Ухвала

від 19.12.2023 по справі 521/11014/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/521/423/423/23

справа 521/11014/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2023 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя - Леонов О.С.,

при секретарі судового засідання Трояненко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Електричні системи» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Державного підприємства «Електричні системи» про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 09.08.2021 року справу було направлено за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси про передачу справи на розгляд іншого суду від 9 серпня 2021 року ОСОБА_1 оскаржено до Одеського апеляційного суду.

Ухвалою Одеського апеляцйного суду від 31.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 29.12.2021 апеляційну скаргу задоволено, справу направлено до Малиновського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.01.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Електричні системи» про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

01.02.2022 року через канцелярію суду ОСОБА_1 надав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 08.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Електричні системи» про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Цією ж ухвалою визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання, яке було призначено на 13.10.2022 року позивач та його представник адвокат Андреєв В.М. не зявились, тогож дня представником ОСОБА_2 до суду надана заява про відмову ОСОБА_1 від його послуг адвоката Андреєва В.М., тому представник повідомив суд, що буде відсутній у судовому засіданні.

Судом неодноразово здійснно повтрне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи.

В судове засідання, яке було призначено на 02.02.2023 року, 09.03.2023 року, 16.05.2023 року позивач не з`явився, та від позивача на електронну пошту суду надійшли заяви, в яких від підтвердив, що йому відомо про час та місце розгляду спрви однак він просить слухання даної справи відкласти у зв`язку із воєнними діями на території України. Розгляд справи відкладено на 19.12.2023 року 11-00 годину.

В судове засідання, призначене на 19.12.2023 року, позивач ОСОБА_1 повторно не з`явився, скерував до суду заяву від 11.12.2023 року про відкладення розгляду справи у зв`язку із воєнними діями на території України та перебуванням у іншому регіоні країни.

Суд ознайомившись з матеріалами справи виходить з наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Нормами процесуального закону визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у порядку, встановленому ЦПК України.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено в Україні воєнний стан.

Однак, в інформації про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан висвітленої 04.03.2022 року на офіційному веб-сайті Верховного Суду останній роз`яснив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Зокрема, відповідно до рекомендацій Ради суддів України, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Також суд звертає увагу, що 25 квітня 2022 року Мінреінтеграції затвердило Перелік громад, що розташовані в районі проведення бойових дій або які є тимчасово окупованим та м. Одеса не значиться серед таких громад

Отже, з огляду на поточну ситуацію, яка склалася у м. Одесі, де знаходиться Малиновський районний суд м. Одеси, немає бойових дій, вказаний суд здійснює свою діяльність у штатному режимі, дана справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи те, що незважаючи на вищевикладені обставини вказані позивачем з метою дотримання розумних строків розгляду справи та недопущення порушення конституційних прав учасників справ на судовий захист, оскільки неодноразове відкладення розгляду справи буде суперечити принципу ефективності судового процесу, який направлено на недопущення затягування строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнним станом в Україні.

Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/21179/21

Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового розгляду, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнані поважними.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

При таких обставинах вбачається, що позивач явно затягує розгляд справи і не бажає з`являтись до суду, вживати для цього всіх можливих заходів, неявка позивача також не пов`язана з поважними причинами.

Заяви про розгляд справи у відсутності позивача до суду на даний час не надійшло. Тому не має підстав для розгляду справи по суті у відсутність позивача. Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд не вбачає.

Відповідно до ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв`язку із положенням статті 223 цього Кодексу, згідно з якою суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача в разі якщо він повідомив про причини неявки які судом визнані поважними (пункт 3 частини 2). При повторній неявці належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою п. 10 ч. 2 статті 2 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Як зазначено вище, позивач в судові засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, його неявка має ознаки повторності, заяви про розгляд справи у відсутності позивача до суду не надходило.

Згідно висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-24063ск15, причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду, ураховуючи, що позивачі, які не з`являються в судове засідання, мають право на використання передбаченого законом права на процесуальне представництво в суді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).

За вищевикладених обставин суд вважає, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства позов підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання, яким не надано будь яких доказів на підтвердження підстав неявки, відповідно яких суд міг би з`ясувати поважність причин такої неявки, та відсутність заяв про розгляд справи без позивача.

Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Таким чином, враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, скерував до суду клопотання про чергове перенесення розгляду справи у зв`язку з воєнним станом в Україні, суд вважає необхідним застосувати положення ст. 257 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 223, 257, 260, 261 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання позивача про відкладення слухання справи залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Електричні системи» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 19.12.2023 року.

Суддя: Леонов О.С.

19.12.23