Рішення

від 20.12.2023 по справі 379/1743/23

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/1743/23

Провадження № 2/379/377/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі

головуючої судді - Музиченко О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючитим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , 1938 року народження. Після смерті матері відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема, на земельну ділянку площею 1,912 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на землях бувшої Чернинської сільської ради, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 017774. Позивач указує, що він є спадкоємцем майна після померлої матері ОСОБА_4 відповідно до заповіту, що посвідчений секретарем виконкому Чернинської сільської ради 26.08.2008 року за реєстровим номером 433. 11.07.2023 позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак, отримав лист № 142/01-16 від 12.07.2023 з роз`ясненням про те, що він пропустив визначений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, та рекомендацією звернутися з указаним питанням до суду. Позивач зазначає, що він пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки має поганий стан здоров`я, постійно амбулаторно лікується, що потребує значних коштів. З 2013 року йому довічно установлено другу групу інвалідності, за станом здоров`я йому важко рухатися. Крім того, йому було відомо, що через введений воєнний стан в лютому 2022 року строк для прийняття спадщини було збільшено до 10-ти місяців. Про те, що з 18.06.2023 ці зміни законодавства були скасовані, він не знав, а тому вважав, що звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в межах відповідного строку. На підставі цього позивач просив, враховуючи уточнення позовних вимог в заяві від 14.12.2023, визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 тривалістю три місяці.

28.11.2023 суд постановив ухвалу, якою прийняв указаний позов до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 14.12.2023 (а.с.25, 26).

В підготовчому засіданні позивач подав заяву про уточнення позовної вимоги (а.с.42) та просив задовольнити позов з відповідним уточненням. Зазначив, що іншого спадкового майна, крім земельної ділянки, яку матір залишила йому за заповітом, немає. Брат ОСОБА_2 на це спадкове майно не претендує, права на обов`язкову частку не має. Спадкова справа після смерті матері не заводилась.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовчому засіданні підтвердив позицію позивача та зазначив про те, що він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, такого наміру не має, позов визнає.

14.12.2023 суд постановив ухвалу, якою закрив підготовчепровадження зпризначенням справидо судовогорозгляду по суті на 20.12.2023 (а.с.46. 47).

У судовезасідання позивач ОСОБА_1 не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно, 14.12.2023 подав до суду заяву, в якій просить розглянути дану справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.49).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно, 14.12.2023 подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнав та не заперечував щодо їх задоволення (а.с.50).

Відповідач Таращанська міська рада Київської області свого представника в судове засіданні не направила, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно та завчасно згідно з вимогами чинного законодавства (а.с.52). 19.12.2023 подали до суду через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі представника Таращанської міської ради, проти задоволення позовної заяви не заперечують (а.с.53-62).

У частині 1 статті 206 ЦПК України закріплено право позивача відмовитися від позову, а відповідача визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК).

За положенням ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши викладені у позовній заяві обставини, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Так,суд установив,що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Указане вбачається з копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 14.12.2022 Таращанським відділом ДРАЦС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.7).

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 1,921 га, кадастровий номер 3224488200:02:009:0018, яка розташована на території Чернинської сільської ради Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала їй на підставі державного акту серії І-КВ № 017774 від 20.03.2001 (а.с.12, 13).

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконкому Чернинської сільської ради Таращанського району Київської області Прищенпенко О.Д., зареєстрованого у реєстрі за № 433, ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право, та грошові вклади згідно рахунків № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 /28912 Таращанського ощадбанку № НОМЕР_5 , позивачу ОСОБА_1 (а.с.8).

Із долученого до позову повідомлення від 12.07.2023 № 142/01-16 приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся щодо прийняття спадщини до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 , однак йому було рекомендовано звернутися до суду за відповідним судовим рішенням, оскільки ним пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини (а.с.14).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 73170363 від 12.07.2023 до майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Спадковому реєстрі інформація відсутня, тобто, спадкова справа не заведена (а.с.16).

Вирішуючи цей спір, суд застосовує норми спадкового права Цивільного кодексу України та враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Стаття 1223 ЦК України встановлює, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до п. 24 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Положення частини третьої статті 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

При оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 посилається на свій стан здоров`я та потребу в постійному лікуванні, зумовлену другою групою інвалідності, а також на власну помилкову поінформованість про те, що у зв`язку з дією в Україні воєнного стану встановлений законом строк для подачі заяви про прийняття спадщини збільшено до 10 місяців.

З огляду на дату смерті спадкодавця 11.12.2022 строк подання заяви про прийняття спадщини спадкоємцями померлої - до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини 12.07.2023 з місячним пропуском визначеного законом шестимісячного строку.

Позов подано до суду 22.11.2023, що вбачається зі штемпеля на його першій сторінці, - через п`ять місяців після спливу строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Аналізуючи доводи позивача щодо поважності пропущеного строку, суд ураховує, що ОСОБА_1 з 01.06.2013 довічно установлено другу групу інвалідності по причині загального захворювання, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-1 № 0426255 (а.с.15).

Із копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 серії НОМЕР_7 установлено, що позивачу ОСОБА_1 з 02.06.2022 довічно призначено пенсію по інвалідності 2-ї групи загального захворювання (а.с.15).

Інших доказів щодо постійного амбулаторного/стаціонарного лікування або стану здоров`я, позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20 (провадження № 61-12451св21).

З цього суд висновує, що надані позивачем докази щодо стану його здоров`я, подані на підтвердження поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, є недостатніми, оскільки не охоплюють період шестимісячного строку з 11.12.2022 по 11.06.2023, відведеного на прийняття спадщини.

Водночас, суд враховує ту обставину, що позивач не звернувся до нотаріуса із заявою для прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк, оскільки помилково вважав, що через збройну агресію російської федерації та введення в Україні воєнного стану строк на подання заяви про прийняття спадщини продовжений до 10 місяців згідно з постановою КМУ від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

Так, дійсно, з введенням 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні було прийнято постанову КабінетуМіністрів України№ 164від 28лютого 2022року «Деякіпитання нотаріатув умовахвоєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 164 від 28.02.2022).

Відповідно до пункту 3 постанови КМУ № 164 від 28.02.2022, в редакції постанови КМУ № 209 від 06.03.2022, передбачалось, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.

Згідно з пунктом 3 постанови КМУ № 164 від 28.02.2022, в редакції постанови КМУ№ 480від 19.04.2022, передбачалось, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Пунктом 3 постанови КМУ № 164 від 28.02.2022, в редакції постанови КМУ№ 719від 24.06.2022,передбачалось, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.05.2023 року № 469, пункт 3 постанови КабінетуМіністрів України№ 164від 28.02.2022року «Деякіпитання нотаріатув умовахвоєнного стану» виключено.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 в справі № 676/47/21 дійшов висновку, що як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, законодавець не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини, а пункт 3 постанови КабінетуМіністрів Українивід 28.02.2022року №164«Деякі питаннянотаріату вумовах воєнногостану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Цей висновок відповідно до положень частини шостої статті 13Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» та ч. 4 ст.263ЦПК України підлягає врахуванню іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 в справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22,57,58,94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Зважаючи на наведене, враховуючи те, що ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з місячним пропуском строку, - суд вважає поважною наведену ним у позові причину пропуску цього строку, а саме його помилкову поінформованість про збільшення відповідного строку до 10 місяців, що була зумовлена неякісними змінами законодавства.

З цього суд висновує, що позивачем ОСОБА_1 доведено існування перешкод для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_4 протягом шестимісячного строку, визначеного ч.1 ст.1270 ЦК України, та наведені ним причини пропуску вказаного строку для прийняття спадщини, зокрема, перебування у стані правової невизначеності через правове регулювання питання строків прийняття спадщини, є такими, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, а відтак, розцінює їх як поважні.

Враховуючи наведене, на підставі наданих суду і досліджених у судовому засіданні доказів, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд прийшов до переконання про наявність підстав для задоволення заявленого позивачем ОСОБА_1 позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положенням частини 1 статті 133 ЦПК України, яким передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору (а.с.5), а тому при задоволенні позовних вимог судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становить 1073 грн 60 коп., підлягає до солідарного стягнення з відповідачів на користь держави.

Керуючись статтями 1, 15, 19, 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1258-1265, 1268-1270, 1272 Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 12, 13, 19, 76-80, 81, 89, 95, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 та Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області солідарно судовий збір на користь держави в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Таращанська міська рада Білоцерківського району Київської області, код ЄДРПОУ: 04054955, місцезнаходження: вул. Шевченка, 7, м. Тараща, Білоцерківський район, Київська область, індекс 09500.

Повне судове рішення складено та проголошено 20 грудня 2023 року.

Суддя Таращанського районного суду Київської області Ольга МУЗИЧЕНКО