Постанова

від 19.12.2023 по справі 592/458/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м.Суми

Справа №592/458/23

Номер провадження 22-ц/816/1938/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.

за участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

у присутності:

позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Ященка Владислава Владиславовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Ященком Владиславом Владиславовичем,

на рішення Зарічного районногосуду м.Суми від 18серпня 2023року у складі судді Шелєхової Г.В., ухваленого в м. Суми, повний текст якого виготовлено 21 серпня 2023 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: Сумська міська рада, об`єднання громадян по будівництву та експлуатації гаражів «Водій», про визнання права власності в порядку набувальної давності,

в с т а н о в и в :

У січні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ященка В.В. звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1997 року він є добросовісним користувачем гаражу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Гараж знаходиться на території Об`єднання громадян по будівництву та експлуатації гаражів «Водій».

30 грудня 1996 року виконком Сумської міськради надано дозвіл на виконання проектних робіт під будівництво приватних гаражів для працівників автошколи ТСО України.

Рішенням виконавчого комітету Зарічної районної ради народних депутатів від 20 березня 1997 року зареєстровано об`єднання громадян по будівництву та експлуатації гаражів «Водій».

05 серпня 1997 року Сумською міською радою народних депутатів видано державний акт на право постійного користування І-СМ №002669 автокооперативу «Водій», АДРЕСА_2 - для будівництва індивідуальних гаражів.

Вказував, що наявні розбіжності в назві автокооперативу, що позбавляє позивача можливості оформити право власності на спірне нерухоме майно.

Вважав, що єдиним способом захисту його прав є визнання права власності на гараж за набувальною давністю.

Посилаючись на вищевказані обставини, просив визнати за ним права власності в порядку набувальної давності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 40,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 на території Об`єднання громадян по будівництву та експлуатації гаражів «Водій».

РішеннямЗарічного районногосуду м.Суми від 18 серпня 2023року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючисьіз вказанимрішенням суду,представник ОСОБА_1 адвокатЯщенко В.В.подав апеляційнускаргу,в якій,посилаючись на незаконністьта необґрунтованістьрішення судупершої інстанції, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивач ще у 1997 році побудував гараж, яким і користується по теперішній час. Саме для можливості набуття права власності та реєстрації майна (отримання правовстановлюючих документів) позивач і звернувся до суду, оскільки у інший спосіб передбачений Законом реалізувати його право неможливо.

Вказує, що з юридичної точки зору власник невідомий, оскільки правовстановлюючі документи відсутні.

Вважає помилковим висновок суду про неналежність вибраного способу захисту та не застосування положень ст. 344 ЦК Ураїни.

Від виконавчого комітету Сумської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність на обґрунтованість, ухвалення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення апелянта тайого представника,які підтрималидоводи апеляційноїскарги , перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 являється членом Об`єднання громадян по будівництву та експлуатації гаражів «Водій» та користується гаражем № НОМЕР_1 з 1997 року, що підтверджується довідкою від 7 грудня 2022 року (а.с. 3). Вказана обставина також підтверджується членською книжкою №6 та переліком членів Об`єднання громадян по будівництву та експлуатації гаражів «Водій» (а.с. 4).

Рішенням виконавчого комітету Зарічної районної ради народних депутатів №41 від 20 березня 1997 року зареєстровано Об`єднання громадян по будівництву та експлуатації гаражів «Водій» за юридичною адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24-25).

Рішенням Сумської міської ради народних депутатів від 23 квітня 1997 року, вилучено земельні ділянки у автомобільної школи ТСО «Україна» загальною площею 0,24 га, в тому числі по АДРЕСА_3 0,12 га по АДРЕСА_2 0,12 га та надано їх автокооперативу «Водій» під будівництво індивідуальних гаражів для працівників автошколи в постійне користування (а.с. 26).

На підставі вищевказаного рішення, Сумською міською радою народних депутатів 5 серпня 1997 року автокооперативу «Водій» видано державний акт на право постійного користування землею в АДРЕСА_2 для будівництва індивідуальних гаражів (а.с. 27-30).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 на вказаній земельній ділянці було збудовано гараж, яким він користується з 1997 року та до нинішнього часу.

Листом від 22 травня 2019 року №05.01-18/3486 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив Об`єднання громадян по будівництву та експлуатації гаражів «Водій» про те, що згідно державного акта на право постійного користування землею, серія І-СМ № 002679 від 05 серпня 1997 року в постійне користування надавалась земельна ділянка загальною площею 0,24 на автокооперативу «Водій». У той же час клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою надійшло від Об`єднання громадян по будівництву та експлуатації гаражів «Водій», до якого долучено копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб про зазначену юридичну особу та копію статуту Об`єднання громадян «гаражно-будівельний кооператив «Водій». Зазначені документи містять розбіжності щодо назви громадської організації, у документах не міститься інформація, що громадська організація є правонаступником авто кооперативу «Водій», у зв`язку з чим повернуто без розгляду документи на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі площею 0,1208 га для колективного гаражного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 67).

Ухвалюючи оскаржуванерішення провідмову узадоволенні позову,суд першоїінстанції виходивз того, що застосування набувальної давності для упорядкування правового режиму гаражу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 є неналежним способом захисту, оскільки позивачем не доведено факту володіння чужим майном та наявності реєстрації на це майно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно дост. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майномне може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦивільному кодексі Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність факту заволодіння позивачем чужим майном та відсутність реєстрації на це спірне майно звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбаченістаттею 344 Цивільного кодексу України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 , всупереч зазначеним вимогами закону, не доведено факту володіння чужим майном та наявності реєстрації на це майно.

Крім того, сам по собі факт користування гаражем не може бути підставою для виникнення у позивача права власності на нього за набувальною давністю у розумінні ст. 344 ЦК України.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги позивача про те, що у 1997 році він побудував гараж і користується ним по теперішній час, проте не може оформити право власності на нерухоме майно, а тому наявні підстави для набуття права власності на майно у порядку, визначеномуст. 344 ЦК України, оскільки за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Отже за встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на гараж за набувальною давністю у порядку ч. 1 ст. 344 ЦК України.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Ященком Владиславом Владиславовичем, залишити без задоволення.

РішенняЗарічного районного суду м. Суми від 18 серпня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 20 грудня 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Ю. О. Філонова