Ухвала

від 18.12.2023 по справі 754/488/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/754/651/23

Справа № 754/488/22

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Гринчак О.І.,

за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,

прокурора Ханчич Г.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

представника відповідача-5 - Кравця Р.Ю.,

розглядаючи у підготовчому засіданні цивільну справу за позовною заявою першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів інвалідів, пенсіонерів та учасників бойових дій Деснянського району міста Києва «НІКА СЕРВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСЬ ІНВЕСТ ГРУП» про скасування рішень про державну реєстрацію та визнання недійсними правочинів,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 754/488/22 за позовною заявою першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів інвалідів, пенсіонерів та учасників бойових дій Деснянського району міста Києва «НІКА СЕРВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСЬ ІНВЕСТ ГРУП» про скасування рішень про державну реєстрацію та визнання недійсними правочинів.

У підготовчому засіданні представником Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСЬ ІНВЕСТ ГРУП» - адвокатом Кравцем Ростиславом Юрійовичем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що у Київської міської прокуратури відсутнє право звернення до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності, тобто її власником є територіальна громада міста Києва, а не держава, в інтересах якої діє прокурор. У прокурора також відсутнє право звертатися до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва, чи вчинення будь-яких дій з ним, оскільки дане право належить виключно власнику земельної ділянки, якими не є ні держава, ні Київська міська прокуратура, що діє в її інтересах. Київською міською прокуратурою було фактично проігноровано заявлене Київською міською радою бажання звернутися до суду за захистом своїх інтересів.

Представник відповідача-5 вказує, що саме Держгеокадастр є органом, уповноваженим державою здійснювати у спірних правовідносинах функції нагляду (контролю) та вживати відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам. Оскільки існує орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, прокурором фактично пред`явлено позов в інтересах держави в особі територіального органу Держгеокадастру. У такому випадку дотримання вимог щодо підтвердження підстав для представництва, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», є обов`язковим. Натомість невиконання прокурором процедури, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до приписів «частини четвертої статті 53, статті 174 ГПК України» унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. Отже, на думку представника відповідача-5, оскільки вказаних вимог Закону України «Про прокуратуру» прокурором не дотримано, тому у цій справі відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідач, ОСОБА_1 , та представник відповідачів, ОСОБА_2 , підтримали заявлене клопотання, прокурор - заперечив щодо задоволення вказаного клопотання.

Вирішуючи заявлене клопотання про залишення позову без розгляду, суд враховує таке.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України. Так, згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

Враховуючи викладене, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції» (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 4 ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

У позовній заяві зазначено, що Київською міською прокуратурою встановлено факт порушення інтересів держави при реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці територіальної громади АДРЕСА_1 , а також нездійснення Київською міською радою повноважень щодо їх захисту. Порушення інтересів держави, за твердженням прокурора, полягає в тому, що всупереч встановленому законодавством порядку, право власності на об`єкти нерухомого майна зареєстровано за фізичними особами та кооперативом на праві власності з подальшою передачею права власності на них юридичній особі на підставі правочинів, які не відповідають вимогам закону та спрямовані на подальше незаконне заволодіння комунальним майном, а саме земельною ділянкою в Деснянському районі м. Києва.

Прокурор також зазначив, що Київська міська рада свої функції власника щодо спірної земельної ділянки ігнорувала та вчасно не виявила факту незаконної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що у подальшому внаслідок неодноразового його відчуження призвело до незаконного використання земельної ділянки комунальної власності, на якій вказане майно розташоване, чим порушено права та охоронювані інтереси держави в особі територіальної громади міста Києва.

У листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради №0570202/3-33267 від 16.12.2021, наданому у відповідь на запити Київської міської прокуратури, вказано, що «з метою уникнення подальших незаконних реєстраційних дій на зазначену земельну ділянку та з урахуванням наявності у прокуратури достатньої кількості матеріалів, Департамент вважає за можливе звернення з позовом до суду про скасування державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу. Водночас надає копію Акта обстеження земельної ділянки від 14.12.2021 № 21-0842-03».

Отже, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради не заперечував щодо звернення Київської міської прокуратури з позовом про скасування державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій розміщена спірна нежитлова будівля, є комунальною власністю.

За статтею 9 ЗК України до повноважень Київської міської ради у земельних відносинах належить розпорядження землями територіальної громади міста, надання у користування земельної ділянки із земель комунальної власності.

Згідно з преамбулою Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

За змістом статті 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів, визначені статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», відповідно до якої державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин віднесено функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 ЗК України), а також здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам (стаття 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, (у редакції на час подання прокурором позову; далі - Положення) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Основними завданнями Держгеокадастру є:

1) реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів;

2) надання адміністративних послуг згідно із законом у відповідній сфері;

3) внесення на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпунктом 44 пункту 4 вказаного Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань вживає відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 зробила висновок про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. При цьому Велика Палата Верховного Суду не погодилась із доводами прокурора про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 дійшла висновку про те, що позов у цій справі поданий в межах спору про право користування земельною ділянкою, у якому територіальна громада міста Києва є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Київраду, замість якої й діє прокурор, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Відтак за встановленими судами обставинами справи відсутні підстави для відступу від правових висновків, наведених у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 925/929/19.

У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 646/1637/21 вказано, що належним позивачем у справі може бути лише орган, який здійснює розпорядження земельними ділянками комунальної власності, а не орган, який здійснює державний контроль за їх використанням.

З огляду на те, що прокурор у цій справі обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави, та визначив Київську міську раду, до повноважень якої належить розпорядження земельними ділянками комунальної власності, як орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, підстав для залишення позову без розгляду судом не встановлено.

У зв`язку з вищевикладеним клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСЬ ІНВЕСТ ГРУП» - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про залишення без розгляду позову заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 257, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСЬ ІНВЕСТ ГРУП» - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про залишення без розгляду позову першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів інвалідів, пенсіонерів та учасників бойових дій Деснянського району міста Києва «НІКА СЕРВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСЬ ІНВЕСТ ГРУП» про скасування рішень про державну реєстрацію та визнання недійсними правочинів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 20.12.2023.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак