Рішення

від 18.12.2023 по справі 510/2024/23

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/2024/23

Провадження № 2/510/1282/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.23 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копії свідоцтв про народження сторін; копія заповіту ОСОБА_4 від 18.01.2019р., оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.09.2004р. (троє співвласників); копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.09.2004р.; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; копія державного акту серії ЯК №106546 від 16.03.2012р. на право власності на земельну ділянку земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); копія звіту від 04.10.2023р. про проведення незалежної оцінки вартості 2/3 часток житлового будинку та присадибної земельної ділянки; копія державного акту серії ІV-ОД №066897 від 12.03.2004р. на право приватної власності на землю земельну ділянку площею 1,50 га, розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області (масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 ), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.02.2018р.; копія кадастрового плану земельної ділянки; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.10.2023р.; копія довідки старости Котловинського старостинського округу виконкому Ізмаїльського району від 23.10.2023р. про склад сім`ї ОСОБА_3 на день її смерті; копія довідки старости Котловинського старостинського округу виконкому Ізмаїльського району від 23.08.2023р. про склад сім`ї ОСОБА_4 на день його смерті; копія запису акту про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; відповідь завідувачки Ренійської державної нотаріальної контори від 12.12.2023р. (після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадкові справи не відкривались); копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 07.12.2023р.; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 12.12.2023р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що сторони у справі являються дітьми нині померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , крім того позивач ОСОБА_1 був призначений батьком ОСОБА_4 спадкоємцем за заповітом.

За життя ОСОБА_3 належало наступне майно:

1/3 частина житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.09.2004р.

На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 були її чоловік та діти (сторони у справі).

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини ніхто із спадкоємців до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом не звернувся. Однак, чоловік померлої - ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті дружини в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на день її смерті спільно мешкав із нею та не заявив про відмову від спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Отже, ОСОБА_4 стала належати 1/3 частина нерухомості, яку він прийняв у спадок після смерті дружини.

За життя ОСОБА_4 належало наступне майно:

1/3 частина житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.09.2004р.;

земельна ділянка площею 0,2500 га, розташована по АДРЕСА_1 , виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно державного акту серії ЯК №106546 від 16.03.2012р. на право власності на земельну ділянку;

земельна ділянка площею 1,50 га, розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області (масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 ), виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ІV-ОД №066897 від 12.03.2004р. на право приватної власності на землю.

Окрім вищевказаного майна, ОСОБА_4 належала ще 1/3 частина житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , яка була прийнята ним у спадок після смерті дружини, але не була переоформлена на його ім`я.

На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядився належним йому майном, 18.01.2019р. склав заповіт на ім`я позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивач до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом не звернувся, відповідачка спадщину не прийняла, на неї не претендує.

Проте, навіть у випадку своєчасного звернення позивача, оформити спадщину було б неможливо у зв`язку із тим, що в нього були відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Останні роки перед смертю ОСОБА_4 позивач мешкав разом із ним, доглядав за батьком, як син. Відповідачка у справі на спадщину не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформив позивач.

У нинішній час, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причини відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на житловий будинок та вищевказані земельні ділянки, про що 06.10.2023р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.

Необхідні нотаріусу документи (оригінали) позивач надати не може у зв`язку із втратою їх спадкодавцем. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Так як набуте за спадкуванням право власності позивачем не було оформлено, він не в змозі отримати дублікати державних актів про право власності на землю.

Згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючих документів у т.ч. і при видачі свідоцтва про право на спадщину.

На копіях (фотокопіях) зазначених документів проставляється відповідна відмітка про перехід права власності до набувача чи спадкоємця.

Що стосується спадкового житлового будинку (його частин), то він є нерухомістю, яка не зареєстрована у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Отже, після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на житловий будинок та земельні ділянки, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач прийняв спадщину за заповітом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_4 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідачка на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач не звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Однак, він спільно мешкав разом із спадкодавцем до його смерті. Як зазначив позивач, після смерті батька у нього були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкові житловий будинок та земельні ділянки. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач також не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на будинок та земельні ділянки, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивач прийняв спадщину за заповітом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на 2/3 частини житлового будинку та земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1233-1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на:

-2/3 частини житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,2500 га із кадастровим номером 5124181200:02:001:0340, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно державного акту серії ЯК №106546 від 16.03.2012р. на право власності на земельну ділянку;

-земельну ділянку площею 1,4994 га із кадастровим номером 5124181200:01:002:0519, розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області (масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 ), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ІV-ОД №066897 від 12.03.2004р. на право приватної власності на землю,

що належали ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник