Рішення

від 19.12.2023 по справі 905/718/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.12.2023 Справа № 905/718/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Кучерявої О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу №905/718/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ», м.Зміїв, Харківська обл.,

до відповідача Фермерського господарства «АГРО-ЕКО», м.Лиман, Донецька обл.,

про стягнення 183 683,02 гривень

без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ» через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Фермерського господарства «АГРО-ЕКО» про стягнення 183 683,02 гривень, з яких: сума боргу у розмірі 50 000,00 гривень, відсотки за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) у сумі 19 008,00 гривень, штраф 30% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати у сумі 75 490,74 гривень, пеня у сумі 4 747, 34 гривень, курсова різниця у сумі 15 802,82 гривень, інфляція у сумі 16 266,97 гривень та 3% річних у сумі 2 367,12 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору постачання №Х08/40/2021 від 14.05.2021 в частині своєчасної та повної оплати

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023 для розгляду даної справи визначено суддю Кучеряву О.О.

Ухвалою суду від 14.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ» - залишено без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10.07.2023 внаслідок усунення позивачем недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Згідно спільного розпорядження голови та керівника апарату Господарського суду Донецької області від 25.05.2023 № 6-р, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022 №1, а саме: суддям та працівникам апарату суду виконання посадових обов`язків в змішаному режимі, учасникам судових засідань рекомендовано утримуватись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов`язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.

Суд зазначає, що 14.06.2023 судом було здійснено підписку позивача та відповідача на отримання процесуальних документів електронною поштою по справі №905/718/23, зокрема: за електронною адресою ponomarev.roman@tdagrohim.com, 3075606952@mail.gov.ua (вказана електронна пошта зазначена позивачем на титульному аркуші позовної заяви) та на офіційну електронну пошту відповідача - fhagro-eko@ukr.net.

Суд вбачає за необхідне зазначити, що після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться щодо дати доставки.

Ухвалу про відкриття провадження у справі було направлено за допомогою органів поштового зв`язку на адресу відповідача, але поштове відправлення повернулось до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (підприємство закрито, не працює).

Одночасно, господарським судом було передано відповідачу телефонограму за телефонним номером НОМЕР_1 , що зазначений в позові, телефонограму отримав голова Фермерського господарства «АГРО-ЕКО» Шарко В.О.

Окрім того, ухвала суду від 10.07.2023 розміщена в ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), та відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.

Отже, приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників справи належним чином про розгляд судової справи слід дійти висновку, що відповідач повідомлений про розгляд справи у встановленому порядку.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов?язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує, що сторонам були забезпечені рівні можливості та права, виходячи з принципів господарського судочинства таких, як: рівність перед законом і судом, принцип диспозитивності, у відповідача було достатньо часу на формування своєї правової позиції і надання суду всіх письмових та електронних доказів, як шляхом направлення їх поштою, так і шляхом направлення таких документів на електронну адресу суду. Відповідач своїм правом не скористався та у визначені судом строки не подав відзив на позов.

Від Фермерського господарства «АГРО-ЕКО» відзив на позовну заяву не надійшов.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст. 165 ГПК України).

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання), відсутність з боку відповідача жодних заяв, клопотань щодо необхідності надання додаткового терміну на підготовку своєї правової позиції, а також враховуючи наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 202 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Повне рішення складено 19.12.2023 у зв?язку із веденням на території України воєнного стану та об?єктивною неможливістю розгляду справи у строк, встановлений ст.248 ГПК України, з урахуванням віддаленого режиму роботи суду в умовах воєнного стану.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з?ясувавши всі фактичні обставини, об?єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті дослідивши матеріали справи,

В С Т А Н О В И В

14.05.2021 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ» (далі - Постачальник, позивач), з однієї сторони, та Фермерським господарством «АГРО-ЕКО» (далі - Покупець, відповідач) з іншої сторони (разом - Сторони) укладено договір постачання №X08\40\2021, за умовами якого Постачальник зобов?язується поставляти (передавати) товар у власність Покупця, а Покупець зобов?язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього на умовах цього Договору (п.1.1. Договору).

Предметом постачання є товар, вказаний в специфікаціях до цього договору (п.1.2. Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021, а в частині фінансових зобов?язань - до моменту повного виконання Сторонами взятих на себе за даною угодою зобов?язань (п.9.1 договору).

Об?єми поставок і кількість товару узгоджені Сторонами у п.2.1 договору, відповідно до п.п.2.2.1 якого товар, вказаний у п.1.2 цього Договору, поставляється Покупцеві партіями.

Кожна партія товару визначається Специфікацією, в якій відзначається: найменування, загальна кількість, асортимент (номенклатура) і комплектність Товару, а також вказується термін постачання і оплати Товару (п.п.2.2.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, вартість і термін оплати кожної партії Товару, що поставляється визначається у Специфікації.

Оплата Товару здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесення готівки в касу Постачальника (п.4.2 договору).

Права та обов?язки сторін узгоджені в розділі 5 договору, відповідно до п.п.5.1.1 якого Постачальник зобов?язаний поставляти Покупцеві відповідно до умов цього Договору, а Замовник відповідно до п.п.5.2.1 договору зобов?язаний прийняти товар, а за п.п.5.2.2 договору - оплачувати товар відповідно до умов договору (у разу оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в платіжних документах Покупець зобов?язаний вказати номер договору і номер Специфікації, згідно якої робиться оплата Товару).

Якщо Покупець не виконує умови (строки) оплати за поставлений Товар передбачені Специфікацією, Постачальник має право виставити покупцю рахунок (рахунки) на сплату послуг товарного кредиту, а Покупець в свою чергу зобов?язується у беззаперечному порядку сплатити даний рахунок (рахунки), а також у триденний термін із дня отримання підписати відповідні Акти виконаних робіт, щодо надання послуг товарного кредиту (п.6.2 договору).

Згідно положення підпункту 6.2.1 договору, відсотки за товарний кредит нараховуються Покупцю щомісячно з розрахунку 24% річних від суми заборгованості за відповідною Специфікацією, з дати настання терміну розрахунку, визначеного Специфікацією та нараховуються до моменту повного фактичного погашення заборгованості Покупцем.

За недотримання Покупцем термінів оплати Товару визначених Специфікацією, Постачальник має право виставити Покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми Специфікації по якій допущено прострочення і пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості по Специфікації по якій допущено прострочення за кожен день цього прострочування (п.6.3 договору).

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв?язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Сторонами складено та підписано ряд специфікацій:№1-НАС(К) від 14.05.2021, в якій сторони погодили: найменування товару - Насіння соняшника С| Сузука Круїзер; кількість - 20 мішків; ціну товару - 102907,80 грн з ПДВ; строк поставки - до 20.05.2021; порядок оплати Покупцем вартості товару - 20581,56 грн - до 17.05.2021 (включно), 82326,24 грн - до 10.11.2021(включно);

№2-33Р(К) від 17.05.2021, в якій сторони погодили: найменування товару - Раундап макс, 20л; кількість - 500л; ціну товару - 96000,00 грн з ПДВ; строк поставки - до 25.05.2021; порядок оплати Покупцем вартості товару - 19200,00 грн - до 10.10.2021 (включно), 76800,00 грн - до 10.10.2021(включно);

№3-33Р(К) від 31.05.2021, в якій сторони погодили: найменування товару - Раундап макс, 20л; кількість - 260л; ціну товару - 52728,00 грн з ПДВ; строк поставки - до 01.06.2021; порядок оплати Покупцем вартості товару - 10545,60грн - до 06.06.2021(включно), 42182,40грн-до30.10.2021(включно).

Крім того у специфікаціях сторони домовились визначити грошовий еквівалент зобов?язання по даній специфікації в іноземній валюті. Курс гривні за міжбанківським валютним курсом на дату підписання специфікацій становить:

за Специфікацією №1-НАС(К) від 14.05.2021 - 27,63грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 3724,50 доларів США;

за Специфікацією №2-33Р(К) від 17.05.2021 - 27,55грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 3484,57 доларів США;

за Специфікацією №3-33Р(К) від 31.05.2021 - 27,52грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 1915,99 доларів США.

У разі якщо на день оплати курс долара США, який був встановлений на момент підписання даної Специфікації, збільшиться, то Продавець має право перерахувати суму оплати пропорційно зміні курсу долара США по гривні.

Позивач поставив відповідачу товар згідно специфікацій на загальну суму 251635,8 грн за видатковими накладними:

від 14.05.2021 №ТДАГ5310 на суму 102907,80грн з ПДВ (найменування товару - Насіння соняшника С| Сузука Круїзер; кількість - 20 мішків);

від 20.05.2021 №ТДАГ5645 на суму 96000,00грн з ПДВ (найменування товару - Раундап макс, 20л; кількість - 500л);

від 31.05.2021 №ТДАГ6457 на суму 52728,00грн з ПДВ (найменування товару - Раундап макс, 20л; кількість - 260л).

Специфікації та видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом голови підприємства.

Згідно оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 01.01.2020-27.03.2023 сформованою ТД «Агрохім», ФГ «АГРО-ЕКО» сплатило позивачу 201635,8грн, а саме:

за видатковою накладною №ТДАГ5310 від 14.05.2021 на суму 102907,80грн - 70581,56грн. Заборгованість становить - 32326,24грн;

за видатковою накладною №ТДАГ5645 від 20.05.2021 на суму 96000,00грн - 90508,64грн. Заборгованість становить - 5491,36грн;

за видатковою накладною №ТДАГ6457 від 31.05.2021 на суму 52728,00грн - 40545,60грн. Заборгованість становить - 12182,40рн.

ТД «Агрохім» звернулося до ФГ «АГРО-ЕКО» з претензією від 09.04.2023 №09/04-1 на суму 523 524,59 гривень, в якій вимагало у строк, що не перевищує 7 календарних днів з моменту отримання цього листа сплатити на його банківський рахунок заборгованість за поставлений товар, а також штрафні санкції та курсову різницю.

Доказів оплати відповідачем решти поставленого товару на загальну суму 50 000,00 гривень матеріали справи не містять.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об?єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних мотивів.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання відповідачем своїх грошових зобов?язань зі своєчасної та повної оплати за поставлений товар, нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит), штрафу, пені, курсової різниці, інфляції та 3% річних.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов?язань, а саме майново-господарських зобов?язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб?єкт господарювання (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб?єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб?єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язків.

Господарські зобов?язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору №Х08/40/2021 від 14.05.2021, кореспондуючі права та обов?язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч.2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов?язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов?язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Вказаний договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об?ємів поставки продукції та її якості, а також ціною, строками виконання та строку договору.

Як встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору та специфікацій до нього позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 251 635, 80грн, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, які підписані уповноваженими особами сторін без жодних зауважень та заперечень, скріплені відтисками печаток підприємств.

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або комплектності поставленого за накладними товару.

За приписами частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами п.п.2.2.2 та п.4.1 договору строк оплати за поставлений товар визначається у Специфікації.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 251 635, 80 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними, які відповідають вимогам закону та є первинними документами, що фіксує факт здійснення господарської операції.

Позивач свої зобов?язання щодо поставки товару за договором виконав, матеріали справи не містять доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент його фактичної передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати товару відповідачем позивачу не надавались, а тому є підстави виникнення обов?язку у останнього щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позовних вимог не надав.

Згідно наявних в матеріалах справи специфікаціях:

1) строк оплати за Специфікацією №1-НАС(К) від 14.05.2021 (відповідає видатковій накладній №ТДАГ5310 від 14.05.2021) встановлений таким чином: 20581,56грн - до 17.05.2021(включно), 82326,24грн - до 10.11.2021(включно);

2) строк оплати за Специфікацією №2-33Р(К) від 17.05.2021 (відповідає видатковій накладній №ТДАГ5645 від 20.05.2021) встановлений таким чином: 19200,00грн - до 10.10.2021(включно), 76800,00грн - до 10.10.2021(включно);

3) строк оплати за Специфікацією №3-33Р(К) від 31.05.2021 (відповідає видатковій накладній №ТДАГ6457 від 31.05.2021) встановлений таким чином: 10545,60грн - до 06.06.2021(включно), 42182,40грн - до 30.10.2021(включно).

Відповідачем згідно наявної в матеріалах справи оборотно-сальдової відомості частково оплачено позивачу поставлений товар на загальну суму 201635,8грн, а саме:

за видатковою накладною №ТДАГ5310 від 14.05.2021 - в сумі 70581,56грн;

за видатковою накладною №ТДАГ5645 від 20.05.2021 - в сумі 90508,64грн;

за видатковою накладною №ТДАГ6457 від 31.05.2021 - в сумі 40545,60грн.

Залишок неоплаченої вартості поставленого товару становить 50000,00грн.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За висновками суду, свої грошові зобов?язання щодо повної та своєчасної оплати за отриману продукцію всупереч вимог ст.ст.526, 530, 692-693 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав. Зокрема, доказів перерахування на користь позивача грошових коштів в сумі 50000,00 гривень всупереч вимог ст.ст.74, 80 Господарського процесуального кодексу України відповідачем до справи не надано.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 50 000,00 гривень підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача штрафу 30% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати у сумі 75 490,74 гривень та пені у сумі 4 747,34 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов?язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов?язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов?язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за недотримання Покупцем термінів оплати Товару визначених Специфікацією, Постачальник має право виставити Покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми Специфікації по якій допущено прострочення і пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості по Специфікації по якій допущено прострочення за кожен день цього прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем частково сплачено вартість поставленого товару та, враховуючи наявну заборгованість за всіма трьома специфікаціями, останнім допущено прострочення виконання грошового зобов?язання з оплати продукції за кожною з них.

За розрахунком позивача загальна сума штрафу за прострочення зобов?язання за специфікаціями складає 75 490,74 гривень виходячи з розрахунку 30% від загальної суми Специфікації по якій допущено прострочення відповідно до п.6.3 договору та розрахована наступним чином:

за Специфікацією №1-НАС(К) від 14.05.2021: 102 907,80 грн. * 30% = 30 872,34грн;

за Специфікацією №2-ЗЗР(К) від 17.05.2021: 96 000,00 грн. *30% = 28 800,00 грн;

за Специфікацією №3-ЗЗР(К) від 31.05.2021: 52 728,00 грн. * 30% = 15 818,40 грн.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування штрафу, суд дійшов висновку те, що останній є арифметично правильним, не суперечить дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, відтак заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню у заявленому ним розмірі 75 490,74 гривень.

Щодо нарахованої позивачем пені суд зазначає, що за розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення зобов?язання за специфікаціями складає 4 775,34 гривень виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості по Специфікації по якій допущено прострочення за кожен день цього прострочування відповідно до п.6.3 договору та розрахована наступним чином: на заборгованість в розмірі 500000,00грн за період з 10.11.2021 по 11.05.2022 - в сумі 4 775,34 гривень.

Одночасно суд зазначає, що загальний розмір пені згідно розрахунку становить 4 775,34 гривень, однак позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 747,34 гривень.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, судом встановлено, що позивач нараховує пеню на загальну суму наявної заборгованості за всіма трьома специфікаціями за один період - з 10.11.2021 по 11.05.2022.

Відповідно до положень ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Таким чином, нормами даної статті передбачено нарахування пені протягом шести місяців починаючи від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Враховуючи положення вказаної статті та відмінні строки виконання грошового зобов?язання за кожною специфікацією, суд дійшов висновку, що шестимісячний період нарахування пені за ч.6 ст.232 ГК України є різним для кожної специфікації.

За Специфікацією №1-НАС(К) від 14.05.2021 позивачем безпідставно збільшено період нарахування з 10.11.2021, враховуючи, що вказана дата є кінцевим днем оплати за поставлений товар за специфікацією. Відтак, з огляду на те, що прострочення виконання грошового зобов?язання починається за вказаною специфікацією з 11.11.2021, судом в цій частині здійснюється подальший розрахунок за періодом з 11.11.2021 по 11.05.2022.

За Специфікаціями №2-33Р(К) від 17.05.2021 та №3-33Р(К) від 31.05.2021 кінцевий строк нарахування пені становить 11.05.2022, а отже позивачем допущено перевищення встановленого приписами ч.6 ст. 232 ГК України спеціального шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання від дня коли зобов?язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно п.7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (чинних на період здійснених нарахувань) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19» від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин, який неоднаразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України. Станом на момент розгляду даної справи карантин відмінено на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651.

Таким чином, за вказаними Специфікаціями визначений позивачем період нарахування з 10.11.2021 по 11.05.2022 охоплюється дією карантину на території України, відтак строк визначений ч.6 ст. 232 ГК України, є продовженим положеннями пункту 7 Прикінцевих положень ГК України, які діяли на той момент такого нарахування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за Специфікаціями №2-33Р(К) від 17.05.2021 та №3-33Р(К) від 31.05.2021 за період з 10.11.2021 по 11.05.2022 відповідає нормі закону.

З огляду на те, що встановлений судом строк нарахування пені за Специфікацією №1-НАС(К) від 14.05.2021 відмінний від заявленого позивачем у розрахунку, судом здійснено власний розрахунок за вказаною специфікацією окремо від інших.

Таким чином, з урахуванням п.6.3 Договору сума пені, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає в загальній сумі 4760,29 гривень, нарахована на:

- борг за Специфікацією №1-НАС(К) від 14.05.2021 у розмірі 32326,24 гривень за період з 11.11.2021 (встановлений судом) по 11.05.2022 (встановлений позивачем) - в сумі 3072,32 гривень;

- борг за Специфікаціями №2-33Р(К) від 17.05.2021 та №3-33Р(К) від 31.05.2021 у загальному у розмірі 17673,76 гривень за період з 10.11.2021 по 11.05.2022 (встановлений позивачем) - в сумі 1687,97 гривень.

Разом з тим, враховуючи, що згідно ст. 237 ГПК України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, задоволенню підлягає заявлений позивачем у позовній заяві розмір пені - 4 747,34 гривень.

Щодо нарахованої позивачем відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а у частині п?ятій цієї статті визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов?язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п?ята статті 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Вказана правова позиція міститься, зокрема в постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20.

Крім того, у рішенні суду судом враховується правова позиція Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постановах від 10.09.2018 по справі №908/24/18, від 18.12.2018 по справі №908/639/18 та від 03.12.2019 по справі №902/235/19.

У підпункті 6.2.1 договору сторони погодили, що відсотки за товарний кредит нараховуються Покупцю щомісячно з розрахунку 24% річних від суми заборгованості за відповідною Специфікацією, з дати настання терміну рохрахунку, визначеного Специфікацією та нараховуються до моменту повного фактичного погашення заборгованості Покупцем.

Відтак встановлені у вказаному пункті відсотки за користування товарним кредитом за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами і стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов?язань, ані штрафною санкцією.

Згідно розрахунку позивача загальна сума таких відсотків за прострочення зобов?язання за специфікаціями складає у сумі 19 008,00 гривень виходячи з розрахунку 24% річних на загальну суму заборгованості по Специфікаціям починаючи з 10.11.2021 та розрахована наступним чином: 50 000,00 грн.*24%річних (0,066% на день) *576 днів прострочки = 19 008,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування відсотків за користування товарним кредитом, судом встановлено, що позивач нараховує відсотки на загальну суму наявної заборгованості за всіма трьома специфікаціями за один період за 576 днів прострочки, починаючи з 10.11.2021.

Відтак, позивачем допущено безпідставне збільшення періоду нарахування за Специфікацією №1-НАС(К) від 14.05.2021 аналогічне при здійсненні розрахунку пені. Враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов?язання за вказаною специфікацією починається з 11.11.2021, судом здійснюється подальший розрахунок в цій частині з 11.11.2021 за 575 днів прострочки.

З огляду на те, що встановлена судом початкова дата нарахування відсотків за користування товарним кредитом за Специфікацією №1-НАС(К) від 14.05.2021 відмінна від заявленої позивачем у розрахунку, внаслідок чого кількість заявлених позивачем у розрахунку днів прострочення зменшилась у цій частині, судом здійснено власний розрахунок за вказаною специфікацією окремо від інших.

Таким чином, з урахуванням п.п. 6.2.1 Договору сума відсотків за користування товарним кредитом (24%річних (0,066% на день), що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає в загальній сумі 18 986,67 гривень, нарахована на:

- борг за Специфікацією №1-НАС(К) від 14.05.2021 у розмірі 32 326,24 гривень за 575 днів прострочки (встановлений судом), рахуючи з 11.11.2021 (встановлений судом) - в сумі 12 267,81 гривень;

- борг за Специфікаціями №2-33Р(К) від 17.05.2021 та №3-33Р(К) від 31.05.2021 у загальному розмірі 17 673,76 гривень за 576 днів прострочки (встановлений позивачем), рахуючи з 10.11.2021 (встановлений позивачем) - в сумі 6 718,86 гривень.

Відтак заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом підлягають частковому задоволенню у розмірі 18 986,67 гривень. В решті заявлених вимог в цій частині суд відмовляє.

Щодо нарахованої позивачем курсової різниці у сумі 15 802,82 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 524 ЦК України зобов?язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Крім того, положеннями ч.1 ст. 533 ЦК України унормовано, що грошове зобов?язання має бути виконане у гривнях.

Одночасно ч.2 ст. 524 ЦК України наділяє сторін правом визначити грошовий еквівалент зобов?язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов?язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. (ч.2 ст.533 ЦК України)

Таким чином означені положення закону допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов?язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 4.1 договору сторони погодили, що вартість і термін оплати кожної партії Товару, що поставляється визначається у Специфікації.

Одночасно у підписаних Специфікаціях Сторони визначити грошовий еквівалент зобов?язання в іноземній валюті (долар США), зазначаючи, що у разі якщо на день оплати курс долара США, який був встановлений на момент підписання даної Специфікації, збільшиться, то Продавець має право перерахувати суму оплати пропорційно зміні курсу долара США по гривні.

Таким чином, оскільки сторони у договорі визначили еквівалент в іноземній валюті (долар США), то до спірних відносин підлягає застосуванню положення ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Згідно розрахунку позивача загальна сума курсової різниці за специфікаціями складає у сумі 15 802,82 гривень та нарахована відповідно до курсу долара США станом на день складання претензії від 09.04.2023 №09/04-1. Розрахунок зазначений в позовній заяві та претензії є тотожним та викладений наступним чином:

В Специфікації №1-НАС(К) від 14.05.2021 р. визначений курс долара США 27,63, станом на дату складання цієї претензії курс міжбанку складає 36,56. Заборгованість по цій Специфікації складає 32 326,24 грн. Тобто, з урахуванням курсової різниці ФГ «АГРО-ЕКО» має сплатити додатково 10 447,82 грн.

В Специфікації 2-ЗЗР(К) від 17.05.2021 р. визначений курс долара США 27,55, станом на дату складання цієї претензії курс міжбанку складає 36,56. Заборгованість по цій Специфікації складає 5 491,36 грн. Тобто, з урахуванням курсової різниці ФГ «АГРО- ЕКО» має сплатити додатково 1 795,90 грн.

В Специфікації №3-ЗЗР(К) від 31.05.2021 р. визначений курс долара США 27,52, станом на дату складання цієї претензії курс міжбанку складає 36,56. Заборгованість по цій Специфікації складає 12 182,40 грн. Тобто, з урахуванням курсової різниці ФГ «АГРО-ЕКО» має сплатити додатково 3 559,10 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що він є арифметично неправильним в частині нарахувань за Специфікацією №3-ЗЗР(К) від 31.05.2021. Згідно здійсненого судом розрахунку, дійсна курсова різниця за заборгованістю у розмірі 12 182,40 грн складає 4 001,78 гривень. Разом з тим, враховуючи положення ст. 237 ГПК України на які суд посилався раніше, задоволенню в цій частині підлягає заявлена позивачем у розрахунку курсова різниця в розмірі 3 559,10 гривень.

В іншій частині розрахунок виконаний позивачем є правильним.

Відтак заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача курсової різниці у розмірі 15 802,82 гривень підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2 367,12 гривень та інфляційних втрат у сумі 16 266,97 гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов?язання.

Згідно розрахунку позивача загальна сума 3 % річних за прострочення зобов?язання за специфікаціями складає у сумі 2 367,12 гривень виходячи з розрахунку 3% річних на загальну суму заборгованості по Специфікаціям за 576 днів прострочення починаючи з 10.11.2021.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, судом встановлено, що позивач нараховує відсотки на загальну суму наявної заборгованості за всіма трьома специфікаціями за один період за 576 днів прострочки, починаючи з 10.11.2021.

Відтак, позивачем допущено безпідставне збільшення періоду нарахування за Специфікацією №1-НАС(К) від 14.05.2021 аналогічне при здійсненні розрахунку пені та відсотків за користування товарним кредитом. Враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаною специфікацією починається з 11.11.2021, судом здійснюється подальший розрахунок в цій частині з 11.11.2021 за 575 днів прострочки.

З огляду на те, що встановлена судом початкова дата нарахування 3 % річних за Специфікацією №1-НАС(К) від 14.05.2021 відмінна від заявленої позивачем у розрахунку, внаслідок чого кількість заявлених позивачем у розрахунку днів прострочення зменшилась у цій частині, судом здійснено власний розрахунок за вказаною специфікацією окремо від інших.

Таким чином, згідно здійсненого судом розрахунку, сума 3 % річних, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає в загальній сумі 2 364,47 гривень, нарахована на:

- борг за Специфікацією №1-НАС(К) від 14.05.2021 у розмірі 32 326,24 гривень за 575 днів прострочки (встановлений судом), рахуючи з 11.11.2021 (встановлений судом) - в сумі 1 527,75 гривень;

- борг за Специфікаціями №2-33Р(К) від 17.05.2021 та №3-33Р(К) від 31.05.2021 у загальному розмірі 17 673,76 гривень за 576 днів прострочки (встановлений позивачем), рахуючи з 10.11.2021 (встановлений позивачем) - в сумі 836,72 гривень.

Відтак заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 364,47 гривень. В решті заявлених вимог в цій частині суд відмовляє.

Одночасно при вирішенні питання нарахування позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов?язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти.

У випадку порушення грошового зобов?язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

Таким чином у випадку порушення грошового зобов?язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, інфляційні нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не стягуються.

Вказана правова позиція є сталою та міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, Верховного Суду від 16.03.2021 у справі 905/392/20.

З огляду на викладене, а також те, що за умовами Специфікацій ціна товару визначається у національній валюті України - гривні із прив?язкою до курсу долара США, захист майнових інтересів позивача в аспекті знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару.

Враховуючи, що позивачем у позовній заяві окрім іншого заявлено вимогу про стягнення курсової різниці нарахованої на заборгованість з оплати поставленого товару, яка задоволена судом, суд дійшов висновку, що майнові інтереси позивача в аспекті знецінення грошових коштів вже захищені судом, відтак у задоволенні заявленої позивачем вимоги про стягнення 3% річних суд відмовляє.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

При вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 20 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Розглядаючи заявлену вимогу позивача, виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв?язку із розглядом справи.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини восьмої 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 904/7347/21 викладено висновок, згідно з яким під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 Верховний Суд вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п.269).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 гривень.

Позивачем до позовної заяви додано, зокрема: детальний опис виконаних та наданих адвокатом послуг, копію Договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.06.2023 року, копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 08.06.2023, копію Ордера про надання правової допомоги.

З договору про надання правової допомоги від 01.06.2023, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ» (Клієнт) та адвокатом Риндіним Дмитром Іллічем (Адвокат), вбачається, що клієнт доручає та оплачує, а Адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси Клієнта не обмежуючись, в Господарському суді Донецької області з приводу стягнення з контрагентів Клієнта - ФГ «АГРО-ЕКО), код ЄДРПОУ 38301687, заборгованості за Договором поставки №Х08/40/2021 від 14.05.2021р. (п.1.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному Договору. (п.7.1 договору).

Відповідно до п.4.1. Договору, Адвокат користується процесуальними правами Клієнта, відповідно до його статусу визначеним ЦПК, КАС, ГПК, КПК України, в повному обсязі.

Сторони погодили, що Адвокату надаються, зокрема, такі повноваження: підготовки, підписання та пред`явлення позову, будь-яких заяв, відзиву, відповіді на відзив; повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, ознайомлення з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, укладати мирову угоду, оскарження рішення, постанови державних органів та органів судового слідства та прокуратури, рішення суду, ухвали, постанови місцевих та апеляційних судів загальної, адміністративної та господарської юрисдикції до Верховного Суду, пред`являти від імені Клієнта всі необхідні документи, заяви, пояснення, пред`являти виконавчі документи до стягнення, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими законодавством України; ведення від імені Клієнта перегорів та попереднього узгодження всіх процесуальних питань, подання та підпису всіх документів, необхідних для використання повноважень, включаючи позовні та інші заяви, скарги, тощо, а також інших документів, що стосуватимуться прав та законних інтересів Клієнта, сплачувати платежі та виконувати будь-які дії в межах наданих йому повноважень, пов`язані з веденням справи в суді; представляти інтереси Клієнта в підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних органах та установах, органах нотаріату, виконавчої влади, органах державної реєстрації, перед приватними особами, тощо. (п.4.2 договору)

Вартість послуг, що надаються Адвокатом за надання правничої допомоги Клієнту пов`язані зі стягненням у судовому порядку з контрагента Клієнта - ФГ «АГРО-ЕКО», код ЄДРПОУ 38301687, заборгованості за Договором поставки №Х08/40/2021 від 14.05.2021р. становить 20 000,00 грн (гонорар виконавця) (п.5.1 Додатку).

Оплата гонорару, передбаченого п.5.1 та 5.2 цього Договору, підлягає перерахуванню Клієнтом на банківський рахунок Адвоката не пізніше 5 (п?яти) календарних днів з моменту винесення рішення Господарським судом Донецької області. (п.5.3 Додатку).

Досліджуючи обставини реальності надання правничої допомоги замовнику адвокатом у співвідношенні обсягу послуг, що викладені у договорі, факт виконання яких витікає з матеріалів справи, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору суд вбачає наступне.

Як встановлено судом представником позивача, адвокатом Риндіним Д.І. надано правничу допомогу, а саме: первинну та повторну усну консультацію з дослідженням документів, а також визначення та надання ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ» правової позиції, щодо можливості судового вирішення спірного питання; перевірку та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання; перевірку контрагента; аналіз чинного законодавства України, судової практики, висновків Верховного суду, що підлягають застосуванню при підготовці позовної заяви та розгляді справи; підготовку та надіслання ФГ «АГРО-ЕКО» претензії; підготовка та подача позовної заяви із долученими до неї додатками до Господарського суду Донецької області.

За висновками суду, здійснення таких дій для кваліфікованого адвоката не вимагає витрачання значного часу та не потребує надмірної юридичної роботи. Спір у даній справі є незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору. Для адвоката дана справа є звичайним розрахунковим спором, у якому має бути лише досліджено умови договору та первісні документи, які складені на його виконання (які у даному випадку не становлять великого обсягу), визначено наявність підстав для нарахування штрафних санкцій, яке потребує додаткового опрацювання.

Верховний Суд у постанові № 922/3812/19 зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат та керується принципами справедливості, пропорційності та верховенством права.

З огляду на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, а також зважаючи на розумну необхідність судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Такі витрати є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат на підставі чого суд визнає обґрунтованим розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 гривень.

На підставі ч.1 ст. 129 ГПК України, у зв?язку із частковим задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на відповідача 2 510,88 гривень, на позивача 244,37 гривень).

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ» до Фермерського господарства «АГРО-ЕКО» про стягнення 183 683,02 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «АГРО-ЕКО» (вул. Комунальна, буд. 7, м.Лиман, Донецька обл., 84401; ЄДРПОУ 38301687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОХІМ» (вул. Харківська, буд.86а, м.Зміїв, Харківська обл., 63401; ЄДРПОУ 40136385) 167392,04грн з яких: сума боргу у розмірі 50 000,00 гривень, відсотки за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) у сумі 18 986,67 гривень, штраф 30% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати у сумі 75 490,74 гривень, пеня у сумі 4 747,34 гривень, курсова різниця у сумі 15 802,82 гривень та 3% річних у сумі 2 364,47 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 510,88 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Рішення складено та підписано 19.12.2023.

Суддя Кучерява Оксана Олександрівна