Ухвала

від 15.12.2023 по справі 521/26616/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

15.12.23

Справа №521/26616/23

Провадження №4-с/521/81/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023року

Суддя Малиновського районного суду м. ОдесиРоїк Д.Я.,оглянувши матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на дії державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савченко Світлани Володимирівни (вул. 1-а Сортувальна, буд. 36Г, м. Одеса, 65102), заінтересована особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса ) ( 65005,м. Одеса, вул. Старицького, 10А)

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся предстаник ОСОБА_1 адвокат Середа В.Ю. із скаргою на дії державного виконавця Суворовського ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса) Савченко С.В., в якості заінтересованої особи зазначив ОСОБА_2 та Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса ) ( 65005,м. Одеса, вул. Старицького, 10А).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу на підставі вказаної скарги було розподілено судді Роїк Д.Я.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 ЦПК України).

Устатті 129 Конституції Українизакріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та устатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України«Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до положеньстатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

У пункті 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннямиЦПК УкраїниіГПК Українита містити відомості, переліченіу частині четвертійстатті 74 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першоїстатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною четвертоюстатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви передбачені ст. 175, 177 ЦПК України. Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 27.01.2021 року по справі №569/13154/20.

Відповідно до п. 2 ч. 3ст. 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Крім того, судом приймається, що у відповідності до ч.1 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Приймаючи вказані положення та оглядаючи подану до суду скаргу, судом встановлено, що остання не відповідає вимогам процесуального законодавства, а саме не містить даних про стягувача за виконавчим провадженням ВП №60688707, в рамках якого заявлені вимоги про оскарження бездіяльності державного виконавця.

За наслідком чого, заявникові слід вірно визначити склад сторін по справі, якими повинні бути: стягувач та боржник за виконавчим провадження, а також відповіднийдержавний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби, за наслідком чого зазначити відносно таких осіб дані, що передбачені вищевказаними положеннями ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» тач. 3ст. 175 ЦПК України.

Поряд з цим, заявником також не зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відносно учасників справи.

Суд зазначає, що згідно з абз.2 ч.5 ст.14 ЦПК України визначено, щоЕлектронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

За наслідком чого заявнику, після визначення вірного складу сторін по справі, необхідно вказати у скарзі чи окремому документі про наявність або відсутність зареєстрованих електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку відносно учасників справи.

Додатково, заявникові на виконання приписів ч.3 ст.175 ЦПК України, у скарзі необхідно зазначити: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження заявника про те, що ним не подано іншої скарги (позову) до цих самих сторін з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Частинами 1, 2 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно дочастини шостоїстатті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеноїабзацом другимчастини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно достатті 14цього Кодексу.

Оскільки встановлено не відповідність поданої скарги вимогам ст. 14, 175, 177 ЦПК України, суддя вважає, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савченко Світлани Володимирівни підлягає залишенню без руху та слід надати заявнику строк для усунення вищевказаних недоліків поданої скарги, терміном в п`ять днів з дня отримання копії ухвали, та роз`яснити, що в іншому випадку скарга буде вважатися неподаною і повернута.

Керуючись ст. ст. 14, 175, 177, 447, 449 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на дії державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савченко Світлани Володимирівни (вул. 1-а Сортувальна, буд. 36Г, м. Одеса, 65102), заінтересована особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса ) ( 65005,м. Одеса, вул. Старицького, 10А) залишити без руху.

Надати скаржнику строк для усунення недоліків поданої скарги п`ять днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя