Постанова

від 11.12.2023 по справі 672/91/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 672/91/23

Провадження № 22-ц/4820/2180/23

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.

за участю представника суб`єкта оскарження ОСОБА_1 , представника скаржника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №672/91/23 за апеляційною скаргою Городоцького відділу Державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року (суддя Федорук І.М.) у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Городоцького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В січні 2023 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_3 5000 доларів США, які відповідачка отримала від позивачки в якості платежу за майбутню покупку нерухомості.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2023 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 5000 доларів США та судовий збір в розмірі 4571,15 грн.

В серпні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із скаргою, в якій просила визнати неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження №72469746 від 09.08.2023, винесену старшим державним виконавцем Городоцького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Городоцький ВДВС) Токарською О.І. і зобов`язати начальника Городоцького ВДВС Березу П.О. усунути порушення закону при відкритті ВП №72469746 від 09.08.2023 та поновити порушене право заявника у спосіб, що передбачений абзацом 2 частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 в частині зобов`язання начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Берези П.О. усунути порушення закону при відкритті виконавчого провадження № 72469746 від 09.08.2023 та поновлення порушеного права заявника закрито. Скаргу ОСОБА_3 задоволено. Визнано неправомірною постанову старшого державного виконавця Городоцького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № 72469746 від 09.08.2023. Стягнуто з Городоцького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000 грн.

Не погоджуючись із цією ухвалою суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, Городоцький ВДВС оскаржив її в цій частині в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, апелянт вказує, що ОСОБА_3 разом з першою заявою по суті спору не подала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У зв`язку із тим, що лише 18.10.2023 представник заявника ОСОБА_2 надав представнику Городоцького ВДВС для ознайомлення звіт-розрахунок вартості правової допомоги на загальну суму 18000 грн, тому клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу відділ ДВС не мав можливості подати вчасно. Також, апелянт вказує, що скарга ОСОБА_3 містила дві позовні вимоги, тоді як оскаржуваною ухвалою суд задовольнив скаргу частково. А тому, на думку апелянта, суд першої інстанції мав би застосувати положення частини 2 статті 141 ЦПК України, а саме: розподілити на обидві сторони витрати, понесені на правову допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, а не в повному обсязі, покласти їх на ДВС. Поміж того, апелянт посилається на те, що заявниця чи її представник не вживали жодних заходів щодо досудового врегулювання спору або щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи судом. Апелянт вказує, що ця справа не відноситься до складних або резонансних, оскаржувався лише один процесуальний документ, тоді як розгляд справи затягнувся, а витрати на правову допомогу збільшилися від незалежних від Городоцького ВДВС причин.

Зважаючи на викладене, Городоцький ВДВС просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення з Городоцького ВДВС на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову заявниці в стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить відмовити в задоволені апеляційної скарги. Скаржниця вказує, що вона очікувала на добросовісне користування усіма учасниками судового процесу та їх представниками процесуальним правами і обов`язками, що й мало бути запорукою вирішення скарги по суті у першому судовому засіданні. ОСОБА_3 посилається на те, що протокольною ухвалою суду першої інстанції від 03.10.2023 визнано явку в судове засідання начальника Городоцького ВДВС Берези П.О. обов`язковою, проте 18.10.2023 ОСОБА_1 в судове засідання на визначений час не з`явився. До початку продовження судового засідання ОСОБА_1 була надана копія заяви про не підтримання ОСОБА_3 вимог скарги унаслідок їх задоволення суб`єктом оскарження, стягнення судових витрат та постановлення окремої ухвали від 02.10.2023 з додатками. ОСОБА_1 не клопотав перед судом про відкладення розгляду справи на іншу дату або оголошення перерви для ознайомлення з копією доказів на правову допомогу, як і не заявляв про неподання попереднього розрахунку судових витрат та про недостатність наданих йому доказів витрат на правову допомогу. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , суд першої інстанції повторно роз`яснив останньому вимоги статті 137 ЦПК України, згідно якої обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, а також роз`яснив право заявлення клопотання в усному вигляді про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. А тому, на думку скаржниці, посилання апелянта на не можливість підготувати клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу є необґрунтованими. Також, на думку ОСОБА_3 , зважаючи на матеріали справи і зокрема на заперечення суб`єкта оскарження проти скарги заявника, ігнорування адвокатського запиту, роздуми апелянта про невжиття скаржниці та її представником заходів щодо досудового врегулювання спору є неспроможними і безпідставними є твердження апелянта, що витрати на правову допомогу безпосередньо не стосуються оскарження дій державного виконавця, а утворилися внаслідок порушення вимог закону адвокатом Чухась М.С., адже скарга подана в порядку статей 447-449 ЦПК України, а все, що пов`язане з ОСОБА_5 є похідним. На думку ОСОБА_3 , саме невиконання окремими учасниками справи (у тому числі і апелянтом) процесуальних обов`язків та зловживання процесуальними правами призвели до затягування судового розгляду.

Представник суб`єкта оскарження ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник скаржника ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Скаржник ОСОБА_3 та стягувач ОСОБА_4 до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, як вбачається із прохальної частини апеляційної скарги, Городоцький ВДВС оскаржує судове рішення лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18000 грн, тому в іншій частині судове рішення апеляційним судом не переглядається, адже відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц «у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується».

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Суд першої інстанції, стягуючи з Городоцького ВДВС на користь ОСОБА_3 18000 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходив із положень статті 452 ЦПК України, а також врахував відсутність клопотання представника Городоцького ВДВС про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали районного суду в оскаржуваній частині, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії співмірностірозміру витратна оплатупослуг адвоката,які єпідставою дляйого зменшеннясудом,визначені частиною4статті 137ЦПК Українита можутьбути застосованісудом лишеза клопотанняміншої сторони та обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, критерії, визначені частиною 3 статті 141 ЦПК України є обов`язковими для врахування судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Під дійсністю розуміється реальність адвокатських витрат (фактичність їх понесення).

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 235/4969/19 зроблено правовий висновок про те, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено правовий висновок про те, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи,що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Як вбачається із матеріалів справи до постановлення судом оскаржуваної ухвали 19.10.2023 ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, в якій, крім іншого, просила стягнути з Городоцького ВДВС на свою користь 18000 грн в рахунок компенсації понесених нею витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Так, надання правничої допомоги скаржниці адвокатом Гаджуком В.О. підтверджується Договором про надання правової допомоги №1038/152 від 12.08.2023 (далі - Договір) та ордером на надання правової (правничої) допомоги серії ВХ №1051785 від 14.08.2023.

Згідно п.1 Договору клієнт ( ОСОБА_3 ) доручає адвокату (Гаджуку В.О.), а останній приймає на себе зобов`язання оплатно надати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2 Договору адвокат здійснює представництво інтересів клієнта як сторони ВП №72469746 у Городоцькому ВДВС та як заявника у Городоцькому районному суді Хмельницької області під час здійснення судочинства у справах (провадженнях), пов`язаних з виконанням постанови Хмельницького апеляційного суду від 18.07.2023 у справі №672/91/23.

Розмір гонорару (винагороди за надання ППД) є договірним але не може бути меншим ніж 50 % від прожиткового мінімуму на одну працездатну особу на місяць, розмір якого встановлено законом та діє на час надання ППД, за годину надання ППД. Обчислення гонорару здійснюється шляхом погодинної оплати виходячи із 50% від ПМПО за годину надання ППД. Розрахунок по гонорару та фактичних видатках здійснюється одразу після підписання цього Договору. Підтвердженням факту сплати гонорару та фактичних витрат є квитанція до прибуткового касового ордера. У разі настання обставин, передбачених п.п. 20 - 22 цього Договору, клієнту повертається частина гонорару, яка визначається залежно від стадії виконання доручення, затраченого адвокатом часу тощо, та не може перевищувати частину загального розміру гонорару (п. 13-15 Договору).

Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг (виконаної роботи) від 02.10.2023 та звіту-розрахунку вартості правової допомоги з урахуванням затраченого часу, особливостей і складності справи від 02.10.2023 загальна тривалість та вартість правової допомоги складає 13 год 55 хв та 18675 грн.

Разом з тим, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру та прибуткового касового ордеру від 02.10.2023 адвокатом прийнято від ОСОБА_3 18000 грн згідно Договору про надання правової допомоги №1038/152 від 12.08.2023. Обсяг зазначених документів свідчить про те, що ОСОБА_3 реально отримано послуги адвоката у даній справі та сплачено за такі послуги гонорар у сумі 18000 грн. А тому обґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу з Городоцького ВДВС на користь ОСОБА_3 .

Водночас, стягуючи заявлену суму, суд першої інстанції не врахував, що із заявлених вимог скарги, судом задоволено лише одну - визнано неправомірною постанову старшого державного виконавця Городоцького ВДВС про відкриття ВП №72469746 від 09.08.2023, а в частині зобов`язання начальника Городоцького ВДВС Берези П.О. усунути порушення закону при відкритті ВП №72469746 від 09.08.2023 та поновлення порушеного права заявника провадження закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Отже, наведене свідчить про те, що судом задоволено скаргу на 50%, при цьому обов`язок по відшкодуванню витрат на правничу допомогу в повному обсязі (100%) покладено на суб`єкта оскарження, чим порушено норми процесуального права щодо пропорційності стягнутих судових витрат задоволеним вимогам скарги ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, як скарга ОСОБА_3 була задоволена судом першої інстанції частково (та в цій частині ухвала суду першої інстанції не оскаржувалась, а тому і не переглядалась), тому апеляційний суд вважає, що витрати скаржника, понесені на оплату професійної правничої допомоги підлягають відшкодуванню органом державної виконавчої служби пропорційно розміру задоволених вимог скарги (на 50%), а саме у розмірі 9000 грн.

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, ухвала районного суду в оскаржуваній частині підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої з Городоцького ВДВС на користь ОСОБА_3 понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги до 9000 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Городоцького відділу Державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.

Ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши стягнуту з Городоцького відділу Державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу до 9000 грн.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай