар в ліву частину голови, а потім повалив батька на землю та став бити його ногами по лівій частині тулубу. Також участь у побитті батька приймали ОСОБА_28 та невідомий їм чоловік. Після цього ОСОБА_26 та особи, які з ним приїхали, сіли в автомобіль та поїхали.

Допитаний в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК Українита попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_44 , який є рідним братом обвинуваченого ОСОБА_16 , суду показав, що 07 червня 2019 року, близько 00:00 годин йому зателефонував брат ОСОБА_26 і повідомив, що він знаходиться на ставку в селі Лосятин, де його ображають. Разом зі своєю мамою, своєю дівчиною та її мамою вони поїхали автомобілем до ставка, щоб допомогти братові. Коли вони підійшли разом з братом до ОСОБА_12 , то брат наніс потерпілому удар рукою в область носа, після чого потерпілий впав і він відтягнув брата від потерпілого та вони поїхали.

З досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення, тощо, відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.

Так, з протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.07.2019 року вбачається, що ОСОБА_12 звернувся до Васильківського ВП ГУНП у Київській області з указаною заявою, у якій зазначає про те, що 07.07.2019 року приблизно о 01 годині в с. Лосятин вул. Центральна поблизу ставка, гр. ОСОБА_45 наніс тілесні ушкодження та пошкодив автомобіль (т. 1 а.с.74).

Як вбачається їх протоколу слідчого експерименту та дослідженогов судовомузасіданні відеозаписудо ньоговід 30.07.2019 року, потерпілий розповів та показав обставини, при яких йому ОСОБА_16 заподіяно тілесні ушкодження (т. 1 а.с.78-82).

Як вбачається із висновку експерта № 226 від 05.08.2019 року потерпілому ОСОБА_12 було заподіяно тілесні ушкодження у виді синця на обличчі, перелом 8 ребра зліва. Дані тілесні ушкодження спричиненні від дії тупих твердих предметів, якими могли бути руки, чи ноги людини, за своїми властивостями можуть відповідати терміну їх виникнення, вказаному в ухвалі. Синець на обличчі у ОСОБА_12 за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень. Перелом восьмого ребра зліва, відноситься до середнього ступеня тяжкості. І могло утворитися при обставинах, вказаних потерпілим, при слідчому експерименті (т. 1 а.с.85-86).

Згідно ч. 5ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.

Тож, зазначені висновок суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останній відповідає вимогамКПК України, а безпосередньо порушень вимог статей87,101-102 КПК України, судом не встановлено та учасниками судового провадження не доведено.

Як вбачається із протоколу слідчого експерименту від 23.10.2019 року із свідком ОСОБА_19 та відеозапису слідчого експерименту, дослідженого в судовому зсіданні, свідок розповіла та показала, як обвинувачений ОСОБА_16 наносив потерпілому удари ногою, взутою в кросівку по тулубу (т. 1 а.с.91-95).

Відповідно дост. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зіст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбаченихКПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_16 , суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У той же час, прокурор під час судового розгляду не змінив обвинувачення та не висунув додаткове, водночас суд позбавлений можливості вийти за його межі у бік його збільшення.

У відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_16 проводився лише відносно нього і лише в межах висунутого йому обвинувачення.

Статтею 122 КК України передбачена відповідальність за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

З об`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується: 1) дією або бездіяльністю, спрямованими на заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження; 2) наслідком у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком.

Тілесним ушкодженням середньої тяжкості є таке ушкодження, яке не заподіює здоров`ю шкоди, небезпечної для життя в момент заподіяння, не потягло за собою інших наслідків, властивих тяжкому тілесному ушкодженню, але разом із тим спричиняє тривале порушення функцій будь-якого органу або інший тривалий розлад здоров я.

Із суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення може бути вчинене із прямим або непрямим умислом. Відповідальність за ст. 122 КК України настає також і в тих випадках, коли умисел винного був направлений на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю і фактично було заподіяне тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Як встановлено в судовому засіданні, саме у результаті дій обвинуваченого ОСОБА_16 потерпілому ОСОБА_12 було завдано тілесне ушкодження середньої тяжкості, що підтверджується показаннями потерпілого, свідків та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, висновком експерта, що є логічними, послідовними і узгоджуються між собою.

При кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченомуКК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_16 , вчинений ним в умовах очевидності. При цьому потерпілий та свідки вказують на ОСОБА_16 , як на особу, яка вчинила побиття потерпілого, спочатку нанісши йому удари по голові, а коли останній впав на землю наніс йому удари ногою, взутої в кросівки, по лівій частині тулубу, зламавши йому 8 ребро зліва. Покази потерпілого при проведенні слідчого експерименту підтвердив у своєму висновку №226 від 05.08/.2019 року експерт.

Досліджуючи обставини вчинення ОСОБА_16 кримінального правопорушення суд, прийшов до висновку що умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому виник після його спілкування із ОСОБА_12 і подальшого виклику, до місця вчинення ним злочину, свого брата ОСОБА_46 , після приїзду якого він відчуваючи моральну підтримку одразу розпочав побиття потерпілого.

Також під час судового розгляду не підтвердилась версія обвинуваченого про те, що він наніс потерпілому лише два удара правою рукою в область обличчя, після чого останній впав.

Суд, критично відноситься до показів обвинуваченого та його брата свідка ОСОБА_46 про те, що ОСОБА_16 наніс потерпілому лише два удара правою рукою в область обличчя, після чого останній впав і на думку суду це пов`язано із намаганням уникнення ОСОБА_16 від покарання за вчинене.

Правову позицію свого підзахисного у судових дебатах підтримав захисник обвинуваченого пропонуючи суду перекваліфікувати дії ОСОБА_16 із ч.1 с. 122 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, не аргументувавши зміну кваліфікації відповідними аргументами та належними доказами, ігноруючи ту обставину, що потерпілому було зламано 8 ребро зліва і саме у вказане місце наносив удари ОСОБА_16 .

При цьому,суд щераз наголошуєна тому,що будь-якихінших доказівв ходісудового розглядусторонами збоку обвинуваченнята захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбаченийКПК України, суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у порядкуст. 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості та сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_16 у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідки, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, а кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 122 КК України є вірною.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно дост. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Також суд ураховує п. 1постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»передбачено, що під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Обставин, що у відповідності до ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_16 судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_16 передбачених до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Судом враховується висновок досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого у кримінальному провадженні від 06.04.2020 року, із якої вбачається, за можливе виправлення ОСОБА_16 без позбавлення або обмеження волі на певний строк, із застосуванням пробаційної програми «Подолання агресивної поведінки» для сприяння у обвинуваченого контролю за власними емоціями та знаходження шляхів вирішення проблем без застосування насильницьких дій (т. 1 а.с.47-50).

Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин у справі, ступеня тяжкості даного кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, передбачених ст. 66-67 КК України, особу винного, який характеризується посередньо (т. 1 а.с.88), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (т. 1 а.с.89-90), не одруженого, працюючого не офіційно, раніше не судимого, його ставлення до скоєного, а також враховуючи те, що ОСОБА_16 вчинив, інкриміноване йому кримінальне правопорушення, будучи неповнолітнім, після вчинення злочину відносно ОСОБА_12 , нового злочину не вчиняв, позиції прокурора та потерпілого, яка висловлена у судових дебатах щодо можливості призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції інкримінованого правопорушення у виді обмеження воліта звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України з покладенням відповідних обов`язків,суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції.

При цьому, суд вважає, що стимулюванням правослухняної поведінки ОСОБА_16 буде контроль за поведінкою засудженого протягом терміну, визначеного законом для тривалості іспитового строку, а також можливість його направлення для відбування призначеного покарання у разі невиконання покладених на нього обов`язків або систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в момент його винесення.

Цивільний позов не заявлявся.

Підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Питання щодо речового доказу вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати згідно до ст. 124 КПК України, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 65, 75-76 КК України, статтями 84-86, 100, 124, 337, 369-371,373-374, 376 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_16 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_16 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням йому іспитового строку терміном 2 (два) роки.

Згідно ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_16 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_16 обраховувати із 14.12.2023 року.

Речові докази по справі: DVD-R диски, які знаходиться при матеріалах судової справи, залишити при матеріалах судової справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня післяухвалення надіслатиучасникам судовогопровадження,які небули присутнімв судовомузасіданні.

Суддя ОСОБА_47