Рішення

від 20.12.2023 по справі 441/1456/23

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/1456/23 2/441/514/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

20.12.2023 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сорока М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника- адвоката Білевич Христини Орестівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» про розірвання договору найму (оренди), -

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Білевич Х.О. звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» про розірвання договору найму (оренди).

Позовну заяву мотивує тим, що 01.01.2012 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ Сад» укладено Договір №131 оренди земельної ділянки площею 2,8730 га, кадастровий номер: 4620983000:08:000:0013. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ЯА №337849 від 06.06.2006 року, кадастровий номер 4620983000:08:000:0013. Розмір орендної плати в рік складає 10 % від нормативної проіндексованої оцінки одного гектара - у гривнях, яка становить 2563,66 грн, що вноситься орендарем в строк до 30 грудня кожного року. Однак, відповідач впродовж періоду дії договору оренди землі систематично, а саме за період 2016-2022 рр. не сплачував оренду.

Після смерті ОСОБА_2 , її спадкоємцем, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №303233687 від 21.06.2022 року, стала ОСОБА_1 .

В серпні 2022 року спадкоємцем виявлено відсутність обумовлених Договором багаторічних насаджень та встановлено наявність висадженої сої на всій площі земельної ділянки.

23.12.2022 року позивач звертався до відповідача з вимогою розірвати Договір оренди землі №131 від 01.01.2012 року та повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4620983000:08:000:0013, площею 2,8730 га у зв`язку з порушенням умов договору.

За наведеного, вважає, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставами для припинення права користування земельною ділянкою

В судове засідання позивачка не з`явилась, її представник адвокат Білевич Х.О., подала письмову заяву, в якій позовну заяву підтримала з мотивів, наведених у ній, просила про розгляд справи у її відсутності (а.с.42,47).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у тому числі, в порядку ст. 128 ЦПК України, через публікацію оголошення на веб-сайті судової влади України, причини неявки суд не повідомив (а.с.46,51,52).

На сайті «Судової влади»: Городоцького районного суду Львівської області є список справ призначених до розгляду, там було розміщено інформацію про час та дату усіх судових засідань у цій справі.

З огляду на те, що ТзОВ «ТБ САД» було обізнано про наявність в Городоцькому районному суді Львівської області справи за позовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ТБСАД» пророзірвання договорунайму (оренди ), вважаю за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, за відсутності заперечень позивача, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 128 ЦПК Українисудова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст.211ЦПК України суд ухвалив розглядати справу без участі сторін.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, заяву позивачки, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правовідносини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 01.01.2012 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ Сад» укладено Договір №131 оренди земельної ділянки, площею 2,8730 га, кадастровий номер: 4620983000:08:000:0013. Строк дії договору 20 років. Розмір орендної плати в рік складає 10 % від нормативної проіндексованої оцінки одного гектара - у гривнях, яка становить 2563,66 грн, що вноситься орендарем в строк до 30 грудня кожного року.(а.с.13-15.)

Заявою ОСОБА_2 від 01.01.2012 року підтверджено згоду останньої на закладення на орендованій ділянці Орендарем багаторічних насаджень, а також на здійснення у встановленому законом порядку будівництва водогосподарських споруд та меліоративних систем, поліпшення стану земельної ділянки ( а.с.16).

Відповідно до Акту прийому-передачі від 01.01.2012 року ОСОБА_2 передала ТзОВ «ТБ САД» в оренду земельну ділянку, яка належить їй на праві приватної власності на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ЯА №337849 від 06.06.2006 року, кадастровий номер 4620983000:08:000:0013. (а.с.17, 18).

20 травня 2014 року ТзОВ «ТБ Сад», відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстровано право оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право 13180303 і вказано, що земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва (а.с.20).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 303233687 від 21.06.2022, земельна ділянка, кадастровий номер: 4620983000:08:000:0013, загальною площею 2,8730 га, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 271 від 21.06.2022 ( а.с.21-22).

23 грудня 2022 року позивачка звернулася до відповідача з вимогою розірвати Договір оренди землі №131 від 01.01.2012 року та повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4620983000:08:000:0013, площею 2,8730 га у зв`язку з порушенням умов договору (а.с.23-28).

Згідно долученої до матеріалів справи Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» вбачається, що земельна ділянка розорана і при обстежені встановлено вирощування сої на ділянці за кадастровим номером 4620983000:08:000:0013, площею 2,8730 га (а.с.29-32).

Відповідно до ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом ст.1218 ЦК, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

ОСОБА_1 стала належною стороною договору до якої перейшли права та обов`язки орендодавця ОСОБА_2 , яка відповідно до копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.55), згідно Договору оренди землі №131 від 01.01.2012 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.20).

Отже, станом на день розгляду справи вищевказана земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Сад». Цільове призначення земельної ділянки згідно п.15 договору оренди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, при цьому ділянка передається для ведення садівництва (п.14), а як зазначила позивачка, відповідач з 2016 по 2022 рік не сплачує позивачці орендну плату.

Відповідно до вимогст. 24Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору.

Згідно зіст.1 Закону України «Про землеустрій»цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно дост. 15 Закону України «Про оренду землі»істотною умовою договору оренди землі є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено наступні категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статями 31, 33-37 Земельного кодексу України.

Згідно із статтею 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення є землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).

Відповідно до частини 1статті 35 Закону України «Про охорону земель»власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 14 Договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва. Пунктом 16 Договору оренди встановлено обов`язок орендаря по збереженню стану об`єкта оренди, зокрема, дотримання вимог протиерозійної організації території. Згідно з пунктом 27 Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим Договором.

Підписанням договору оренди № 131 від 01.01.2012 та додатку №1 до Договору оренди, орендодавець погодилась на висадження орендарем на земельній ділянці багаторічних насаджень, а також на здійснення у встановленому порядку будівництва водогосподарських споруд та меліоративних систем, поліпшення стану ділянки. Як вбачається з умов пунктів 14, 15, 27 Договору оренди земельної ділянки та Додатку №1 до Договору, об`єкт оренди - земельна ділянка, призначена для висаджування та утримання багаторічних насаджень.(а.с.13-15,16).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень земельна ділянка кадастровий номер 4620983000:08:000:0013 передається в оренду ТзОВ «ТБ Сад» для ведення садівництва, отже сторони спірного Договору, укладаючи такий, дійшли згоди щодо передачі земельної ділянки для висаджування та утримання багаторічних насаджень (а.с.20).

Водночас, згідно Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» земельна ділянка за кадастровим номером 4620983000:08:000:0013, площею 2,8730 га розорана і на цій ділянці вирощується сільськогосподарська культура соя. Відповідно, цим самим підтверджується факт використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме земельна ділянка призначення для садівництва використовується як рілля. Дана обставина є порушенням п. пунктів 14, 15, 27 Договору та самостійною підставою для розірвання договору.

Враховуючи наведене, Відповідач розорюючи земельну ділянку, надану для садівництва та засіявши на них сільськогосподарську культуру, використовує орендовану земельну ділянку не відповідно до того виду використання, за яким її було передано власником.

Устатті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Отже, згідно зі статтями13, 21 Закону України «Про оренду землі»,основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другоїстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 (справа №183/262/17) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 (справа № 383/708/16-ц), від 30.06.2020 (справа № 484/3514/17).

При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч.2ст.651 Цивільного кодексу Українищодо підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін з підстав істотного порушення договору другою стороною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/138617). При цьому, в постанові Верховного Суду від 22.06.2020 (справа № 922/2216/19) зроблено висновок щодо критеріїв істотності порушення умов договору, як підстави дострокового розірвання договору на вимогу сторони в розумінніст. 651 Цивільного кодексу України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони.

Аналогічний правовий висновок міститься у Верховного Суду від 31.07.2020 по справі №479/1073/18. Зазначено, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Невиплата орендної плати є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Відповідно до пункту 9 Договору оренди землі № 131 від 01.01.2012 орендарем вноситься плата за користування земельною ділянкою в розмірі 10% від нормативної проіндексованої оцінки одного гектара, вказаної в пункті 4 Договору та становить 2563,66 гривень. Нарахування орендної плати здійснюється один раз на рік до 30 грудня.

Оскільки відповідач за 2016-2022 роки не виплачував позивачці орендну плату за користування земельною ділянкою відповідно до пункту 9 договору оренди землі від 01.01.2012, тому така несплата є систематичною, через що наявні всі підстави для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем їх умов. Будь-яких доказів на підтвердження заперечень проти вимог позивачки, вагомих аргументів, які б свідчили про те, ще відповідачем вчинялися дії для того, щоб позивачка мала змогу отримати вчасно орендну плату за період 2016-2022 роки, відповідачем надано не було.

За вказаних обставин, суд приймає подані позивачкою доводи щодо несплати орендної плати, оскільки вони не спростовані відповідачем та доказів здійснення належної сплати орендної плати позивачці за вказаним договором оренди землі відповідачем не надано.

Згідно ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Відповідно до ч.1 ст.141 ЗК України використання Відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставами припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.35 договору оренди землі № 131 від 01.01.2012, дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Судом встановлено, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ Сад», уклавши договір оренди землі та не сплачуючи позивачці орендну плату в період з 2016-2022 роки, систематично порушував умови договору щодо сплати орендної плати, використовував земельну ділянку не за цільовим призначенням, тобто він неналежно виконував умови договору, а тому враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди та задоволення заявлених позивачкою позовних вимог.

Крім того, суд, в порядку ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача в користь позивачки 1073 грн. 60 коп. судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2,526, 651,1216,1218,1225 ЦК України,ст.ст.19,20,22,141 ЗК України, ст.ст.1,13,15,21,24,32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.4, 12, 13,19, 76-81, 89, 141, 211, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» про розірвання договору найму (оренди) - задовольнити.

Розірвати Договір оренди землі №131 укладений 01.01.2012 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» щодо земельної ділянки кадастровий номер: 4620983000:08:000:0013, загальною площею 2,8730 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД»( ЄДРПОУ 37122702, Львівська обл., Львівський район, с.Братковичі, вул.Шкільна,4) в користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ,зареєстрованої. по АДРЕСА_1 ) 1073 грн. 60 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Городоцький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяви про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Перетятько О.В.