Рішення

від 19.12.2023 по справі 910/14292/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2023Справа № 910/14292/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/14292/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс Сервісес» (79019, м. Львів, вул. Газова, буд. 36/1)

До Фізичної особи-підприємця Колесова Олександра Ігоровича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 70 377, 90 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Леополіс Сервісес» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Колесова Олександра Ігоровича (надалі - відповідач) про стягнення вартості обладнання, яке було втрачено відповідачем після передачі на ремонт відповідачеві за Договором №2 про ремонт комп`ютерного обладнання від 12.01.2022 (надалі - Договір), а також штрафних санкцій та відсотків річних за користування чужими грошовими коштами.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

13.09.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/14292/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Леополіс Сервісес» (позивач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем Колесовим Олександром Ігоровичем (відповідач, виконавець) укладено Договір про ремонт комп`ютерного обладнання №2 від 12.01.2022 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, відповідач зобов`язувався виконати роботи (ремонт комп`ютерного обладнання, перелік та кількість якого зазначена в акті приймання передачі), а позивач зобов`язувався прийняти та оплатити виконану роботу.

12.01.2022 на виконання вимог Договору позивач передав відповідачеві комп`ютерне обладнання для ремонту, а саме ноутбук НР 250 G7 (і5-1035G/ 16 GВ/512 GВ SSD/Intel Iris Plus/Win 10 Pro) в кількості 3 шт. Оціночна вартість обладнання 55 350, 00 грн.

Проте, виконавець не виконав договірні зобов`язання і втратив обладнання позивача, у зв`язку з чим, сторони 14.03.2023 уклали Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до умов якої відповідач зобов`язується до 30.06.2023 року на вибір:

- компенсувати вартість втраченого Обладнання або

- повернути аналогічне за асортиментом, найменуванням, характеристиками, кількістю обладнання тому, що втрачене.

Станом на час подання позову до суду, відповідач зобов`язання за Договором з уразуванням додаткової угоди № 1 від 14.03.2023 року не виконав, вартість втраченого обладнання не компенсував, аналогічне обладнання не повернув.

Відтак, позивач звернувся до суду з метою стягнення вартості втраченого обладнання з відповідача у розмірі 55 350, 00 грн, а також штрафних санкцій у розмірі 2 456, 63 грн (пеня) та 11 070, 00 грн (штраф), та 30 % річних у розмірі 1 501, 27 грн.

2. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого обладнання у розмірі 55 350, 00 грн, а також 2456, 63 грн - пені у розмірі, 11 070, 00 грн - штрафу, 1 501, 27 грн - 30% річних.

3. Доводи позивача щодо суті спору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ремонтні роботи згідно умов Договору не виконав та втратив обладнання, вартість якого відповідач повинен був або компенсувати, або повернути аналогічне у строк до 30.06.2023 згідно умов Додаткової угоди №1 від 14.03.2023 до Договору №2 про ремонт комп`ютерного обладнання.

Проте, оскільки, роботи так і не були виконані, обладнання було втрачено відповідачем, вартість обладнання не було компенсовано, аналогічне обладнання не було повернуто позивачеві, позивач просить стягнути з відповідача вартість втраченого обладнання у розмірі 55 350, 00 грн, а також пеню у розмірі 2 456, 63 грн (п. 4.1. Додаткової угоди №1), штраф у розмірі 11 070, 00 грн (п. 4.2. Додаткової угоди №1) та 30 % річних у розмірі 1 501, 27 грн (п. 4.3. Додаткової угоди №1).

4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.09.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повернення поштового відправлення, ухвала суду від 13.09.2023 була повернена до Господарського суду міста Києва 27.09.2023 з відміткою «вибув».

Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Матеріали справи не містять заяви позивача або відповідача про зміну його місцезнаходження та суду нова адресу місцезнаходження відповідача невідома.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/14292/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, суд вважає ухвалу про відкриття провадження врученою відповідачеві.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/14292/23, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на ключові питання:

- чи наявний обов`язок відповідача компенсувати позивачеві вартість втраченого обладнання?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

(1) Щодо стягнення вартості втраченого обладнання.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №2 про ремонт комп`ютерного обладнання від 12.01.2022, суд встановив, що за своєю правовою природою такий договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно частини 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно частини 3 статті 849 ЦК України якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Матеріалами справи встановлено, що 12.01.2022 згідно умов Договору №2 про ремонт комп`ютерного обладнання від 12.01.2022 позивач передав, а відповідач прийняв обладнання замовника для ремонту, а саме ноутбук НР 250 G7 (і5-1035G/ 16 GВ/512 GВ SSD/Intel Iris Plus/Win 10 Pro) в кількості 3 шт., про що сторони підписали Акт приймання-передачі обладнання. Оціночна вартість обладнання 55 350, 00 грн.

Згідно пункту 4.3. Договору - у випадку втрати, пошкодження або знищення обладнання виконавцем, виконавець зобов`язаний компенсувати вартість обладнання, що визначено у Акті приймання-передачі обладнання. Сума для компенсації та перелік втраченого, пошкодженого або знищеного обладнання погоджується сторонами додатком чи додатковою угодою до цього Договору.

14.04.2023 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, в якій сторони підтвердили, що виконавець не виконав роботи і втратив обладнання замовника (п. 1 Додаткової угоди №1).

Згідно пункту 2 Додаткової угоди №1 до Договору виконавець зобов`язується до 30.06.2023 на вибір:

- компенсувати вартість втраченого Обладнання, а саме 55 350, 00 гривень шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок Замовника, вказаний у реквізитах Договору, або

- повернути аналогічне за асортиментом, найменуванням, характеристиками, кількістю обладнання тому, що втрачене, а саме: Ноутбук НР 250 G7 (і5-1035G/ 16 GВ/512 GВ SSD/Intel Iris Plus/Win 10 Pro) в кількості 3 шт.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачеві аналогічного обладнання, що втрачене, або компенсації вартості втраченого обладнання.

З огляду на все вище сказане, суд доходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення компенсації вартості втраченого відповідачем обладнання в розмірі 55 350, 00 грн підлягають задоволенню.

(2) Щодо стягнення пені, штрафу та 30% річних.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 4.1. Додаткової угоди №1 до Договору - за порушення строку виконання зобов`язання, визначеного у п. 2 цієї Додаткової угоди, виконавець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості втраченого обладнання за кожен день прострочення.

Згідно пункту 4.2. Додаткової угоди №1 до Договору - за порушення строку виконання зобов`язання. визначеного у п. 2 цієї Додаткової угоди, виконавець зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 20 % від вартості втраченого обладнання.

Згідно частині 2 статті 625, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 4.3. Додаткової угоди №1 до Договору - за порушення строку виконання зобов`язання визначеного у п. 2 цієї Додаткової угоди виконавець сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 30 % річних.

Позивач до позовної заяви надав розрахунок пені з якого вбачається, що позивач нараховує пеню на суму збитків (вартості втраченого обладнання) за період з 30.06.2023 по01.08.2023.

Проте, в силу пункту 2 Додаткової угоди №1 від 14.03.2023 кінцевим терміном оплати за втрачене обладнання є 30.06.2023, отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання починаючи з 01.07.2023, а не з 30.06.2023, як помилково зазначає позивач.

Таким чином, суд, здійснивши власний розрахунок пені, за допомогою ІПС «Прецедент» за період прострочення з 01.07.2023 по 01.08.2023, дійшов висновку, що дійсний розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача становить 2 380, 81 грн, а не 2456, 63 грн, як визначає позивач

Суд, здійснивши власний розрахунок 30 % річних за період прострочення з 01.07.2023 по 01.08.2023, за допомогою ІПС "Прецедент", дійшов висновку, що дійсний розмір 30 % річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 410, 29 грн, а не 1 501, 27 грн, як визначає позивач.

При цьому, розрахунок штрафу у розмірі 20 % від вартості втраченого обладнання (55 350, 00 грн) є арифметично правильним. Тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 11 070, 00 грн підлягають задоволенню у розмірі, що вірно визначений позивачем.

6. Розподіл судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, як зазначив позивач в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, у вигляді судового збору у розмірі 2 684, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.

Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України внормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, з огляду на те, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань ремонту переданого Обладнання, суд згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України покладає на відповідача 2 684, 00 грн судового збору.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин 2-5 статі 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 7 000 грн позивач долучив до матеріалів справи копії:

- Договору про надання правничої допомоги № 03-07/23 від 21.07.2023

- Додаткової угоди №1 від 24.07.2023

- Додаткової угоди №2 від 25.07.2023

З вказаних вище документів вбачається, що розмір наданих адвокатом послуг у зв`язку з виникненням даного спору складає 8 000 грн, що є більшим, а ніж позивач зазначив в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат.

Частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до п. 3.1. Додаткової угоди №1 від 24.07.2023 оплата гонорару здійснюється протягом 10-ти днів з дати підписання цієї Додаткової угоди.

Аналогічні положення містяться в п. 3.1. Додаткової угоди №2 від 25.07.2023.

Таким чином, строк оплати послуг адвоката станом на дату вирішення спору настав, і позивач мав можливість та зобов`ящання подати докази понесення таких витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Однак позивач не надав доказів, які підтверджують оплату наданих адвокатом послуг як у розмірі 7 000, 00 грн так і у розмірі 8 000 грн (Акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні доручення тощо), а також не здійснив заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання таких доказів після ухвалення судового рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу як у розмірі 7 000, 00 грн, так і у розмірі 8 000 грн, а відтак позивачем не подано всіх доказів на їх підтвердження, а отже витрати позивача на професійну правничу допомогу суд покладає на останнього.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс Сервісес» до Фізичної особи-підприємця Колесова Олександра Ігоровича про стягнення 70 377, 90 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колесова Олександра Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс Сервісес» (79019, м. Львів, вул. Газова, буд. 36/1; ідентифікаційний код: 41106849) 55 350 (п`ятдесят п`ять тисяч триста п`ятдесят) грн 00 коп. - вартості втраченого обладнання, 2 380 (дві тисячі триста вісімдесят) грн 81 коп. - пені, 11 070 (одинадцять тисяч сімдесят) грн 00 коп. - штрафу, 1 410 (тисяча чотириста десять) грн 29 коп. - 30% річних, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 75, 82 грн пені, а також 30 % річних у розмірі 90, 98 грн - відмовити.

4. Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс Сервісес» на професійну правничу допомогу покласти на останнього.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких