Постанова

від 11.12.2023 по справі 462/3797/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 462/3797/21

провадження № 51-5326км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 05 квітня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 червня 2023 року стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1

ст. 205-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини, встановлені за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судовихрішень

За вироком Залізничного районного суду м. Львова від 05 квітня 2023 року

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК (уредакції Закону від 10 жовтня 2013 року № 642-VII із змінами, внесеними згідно із Законом від 26 листопада 2015 року № 835-VIII), та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

На підставі статей49, 74 КК ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання за

ч. 1 ст. 205-1 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Вирішено питання щодо судових витрат у кримінальному провадженні.

За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, ОСОБА_6 під час державної реєстрації створення ТОВ «Копарт ЛТД», достовірно знаючи про відсутність у нього законних підстав для перебування або користування на будь-яких правових підставах нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив внесення неправдивих відомостей щодо місцезнаходження вищевказаної юридичної особи до рішення засновника від 19 вересня 2018 року № 1 та заяви про державну реєстрацію створення юридичної особи від 19 вересня 2018 року. Після цього, підписавши власноруч указані документи, умисно подав їх державному реєстратору управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради для проведення відповідної реєстрації.

На підставі документів із недостовірними відомостями щодо місцезнаходження юридичної особи, внесеними та поданими ОСОБА_6 для реєстрації державним реєстратором управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради ОСОБА_8 в Єдиному державному реєстрі, 19 вересня 2018 року проведено реєстрацію створення юридичної особи ТОВ «Копарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 42484106), про що в Єдиному державному реєстрі зроблено відповідний запис за

№ 14151020000045345.

Місцевий суд кваліфікував зазначені дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 205-1 КК.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 26 червня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок Залізничного районного суду м. Львова від 05 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_6 - без змін.

Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та заперечення учасників

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати рішення судів обох інстанцій і закрити кримінальне провадження стосовно підзахисного. Своє прохання мотивує тим, що місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про допит свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , посилаючись, серед іншого, на те, що деякі із цих свідків не були допитані під час досудового розслідування, а інформація стосовно інших не була відкрита стороні обвинувачення. Стверджує, що така позиція місцевого суду, підтримана судом апеляційної інстанції, суперечить усталеній судовій практиці Верховного Суду (постанова від 07 червня 2022 року у справі № 462/1710/16-к) та порушує право на захист ОСОБА_6 , оскільки вказані свідки, на переконання захисника, можуть повідомити суду фактичні дані, що спростовують винуватість підзахисного.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на доводи сторони захисту про те, що фактичні дані, отримані за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів, є недопустимими доказами, оскільки отримані неуповноваженим слідчим, який здійснив указану процесуальну дію на підставі постанови про проведення процесуальних дій на іншій території від 28 квітня 2020 року.

Крім того, зазначає, що місцевий та апеляційний суди не врахували тверджень сторони захисту стосовно проведення ряду слідчих дій до внесення відомостей до ЄРДР. Вказує, що судово-почеркознавчу експертизу також здійснено в межах іншого кримінального провадження. Те ж саме захисник зазначає і щодо проведення тимчасового доступу до речей і документів від 27 серпня 2020 року.

На думку захисника, суди протиправно не врахували посилання сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду від 27 квітня 2021 року будівлі (на відкритій місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що цей огляд проведено без згоди власника чи володільця.

Стверджує, що апеляційний суд з порушенням приписів ст. 419 КПК формально розглянув апеляційну скаргу сторони захисту, а мотиви ухваленого ним рішення фактично зведені до викладення змісту вироку місцевого суду, без наведення обґрунтувань, з яких цей суд відкинув докази сторони захисту.

Крім того, представник органу публічного обвинувачення направив до Суду заперечення, у яких просив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення,

а оскаржуванісудові рішення - без зміни. Свою позицію мотивував тим, що всі доводи, наведені захисником у касаційній скарзі, є необґрунтованими і підлягають відхиленню.

Так, щодо тверджень про необґрунтовану відмову в допиті свідків захисту зазначає, що місцевий суд задовольнив клопотання захисника в частині допиту свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . При цьому стверджує, що на стадії судового розгляду за згодою сторін обвинувачення і захисту суд ухвалив рішення про недоцільність допиту свідка ОСОБА_18 , оскільки він не міг надати показань, що стосувалися пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення.

Також не погоджується з позицією сторони захисту щодо недопустимості фактичних даних, отриманих за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів, а саме вилучених матеріалів реєстраційної справи ТОВ «Копарт ЛТД». Зазначає, що захисник не навела належних обґрунтувань щодо таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які призвели до недопустимості фактичних даних, отриманих за результатами проведення цієї процесуальної дії.

Вважає, що доводи касатора про проведення ряду слідчих та інших процесуальних дій до внесення відомостей у ЄРДР спростовуються матеріалами кримінального провадження, у яких містяться постанови про об`єднання та виділення матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , а також постанови, що підтверджують повноваження дізнавачів і прокурорів.

Щодо недопустимості протоколу огляду будівлі (на відкритій місцевості) за адресою:

АДРЕСА_1 , від 27 квітня 2021 року зазначає, що цей огляд проведено без проникнення до житла чи іншого володіння особи, а тому отримання дозволу власника або володільця чи ухвали слідчого судді під час здійснення цієї слідчої дії процесуальний закон не вимагає.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор просив залишитикасаційну скаргу захисника без задоволення,

а оскаржувані судові рішення без зміни.

Захисник та засуджений подали до Суду заяви, у яких просили проводити касаційний розгляд без їх участі.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, перевіривши касаційну скаргу захисника, заперечення прокурора та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).

Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

Оцінюючи доводи касаційної скарги захисника про визнання недопустимими фактичних даних, отриманих під час проведення тимчасового доступу до документів, результатів ряду слідчих та інших процесуальних дій, які, на думку сторони захисту, проведені до внесення відомостей до ЄРДР, а також протоколу огляду від 27 квітня 2021 року будівлі (на відкритій місцевості) за адресою: АДРЕСА_1, Верховний Суд погоджується з обґрунтуваннями судів обох інстанцій про відсутність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час проведення цих процесуальних дій, а тому погоджується з висновками судів обох інстанцій про їх належність та допустимість. Отже немає підстав для визнання отриманих фактичних даних під час проведення цих процесуальних дій недопустимими доказами.

Водночас відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Судове рішення є актом реалізації судової влади. Законність рішення - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Якість судового рішення є одним з основних критеріїв якості правосуддя.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як передбачено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення.

У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких її визнано необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає

можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність

встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404,

419 КПК при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було в передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 17 липня

2018 року у справі № 125/2485/15-к, від 04 грудня 2018 року у справі № 463/836/16-к, від 19 лютого 2019 року у справі № 686/4578/16-к, від 02 липня 2019 року у справі

№ 515/331/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 523/16917/15-к, від 10 лютого

2021 року у справі № 664/317/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 464/3115/18

тощо).

Втім суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 цих вимог не дотримався, оскільки суттєві доводи захисника залишено без належної відповіді.

Як убачається з матеріалів провадження, сторона захисту під час судового розгляду неодноразово зверталася з клопотаннями про виклик та допит ряду свідків захисту, однак місцевий суд відмовляв у задоволенні цих клопотань, зокрема з мотивів невідкриття стороною захисту окремих свідків, зазначених у клопотаннях, у порядку ст. 290 КПК. При цьому апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції та відмовляючи в допиті свідків сторони захисту, крім іншого, вказав, що 28 травня

2021 року старшому групи прокурорів у кримінальному провадженні

№ 32021140000000046 ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 надали згідно з ч. 6

ст. 290 КПК заяву про відсутність доказів або їх частин, документів або їх копій, які будуть використані як доказ у суді.

У цьому аспекті колегія суддів касаційного суду вважає слушними доводи захисника про те, що такі висновки суперечать приписам КПК та судовій практиці Верховного Суду.

Так, згідно із ч. 6 ст. 290 КПК сторона захисту за запитом прокурора зобов`язана відкрити речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. У цьому положенні не йдеться про показання свідка, оскільки, на відміну від сторони обвинувачення, сторона захисту не може проводити допит і отримувати показання, а може лише отримувати пояснення, які відповідно до ч. 8

ст. 95 КПК не є джерелом доказів. Тому на сторону захисту законом не покладено обов`язку відкривати доказ, який вона в принципі не може мати у своєму розпорядженні. Показання свідка, викликаного судом за клопотанням сторони захисту, з`являються лише під час його допиту в судовому засіданні і, таким чином, не можуть бути відкриті до цього моменту (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2022 року, справа № 462/1710/16-к, провадження № 51-4936км21).

Отже, суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі, хоча формально і звернув увагу на вказаний довід захисника щодо необґрунтованої відмови місцевим судом у задоволенні клопотань про допит свідків сторони захисту, однак, як вважає колегія суддів Верховного Суду, усупереч вимогам ст. 419 КПК не дав належної оцінки цим доводам, при цьому не врахував правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року (справа № 462/1710/16-к, провадження № 51-4936км21), та не звернув належної уваги на доводи сторони захисту щодо можливості повідомлення вказаними свідками фактичних даних, які доводять невинуватість підзахисного, враховуючи твердження сторони захисту про те, що в цьому конкретному кримінальному провадженні жоден з допитаних під час судового розгляду свідків не повідомив фактичних даних, які б підтверджували наявність у засудженого прямого умислу на вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Зважаючи на вищевказане, Суд звертає увагу, що суди обох інстанцій не перевірили належним чином доводів сторони захисту щодо необхідності допиту її свідків, допит яких вона вважала важливим для доведення невинуватості ОСОБА_6 .

Зазначене свідчить про формальний підхід апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги захисника, а саме недотримання вимог ст. 419 КПК, що ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.

У зв`язку з тим, що з`ясування вказаних вище обставин є суттєвим і залежно від установленого вимагає оцінки доказів з точки зору їх достовірності та достатності, з огляду на положення ст. 433 КПК суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити це питання.

Водночас суд апеляційної інстанції є судом факту та права і в межах своїх повноважень має можливість безпосередньо досліджувати фактичні обставини, докази та надавати їм власну оцінку. За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК, на які посилається сторона захисту, можливо усунути під час нового апеляційного розгляду.

Крім того, у касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 .

Однак з огляду на наявність вищезазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону й на те, що вирішення інших викладених у скарзі доводів про відсутність в діях ОСОБА_6 прямого умислу пов`язано з переоцінкою сукупності зібраних доказів, колегія суддів не вбачає підстав для їх перевірки в ході касаційного розгляду та вважає, що з урахуванням вимог, заявлених в апеляційній скарзі захисника, відповідно до засади інстанційності перевірки судових рішень зазначені доводи має перевірити суд апеляційної інстанції, у зв`язку з чим є підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги сторони захисту, зокрема щодо необхідності допиту свідків сторони захисту, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, яке відповідатиме приписам статей 370, 419 КПК.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3