Рішення

від 19.12.2023 по справі 913/358/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року Справа № 913/358/23

Провадження №33/913/358/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши позовні матеріали в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі за позовом фізичної особи-підприємця Муляра Романа Володимировича ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 )

до відповідача Гірської обласної спеціальної школи (вул.Центральна, м.Гірське, буд.30, Попаснянський район, Луганська область, 93292)

про стягнення 273 707 грн 84 коп.

С У Т Ь С П О Р У:

Фізича особа-підприємець Муляр Роман Володимирович звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Гірської обласної спеціальної школи про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуги з постачання теплової енергії №3 від 31.12.2021 в сумі 273 707 грн 84 коп. за поставлену теплову енергію у березні 2022 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про належне виконання зобов`язань за вказаним договором, на виконання якого відповідачу поставлялася теплова енергія (ДК 021:2015 код 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція) протягом січня, лютого та березня 2022 року, що підтверджується складеними актом №1 від 21.01.2022 та рахуноком № 1 від 21.01.2022 на суму 398 342 грн 66 коп., актом №2 від 18.02.2022 та рахуноком №2 від 18.02.2022 на суму 351 910 грн 08 коп., актом №3 від 01.03.2022 та рахуноком №3 від 01.03.2022 на суму 273 707 грн 84 коп.

Натомість відповідач не повністю розрахувався на спожите тепло, провів повну оплату за поставлену теплову енергію в січні та лютому 2022 року, водночас за зобов`язаннями березня 2022 року розрахунок проведено з постачальником не було, у зв`язку з чим у відповідача обліковується заборгованість в сумі 273 707 грн 84 коп., яку позивач просить стягнути.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн 00 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2023 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою суду від 18.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Від відповідача 01.11.2023 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву за вих.№01/32/105 від 30.10.2023, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог повністю, зазначаючи, що на виконання зобов`язань за договором відповідачем були оплачені повністю отримані рахунки № 1 від 21.01.2022 на суму 398 342 грн 66 коп. та № 2 від 18.02.2022 на суму 351 910 грн 08 коп. за спожиту теплову енергію в січні і лютому 2022 року, що підтверджується доданими до позовної заяви виписками з банківського рахунку позивача; під час дії договору інших рахунків, які є підставою для оплати послуг, у відповідності до п.4.1 договору відповідач не отримував.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, обстрілами з 24.02.2022 міста Гірське Сєвєродонецького району Луганської області, введенням воєнного стану в Україні, 25.02.2022 директором Гірської обласної спеціальної школи видано наказ № 5 від 25.02.2022 року «Про організацію роботи в умовах воєнного стану», яким впроваджено дистанційний формат освітнього процесу у закладі.

Враховуючи обстріли міста в березні 2022 року, території і будівель закладу, беручі до уваги необхідність дотримання правил безпеки працівниками котельні ФОП Муляр Р.В. під час обстрілів, під час знеструмлення насосів і приладів котельні, необхідність збереження свого життя (працівниками котельні), фактично теплопостачання позивачем в березні 2022 року здійснювалось відповідачу не більше 10-12 днів, при цьому температурний режим і якість послуги не відповідали умовам договору. Відповідач зазначає, що в березні 2022 року під час обстрілів російськими окупантами міста Гірське були влучання в будівлі і територію освітнього закладу; зі слів працівників котельні ФОП Муляра Р.В. після перепаду напруги в середині березня 2022 року насоси взагалі вишли з ладу та теплопостачання відповідачу не здійснювалося.

Зв`язок із позивачем до кінця липня 2022 року був відсутній, будь-яких документів від ФОП Муляр Р.В. на адресу відповідача не надходило; акт приймання-передачі теплової енергії № 3 за березень 2022 року був надісланий відповідачу на електрону адресу у вигляді сканованої копії документу лише в кінці липня 2022 року, без рахунку на оплату №3 від 01.03.2022; відповідач пояснює, що направлений на електронну пошту акт приймання-передачі теплової енергії №3 за березень 2022 року керівник підписав на переконання позивача, який обіцяв надати додатково докази споживання теплоенергії відповідачем в березні 2022 року в обсязі 112 Гкал; разом з цим позивачем відповідні докази на підтвердження споживання в березні 2022 року надані не були, а сторонами так і не було підписано належним чином оформлений в паперовому вигляді акт приймання-передачі теплової енергії № 3 за березень 2022 року; підписаний відповідачем акт приймання-передачі теплової енергії № 3 за березень 2022 року, яким сторони обмінялися шляхом направлення на електронні адреси, відповідач вважає таким, що не відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для оформлення первинних документів.

Заперечуючи проти заявленного до стягнення розміру заборгованості за надані послуги з теплопостачання в березні 2022 року, відповідач зазначає, що у порівнянні фактичного споживання теплової енергії відповідачем в минулі роки, то за березень 2020 року фактичне споживання складало 57 Гкал, за березень 2021 року - 64 Гкал, а планові показники за договором на березень 2022 року складають 64 Гкал.

Оскільки котельня ФОП Муляра Р.В. працювала на вугіллі, яке позивач завозив до котельні, що розміщена на території освітнього закладу, з метою підтвердження виконання позивачем умов спірного договору теплопостачання останнім, на переконання відповідача, також мали долучатись докази придбання необхідного об`єму вугілля.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач навів заперечення проти задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, зокрема щодо неспівмірності заявленої суми.

Позивач надав відповідь на відзив від 03.11.2023, в якій зауважив про те, що ще 23.03.2023 позивач направив позивачу на електронну пошту претензією від 17.03.2022 з проханням здійснити оплату за поставлену у березні 2022 року теплову енергію у сумі 273 707 грн 84 коп., до якої повторно долучив кт № 3 та рахунок № 3 від 01.03.2022. Можливості направити акт та рахунок у паперовому варіанті відповідачу свого часу не було можливим, оскільки за місцезнаходженням відповідача (Луганська обл., м. Гірське, вул. Центральна, буд. 30) проводились активні бойові дії.

Отже, в т.ч. з 23 березня 2023 року у відповідача були наявні всі необхідні документи; матеріали справи містять підписаний сторонами акт № 3 приймання-передачі теплової енергії у березні 2022 року; договір визначає лише загальну кількість теплової енергії, яка поставляється у 2022 році 945 Гкал.; щомісячний плановий обсяг теплової енергії сторонами не визначався; постачання теплової енергії відбувалось виходячи з фактичного обсягу її споживання відповідачем.

Щодо заперечень відповідача відносно неспівмірності заявленного розміру витрат на правову допомогу позивач послався на те, що розмір суми визначався виходячи із принципу свободи договору, тобто сторони самостійно погодили такий розмір гонорару; виходячи з цього, у адвоката не має обов`язку пояснювати третім особам обґрунтування вартості своєї роботи.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив від 06.11.2023 №01-32/109 вказав, що додана до матеріалів справи позивачем претензія не відповідає і суперечить вимогам ст.222 Господарського кодексу України, виникають обґрунтовані сумніви в достовірності існуванні оригіналу самої претензії.

Крім того, рахунок для оплати має певний строк дії для проведення оплати з дати його складання, а з закінченням строку дії договору - не може бути прийнятим бюджетною установою як документ для виконання.

Відповідач є освітнім закладом обласної комунальної власності, який фінансується з обласного бюджету та державного бюджету (у вигляді субвенцій), а отже банківське обслуговування витрат освітнього закладу здійснюється органами Державної казначейської служби України, як опрацьовують належним чином оформлені первинні документи. Однак, сторонни належним чином первинний документ, на який посилається позивач, акт №3 приймання-передачі теплової енергії за березень 2022 року належним чином не оформлювали.

Наразі від учасників клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, а також інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Згідно положень ст.248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

ФОП Муляр Роман Володимирович є суб`єктом, який здійснює діяльність з постачання теплової енергії на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації-керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 17.10.2018 № 841 про видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії та постачання теплової енергії, крім виробництва та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Розпорядженням керівника Гірської міської військово-цивільної адміністрації №618 від 20.10.2021 «Про встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та на теплову енергію для бюджетних установ для ФОП Муляр Р.В.» затверджено структуру тарифів та встановлено тариф на виробництво та теплову енергію для бюджетних установ - 2 443 грн 82 коп. без ПДВ за 1 Гкал.

31.12.2021 між ФОП Муляром Романом Володимировичем (позивач/учасник, постачальник) та Гірською обласною спеціальною школою (відповідач/замовник) було укладено договір №3 про закупівлю послуги з постачання теплової енергії (далі договір).

Відповідно до предмету договору учасник зобов`язується протягом 2022 року надати послуги, зазначені в договорі, згідно з умовами та режимами теплопостачання на межі балансової належності тепломереж учасника та замовника, а замовник прийняти і оплатити такі послуг, в терміни передбачені цим договором.

Найменування послуги: ДК 021:2015, код 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія). Кількість (обсяг): Q рік=945 Гкал (п. 1.2. договору).

Учасник повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам та режиму постачання теплової енергії відповідно до стандартів, нормативів, норм і правил у сфері теплопостачання (п.2.1. договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2. договору, ціна цього договору на момент укладення становить 2 309 409 грн 90 коп. без ПДВ.

Ціна за 1 Гкал складає 2443 грн 82 коп., без ПДВ (розпорядження керівника Гірської міської військово-цивільної адміністрації №618 від 20.10.2021 «Про встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та на теплову енергію для бюджетних установ для ФОП Муляр Р.В.»).

Відповідно до п. 5.1., 5.2. договору, строк надання послуги з постачання тепла: з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Місце надання послуги: м.Гірське, Попаснянський район, вул.Центральна, буд.30.

В ІV розділі договору сторони погодили порядок та строки проведення розрахунків.

Зокрема, сторони визначили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення учасником рахунка на оплату послуг. До рахунка додається акт приймання-передачі. Розрахунки здійснюються виключно у грошовій формі (п.п.4.1.-4.3. договору).

В п.4.4., п.4.5. сторони визначили, що розрахунок за спожиту теплову енергію замовник здійснює не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

В п.10.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків, до повного їх погашення.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами також була укладена додаткова угода №1 від 11.01.2022 до договору про закупівлю послуги з постачання теплової енергії №3 від 31.12.2021, відповідно до умов якої сторони домовились доповнити п.п.3.5. та п.п. 3.6 п.3 «Ціна договору» .

Позивач зазначає про належне виконання зобов`язань за договором, поставку відповідачу теплової енергії (ДК 021:2015 код 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція) для потреб відповідача протягом січня, лютого та березня 2022 року на загальну суму на суму 1 023 960 грн 58 коп.

Зазначене підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками на оплату за вказаний період:

- за січень 2022 року акт № 1 від 21.01.2022 на суму 398 342 грн 66 коп. за поставлену теплову енергію; рахунок №1 від 21.01.2022 на суму 398 342 грн 66 коп.;

- за лютий 2022 року акт № 2 від 18.02.2022 на суму 351 910 грн 08 коп. за поставлену теплову енергію; рахунок № 2 від 18.02.2022 на суму 351 910 грн 08 коп.

- за березень 2022 року акт №3 від

---

2022 р. на суму 273 707 грн 84 коп. за поставлену теплову енергію в обсязі 112 Гкал; рахунок №3 від 01.03.2022 на суму 273 707 грн 84 коп.

Позивач зазначає про те, що відповідач не повністю виконав свої зобов`язання, провів розрахунок з постачальником лише за зобов`язаннями січня та лютого 2022 року, що підтверджується даними виписок з банківського рахунка позивача за період з 01.02.2022 по 12.10.2023 та з 01.01.2022 по 31.12.2022 (оплати проведені відповідачем 28.01.2022 на суму 398 342 грн 66 коп. та 28.02.2022 на суму 351 910 грн 08 коп.).

Зазначені обставини щодо проведення повного розрахунку з позивачем за зобов`язаннями січня, лютого 2022 року також підтверджуються відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Позивач вказав, що копії підписаних актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків за січень та лютий 2022 року до матеріалів позову не долучав, оскільки оригінали вказаних документів залишилися у відповідача, а розрахунок по цим зобов`язанням наразі проведено повністю.

За поставлену теплову енергію в березні 2022 року в обсязі 112 Гкал на суму 273 707 грн 84 коп., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі теплової енергії №3 від

---

2022 р. та рахунком №3 від 01.03.2022 на суму 273 707 грн 84 коп., відповідач в порушення умов укладеного договору розрахунок з постачальником не провів.

В подальшому відповідач звернувся до позивача із повідомленням від 27.01.2023 №01-32/05 про намір розірвати договір про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 3 від 31.12.2021, в якому послався на вчинення військової агресії РФ проти України, положення п.п.6.2.6, п.8.5. договору, яким передбачено право достроково розірвати договір у разі настання та продовження понад 6 місяців обставин непереборної сили, зазначив, що договір буде вважатися розірваним на 8-й календарний день від дня відправлення цього повідомлення.

В цьому повідомленні відповідач також зазначив, що ним було проведено розрахунок з позивачем за надані послуги згідно отриманих актів та рахунків за січень 2022 року у сумі 398 342 грн 66 коп. та за лютий 2022 року у сумі 351 910 грн 08 коп., а тому відповідач не має заборгованості по оплаті за послуги з постачання теплової енергії згідно укладеного договору.

17.03.2023 ФОП Муляр Р.В. звернувся до Гірської обласної спеціальної школи з претензією щодо виконання договору про закупівлю послуг з постачання теплової енергії №3 від 31.12.2021, в якій повідомив про наявність у відповідача заборгованості в сумі 273 707,84 грн за поставлену в березні теплову енергію закладу в обсязі 112 Гкал, що підтверджується даними підписаного сторонами акту приймання-передачі теплової енергії №3 від

---

2022 на суму 273 707 грн 84 коп., яка сплачена не була; просив надати обґрунтовану відповідь щодо не сплати заборгованості на зазначену електронну пошту, а також вказав дані відділення Нової Пошти для отримання оригіналів кореспонденції.

З наданої роздруківки з електронної пошти вбачається, що претензія від 17.03.2023 була направлена 23.02.2023 на електронну пошту відповідача разом з доданими повторно, як зазначив позивач, актом №3 та рахунком на оплату.

Оскільки, як зазначає позивач, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, останній звернувся жо суду із відповідним позовом.

Відповідач заперечує проти задоволення позову повністю з мотивів, наведених вище у наданих суду відзиві та запереченнях.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами.

Частиною першою ст.714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч. 1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу пп.6.1.1 п.6.1. замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати отримані послуги.

Приписами ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, положеннями п. 3 ч. 1 ст.3 ЦК України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

За приписами ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене також передбачено положеннями ст.67 ГК України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

У відповідності до ч. 6 та ч. 7 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Зокрема в ІV розділі договору сторонами було погоджено порядок та строк проведення розрахунків.

Так, в п.4.4., п.4.5. сторони визначили, що розрахунок за спожиту теплову енергію замовник здійснює не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення учасником рахунка на оплату послуг. До рахунка додається акт приймання-передачі. Розрахунки здійснюються виключно у грошовій формі (п.п.4.1.-4.3. договору).

Як зазначалося вище, предметом розгляду в цій справі є вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідача щодо наданих послуг з постачання теплової енергії за договором №3 про закупівлю послуги з постачання теплової енергії від 31.12.2021 за зобов`язаннями березня 2022 року на суму 273 707 грн 84 коп.

На підтвердження вказаних вимог позивачем долучено копію акту №3 приймання-передачі теплової енергії відповідачу за березень 2022 року на суму 273 707 грн 84 коп. та копію рахунку №3 від 01.03.2022 на суму 273 707 грн 84 коп.

Зі змісту акту №3 приймання-передачі теплової енергії вбачається, що в березні 2022 року відповідачу було поставлено теплову енергію в обсязі 112 Гкал за ціною 2 443 грн 82 коп./Гкал, на суму 273707 грн 84 коп., що відповідає встановленим тарифам на теплопотачення та погодженій сторонами ціні в договорі.

За твердженням позивача, що також вбачається зі змісту долученої копії, вказаний акт №3 приймання-передачі теплової енергії ___2022 р. був підписаний споживачем, міститься підпис директора закладу Л.А. Маркової, який скріплений печаткою.

Як зазначає позивач, вказаний акт №3 разом з рахунком №3 від 01.03.2022 на суму 273 707 грн 84 коп. були надіслані відповідачу пізніше на його електронну пошту у зв`язку із обмеженням поштового сполучення через розпочату військову агресію Російською Федерацією проти України.

Про отримання в кінці липня 2022 року вказаного акту №3 для підписання на свою електронну пошту, однак без долучення позивачем рахунку №3 на оплату, зазначає і сам відповідач у відзиві на позовну заяву.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач на початку 2023 року звернувся до позивача, направивши також на електронну пошту позивача повідомлення від 27.01.2023 №01-32/05 про намір розірвати договір про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 3 від 31.12.2021, в якому послався на вчинення військової агресії РФ проти України, положення п.п.6.2.6, п.8.5. договору, зазначив, що договір буде вважатися розірваним на 8-й календарний день від дня відправлення цього повідомлення. В цьому повідомленні відповідач також зазначив, що ним було проведено розрахунок з позивачем за надані послуги згідно отриманих актів та рахунків за січень 2022 року у сумі 398 342 грн 66 коп. та за лютий 2022 року у сумі 351 910 грн 08 коп., а тому відповідач не має заборгованості по оплаті за послуги з постачання теплової енергії згідно укладеного договору.

Натомість позивач направив на електронну пошту відповідачу претензією 17.03.2023 щодо виконання договору про закупівлю послуг з постачання теплової енергії №3 від 31.12.2021, просив надати обґрунтовану відповідь щодо не сплати заборгованості в сумі 273 707,84 грн за поставлену в березні теплову енергію закладу в обсязі 112 Гкал, що підтверджується даними підписаного сторонами акту приймання-передачі теплової енергії №3 від ___2022 на цю суму. Претензія була залишена без виконання відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих пояснень сторін у заявах по суті, листування сторін у цей період здійснювалося виключно шляхом направлення документів (відповідних листів, акту приймання-передачі теплової енергії №3 від 2022 р. та рахунку №3 від 01.03.2022, повідомлення про розірвання, претензії) саме на електронні адреси сторін.

Наразі відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 273 707 грн 84 коп., обраховану за зобов`язаннями березня 2022 року згідно акту №3 приймання-передачі теплової енергії відповідачу ___ 2022 року на суму 273 707 грн 84 коп. та копію рахунку №3 від 01.03.2022 на суму 273 707 грн 84 коп., зазначаючи про наступне:

-рахунок на оплату №3 від 01.03.2022 в сумі 273 707,84 грн позивачем відповідачу не направлявся;

-сторонами так і не було підписано належним чином оформлений в паперовому вигляді акт приймання-передачі теплової енергії № 3 за березень 2022 року; підписаний відповідачем акт приймання-передачі теплової енергії № 3 за березень 2022 року, яким сторони обмінялися шляхом направлення на електронні адреси, відповідач вважає таким, що не відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для оформлення первинних документів та належним доказом споживання відповідачем теплової енергії в березні 2022 року;

-відповідач пояснює, що направлений на електронну пошту акт приймання-передачі теплової енергії №3 за березень 2022 року керівник підписав на переконання позивача, який обіцяв надати додатково докази споживання теплоенергії відповідачем в березні 2022 року в обсязі 112 Гкал, однак позивач додаткові докази не надав;

-відповідач ставить під сумнів правильність обрахунку позивачем обсягу спожитої теплової енергії навчальним закладом в зазначеній в акті кількості 112 Гкал за березень 2022 року, порівнюючи обсяг фактичного споживання теплової енергії закладом в минулі 2020, 2021 роки, який є значно меншим (долучає копії договорів, укладені за минулі роки та доповідну);

-у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, обстрілами міста Гірське Сєвєродонецького району Луганської області, введенням воєнного стану в Україні, 25.02.2022 директором Гірської обласної спеціальної школи було видано наказ №5 від 25.02.2022 року «Про організацію роботи в умовах воєнного стану», яким впроваджено дистанційний формат освітнього процесу у закладі, тому як стверджує відповідач в березні 2022 року в приміщеннях закладу ні вихованці, ні викладацький склад не перебував;

-враховуючи обстріли міста в березні 2022 року і зокрема території і будівель закладу, беручі до уваги необхідність дотримання правил безпеки працівниками котельні ФОП Муляр Р.В. під час обстрілів, під час знеструмлення насосів і приладів котельні, необхідність збереження свого життя (працівниками котельні), фактично теплопостачання позивачем в березні 2022 року здійснювалось відповідачу не більше 10-12 днів, при цьому температурний режим і якість послуги не відповідали умовам договору; відповідач зазначає, що в березні 2022 року під час обстрілів російськими окупантами міста Гірське були влучання в будівлі і територію освітнього закладу; зі слів працівників котельні ФОП Муляра Р.В. після перепаду напруги в середині березня 2022 року насоси взагалі вишли з ладу та теплопостачання відповідачу не здійснювалося.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, долученим сторонами доказам, доводам і запереченням сторін, суд враховує наступне.

У відповідності до вимог ст.ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність слід розглядати як вірність з виконання своїх зобов`язань та повага і довіра до контрагентів за зобов`язаннями. Це поняття означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту ст.79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідний висновок викладений у пункті 7.44. постанови Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Зокрема, Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 2310.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до положень ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався. Указом Президента України №3429-ІХ від 08.11.2023 строк дії воєнного стану продовжено з 16.11.2023 до 14.02.2024.

Як свідчать матеріали справи, зареєстрованим місцезнаходженням позивача, ФОП Муляр Р.В. є: Луганська обл., Попаснянський р-н, місто Попасна, вул.Лугова, будинок 77.

Зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача та місцем надання послуги є: Луганська обл., Попаснянський район, м.Гірське, вул.Центральна, буд.30.

За інформацією Акціонерного товариства Укрпошта, розміщеною на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), поштові відділення в м.Гірське, м.Попасна, Луганської області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до цих населених пунктів Луганської області не є неможливим.

Згідно даних наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією від 22.12.2022 №309, Гірська міська територіальна громада з 24.02.2022 до 23.06.2022, як і Попаснянська міська територіальна громада з 24.02.2022 до 07.05.2022 є територією, де велися активні бойові дії; а з 23.06.2022 Гірська міська територіальна громада та з 07.05.2022 Попаснянська міська територіальна громада є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Враховуючи зазначені обставини, очевидним є те, що листування між сторонами у вказаний період з об`єктивних причин було утруднено, направлення засобами поштового зв`язку первісних документів (акту №3 та рахунку ) в паперовій формі не було можливим.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач лише в кінці липня 2022 року направив електронною поштою підписаний зі своєї сторони акт приймання-передачі №3 за березень 2022 року щодо спожитої теплової енергії закладом в обсязі 112 Гкал на суму 273 707,84 грн для підписання його відповідачем (про що зазначає сам відповідач у відзиві).

Зазначений акт був підписаний зі своєї сторони відповідачем та відправлений позивачу також на електронну пошту.

Суд зауважує про те, що умови укладеного між сторонами договору не містять погодженого сторонами порядку або строку складання та направлення/ вручення відповідачу постачальником акту приймання-передачі та рахунку на оплату за відповідним зобов`язанням.

Натомість сторонами встановлено строк, в який має проводитися розрахунок між сторонами.

Зокрема, в п.4.4., п.4.5. сторони визначили, що розрахунок за спожиту теплову енергію замовник здійснює не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідач, підтверджуючи отримання від позивача на електронну пошту акту №3 для підписання в липні 2022 року, зазначає про неотримання рахунку на оплату.

Однак, з урахуванням встановленого сторонами в договорі строку проведення розрахунку, неотримання рахунку для оплати наразі не звільняє від обов`язоку проводити розрахунок за отриману послугу з постачальником у визначені договором строки.

Крім того, наявна в матеріалах справи роздруківка з електронної пошти свідчить, що позивач, направляючи претензію від 17.03.2023 на електронну пошту відповідача 23.02.2023 також направив повторно акт №3 та рахунок на оплату.

В пп.6.1, 6.1.13. п.6.1. сторони погодили, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати отримані послуги; припинити споживання теплової енергії у разі відсутності бюджетних коштів на проведення розрахунків, не допускаючи споживання теплової енергії без відповідних бюджетних асигнувань.

Також пп.6.4.1. п.6.4. договору передбачено, що учасник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надання послуг.

Отже, враховуючи умови договору (п.4.4., п.4.5.) граничний строк проведення розрахунку за поставлену теплову енергію в березні 2022 року (не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим) є таким, що настав ще 20.04.2022.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду пунктах 6.12., 6.13 постанови від 16 серпня 2023 року у справі № 914/131/22 зауважив наступне:

6.12. За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

6.13. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Наразі відповідач фактично ставить під сумнів правильність обрахунку позивачем обсягу спожитої теплової енергії навчальним закладом в зазначеній в акті кількості 112 Гкал за березень 2022 року (який ним був первісно підписаний), порівнюючи обсяг фактичного споживання теплової енергії закладом в минулі 2020, 2021 роки, який є меншим (долучає копії договорів, укладені за минулі роки та доповідну); перехід на дистанційний формат освітнього процесу у закладі у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та введенням воєнного стану в Україні (фактичну відсутність в приміщеннях закладу вихованців, викладачів; здійснення фактично теплопостачання позивачем в березні 2022 року не більше 10-12 днів, при цьому без дотримання температурного режиму і якості послуги; відбувалося знеструмлення насосів і приладів котельні, після перепаду напруги в середині березня 2022 року насоси взагалі вишли з ладу та теплопостачання відповідачу не здійснювалося; в березні 2022 року під час обстрілів російськими окупантами міста Гірське були влучання в будівлі і територію освітнього закладу.

До відзиву відповідач долучив лист-повідомлення №01-32/24 від 24.03.2023, зі змісту якого вбачається, що адміністрація Гірської обласної спеціальної школи повідомляє ФОП Муляра Р.В. про те, що відкликає підпис директора та печатку закладу з акту № 3 (без дати) приймання - передачі теплової енергії у березні 2022 року за договором № 3 від 31 грудня 2021 року, у зв`язку з відсутністю інформації та підтверджуючих документів щодо фактичного об`єму споживання послуг закладом, показів приладів обліку, якості послуг, цілості та справності приладів обліку та теплового обладнання, а також інформації щодо температури у приміщеннях закладу у березні 2022 року через неможливість фактичного доступу адміністрації до майна закладу.

Фактичне споживання теплової енергії за березень 2020 року складало 57 Гкал, за березень 2021 року фактичне споживання теплової енергії 64 Гкал, планові показники на березень 2022 року згідно кошторису складають 64 Гкал, тому адміністрація школи не впевнена в достовірності наданих показників в акті №3 (без дахи) приймання - передачі у березні 2022 року. Заклад знаходиться на тимчасово окупованій території, у в`язку з чим адміністрацією школи не виключається можливість несанкціонованого доступу окупантів та інших осіб до будівлі закладу, котельні також до теплового обладнання та приладів обліку з метою його пошкодження та знищення.

Проте докази направлення цього листа позивачу наразі в матеріалах справи відсутні.

Надаючи оцінку доводам та запереченням відповідача, суд зауважує про наступне.

Згідно умов п.4.8. укладеного між сторонами договору, приймання-передача теплової енергії, спожитої замовником у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі теплової енергії, в якому зазначаються фактичні обставини спожитої теплової енергії.

В пунктах 4.6., 4.6.1., 4.6.2., 4.6.3., 4.6.4., 4.6.5, 4.6.6., 4.6.7. договору сторонами було визначено, що прилади комерційного обліку знаходяться у учасника. Замовник розраховується за показами цих приладів. Зняття показів приладів комерційного обліку учасник повинен проводити кожен робочий день о 9 годині.

Надання звіту про споживання теплової енергії 1-го числа кожного місяця. Звіт повинен містити інформацію за кожен робочий день про наступне: кількість спожитої теплової енергії (Гкал).

При відсутності звіту у встановлений термін або відсутності даних принаймі по одному з наведених вище параметрів теплоносія, розрахунок виконується відповідно до теплового навантаження з урахуванням середньодобової фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин на добу роботи теплового обладнання замовника у розрахунковому періоді.

У разі пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до теплового навантаження з урахуванням середньодобової фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин на добу роботи теплового обладнання Замовника у розрахунковому періоді.

Крім того, наділяючи замовника правом здійснювати контроль щодо надання послуг, обумовлених договором, в VІ розділі сторони також погодили порядок дій на випадок порушення учасником умов договору або незадовільної роботи систем теплопостачання, тощо.

Зокрема, згідно з положеннями пп.6.2.1., 6.2.4., 6.2.7., 6.2.8. п.6.2. договору, замовник має право: контролювати надання послуг у строки, встановлені цим договором; отримувати інформацію від учасника щодо обсягів постачання теплової енергії та якості теплопостачання, тарифів (цін), порядку оплати, умов і режимів споживання; у разі порушення учасником умов договору викликати його представника за письмовим зверненням для складання та підписання акта, у якому зазначаються терміни, види порушень тощо; у разі незгоди сторін щодо розгляду питання незадовільної роботи систем теплопостачання, замовник повинен скликати комісію за участю представників Держенергонагляду та учасника і забезпечити вільний доступ для огляду систем; у разі неявки представника учасника, акт складається у присутності представника уповноважених органів місцевого самоврядування.

Також в п.4.7. договору сторонами було погоджено проведення звіряння розрахунків, яке здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитої теплової енергії замовником та акту приймання-передачі теплової енергії протягом 5 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Вказана звірка оформляється актом.

Докази того, що відповідачем вчинялися відповідні дії для з`ясування та перевірки даних, наведених постачальником в акті №3 щодо поставленої теплової енергії закладу в березні 2022 року у разі наявності відповідних сумнівів у споживача (звернення до позивача з вимогами надати відповідні звіти, провести звіряння розрахунку, пред`явлення постачальнику вимог щодо незадовільної роботи систем теплопостачання, її пошкодження тощо, неналежного виконання постачальником зобов`язань - неякісне надання або не надання взагалі послуги у спірний період, про невідповідність температурного режиму, тощо) в матеріалах справи відсутні.

Під час розгляду спору в суді відповідач також у відповідності до положень ст.81 ГПК України не заявляв клопотань щодо неможливості отримання вказаних доказів самостійно та необхідність їх витребування судом у позивача.

Належним чином оформлені акти щодо незадовільної роботи систем теплопостачання, знеструмлення, виходу з ладу насосів в котельні, невідповідність температурного режиму, пошкодження системи теплопостачання, будівель, приміщень тощо (з інших виявлених недоліків, що об`єктивно могли б впливати на обрахунок споживання за спірний період), наразі відповідачем у встановленому порядку не складались та суду не надані.

Належні докази на підтвердження влучання та пошкодження котельні, бідівель навчального закладу в березні 2022 року в матеріалах справи відсутні. З долучених відповідачем роздруківок фото будівель не вбачається які саме це будівлі - чи належать вони відповідачу, не можливо встановити коли саме сталися ці пошкодження і чи стосується це взагалі правовідносин сторін у спірний період.

Натомість як вбачається зі змісту долученого позивачем акту №3 за березень 2022 року, останній був підписаний відповідачем без будь-яких зауважень та застережень.

За вказаних обставин суд оцінює критично доводи відповідача щодо неправильності обрахунку позивачем обсягу спожитої теплової енергії навчальним закладом в зазначеній в акті кількості 112 Гкал, порівнюючи обсяг фактичного споживання теплової енергії закладом в минулі 2020, 2021 роки, який за твердженням відповідача, є меншим.

Долучені відповідачем за минулі роки документи (копії договорів, розрахунків та доповідні) наразі не стосуються спірних правовідносин сторін щодо виконання зобов`язань в березні 2022 року та не спростовують даних позивача.

Недолучення позивачем доказів щодо придбання та завезення до котельні необхідного об`єму вугілля, на що посилався відповідач, також не спростовує доводів позивача щодо належного виконання зобов`язань в березні 2022 року.

Натомість з огляду на кількість спожитої закладом теплової енергії за цим договором у січні та лютому 2022 року (за які згідно посилань самих сторін вже було проведено розрахунок сплачено 398 342 грн 66 коп. за 166 Гкал, за січень 2022 року та 351 910 грн 08 коп. за лютий 2022 року за 144 Гкал), заявлена до стягнення сума за спожитий обсяг в березні 2022 року за кількість 112 Гкал на суму 273 707 грн 84 коп. (за відсутності доказів, які б спростовували та свідчили про неможливість постачання теплової енергії відповідачу в березні 2022 року) видаються суду достовірним.

Крім того, як вбачається зі змісту договору, сторонами не погоджувався щомісячний плановий обсяг споживання теплової енергії.

Доводи відповідача в контексті правильності визначення постачальником спожитої теплової енергії про те, що заклад знаходиться на тимчасово окупованій території, у в`язку з чим адміністрацією школи не виключається можливість несанкціонованого доступу окупантів та інших осіб до будівлі закладу, котельні також до теплового обладнання та приладів обліку з метою його пошкодження та знищення, судом не можить бути прийняті до уваги, адже наразі предметом розгляду у цій справі є заборгованість за спожиту теплову енергію в березені 2022 року, тоді як Гірська міська територіальна громада лише з 23.06.2022 стала тимчасово окупованою РФ територією України згідно даних наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.

Перехід навчального закладу на дистанційний формат освітнього процесу у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та введенням воєнного стану в Україні (фактичну відсутність в приміщеннях закладу вихованців, викладачів, як зазначає відповідач) також не може свідчити про відсутність постачання теплової енергії в березні 2022 року на виконання умов договору.

Отже, під час розгляду спору відповідачем позовних вимог не спростовано; не надано також доказів здійснення погашення вказаної заборгованості.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 273 707 грн 84 коп., а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається, при поданні позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4 105 грн 62 коп., що відповідає встановленій Законом України Про судовий збір ставці 1,5% від ціни позову.

У відповідності до положень ст.129 ГПК України судові витрати у разі задоволення позову відносяться на відповідача.

Однак, судом враховується, що у даній справі позивач звернувся до суду із відповідною позовною заявою, яка була сформована та подана через систему Електронний суд.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір, частиною другою статті 4 якого встановлено ставки судового збору за подання до судів усіх інстанцій документів, дії, за які справляється судовий збір, а також платників.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому частина третя ст.4 Закону України Про судовий збір встановлює понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.

Отже, у разі подання позовної заяви в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору має бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою ст.4 Закону України Про судовий збір. Відповідно, позивачем при поданні позову в електронній формі через систему Електронний суд мав бути сплачений судовий збір в сумі 3 284,50 грн .

Тому за вказаних обставин у відповідності до положень ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору саме в сумі 3 284,50 грн.

Зазначене, зокрема відповідає висновкам наведеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, які враховані судом у відповідності до ч.4 ст.236 ГПК України.

Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, оскільки позивачем було сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 821 грн 12 коп. може бути повернута з Державного бюджету України у разі звернення позивача до суду із письмовим клопотанням про повернення судового збору.

З огляду на те, що на час виготовлення рішення суду від позивача не надходило відповідне письмове клопотання, питання про повернення судового збору наразі судом не вирішується; може бути вирішено окремою ухвалою суду у разі надходження від позивача відповідного письмового клопотання.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"

У позовній заяві ФОП Муляр Р.В. зазначив, що орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу складає 15 000 грн 00 коп.

Як свідчать матеріали справи, разом із позовною заявою позивач подав заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу від 13.10.2023, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн.

Позивач долучив копії ордеру АХ №1118023 від 10.03.2023, виданого Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія АРЕС» адвокату Чумаку Р.В., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ №000461, виданого адвокату Чумаку Р.В.

З наданих позивачем документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу вбачається, що 14.02.2023 між Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія АРЕС» та ФОП Муляром Романом Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №14/02-2 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати наступні юридичні послуги: представництво інтересів клієнта в судових органах стосовно стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуги з постачання теплової енергії №3 від 31.12.2021.

Відповідно до п.4.1 договору вартість правової допомоги складає 15 000 грн 00 коп.

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського об`єднання (п.4.2 договору).

Тобто, в договорі сторони визначили фіксований гонорар адвоката, що складає 15 000 грн.

Опис видів робіт, послуг, які має надати адвокат позивачу в договорі відсутній.

Згідно з п.4.3 договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт приймання-передачі послуг, що підписується представниками кожної із сторін.

Адвокатським об`єднанням виставлено позивачеві рахунок-фактуру №СФ- 140220232 від 14.02.2023 на суму 15 000 грн 00 коп.

Згідно платіжного доручення №398 від 02.03.2023 ФОП Муляром Р.В. сплачено адвокатському об`єднанню 15 000 грн 00 коп. за вказаним договором.

25.07.2023 сторони склали та підписали акт приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги № 14/02-2 від 14.02.2023, згідно даних якого адвокатом клієнту у зв`язку із розглядом цієї справи були надані та прийняті клієнтом наступні послуги: 1) опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, аналіз фактичних обставин та документів; 2) аналіз та пошук релевантної практики; 3) написання та подача позовної заяви про стягнення заборгованості за договором про закупівлю постачання теплової енергії №3 від 31.12.2021 року в сумі 273 707 грн 84 коп. за поставлену теплову енергію в березні 2022 року.

Відповідно до підписаного сторонами акту наданих правових послуг, сума витрат позивача на правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи склала 15 000 грн.

Також сторонами було підписано детальний опис робіт виконаних адвокатом від 25.07.2023 за договором про надання правової допомоги № 14/02-2 від 14.02.2023 року в якому визначено наступні види послуг адвоката та витрачений час:

- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, аналіз фактичних обставин та документів 3 год.;

- аналіз та пошук релевантної практики 3 год.;

- написання та подача позовної заяви про стягнення заборгованості за договором про закупівлю постачання теплової енергії №3 від 31.12.2021 року в сумі 273 707 грн 84 коп. за поставлену теплову енергію в березні 2022 року 9 год.

Вартість наданої правової допомоги складає 15 000 грн.

Пунктом 1 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Разом з цим, ч.ч.4-6 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наразі відповідач заперечив проти стягнення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі 15 000 грн, вважає, що така вимога не підлагає задоволенню в повному розмірі, навів у відзиві деталізований аналіз невідповідності/неспівмірності заявленого розміру гонорару складності справи, ціні позову та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг).

Зокрема, відповідач зауважив про те, що обраний та застосований адвокатом захист інтересів позивача є шаблонним та простим; з наданих позивачем документів вбачається, що фахова правова допомога надана адвокатом позивачу наразі полягала в наступному:

- в опрацюванні адвокатом законодавчої бази (при цьому в позові застосовані очевидні та стандартні для стягнення заборгованості за теплопостачання норми, зазначені лише 3 статті ст.ст. 193, 275,276 ГК України, дві статті -ст.ст. 526, 530 ЦК України та одну статтю 19 Закону України «Про теплопостачання»);

- ознайомлення з документами, що стосуються спору та складають лише 8 документів, зазначені в додатку позовної заяви, пункти 5-11);

- невідомо для чого і в якому обсязі «здійснювався аналіз та пошуку» невідомої для сторін у цій справі релевантної судової практики;

-щодо написання позовної заяви, то опис встановлених адвокатом обставин та нормативне обгрунтування виникнення заборгованості зайняло за обсягом у позові лише один аркуш А4, адже фактаж спору є простим.

Надаючи оцінку доводам відповідача, а також запереченням позивача щодо зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Як зазначалося вище, ч.ч.4-6 ст.126 ГПК України визначені критерії співмірності витрат на оплату послуг адвоката, у разі недотримання вимог яких суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Здійснивши аналіз та оцінку доводів відповідача, а також співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю цієї справи (яка є простою, підлягала розгляду в спрощеному провадженні з огляду на характер спірних правовідносин сторін предмет позову, адже заявлено до стягнення лише основну заборгованість за один місяць наданих послуг з теплопостачання за договором) та виконаних адвокатом робіт (опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, аналіз фактичних обставин та документів; аналіз та пошук релевантної судової практики; написання та подача позовної заяви) суд дійшов висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, що не відповідає критерію розумності їх розміру і відповідно суперечить принципу розподілу таких витрат.

З огляду на простий зміст спірних правовідносин сторін та виникнення спору лише щодо стягнення основного боргу за договором за 1 місяць, і тому відсутність необхідності дослідження адвокатом значного об`єму документів чи вивчення додаткових документів, наведення складних деталізованих розрахунків, підготовки додаткових процесуальних клопотань разом із позовною заявою, ознайомлення із актуальною релевантною судовою практикою (адже позовна вимога, як зазначав сам позивач в позовній заяві, ґрунтується лише на 5-х документах - умовах укладеного між сторонами договору, підписаному акту прийманні-передачі, рахунку на оплату, листі-повідомленні відповідача та направленій претензії) суд вважає необґрунтовано завищеною вартість наданих послуг позивачу в розмірі 15 000 грн (за опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, аналіз фактичних обставин та документів; аналіз та пошук релевантної практики; написання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором в сумі 273 707 грн 84 коп. за поставлену теплову енергію в березні 2022 року).

За вказаних обставин, суд погоджується із доводами відповідача та вважає, що заявлені до стягнення позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 8 000 грн, що цілком відповідатиме критерію розумності їх розміру з урахуванням витраченого часу адвокатом на підготовку позовної заяви у цій справі з урахуванням необхідності ознайомитися із зазначеною кількістю документів, що безпосередньо стосуються цього спору.

Зазначене, зокрема відповідає висновкам наведеним Верховним Судом у постанові від 27.09.2023 у справі №911/1610/22 щодо зменшення судом розміру гонорару адвоката.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 232-233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов фізичної особи-підприємця Муляра Романа Володимировича до Гірської обласної спеціальої школи про стягнення 273 707 грн 84 коп. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Гірської обласної спеціальої школи (вул.Центральна, м.Гірське, буд.30, Попаснянський район, Луганська область, 93292, ідентифікаційний код 20153303) на користь фізичної особи-підприємця Муляра Романа Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 273 707 грн 84 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 3 284 грн 50 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення підписано 19.12.2023.

Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ

Вих.№

Надруковано 2 примірника:

1-до справи;

2-фізичній особі-підприємцю Муляр Роману Володимировичу ( АДРЕСА_2 )-реком. з повідом.,

3- представнику позивача направлено до «Електронного кабінету»;

4- Гірській обласній спеціальній школі до «Електронного кабінету»;

Внесено до ЄДРСР 19.12.2023