Ухвала

від 19.12.2023 по справі 643/13358/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/13358/23

Провадження № 2/643/5254/23

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

19.12.2023 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши

позовну заяву ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про поділ майна подружжя, відповідно до змісту якого просить суд визнати за собою право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до змісту якої позивач просить суд заборонити вчинення реєстраційних дій стосовно трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1171296263101, номер запису про право власності 18990130, власник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до прийняття рішення судом.

Розглянувши вищевказану позовну заяву та заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип територіальної підсудності.

Підсудність як правове явище має не лише статичний аспект, а й динамічний, що розкривається при реалізації права на судовий захист в сфері цивільної юрисдикції.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Разом з цим, статтею 30 ЦПК України визначено виключну підсудність справ.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при зверненні до суду інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і розглядати їх необхідно у сукупності.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна і стосуються будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) дійшла, зокрема, таких висновків:

- нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;

- майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав;

- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У п. 7.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 вказано, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

У зв`язку з цим, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном (п. 7.23. вищевказаної постанови).

Предметом даного позову є визнання за позивачем в порядку поділу майна подружжя права власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

За таких обставин, оскільки нерухоме майно, яке є предметом даного спору, розташоване на території Київського району м. Харкова, суд дійшов висновку, що подана ОСОБА_1 позовна заява не підсудна Московському районному суду м. Харкова.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне передати позовну заяву ОСОБА_1 та додану до неї заяву про забезпечення позову за виключною підсудністю до Київського районного суду м. Харкова за місцезнаходженням нерухомого майна.

Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та додану до неї заяву про забезпечення позову передати за виключною підсудністю до Київського районного суду м. Харкова.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України дана ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Новіченко