Рішення

від 06.12.2023 по справі 510/1855/23

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1855/23

Провадження № 2/510/1237/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.2023 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Бошков І.Д.,

за участю: секретаря БерезенкоС.П.

розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності, про що надала письмову заяву.

Позивач на задоволенні позовних вимог наполягала, просила розглянути справу у її відсутності, про що надала письмову заяву.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч.4ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Ухвалою від 16.11.2023 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовчий розгляд на 06.12.2023 року о 09:00 годині, про що було повідомлено сторін у справі.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір сторін по справі ОСОБА_3 . За життя їй належала земельна ділянка площею 2,733 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 088707. На випадок смерті ОСОБА_3 будь-яким чином не розпорядилася належним її майном, заповіту не залишила, тому спадкоємство здійснюється за законом.

Спадкоємцями першої черги за законом є сторони: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 . У шести місячний термін сторони звернулися до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За зверненням сторін, 15.11.2007 року державним нотаріусом в Спадковому реєстрі було зареєстровано спадкову справу № 398/07.

Треба зазначити, що на підставі рішення Ренійського районного суду від 26.01.2011р. за позивачем та відповідачем в порядку спадкування після смерті матері було визнано в рівних частках право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Таким чином, сторони прийняли спадщину після смерті матері у вигляді земельної ділянки шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Однак, відповідач на спадщину у вигляду земельної ділянки не претендує та не заперечує щоб позивач оформила зазначену спадщину на своє ім`я про що надала відповідну заяву.

Пізніше, позивач звернулась до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що нотаріусом було винесено відповідну постанову. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об`єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч.1ст.1269 ЦК України, що залишилася після померлої ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на спадщину не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження у судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України (ст.1223 ЦК України).

Згідно із ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч.1ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем першої черги за законом. Вона у передбачений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається такою що її прийняла. Інші спадкоємці першої черги відповідач по справі на спадщину не претендує, про що надала суду відповідну заяву. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину в порядку ч.1ст.1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємця за законом, була виражена у її діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч.1ст.1269 ЦК України, однак, вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, у зв`язку із чим в даний час позивач вимушена звернутися до суду із позовом.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.1ст.1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст.12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку площею 2,73 га, кадастровий номер 5124180500:01:001:0074, розташована на території Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (колишня Долинська сільська рада Ренійського району Одеської області), призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому.

Суддя І.Д. Бошков