Рішення

від 27.04.2023 по справі 910/6828/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2023Справа № 910/6828/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Малого приватного підприємства "КАРТАС" (вул. Дмитра Донського 59, м. Одеса, Одеська область, 65049)

до Міністерства юстиції України (вул. Городецького 13, м. Київ , 01001)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Юлія Валеріївна (вул. Суворова, 2, корп. А, смт. Овідіополь, Одеський район, Одеська область, 97801)

про визнання протиправним та скасування наказу

Представники сторін:

представник позивача: не з`явився.

представник відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство "Картас" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 16748/5 від 29.04.2022 року, прийнятого на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 21.12.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність та незаконність Наказу Міністерства юстиції України від 29.04.2022 року № 1678/5, прийнятого на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 21.12.2021 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 30.11.2021 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2021 року за № СК-3344-21, та яким скасовано рішення № 61737481 від 22.11.2021 року, прийняте державним реєстратором Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Ю.В., як такого, що прийнятий з порушенням ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 15.09.2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.08.2022 року надійшла заява б/н б/д про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 року, за результатами розгляду заяви про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено за ініціативою суду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державного реєстратора Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Юлію Валеріївну та призначено підготовче засідання у справі на 27.10.2022 року.

Проте, у зв`язку із відключенням електроенергії згідно з графіком від ДТЕК "Київські Регіональні Електромережі" у місті Києві 27.10.2022 року, судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 року призначено підготовче засідання на 22.12.2022 року.

В свою чергу, до початку судового засідання 22.12.2022 року уповноваженим представником відповідача подано через канцелярію суду 06.10.2022 року супровідний лист з відзивом на позовну заяву б/н, б/д, з доказами його надсилання на адресу інших учасників справи, відповідно до якого Міністерство юстиції України проти позову заперечує та зазначає, що центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг при прийнятті спірного наказу діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, відповідач вказує, що Колегією на виконання вимог пункту 10, 11 Порядку №1128 було належним чином повідомлено позивача про дату, час та місце розгляду скарги ОСОБА_1 шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Мінюсту, а також шляхом здійснення телефонограми від 17.12.2021 року, а також зазначає, що державним реєстратором Марущак Ю.В. було прийнято спірне рішення від 22.11.2021 року №61737481 на підставі документів, які не давали змоги встановити виникнення права власності МПП «Картас» на земельну ділянку. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 22.12.2022 року для надання уповноваженому представнику позивача можливості направлення відповідь на відзив на позовну заяву судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 02.02.2023 року.

Судом доведено до відома, що через канцелярію суду 06.12.2022 року від СУ ГУНП в Одеській області надійшов лист № 4/1-10933 з доданою ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 14.11.2022 року про задоволення клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області про тимчасовий доступ до речей і документів.

На виконання вимог ухвали Київського районного суду міста Одеси від 14.11.2022 року старшим слідчим СУ ГУНП Дмитрієнком Андрієм Сергійовичем здійснено ознайомлення з матеріалами справи №910/6828/22, про що останнім було складено протокол б/н від 26.12.2022 року про тимчасовий доступ до речей і документів з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2022 року про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, а саме електронний носій СD-диск на якому знаходяться фотокопії матеріалів справи.

Крім того, через систему "Електронний суд" 27.12.2022 року від уповноваженого представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив (відповідь на відзив) б/н від 27.12.2022 року з доказами її надсилання іншим учасникам справи, відповідно до якої позивач зазначає, що фактично підставою для прийняття Міністерством юстиції України спірного наказу від 29.04.2022 року став висновок Колегії про здійснення реєстрації МПП «Картас» після того, як на нього було оформлено право власності на земельну ділянку згідно з Державним актом на право приватної власності на землю від 15.06.1996 року. Водночас, як стверджує позивач, до матеріалів позовної заяви було додано достатньо доказів того, що МПП «Картас» зареєстровано раніше дати ухвалення рішення Одеського міського суду Приморського району від 16 травня 1996 року по справі № 2-1442/96, на підставі якого було видано акт на право приватної власності на землю. Заперечення на відповідь на відзив судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/6828/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.03.2023 року.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 01.03.2023 року та 05.04.2023 року за клопотанням уповноваженого представника позивача про відкладення розгляду справи судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 05.04.2023 року та до 27.04.2023 року відповідно.

Судом встановлено, що 19.04.2023 року від уповноваженого представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 19.04.2023 року про розгляд справи без участі представника МПП «Картас», в якій позивач також підтримує позовні вимоги. Заява судом долучена до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 27.04.2023 року до суду не надходило.

У судове засідання з розгляду справи по суті 01.03.2023 року з`явився уповноважений представник відповідача, уповноважений представник позивача та третя особа особисто та/або її уповноважений представник - не з`явились.

У судові засідання з розгляду справи по суті 05.04.2023 року та 27.04.2023 року представники позивача та відповідача, третя особа особисто та/або її уповноважений представник не з`явились.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно пунктів 3, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Доказів отримання позивачем ухвали суду від 05.04.2023 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи не повернуто. Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0105494218085, в якому зазначено, що станом на 11.04.2023 року поштове відправлення «не вручено під час доставки».

Поряд із цим уповноважений представник позивача адвокат Туманов Д.С. про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494218093.

Окрім цього, про дату і час судового засідання 27.04.2023 року уповноважений представник позивача повідомлявся шляхом надсилання судом копії ухвали суду від 05.04.2023 року засобами електронного зв`язку на електронну адресу представника останнього ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначену в матеріалах справи, факт отримання якої 07.04.2023 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.

В свою чергу, відповідач та третя особа про дату, час та місце судового засідання 27.04.2023 року повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0105494218115, 0105494218107 відповідно.

Про поважні причини неявки в судове засідання 27.04.2023 року представника відповідача та третьої особи особисто та/або її уповноваженого представника суд не повідомлено.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 168, 179, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 26.09.2022 року, які також визначені судом в ухвалі суду від 08.11.2022 року, третя особа мала подати пояснення щодо суті спору.

Як свідчать матеріали справи, третя особа не скористалась наданими їй процесуальними правами, передбаченими частиною 1 статті 179 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, від третьої особи станом на час проведення судового засідання 27.04.2023 року до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання пояснень щодо суті спору та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 179 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Заяв та клопотань процесуального характеру від третьої особи на час розгляду справи 27.04.2023 року до суду також не надходило.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач та третя особа не скористались наданими їй процесуальними правами, зокрема, представники останніх не з`явились в судове засідання 27.04.2023 року, державним реєстратором Марущак Юлією Валеріївною не надано письмових пояснень щодо позову та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, враховуючи заяву позивача про здійснення розгляду справи без участі представника МПП «Картас», суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представників позивача та відповідача, третьої особи особисто та/або її уповноваженого представника виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках .

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 04.11.2003 року між гр. ОСОБА_1 (покупець за договором) та Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області (продавець за договором) був укладений Договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Дмитром Геннадійовичем, зареєстрований в реєстрі за № 5164 (зі змінами, внесеними договорами про внесення змін від 03.06.2008 року, 21.12.2009 року, 10.12.2010 року, 20.10.2011 року, 14.03.2014 року, 21.06.2018 року та 14.01.2023 року), відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця об`єкт незавершеного будівництва - «Учбовий - лабораторний корпус Академії холоду», будівельна готовність 10 %, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язався прийняти об`єкт приватизації і сплатити ціну згідно умов договору.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору право власності на об`єкт приватизації виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

На підставі підписаного між Регіональним відділенням ФДМ України по Одеській області та ОСОБА_1 акту № 676 передачі державного майна від 05.12.2003 року продавець передав, а покупець прийняв проданий 30.10.2003 року за комерційним курсом об`єкт незавершеного будівництва - учбово-лабораторний корпус Академії холоду, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі вищезазначених документів 01.11.2016 року в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на незавершене будівництво, об`єкт нежитлової нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1073414951101.

В подальшому 10.09.2021 року в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було проведено державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_1 на частину учбово- лабораторного корпусу, об`єкт нежитлової нерухомості, загальна площа 20,2 кв.м, в цілому складається з літ. «А» частина учбово-лабораторного корпусу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2452541151100.

Таким чином, відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 04.11.2003 року № 5164 та згідно відомостей з Державного реєстру прав гр. ОСОБА_1 є власником об`єкта незавершеного будівництва - учбово-лабораторного корпусу Академії холоду, розташованого у м. Одеса, вул. Мечникова 16.

Водночас, 22.11.2021 року державним реєстратором Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Юлією Валеріївною на підставі заяви гр. ОСОБА_2 №49224697 від 18.11.2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято рішення № 61737481 від 22.11.2021 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,3527 га, кадастровий номер 5110137500:04:014:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за Малим приватним підприємством «Картас» (код ЄДРПОУ 20925332).

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Ю.В. на підставі оскаржуваного рішення № 61737481 від 22.11.2021 року 09:17:56 відкрито розділ на земельну ділянку № 2511730751100, внесено запис про право власності на неї № 45175534 за МПП «Картас» на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 15.06.1996 року серії ІV-ОД № 086602, виданого Одеською міською Радою народних депутатів, відомостей з Державного земельного кадастру від 18.11.2021 року № 51767370, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.10.2023 року №НВ-3224107132021.

Таким чином, на підставі зазначеного рішення № 61737481 від 22.11.2021 року державним реєстратором Марущак Ю.В. зареєстровано за МПП «Картас» право власності на земельну ділянку, яка розташована за тією самою адресою, що і об`єкт незавершеного будівництва, власником якого є гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

У статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що Міністерство юстиції України, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

За приписами частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

Вищенаведене положення узгоджується із положенням пункту 14 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 (далі - Порядок № 1128), яким передбачено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 30.11.2021 року гр. ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою б/н від 30.11.2021 року (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 01.12.2021 року за №СК-3344-21), в якій просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №61737481 від 22.11.2021 року, прийняте державним реєстратором Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Юлією Валеріївною.

Подана скарга мотивована тим, що скаржник - ОСОБА_1 є власником об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за тією самою адресою, що і земельна ділянка, право власності на яку було зареєстровано за Малим приватним підприємством «Картас» на підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора Марущак Ю.В.

У поданій скарзі гр. ОСОБА_1 посилається на те, що державний реєстратор при винесенні спірного рішення №61737481 від 22.11.2021 року не перевірила належним чином подані їй для проведення державної реєстрації документи на наявність підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій.

Зокрема, скаржник зазначає, що, по-перше, згідно поданого для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку Державного акту на право приватної власності на землю від 15.06.1996 року серії ІV-ОД № 086602 вбачається, що підставою для його видачі стало рішення Одеського міського суду приморського району по справі № 2-1442/96 від 16 травня 1996 року, хоча на час його ухвалення такого суду як Одеський міський суд приморського району у м. Одесі не існувало. На весь Приморський район міста Одеси розповсюджувались повноваження трьох судів: Центрального районного суду міста Одеси, Жовтневого районного суду міста Одеси та Приморського районного суду міста Одеси.

По-друге, рішення суду у справі № 2-1442/96, на підставі якого МПП «Картас» було одержано вищезазначений Державний акт на право приватної власності на землю, ухвалене 16 травня 1996 року, в той час як МПП «Картас» (код ЄДРПОУ 20925332) створене та зареєстроване 28 травня 1996 року, тобто на 12 днів пізніше, ніж ухвалене рішення суду.

По-третє, вищезазначене рішення від 16.05.1996 року було ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у справі № 2-1442/96, проте предметом спору за цією справою є розірвання шлюбу між фізичними особами (згідно інформації, отриманої за адвокатським запитом).

Таким чином скаржник у скарзі зазначав про те, що зважаючи на положення чинного цивільного та земельного законодавства, та виходячи з вищезазначеного, з моменту проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за МПП «Картас» фактично було здійснене рейдерське захоплення МПП «Картас» як самої земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , так і будівлі, яка на ній розташована, а саме - об`єкту незавершеного будівництва «Навчально-лабораторний корпусу Академії холоду», який згідно договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва № 5164 від 04.11.2003 року належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 .

Скаржник вважав, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, тому підлягає скасуванню.

За результатами розгляду скарги гр. ОСОБА_1 , відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) 21.12.2021 року центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено Висновок, відповідно до якого Колегія рекомендувала скаргу гр. ОСОБА_1 від 30.11.2021 року задовольнити у повному обсязі та скасувати оскаржуване рішення державного реєстратора.

Як вбачається зі змісту Висновку від 21.12.2021 року, копія якого наявна в матеріалах справи, Колегія виходила з того, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Юлією Валеріївною з порушенням статей 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 12 Порядку № 1127, оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення №61737481 від 22.11.2021 року нею не перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, оскільки державним реєстратором проведено реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,3527 га, кадастровий номер 5110137500:04:014:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на підставі документів, що не давали змогу встановити виникнення права власності МПП «Картас» на вказану земельну ділянку.

Так, у вказаному Висновку від 21.12.2021 року Колегією зазначено про те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, зокрема, державного акту на право приватної власності на землю, в якому зазначено, що він виданий на підставі рішення Одеського міського суду Приморського району від 16.05.1996 року у справі № 2-1442/96. Однак, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру МПП «Картас» було створено лише 28.05.1996 року, тобто пізніше дати ухвалення рішення Одеського міського суду Приморського району від 16.05.1996 року.

На підставі зазначеного висновку Міністерством юстиції України прийнято рішення, оформлене наказом від 29.04.2022 року № 1678/5, яким відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скаргу ОСОБА_1 від 30.11.2021 року задоволено у повному обсязі.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.11.2021 року №61737481, прийняте державним реєстратором Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Юлією Валеріївною.

Відповідно до частини 10 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

В свою чергу, на переконання позивача, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 29.04.2022 року № 1678/5 «Про задоволення скарги», яким скасовано прийняте державним реєстратором Марущак Ю.В. рішення про державну реєстрацію за МПП «Картас» права власності на земельну ділянку, є незаконним та порушує законні права та інтереси позивача як власника спірної земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час розгляду скарги гр. ОСОБА_1 від 30.11.2021 року Колегією було допущено ряд порушень процедури її розгляду, визначеної Порядком № 1128, зокрема, позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання Колегії, у зв`язку з чим був позбавлений можливості бути присутнім на засіданні Колегії, де розглядалася скарга, ознайомитись з її змістом та доданими до неї документами, а також скористатись правом на подання письмових пояснень по суті скарги.

Крім того, як зазначає позивач, єдиною підставою для скасування рішення державного реєстратора від 22.11.2021 року №61737481 та видачі спірного наказу Міністерством юстиції України став висновок Колегії про те, що МПП «Картас» зареєстровано після того, як було оформлено його право власності на земельну ділянку. В той же час, позивачем додано до позовної заяви докази того, що МПП «Картас» зареєстровано значно раніше, ніж видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку та ухвалено рішення Одеського міського суду Приморського району від 16.05.1996 року.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, наведене в сукупності є підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України від 29.04.2022 року №1678/5 в судовому порядку як такого, що є протиправним, позаяк ним було скасовано правомірне рішення державного реєстратора, тобто має місце порушення права власності МПП «Картас» на земельну ділянку площею 0,3527 га, кадастровий номер 5110137500:04:014:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд зазначає, що згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 2 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 Цивільного кодексу України).

В контексті змісту позовної заяви позивача щодо правомірності вчинення державним реєстратором Марущак Ю.В. оскаржуваних дій з реєстрації права власності на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:04:014:0003, яка розташована у м. Одеса, вул. Мечникова, 16, за МПП «Картас» з посиланням на факт належності позивачу на праві власності вказаної земельної ділянки на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 15.06.1996 року серії ІV-ОД № 086602 судом враховано, що надання оцінки щодо правомірності прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень саме щодо реєстрації права власності на нерухоме майно входить до юрисдикції господарського суду, оскільки спрямоване на захист права позивача на нерухоме майно від їх порушення іншою особою та при цьому приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.11.2021 року №61737481 державний реєстратор Марущак Ю.В. безпосередньо вчиняла дії щодо реєстрації такого права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (провадження 11-377апп18) дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж майна.

В свою чергу, оскільки саме позивач був заявником оскаржуваних реєстраційних дій, господарський суд зазначає, що такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Судом також враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 826/3582/17, згідно якої приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватною права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, то підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Звернення до суду з позовом у даній справі зумовлено незгодою позивача з діями відповідача щодо задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення державного реєстратора, яким оформлено право власності на спірну земельну ділянку за МПП «Картас».

Суд зазначає, що даний спір має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер, оскільки стосується підстав реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, яке, на думку позивача, оформлено відповідно до вимог та порядку, визначених законом, отже вимоги у цій справі так чи інакше зводяться до захисту права власності на об`єкти нерухомого майна, а відтак вимоги у даній справі направлені на захист прав МПП «Картас» на спірне нерухоме майно, зокрема, від порушення з боку ОСОБА_1

При цьому, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду господарський суд наголошує, що в даному випадку під час розгляду спору повинна надаватись юридично - правова оцінка правовідносинам, які склались на момент вчинення спірних реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, не зважаючи на можливі процедурні порушення.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та їх обтяжень і забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна станом на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора від 22.11.2021 року №61737481 регулювалися Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Статтею 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року № 910/10987/18.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина 3 статті 3 вказаного Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (частина 4 статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до положень статі 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно із частиною 2 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

В свою чергу, підставами для зупинення державним реєстратором розгляду заяви про державну реєстрацію прав може бути подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством (пункт 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника (частина 2 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частина 5 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

З контексту вищенаведених норм вбачається, що порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна включає, зокрема: перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення такого розгляду (у випадку встановлення наявності відповідних підстав для цього), надання встановленого Законом строку для усунення виявлених недоліків та, відповідно, прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації прав (у випадку не усунення заявником недоліків, які стали підставами для зупинення розгляду заяви).

За таких обставин, до моменту прийняття державними реєстраторами Марущак Ю.В. спірного рішення від 22.11.2021 року №61737481 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку за Малим приватним підприємством «Картас», на неї покладався обов`язок перевірки відповідності поданих для такої реєстрації документів вимогам діючого законодавства України, як в частині їх наявності, так і в частині відповідності їх змісту.

Як визначено статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для державної реєстрації за Малим приватним підприємством «Картас» права власності на земельну ділянку площею 0,3527 га, кадастровий номер 5110137500:04:014:0003, розташовану за адресою: м. Одеса, вул.. Мечникова 16 стали наступні документи: Державний акт на право приватної власності на землю від 15.06.1996 року серії ІV-ОД № 086602, виданий Одеською міською Радою народних депутатів, відомості з Державного земельного кадастру від 18.11.2021 року № 51767370, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.10.2023 року №НВ-3224107132021.

Проте суд зазначає, що зі змісту поданого позивачем державному реєстратору для проведення реєстраційних дій Державного акту на право приватної власності на землю від 15.06.1996 року вбачається, що він виданий на підставі рішення Одеського міського суду Приморського району від 16.05.1996 року у справі № 2-1442/96. В той же час, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру МПП «Картас» (код ЄДРПОУ 20925332) було створено лише 28.05.1996 року, тобто пізніше дати ухвалення рішення Одеського міського суду Приморського району від 16.05.1996 року, на підставі якого було видано акт на право приватної власності на землю.

Таким чином, як вірно встановлено Колегією у Висновку від 21.12.2021 року, подані позивачем документи не давали змогу встановити виникнення права власності МПП «Картас» на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим державний реєстратор Марущак Ю.В. на підставі пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» мала відмовити МПП «Картас» у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Водночас, позивачем разом із позовом було надано суду докази на підтвердження факту створення МПП «Картас» раніше дати ухвалення рішення Одеського міського суду Приморського району від 16.05.1996 року, а саме: свідоцтво №20925332 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності МПП «Картас» від 18.11.1994 року, повідомлення від Пенсійного фонду України про взяття МПП «Картас» на облік від 17.06.1993 року, свідоцтво №9715 про присвоєння МПП «Картас» ідентифікаційного коду ЗКПО 20925332, видане Одеським обласним управлінням статистики від 09.06.1993 року, рішення №582 від 22.04.1993 року виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Одеси про реєстрацію МПП «Картас».

Таким чином позивач стверджує, що МПП «Картас» було зареєстровано значно раніше, ніж вказано в Єдиному державному реєстрі, що є підставою для скасування спірного наказу Міністерства юстиції України.

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що 06.12.2022 року через канцелярію суду від СУ ГУНП в Одеській області надійшов лист № 4/1-10933 з ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 14.11.2022 року про задоволення клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до матеріалів господарської справи №910/6828/22.

Зі змісту вказаної ухвали Київського районного суду міста Одеси від 14.11.2022 року вбачається, що в провадженні старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області капітана поліції Дмитрієнка Андрія Сергійовича перебуває кримінальне провадження №42021163030000042 від 25.06.2021 року, порушене за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 4 статті 358, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, в рамках якого було встановлено наступне: «в ході досудового розслідування встановлено, що не пізніше серпня 2020 року, у невстановленої досудовим розслідуванням особи виник прямий умисел направлений на придбання, шляхом обману, права власності на чужу земельну ділянку площею 0,3527 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою реалізації свого злочинного умислу невстановлена особа, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше серпня 2020 року, перебуваючи у межах м. Одеси, підшукала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому повідомила план вчинення злочину щодо придбання права власності на земельну ділянку площею 0,3527 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу на придбання права на чуже майно, невстановлена особа, підшукала Мале приватне підприємство «Картас», код ЄДРПОУ 20925332 в особі директора Нестройної Є.В., якій запропонувала продати належне їй підприємство за грошову винагороду. Будучи необізнаною з дійсними намірами невстановленої особи Нестройна Є.В надала свою згоду на продаж належного їй малого приватного підприємства «Картас».

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на придбання права власності на чуже майно, невстановлена особа, діючи умисно, з корисливими мотивів, у достеменно невстановлений в ході досудового слідства час, однак не пізніше 21.09.2021 року, перебуваючи у невстановленому місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, виготовила завідомо підроблені офіційні документи, а саме: рішення Одеського міського суду Приморського району №2-1442/90 від 16 травня 1996 року та державний акт на право приватної власності на землю ІV-ОД № 086602 від 15.08.1996, виданий Одеською міською радою народних депутатів з метою їх подальшого використання для придбання права власності на земельну ділянку площею 0,3527 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, на підставі отриманих документів, державний реєстратор Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Юлією Валеріївною, не розуміючи факт підробки отриманих документів, 22.11.2021 року, приблизно о 09:20 годині, перебуваючи в адміністративній будівлі Овідіопольської селищної ради, розглянувши заяву ОСОБА_2 №49224697 від 18.11.2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняла рішення № 61737481 від 22.11.2021 року про реєстрацію права власності земельної ділянки площею 0,3527га, кадастровий номер 5110137500:04:014:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за Малим приватним підприємством «Картас», код ЄДРПОУ: 20925332.

Таким чином, ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, не маючи встановлених законодавством підстав для набуття права власності на земельну ділянку площею 0,3527га, кадастровий номер 5110137500:04:014:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом обману, із використанням завідомо підроблених офіційних документів, а саме: рішення Одеського міського суду Приморського району № 2-1442/90 від 16 травня 1996 року, державного акту на право приватної власності на землю ІV-ОД № 086602 від 15.06.1996 року, виданого Одеською міською Радою народних депутатів, придбав право власності за Малим приватним підприємством «Картас» на зазначену земельну ділянку, яка належить Одеській міській раді, вартістю станом на 18.11.2021 року 27 196 910,74 грн., що є особливо великим розміром, чим спричинив Одеській міській раді майнову шкоду на зазначену суму».

Таким чином, встановлені в ході досудового слідства в рамках кримінального провадження №42021163030000042 від 25.06.2021 року обставини підробки невстановленою слідством особою офіційних документів, а саме: рішення Одеського міського суду Приморського району від 16 травня 1996 року у справі № 2-1442/90 та Державного акту на право приватної власності на землю ІV-ОД № 086602 від 15.06.1996 року, ставлять під сумнів можливість розгляду господарським судом таких документів в якості належних доказів, що підтверджують законність набуття МПП «Картас» права приватної власності на спірну земельну ділянка.

У зв`язку викладеним, зважаючи на відсутність доказів дійсності та фактичного ухвалення судового рішення Одеського міського суду Приморського району від 16 травня 1996 року, а також оскільки подані позивачем разом із позовною заявою документи на підтвердження створення МПП «Картас» раніше дати ухвалення рішення Одеського міського суду Приморського району від 16 травня 1996 року не доводять законності набуття позивачем права власності на земельну ділянку та законності прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію за позивачам права власності на земельну ділянку, твердження позивача щодо правомірності набуття права власності на земельну ділянку судом до уваги не приймаються.

При цьому також судом критично оцінюються посилання як на підставу набуття позивачем права власності на земельну ділянку на рішення Одеського міського суду Приморського району від 16.05.1996 року у справі № 2-1442/96 про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,3527 га на території Приморського району м. Одеси по вул. Мечникова, 16, згідно якого видано МПП «Картас» державний акт на право приватної власності на землю від 15.08.1996 року, позаяк згідно наданої Приморським районним судом міста Одеси листом б/н від 25.10.2021 року інформації, під відповідним номером 2-1442/96 значиться інша цивільна справа з іншим предметом позову, а саме - про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Згідно пункту 14 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Тобто, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Колегія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, зокрема встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення державним реєстратором, чи було оскаржуване рішення державного реєстратора прийнято, вчинено на законних підставах. За результатами розгляду скарги Комісією приймається мотивоване рішення, у формі висновку.

Отже, з аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що до компетенції Колегії при розгляді скарг віднесено здійснення перевірки законності дій або бездіяльності державного реєстратора на предмет дотримання ним при вчиненні реєстраційних дій законодавства про реєстрацію речових прав.

При цьому Колегія здійснює таку перевірку виходячи з аналізу саме тих документів, які були подані заявником державному реєстратору для вчинення відповідної реєстраційної дії та на підставі яких державним реєстратором було прийнято оскаржуване рішення.

Водночас, судом враховано викладені в постанові Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі № 910/694/21 висновки про застосування норм права, згідно яких з урахуванням системного аналізу змісту положень частин 6, 9 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 2,5,9,13 Порядку № 1128 в частині обсягу повноважень Мін`юсту під час розгляду скарг на дії або бездіяльність державних реєстраторів колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду. Встановлення наявності обставин Мін`юстом здійснюється шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності Мін`юст витребовує документи (інформацію). Водночас Мін`юст не наділений повноваженнями вирішувати спір про право".

Відтак суд зазначає, що Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації не наділена повноваженнями розглядати спір про право, зокрема, встановлювати наявність або відсутність факту набуття позивачем спірної земельної ділянки у власність.

Законодавством не передбачено вимоги щодо зазначення мотивів у рішенні уповноваженого органу про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні, а тільки його форму - наказ (ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Однак висновок комісії з розгляду скарг, на підставі якого приймається рішення, має бути вмотивованим та містити мотиви його прийняття, оскільки тільки такий висновок дає змогу прийняти належне та обґрунтоване рішення уповноваженому органу.

Вмотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки фактів та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства.

Тобто, уповноважений орган має оцінити висновок комісії з розгляду скарг, його мотивацію, обґрунтованість, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.

При цьому підлягає врахуванню позиція, викладена в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Оскільки долучені позивачем до позовної заяви документи на підтвердження дати створення та реєстрації МПП «Картас» не подавались державному реєстратору Марущак Ю.В. для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:04:014:0003, розташовану за адресою м. Одеса, вул. Мечнікова, 16, у Колегії були відсутні підстави для їх врахування при прийнятті Висновку від 21.12.2021 року.

Таким чином, як вірно встановлено Колегією, державним реєстратором Марущак Ю.В. проведено реєстрацію права власності на земельну ділянку на підставі документів, з яких не можливо було встановити факт набуття МПП «Картас» права власності на таку земельну ділянку, оскільки подані для проведення державної реєстрації документи мали неузгодженість в датах їх видачі та реєстрації МПП «Картас».

Що стосується посилання позивача на не повідомлення Міністерством юстиції України МПП «Картас» про дату, час та місце засідання Колегії, то суд звертає увагу, що відповідно до пункту 10 Порядку №1128 (в редакції, чинній на момент розгляду скарги) для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1128 копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.

Судом встановлено, що оголошення про призначене на 21.12.2021 року засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України було розміщено на офіційному сайті Мін`юсту за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-21-grudnya-2021-roku.

Факт розміщення оголошення про розгляд скарги на офіційному сайті відповідача позивачем не заперечується.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до пункту 11 Порядку №1128 (в редакції, чинній на момент розгляду скарги) повідомлення суб`єктом розгляду скарги запрошених до розгляду скарги по суті осіб телефонограмою здійснюється, якщо номер телефону зазначено у скарзі. В свою чергу, зі змісту скарги ОСОБА_1 від 30.11.2021 року вбачається, що контактних номерів телефону позивача скаржником вказано не було.

Однак, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, відповідачем було здійснено виклик МПП «Картас» телефонограмою від 17.12.2021 року, копія якої наявна в матеріалах справи, на встановлений номер телефону МПП «Картас» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у розділі «Інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою» телефон 442451. За результатами здійснених відповідачем на номер телефона НОМЕР_1 дзвінків складено Акт про неможливість здійснення виклику телефонограмою, копія якого наявна в матеріалах справи, у зв`язку з невірним номером телефону.

Таким чином, враховуючи наявні докази вчинення відповідачем всіх передбачених Порядком № 1128 дій, з метою повідомлення позивача про час і місце засідання колегії, як шляхом розміщення оголошення, так і шляхом здійснення виклику телефонограмою, посилання позивача на порушення відповідачем порядку повідомлення позивача, спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.

Відтак, Міністерство юстиції України, встановивши наявність в діях державного реєстратора порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обґрунтовано та правомірно прийняло рішення, оформлене наказом №1678/5 від 29.04.2022 року, про задоволення скарги гр. ОСОБА_1 та скасування спірного рішення від 22.11.2021 року №61737481 державного реєстратора Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Ю.В.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що оскаржуване рішення від 22.11.2021 року №61737481 державного реєстратора Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Ю.В. щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:04:014:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за Малим приватним підприємством «Картас», прийнято вказаним державним реєстратором з порушенням вимог ст.ст. 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку № 1127.

В свою чергу, за можливої наявності процедурних порушень, відповідач не був позбавлений права викласти свої заперечення щодо висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 21.12.2021 року, на підставі якого прийнятий оскаржуваний позивачем Наказ Міністерства юстиції України № 1678/5 від 29.04.2022 року, та відповідно довести правомірність реєстраційних дій саме в межах розгляду даного судового спору.

Наразі, обставини, встановлені Міністерством юстиції України під час розгляду скарги та враховані Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг у висновку від 21.12.2021 року щодо скасування рішення державного реєстратора № 61737481 від 22.11.2021 року, позивачем в даному судовому спорі належними та допустимими доказами не спростовані.

Оскільки Міністерством юстиції України прийнято рішення, оформлене наказом №1678/5 від 29.04.2022 року «Про задоволення скарги», у зв`язку з наявністю порушень законодавства в сфері державної реєстрації прав, та прийняття рішення державним реєстратором на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності позивача на земельну ділянку, отже позов Малого приватного підприємства «Картас» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1678/5 від 29.04.2022 року є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 18 грудня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон