Постанова

від 20.12.2023 по справі 904/2621/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2621/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023р.

(суддя Манько Г.В., повний текст складено 28.07.2023р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт"

про стягнення 223 158 грн. 31 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" основного боргу 151 601 грн. 84 коп., пені 45 121 грн. 60 коп., 3% річних 3 317 грн. 85 коп., інфляційних втрат 23 117 грн. 02 коп..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №ПО-156 від 01.07.2022р., щодо оплати поставленого товару.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023р. позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АКТІС ГРАНІТ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАТІНУМОІЛ" заборгованість 151 601 грн. 84 коп., пеню 45 121 грн. 60 коп., 3% річних, у розмірі 3 317 грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 937 грн. 86 коп., судовий збір, в сумі 3224 грн. 69 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт", в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023р. та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Позивача - в частині стягнення пені 45121 грн. 60 коп., 3% річних 3317 грн. 85 коп., інфляційних втрат 14 937 грн. 86 коп., судового збору, в сумі 3224 грн. 69 коп..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що загальна сума штрафних санкцій є половиною суми основного боргу, та відповідно є непід`ємним тягарем для Відповідача.

Скаржник вважає, що у суду першої інстанції були законні підстави для істотного зменшення штрафних санкцій заявлених Позивачем, що могло б забезпечити уникнути Відповідачу повного занепаду його діяльності та неминучого банкрутства.

Скаржник також звертає увагу на те, що Позивач не заперечував, щодо погашення заборгованості, яка виникла виключно з обставин які стали слідством російської агресії. Відповідач продовжував добросовісно, при першій можливості гасити заборгованість навіть уже після того як Позивач звернувся до суду першої інстанції. Відповідач, має зобов`язання по сплаті податків і зборів, та повинен забезпечити першочергову оплату праці своїх найманих працівників.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл" просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТІС ГРАНІТ» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обгрунтування своїх заперечень, Позивач вказує на те, що відповідач не наводить в апеляційній скарзі жодного обґрунтування надмірності штрафних санкцій, та не надає жодного доказу на підтвердження своїх вимог.

Позивач вважає, що застосування до відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірах, вказаних у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 року у справі № 904/2621/23 є цілком правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2621/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023р. у справі № 904/2621/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

23.08.2023р. матеріали справи № 904/2621/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.08.2023р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023р. у справі № 904/2621/23 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів доплати судового збору у розмірі 183,55 грн..

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/2621/23, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023р. у справі № 904/2621/23 було повернуто скаржнику без розгляду.

20.10.2023р. не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою повторно звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023р. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Чус О.В..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Товариством з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл" та товариством з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" підписано договір поставки нафтопродуктів №ПО-156 від 01.07.2022р. (далі Договір).

Постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - "Товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в видаткових накладних, які оформлюються на кожну окрему партію Товару (п. 1.1 Договору).

Товар поставляється погодженими партіями. Постачання та приймання Товару підтверджується накладними документами на Товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товармо-транспортними накладними), які підписані представниками обох Сторін. Постачальник зобов`язаний надати податкову накладну та товарно-транспортну накладну (п. 2.1 Договору).

Вартість Товару зазначається з урахуванням ПДВ, наливу та з урахуванням транспортних витрат (п. 3.1 Договору).

Загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого ти оплаченого Товару Покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 3.2 Договору).

Покупець зобов`язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) Товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на Товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 5 банківського дня, з дати здійснення поставки Товару (п. 3.3 Договору).

Право власності на Товар переходить до Покупця з дати поставки Товару, що вказана в накладних документах на Товар (видаткових накладних та/або акти приймання передачі) (п. 3.4 Договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок Постачальника (п. 3.5 Договору).

У випадку несвоєчасної оплати (не оплати), Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов"язання (п. 4.1 Договору).

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань по цьому Договору (п. 4.4 Договору).

Згідно видаткової накладної №3302 від 30.08.2022р. товариством з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл" поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" на підставі договору №ПО-156 від 04.07.2022р. та рахунку на оплату покупцю №2889 від 30.08.2022р., на суму 441 601 грн. 84 коп.

Згідно платіжного доручення №313 від 07.09.2022р. товариством з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл" 150 000 грн.

Згідно платіжного доручення №316 від 09.09.2022р. товариством з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл" 110 000 грн.

Згідно платіжного доручення №410 від 01.11.2022р. товариством з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл" 20 000 грн.

Згідно платіжного доручення №541 від 12.01.2023р. товариством з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл" 10 000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" з вимогою щодо сплати заборгованості за договором.

На час прийняття рішення у справі, в порушення умов Договору відповідач у повному обсязі не сплатив вартість отриманого товару.

Позивачем на суму заборгованості нараховано пеню, у розмірі 45 121 грн. 60 коп., 3% річних, у розмірі 3 317 грн. 85 коп. та суму інфляційних втрат, у розмірі 23 117 грн. 02 коп..

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду оскаржується Відповідачем лише в частині стягнення з останнього на користь Позивача штрафних санкцій: пені, у розмірі 45121 грн. 60 коп., 3% річних , у розмірі 3317 грн. 85 коп., інфляційних втрат , у розмірі 14 937 грн. 86 коп.. В частині суми основного боргу судове рішення не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 цієї статті зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суд першої інстанції встановив, що Відповідачем неналежно виконувались зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів №ПО-156 від 01.07.2022р..

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, згідно видаткової накладної №3302 від 30.08.2022р., на підставі договору №ПО-156 від 04.07.2022р. та рахунку на оплату №2889 від 30.08.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" товар, на суму 441 601 грн. 84 коп..

Зобов`язання щодо оплати поставленого товару, на загальну суму 441 601 грн. 84 коп. Відповідачем виконано не в повному обсязі та з порушенням строків визначених у договорі, що підтвреджується платіжними дорученнями: №313 від 07.09.2022р. на суму 150 000 грн., №316 від 09.09.2022р. на суму 110 000 грн., №410 від 01.11.2022р., на суму 20 000 грн. та №541 від 12.01.2023р. на суму 10 000 грн..

Залишок суми основного боргу за поставлений товар становить 151 601,84 грн., що Відповідачем не спростовано під час розгляду справи.

Умовами п. 3.3. Договору №ПО-156 встановлено, що Покупець зобов`язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) Товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на Товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 5 (п`яти) банківського дня, з дати здійснення поставки Товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, Господарським кодексом України передбачена відповідальність за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції (неустойка, штраф, пеня). Тобто штраф і пеня не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частина 4 ст. 231 ГК України, передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Пунктом 4.1. Договору № ПО-156 передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати (не оплати), Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов`язання.

На підставі п. 4.1. Договору, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки, Позивачем нараховано Відповідачу пеню, у розмірі 45 121,60 грн..

Контррозрахунку щодо нарахування пені матеріали справи не містять.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 317,85 грн. 3% річних, за період з 07.09.2022р. по 09.05.2023р. та 23 117,02 грн. інфляційних втрат, за період з 07.09.2022р. по 09.05.2023р..

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).

Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020р. у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023р. у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати поставленого товару, що також не спростовується відповідачем у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що у позивача виникло право на нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд першої інстанції, під час розгляду справи, не знайшов підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів звертає увагу на таке.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19): «господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань» (п. 8.32).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (п. 8.38).

Вказана правова позиція була відображена в подальшому у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2021р. у справі № 916/880/20.

Водночас, варто зазначити, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат не пов`язується з наявністю в діях відповідача вини, оскільки такі нарахування не є санкціями, а виступають мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, тобто способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (неналежне виконання зобов`язання), а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

До того ж, для зменшення суми нарахованих позивачем та стягнутих 3 % річних та інфляційних втрат має бути встановлена очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум, в тому числі обставини того, що наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Разом з тим, у даній справі порівняно з сумою боргу, яку стягнув суд першої інстанції з відповідача 151 601,84 грн., сума втрат від інфляції склала лише 14 937,86 грн, а 3% річних взагалі 3 317,85 грн..

Тобто судом не встановлено непропорційності заявлених до стягнення та стягнених судом сум 3% річних та інфляційних втрат до суми основного боргу, їх надмірності тощо.

Доводи Скаржника про те, що заборгованість виникла внаслідок російської агресії, колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки, як свідчать матеріали справи, поставка товару, за який відповідач не розрахувався, відбулася 30.08.2022р., на підставі заявки відповідача. Більше того, як вірно зауважив Позивач, на території Дніпропетровської області, де знаходиться відповідач та куди було поставлено товар, активних бойових дій ані у вересні 2022 року, ані зараз - не велося та не ведеться.

Згідно із ст. 14-1 Закону України Про Торгово-промислові палати в Україні, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили ), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014р. №44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

В листі Торгово-промислова палата України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. зазначається, що Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022р.. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання будь-якого з положень цього договору , якщо це невиконання стало наслідком причин, які виникли незалежно від волі сторін після укладення договору і настання або дію яких, а також наслідки, не можна було передбачити або попередити розумними методами, які знаходились поза сферою контролю сторони, що не виконує зобов`язання, через подібні стихійні лиха, громадські безпорядки, страйки, закриття портів, залізничних доруг, ембарго, втручання з сторони влади, в тому числі видання актів державними органами, війни і військові дії, повстання, мобілізації, епідемії (епізоотії), пожежі, обрив електросіток, вибухів, дорожніх і природних катастроф, а також їх наслідків і інших подій, які повинні бути підтверджені висновками Торгово-Промислової палати України регіону, про дії обставин непереборної сили.

При цьому, термін виконання зобов`язань по Договору переноситься на період, протягом якого діяли такі обставини. Якщо ці обставини будуть продовжуватись більше 3-х місяців, то кожна із сторін має право відмовитись від подальшого виконання зобов`язань по Договору і в цьому випадку взаємні розрахунки будуть проведені по факту і жодна із сторін не буде мати права на відшкодування іншою стороною можливих збітків.

Сторона, яка не має можливості виконувати зобов`язання по Договору, повинна про настання або закінчення форс-мажорних обставин негайно, але не пізніше 10 днів, повідомити другу сторону. Не повідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення форс-мажорних обставин позбавляє сторону права на них посилатись.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати цей договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. В такому випадку договір припиняє свою дію з дати зазначеної у повідомленні про відмову від договору, але не раніше дати отримання повідомлення.

Доказів повідомлення Позивача про настання обставин непереборної сили (форс-мажор) Відповідачем матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача пені, у розмірі 45 121 грн. 60 коп., 3% річних, у розмірі 3 317 грн. 85 коп. та інфляційні втрати, у розмірі 14 937 грн. 86 коп..

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені ст. 276 ГПК України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Граніт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023р. у справі № 904/2621/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін