Рішення

від 11.12.2023 по справі 638/11657/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/11657/21

Провадження № 2/638/837/23

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мужвузівський житловий фонд»,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мужвузівський житловий фонд» про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області, третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мужвузівський житловий фонд» про визнання права власності на квартиру, в якому просили суд визнати за ними право спільної сумісної власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,9 кв.м. та житловою площею 40,9 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтували тим, що в обґрунтування якого зазначили, що постійно мешкають однією сім`єю та зареєстровані в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 . Ця квартира в приватну власність їм або іншим особам не передавалась. Вони є наймачами даної квартири.

Ця квартира первісно була отримана членом сім`ї ОСОБА_4 згідно ордеру на житлове приміщення від 01 березня 1996 року. В подальшому з ОСОБА_4 укладено договір житлового найму на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , і визнано його наймачем цієї квартири (сім`я 4 чоловіки: він, дружина ОСОБА_1 , син дружини ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_6 ).

На період надання житлового приміщення будинок АДРЕСА_3 автомобільно-дорожнього технічного університету. 14 червпня 2000 року вказаний будинок було виключено з числа гуртожитків Харківського національного автомобільно-дорожнього технічного університету.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. У 2020 році ОСОБА_1 визнано наймачем після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

Позивачі мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_4 , житловий чек не використано. Позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про оформлення передачі в приватну спільну сумісну власність, однак Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області повідомило, що житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_5 не є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Харкова, що унеможливлює здійснення Управлінням комунального майна та приватизації повноважень щодо приватизації квартири. Житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 перебуває на балансі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Міжвузівський житловий фонд. При цьому ОСББ «Міжвузівський житловий фонд» не має повноважень на здійснення дій щодо приватизації житлових приміщень.

Оскільки склалася ситуація, що будь-який орган, який би мав законні повноваження щодо приватизації житлових приміщень в будинку АДРЕСА_3 , відсутній, позивачі звернулися до суду за захистом майнових прав.

У відзиві на позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради зазначило, що управління є органом приватизації житлового фонду, який належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова. При цьому будинок АДРЕСА_3 не є об`єктом комунальної власності міста Харкова. За таких обставин питання приватизації квартири АДРЕСА_6 було знято з розгляду.

ОСББ «Міжвузівський житловий фонд» надало письмові пояснення третьої особи щодо позову, в яких не заперечувало проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року замінено первісного відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області, на належного відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Міжвузівський житловий фонд».

ОСББ «Міжвузівський житловий фонд» у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подало.

В судове засідання сторони не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутністю. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача надав заяву, в якій просив судовий розгляд справи проводити за його відсутністю та розглянути справу на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 лютого 1996 року ОСОБА_4 разом із сім`єю з 3 осіб: дружина ОСОБА_1 , пасинок ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_6 , видано Ордер на право зайняття житлового приміщення житловою площею 41 кв.м., яке складається з 3 кімнат в ізольованій квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Актом приймання-передачі майна від 15.02.1996, затвердженого заступником Міністра освіти України, Національна юридична академія передала на баланс Харківському державному автомобільно-дорожнього технічного університету корпус «Г» міжвузівського сімейного гуртожитку за адресою: м. Харків, пр-т. Перемоги, 57 (а.с. 58-60).

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 734 від 14 червня 2000 року, виключено будинок АДРЕСА_5 з числа гуртожитків Харківського державного автомобільно-дорожнього технічного університету, дозволено як виняток Харківському державному автомобільно-дорожньому технічному університету закріпити за мешканцями будинку займану ними площу, відкривши особові рахунки (а.с. 63).

Рішенням Виконавчого комітету Дзержинської районної ради у м. Харкові від 05 вересня 2000 року № 157/41, на підставі рішення виконкому Харківської міської ради від 14.06.2000 № 734 та листа Харківського державного автомобільно-дорожнього технічного університету від 03.08.2000 № 1852/09, вирішено укласти з ОСОБА_4 договір житлового найму на трикімнатну квартиру АДРЕСА_7 і визнати його наймачем цієї квартири (сім`я 4 чоловіки: він, дружина ОСОБА_1 , син дружини ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_6 ) (а.с. 22).

Згідно з Актом приймання-передачі житлового будинку від 03.09.2004 житловий будинок АДРЕСА_3 передано з балансу ХНАДУ на баланс ОСББ «МЖФ» (а.с. 61-62).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові у віці 73 років помер ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис про смерть №19554 від 28.12.2018, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 19).

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 25 лютого 2020 року № 122, у зв`язку зі смертю наймача ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 визнано наймачами трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_8 (а.с. 20).

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , з 09 грудня 1997 року (а.с. 17).

ОСОБА_7 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , з 09 серпня 2005 року, що підтверджується відповідною відміткою паспорті громадянина України серія НОМЕР_3 (а.с. 10).

Позивач ОСОБА_1 24.06.2020 року звернулася до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з документами на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 26.06.2020 № 5658, заявнику повідомлено, що будинок АДРЕСА_9 не є об`єктом комунальної власності територіальної власності м. Харкова. Управління має повноваження щодо приватизації квартир, які знаходяться у комунальній власності м. Харкова, тож питання про приватизацію вказаної квартири Управлінням комунального майна та приватизації знято з розгляду (а.с. 22).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутні відомості щодо речових прав на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Інформаційною довідкою № 274397722 від 12 вересня 2021 року (а.с. 57).

Згідно Довідки АТ «Ощадбанк» №118.450-23/465 від 24.04.2020 року ОСОБА_1 (1961 р.н.), ОСОБА_7 (1989 р.н.) знаходяться в списках громадян України, що мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 28).

Відповідно до технічного паспорту КП «ХМБТІ» Харківської міської ради від 27 травня 2021 року на квартиру АДРЕСА_1 загальна площа квартири складає 72,9 квадратних метри, житлова 40,9 кв.м. (а.с. 11-15).

Згідно Звіту про незалежну оцінку квартири АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_8 від 08.06.2021 року ринкова вартість майна для розрахунку судового збору складає 434100 грн (чотириста тридцять чотири тисячі сто гривень).

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Частинами третьою, п`ятою статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» (надалі - Закон) передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно ст. 1 Закону України «Про приватизація державного житлового фонду» приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно зі ст. 2 Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Згідно ч. 1 ст.8 Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно ст. 10 Закону органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним.

До них належить відсутність в особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону № 2482-ХІІ, якою визначено, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому, порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі Положення № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до органу приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Так, громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

Матеріали справи свідчать, що при зверненні до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області із заявою про оформлення передачі в приватну спільну часткову власність квартири АДРЕСА_1 , позивачами було надано необхідні документи згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення № 396 в повному обсязі.

Судовим розглядом встановлено, що позивачі протягом більш ніж 20 років постійно проживають і зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 , оплачують квартплату та комунальні платежі. Отже, позивачі на законних підставах вселились в вище вказану квартиру, тобто добросовісно заволоділи майном, є його наймачами, і продовжують відкрито, безперервно володіти цим майном більш ніж 20 років, мають невикористане право на приватизацію за вказаною адресою, тому мають право на набуття права власності на зазначену квартиру.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №910/1016/17, від 17 квітня 2018 у справі № 914/1521/17 та від 22 травня 2018 року у справі №923/1283/16 зазначено, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №344/16879/ 15-ц зазначено, що визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов зазначає, що у даній справі не підлягає застосуванню правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі №483/731/19, відповідно до якого належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення, з наступних підстав.

Так у справі № 483/731/19 спір виник у зв`язку з тим, що позивачеві було відмовлено у приватизації спірної квартири, оскільки право власності на спірну квартиру було зареєстроване за Міністерством оборони України.

Водночас, у справі що розглядається склалася ситуація, коли право власності на квартиру не зареєстровано за жодним суб`єктом, квартира не належить ані до комунальної, ані до державної власності. Таким чином, жоден орган державної або місцевої влади не уповноважений прийняти рішення щодо приватизації спірної квартири. У зв`язку з цим позивачам відмовлено у приватизації квартири, однак з підстав, які відмінні від підстав у справі № 483/731/19.

При цьому позивачі мають не реалізоване право на приватизацію, правових підстав для відмови їм у приватизації квартири, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», немає.

Крім того, позивачі позбавлені права на визнання права власності на зазначену квартиру в порядку набувальної давності, оскільки володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. У справі, що розглядається, позивачі володіли зазначеною квартирою на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, яким їх було визнано наймачами квартири, що виключає їх безтитульне володіння зазначеною квартирою і, відповідно, право на подання позову про визнання права власності за давністю володіння.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на повагу до житла.

Суд зауважує, що у практиці Європейського суду з прав людини визначення того чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме: від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання. Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позивачами обрано належний та ефективний спосіб захисту майнових прав, оскільки в інший спосіб позивача неможливо реалізувати свої правомочності та отримати правовстановлюючі документи.

З урахуванням наведеного, встановивши відсутність передбачених законом підстав для відмови наймачам квартири у приватизації займаного ними житла, враховуючи встановлену в судовому засіданні неможливість захисту майнових прав позивачів у інший спосіб як через визнання права власності в судовому порядку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мужвузівський житловий фонд» про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 , та за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 , право спільної сумісної власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,9 кв.м. та житловою площею 40,9 кв.м.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2023 року.

Суддя І.П. Латка