Рішення

від 20.12.2023 по справі 128/1505/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1505/23

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2023 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовною заявою заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави до Якушинецької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Якушинецької сільської ради, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення,

УСТАНОВИВ:

Заступник керівникаВінницької окружноїпрокуратури вінтересах державизвернувся досуду звищевказаним позовом,який обґрунтовуєтим,що на18сесії 3скликання Якушинецькоїсільської ради28.09.2001,розглянувши заявигромадян пронадання уприватну власністьземельних ділянокдля індивідуальногодачного будівництва,враховуючи рішення17сесії 3скликання від05.06.2001«Про включеннядо земельзапасу 5,9га земель,вилучених уСВАТ «Вінницярибгосп»,вирішено передатиу приватнувласність дляіндивідуального дачногобудівництва земельніділянки громадянамУкраїни вкількості ірозміром згідноз додатком,загальною площею1,25га.У додаткудо рішення18сесії 3скликання Якушинецькоїсільської радивід 28.09.2001наявний списокгромадян України,яким надаютьсяу приватнувласність земельніділянки дляіндивідуального дачногобудівництва.В даномусписку підномером 2зазначена ОСОБА_1 ,якій надаєтьсяземельна ділянкаплощею 0,10га,та копіязаяви ОСОБА_1 .На підставівищезазначеного рішенняЯкушинецької сільськоїради виданоДержавний актна правоприватної власності,який зареєстрованов Книзізаписів Державнихактів проправо власностіна землюза №9.Вказана земельнаділянка 21.09.2018зареєстрована кадастровимУправлінням Держземагентствау Вінницькомурайоні Вінницькоїобласті уДержавному земельномукадастрі тaїй присвоєнокадастровий номер0520658900:01:007:0205.Земельна ділянкарозташована в АДРЕСА_1 ,із цільовимпризначенням для веденнясадівництва.Згідно зінформацією Басейновогоуправління воднихресурсів річкиПівденний БугДержавного агентстваводних ресурсівУкраїни від12.04.2021№608/03,спірна земельнаділянка зкадастровим номером0520688900:01:007:0205розташована взаплаві струмкабез назви,притоки річкиВишня (басейнрічки ПівденнийБуг),де візуалізовуютьсясамовільно створеніводойми (копанки).Також Відділому Вінницькомурайоні Головногоуправління Держгеокадаструу Вінницькійобласті 14.04.2021за №0-2-0.20-43/105-21надано інформацію,що відповіднодо плануземлекористування КСП«Правда»,розробленого інститутомземлеустрою в1996році,дана земельнаділянка віднесенадо земельводного фонду(заболоченіземлі)на територіїЯкушинецької сільськоїради.Вінницькою окружноюпрокуратурою 19.04.2021направлено листдо Державноїекологічної інспекціїу Вінницькійобласті щододотримання вимогекологічного законодавстваіз перелікомземельних ділянокна територіїЯкушинецької сільськоїради,серед якихнаявна спірназемельна ділянкаіз кадастровимномером 0520688900:01:007:0205.Згідно звідповіддю Державноїекологічної інспекціїу Вінницькійобласті від07.05.2021,в ходірозгляду листаокружної прокуратуриз виїздомна місцета інформаціїДержавного земельногокадастру проправо власностіта речовіправа наземельні ділянкивстановлено,що земельніділянки,серед якихземельна ділянкаіз кадастровимномером 0520688900:01:007:0205,перебувають уприватній власності;інспекцією убачаєтьсяневиконання вимогщодо використанняземельних ділянокза цільовимпризначенням.Крім того,згідно зПублічною кадастровоюкартою України,на данихділянках наявнийструмок безназви,який впадаєу воднийоб`єкт.Постановою ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів Третьоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду від15.11.2021у справі128/1179/18висловлено остаточнупозицію заналогічних обставинпо земельнійділянці водногофонду,яка знаходитьсяв цьомуж масивіземель водногофонду.З оглядуна викладене,рішення 18сесії 3скликання Якушинецькоїсільської радивід 28.09.2001суперечить вимогамзаконодавства,а земельнаділянка незаконнопередана уприватну власність. На часприйняття оскаржуваногорішення 18сесії 3скликання Якушинецькоїсільської радивід 28.09.2001«Про наданняземельних ділянокдля дачногобудівництва уприватну власність»землі,віднесені доземель длядачного будівництва,були землямиводного фонду,що підтверджуєтьсялистом Відділуу Вінницькомурайоні Головногоуправління Держгеокадаструу Вінницькійобласті від14.04.2021за №0-2-0.20-43/105-21.Передача увласність земельводного фондуприватним особамє неможливою.Вказана земельнаділянка протиправновибула зкомунальної власностіз порушеннямвимог чинногона моментвиникнення спірнихправовідносин законодавстващодо порядкубезоплатного наданняземельних діляноку власністьгромадян таз порушеннямзаконодавства,що регулюєправовий порядоквикористання земельводного фонду.У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 12.06.2019(справа№ 487/10128/14-ц)зазначено,що власникземельної ділянкиводного фондуможе вимагатиусунення порушенняйого прававласності нацю ділянку,зокрема,оспорюючи відповіднірішення органівдержавної владичи органівмісцевого самоврядування,договори абоінші правочини,та вимагаючиповернути такуділянку.Отже,правовідносини,пов`язані звибуттям земельіз державноїчи комунальноївласності,становлять «суспільний»,«публічний» інтерес,aнезаконність (якщотака будевстановлена)вибуття земельз державноїчи комунальноївласності такомусуспільному інтересуне відповідає.Інтереси державив сферіправовідносин,пов`язаних ізраціональним таефективним використаннямземель тарозпорядження ними,полягають узабезпеченні правомірногообігу майновихправ наці об`єкти,додержання законодавчогопорядку їхотримання уприватну власністьта використання,а такожу визнанніта захистізаконних формїх використання.Згідно зпостановою ВерховногоСуду Українивід 18.09.2013у справі№6-92цс13,особу можебути позбавленоїї власностілише вінтересах суспільства,на умовах,передбачених закономі загальнимипринципами міжнародногоправа,а привирішенні питанняпро можливістьпозбавлення особивласності маєбути дотриманосправедливу рівновагуміж інтересамисуспільства таправами власника.У даномувипадку зверненняпрокурора досуду спрямованена задоволеннясуспільної потребиу відновленнізаконності привирішенні суспільнозначимого питаннянедопустимості передачіу власністьособи (відповідача)земельної ділянкиводного фонду,оскільки такіземельні ділянки,в силузакону,не можутьпередаватись особаму власністьз такимцільовим призначеннямта недопущеннянабуття правна земельнуділянку безвідповідної правовоїпідстави (безприйняття компетентниморганом відповідногорішення).Таким чином,спірна земельнаділянка немогла бутипередана відповідачуЯкушинецькою сільськоюрадою дляіндивідуального дачногобудівництва увласність,оскільки такадія (рішення)ради виходилаб замежі допустимоїадміністративної дії(поведінки),так яквказана радане уповноваженапередавати уприватну власністьземельні ділянкиводного фонду.З оглядуна викладене,вказана земельнаділянка протиправновибула зкомунальної власностіз порушеннямвимог чинногона моментвиникнення спірнихправовідносин законодавстващодо порядкубезоплатного наданняземельних діляноку власністьгромадян таз порушеннямзаконодавства,що регулюєправовий порядоквикористання земельводного фонду.У даномувипадку,вірним способомзахисту порушеногоправа єпред`явленнядо судунегаторного позовув порядку,визначеному статтею391ЦК України,до фізичноїособи зметою усуненняперешкод,які цяфізична особастворює укористуванні тарозпорядженні землямиводного фонду. Тому заступника керівника Вінницької окружної прокуратури просить визнати незаконним та скасувати рішення 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради від 28.09.2001 «Про надання земельних ділянок для дачного будівництва у приватну власність» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні Якушинецькою сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 0520688900:01:007:0205, площею 0,10 га, шляхом її повернення у комунальну власність Якушинецької об`єднаної територіальної громади з незаконного володіння ОСОБА_1 ; стягнути з відповідачів Якушинецької сільської ради та ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури витрати на сплату судового збору.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 27.04.2023 частково задоволено заяву заступника керівника Вінницької окружної прокуратури про забезпечення позову; накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 0520688900:01:007:0205, що розташована на території Якушинецької сільської ради та на праві власності належить ОСОБА_1 ; заборонено органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 0520688900:01:007:0205, що розташована на території Якушинецької сільської ради; заборонено відповідачу ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на поділ чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:007:0205, що розташована на території Якушинецької сільської ради; в іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 08.05.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.

05.06.2023 від представника Якушинецької сільської ради надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що у 2001 році до Якушинецької сільської ради звернулось Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Вінницярибгосп» з листом про передачу в комунальну власність 5,9 га землі для задоволення потреб членів Садівничого товариства «Дружба». Відповідно до ч. 3 ст. 24 Земельного кодексу України, у разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації, землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання їх за цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються. Згідно з ч. 2 ст. 30 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу. Так, 05.06.2001 на 17 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради було прийнято рішення, яким вилучено в СВАТ «Вінницярибгосп» земельну ділянку площею 5,9 га та включено її до земель запасу сільської ради. Натомість, при розгляді документів, що передували прийняттю вищевказаного рішення сільської ради, цільового призначення землі зазначено не було. Далі рішенням 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради від 28.09.2001 «Про надання земельних ділянок для дачного будівництва у приватну власність» за заявами громадян, у тому числі ОСОБА_1 , було передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва. На підставі вищезазначеного рішення 22.11.2002 Якушинецькою сільською радою ОСОБА_1 було видано Державний акт на право приватної власності серії ВН №8141, після чого зареєстровано державним кадастровим реєстратором. Згідно з витягом з ДЗК від 27.03.2023, власником земельної ділянки є ОСОБА_1 , адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 0520688900:01:007:0205; цільове призначення для ведення садівництва; об`єктів водного фонду не вбачається та відомостей про обмеження у використанні даної земельної ділянки немає. Тому посилання позивача на отриману інформацію від Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг, Відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, що була надана на підставі візуалізації даних публічної кадастрової карти, є необґрунтованим, адже офіційна та достовірна інформація міститься саме у витязі з Державного земельного кадастру. У своєму позові прокурор також вказує на лист відділу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14.04.2021 за №0-2-0.20-43/105-21, у якому зазначено, що відповідно до плану землекористування КСП «ПРАВДА», розробленого інститутом землеустрою в 1996 році, дана земельна ділянка віднесена до земель водного фонду (заболочені землі) на території Якушинецької сільської ради. Щодо посилання у даному листі на план землекористування, то при наданні відповіді Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області з посиланням на план землекористування КСП «ПРАВДА» від 1996 року, експертиза з кадастровим зніманням не проводилась і підтвердити достовірність наданих доказів неможливо. Позивачем не наведено у позові належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка дійсно відноситься до земель водного фонду. Тому просять суд відмовити заступнику керівника Вінницької окружної прокуратури у задоволенні позовних вимог.

09.06.2023 заступником керівника Вінницької окружної прокуратури подано відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що у відзиві зазначається про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520688900:01:007:0205 ОСОБА_1 надавалась у власність за рахунок земель запасу, а не за рахунок земель водного фонду, а також те, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 27.03.2023, не вбачається наявність на земельній ділянці об`єктів водного фонду. Відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 14.04.2021 за №0-2-0.20-43/105-21 надано інформацію, що відповідно до плану землекористування КСП «Правда», розробленого інститутом землеустрою в 1996 році, дана земельна ділянка віднесена до земель водного фонду (заболочені землі) на території Якушинецької сільської ради. Фактично земельні ділянки передані у власність з недотриманням вимог статей 59, 60, 61 Земельного кодексу України та статей 88, 89 Водного кодексу України. Згідно з інформацією, наданою Вінницькій окружній прокуратурі від 12.04.2021 за №6608/03, Басейновим управлінням зазначено, що дана земельна ділянка розташована в заплаві струмка без назви, притоки річки Вишня, в межах якої простежується самовільно створена водойма (копанка), що порушує ряд статей водного законодавства (статті 80, 82, 86 Водного кодексу України). На даній земельній ділянці наявний струмок без назви, який впадає у водний об?єкт. Відповідно до п. 1 ст. 3 Водного кодексу України, до водного фонду України належать водотоки (річки, струмки). Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, заплавні землі є прибережною територією, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка). Згідно зі ст. 88 Водного кодексу України, по обидва боки річок, струмків тощо встановлюються прибережні захисні смуги (ПЗС) шириною 25 метрів, якщо крутизна схилів перевищує 3 град., мінімальна ширина ПЗС подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій. Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Тому твердження представника відповідача, що дана земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду та на ній не розташований водний об`єкт, не відповідає дійсності, інформація у ДЗК формувалась вже після передачі земельної ділянки водного фонду у приватну власність. З огляду на викладене, рішення 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради від 28.09.2001, яким незаконно передано спірну земельну ділянку у приватну власність, суперечить вимогам законодавства та підлягає визнанню незаконним і скасуванню. Окрім того, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.11.2021 у справі № 128/1179/18 висловлено остаточну позицію з аналогічних обставин по земельній ділянці водного фонду, яка знаходиться поруч із оспорюваною земельною ділянкою та в цьому ж масиві земель водного фонду, яку передано у приватну власність із порушенням вимог земельного та водного законодавства. Щодо посилання на відповідь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, посилання на план землекористування КСП «Правда», то Відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 14.04.2021 за №0-2-0.20-43/105-21 надано інформацію, що відповідно до плану землекористування КСП «Правда», розробленого інститутом землеустрою в 1996 році, дана земельна ділянка віднесена до земель водного фонду (заболочені землі) на території Якушинецької сільської ради. Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру №603 від 23.12.2021, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Згідно з даним Положенням, Головне управління організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування , в тому числі в оренду, вилучення (викуп) земельних ділянок; веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про земельні ділянки та їх використання; здійснює інші повноваження, передбачені законодавством. Інформація контролюючого органу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області є належним та доступим доказом, що містить інформацію щодо предмету доказування та дає змогу прийти до висновку, що оспорювана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та не могла бути передана у приватну власність. Земельно-технічна експертиза належить до інженерно-технічних видів експертиз та являє собою дослідження певних земельних ділянок, документів, які містять інформацію відносно земельної ділянки та розроблення варанів розподілу або порядку користування досліджуваних ділянок у відповідності до діючих нормативних документів. В даному випадку спеціальні знання не є необхідними та такими, без яких неможливо встановити відповідні обставини. Обставини встановлені, підтверджуються інформацією відповідних органів та доказами, долученими до матеріалів позовної заяви. Таким чином, проведення земельно-технічної експертизи не було доцільним. З врахуванням викладеного, вважає доводи, викладені представником відповідача у відзиві на позовну заяву, безпідставними, помилковими та такими, що не знайшли свого підтвердження, заявлений позов є правомірним, а вимоги обґрунтованими. Крім того, відзив на позовну заяву подано з пропуском встановленого строку для подання відзиву, встановленого судом в ухвалі суду від 08.05.2023. У відзиві не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву у встановлений судом строк. Тому підстави для прийняття відзиву відсутні.

Ухвалою Вінницькогорайонного судуВінницької областівід 03.10.2023закрито підготовчепровадження усправі тапризначено судовийрозгляд.

В судове засідання 18.12.2023 учасники справи не з`явилися, хоч у встановленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.

Представник Вінницької окружної прокуратури Майданюк Ю.О. попередньо через електронну пошту суду подала заяву, у якій просить судовий розгляд здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову просить стягнути з відповідачів.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача Якушинецької сільської ради в судове засідання 18.12.2023 не з`явилися з невідомих суду причин, хоч у встановленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від17.07.1997«Про ратифікаціюКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року,Першого протоколута протоколів№ 2,4,7та 11Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що листом від 14.04.2021 №0-2-0.20-43/105-21 Відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області було повідомлено Вінницьку окружну прокуратуру про те, що відповідно до плану землекористування КСП «Правда», розробленого інститутом землеустрою в 1996 році, земельна ділянка з кадастровим номером 0520688900:01:007:0205 віднесена до земель водного фонду (заболочені землі) на території Якушинецької сільської ради (а.с. 23-24).

Відповідно до копії листа Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг від 12.04.2021 №608/03, за даними Публічної кадастрової карти, земельна ділянка з кадастром номером 0520688900:01:007:0205 розташована в заплаві струмка без назви, притоки річки Вишня (басейн річки Південний Буг), де візуалізуються самовільно створені водойми (копанки), що є порушенням статей 80, 82 та 86 Водного кодексу України; БУВР Південного Бугу вважає, що дані копанки створені самовільно без отримання дозвільних документів на їхнє будівництво та погоджень відповідних служб (а.с. 26).

У копії листа Державної екологічної інспекції у Вінницькій області №1642/2/21 від 07.05.2021 зазначається, що в ході розгляду з виїздом на місце та інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки встановлено, що земельна ділянка, крім інших, з кадастровим номером 0520688900:01:007:0205 перебуває у приватній власності, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва, на якій розташовані водні об`єкти (копанки); убачається невиконання вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням; крім того, згідно з Публічною кадастровою картою України, на даній ділянці наявний струмок без назви, який впадає в водний об?єкт; фактично земельна ділянка передана у власність з недотриманням вимог статей 59, 60, 61 Земельного кодексу України та статей 88, 89 Водного кодексу України; за результатами розгляду направлено лист до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо проведення перевірки дотримання вимог статей 59, 60, 61 Земельного кодексу України та статей 88, 89 Водного кодексу України при передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:007:0205, а також дотримання виконання вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (а.с. 30-31).

Рішенням 17 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради від 05.06.2001 сільська рада вирішила: вилучити 5,9 га з земель СВАТ «Вінницярибгосп»; вилучену земельну ділянку площею 5,9 га включити в землі запасу сільської ради (а.с. 40).

Згідно з копією заяви від 2001 року, ОСОБА_1 просить виділити земельну ділянку для дачного будівництва у приватну власність розміром 0,10 га (а.с. 39).

Відповідно до копії рішення 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради від 28.09.2001 «Про надання земельних ділянок для дачного будівництва у приватну власність», розглянувши заяви громадян про надання у приватну власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, враховуючи рішення 17 сесії 3 скликання від 05.06.2001 «Про включення до земель запасу 5,9 га земель, вилучених у СВАТ «Вінницярибгосп», сільська рада вирішила передати у приватну власність для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки громадянам України в кількості і розміром згідно з додатком, загальною площею 1,25 га (а.с. 37).

З копії списку громадян України, яким надається у приватну власність земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва (додаток до рішення 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради від 28.09.2001), убачається, що під номером 2 зазначено « ОСОБА_1 0,10 га» (а.с. 38).

Згідно з копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.03.2023 №327123481, власником земельної ділянки площею 0,1003 га з кадастровим номером 0520688900:01:007:0205, цільове призначення для індивідуального садівництва, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №8141, виданого 22.11.2002 Якушинецькою сільською радою, є ОСОБА_1 (а.с. 47-48).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно доч.ч.2,3ст.78ЗК України,право власностіна землюнабувається тареалізується напідставі КонституціїУкраїни,цього Кодексу,а такожінших законів,що видаютьсявідповідно доних. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною п`ятою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин прийняття рішення Якушинецькою сільською радою від 28.09.2001), органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За змістом пунктів 15, 30, 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Пунктами «а»,«б»,«в»,«г» статті12ЗК України визначено,що доповноважень сільських,селищних,міських раду галузіземельних відносинна територіїсіл,селищ,міст належить:розпорядження землямикомунальної власності,територіальних громад; передачаземельних діляноккомунальної власностіу власністьгромадян таюридичних осібвідповідно доцього Кодексу; наданняземельних діляноку користуванняіз земелькомунальної власностівідповідно доцього Кодексу; вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу.

Відповідно доч.ч.1,2ст.116ЗК України,громадяни таюридичні особинабувають прававласності таправа користуванняземельними ділянкамиіз земельдержавної абокомунальної власностіза рішенняморганів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування вмежах їхповноважень,визначених цимКодексом абоза результатамиаукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеномучастиною першою статті 128цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

Згідно з ч.ч. 6, 9 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 3 ВК України передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Згідно зі ст. 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (частина перша статті 85 ВК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 ЗК України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Згідно зі ст. 1 ВК України, заплавні землі є прибережною територією, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка).

Відповідно до ст. 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України визначено, що уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Судом установлено, що на звернення прокурора щодо водного об`єкта на території Якушинецької сільської ради, листом Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг від 12.04.2021 №608/03 повідомило, що за даними Публічної кадастрової карти, земельна ділянка з кадастром номером 0520688900:01:007:0205 розташована в заплаві струмка без назви, притоки річки Вишня (басейн річки Південний Буг), де візуалізуються самовільно створені водойми (копанки), що є порушенням статей 80, 82 та 86 Водного кодексу України.

Листом від 14.04.2021 №0-2-0.20-43/105-21 Відділ у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомив Вінницьку окружну прокуратуру про те, що відповідно до плану землекористування КСП «Правда», розробленого інститутом землеустрою в 1996 році, земельна ділянка з кадастровим номером 0520688900:01:007:0205 віднесена до земель водного фонду (заболочені землі) на території Якушинецької сільської ради.

Підставою набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:007:0205 є рішення 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради від 28.09.2001 «Про надання земельних ділянок для дачного будівництва у приватну власність».

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина друга статті 89 ЦПК України).

Отже, за цими правилами суд надає оцінку доказам, які є в матеріалах справи та на які сторони посилаються, як на підтвердження своїх вимог та заперечень, та не може вважати встановленими факти, які не підтверджені наявними у справі доказами.

Суд не приймає заперечення відповідача про те, що позивачем не наведено у позові належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка дійсно відноситься до земель водного фонду, оскільки надані позивачем докази (листи Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг, Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області) є достатніми та допустимими на підтвердження факту належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Відсутність висновку експерта у даній справі не позбавляє суд можливості встановити дані обставини самостійно на підставі наданих доказів та не спростовує висновок суду щодо порушення норм земельного та водного законодавства.

Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Слід також зазначити, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11).

Таким чином, оскільки рішення 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради від 28.09.2001 «Про надання земельних ділянок для дачного будівництва у приватну власність» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 суперечить вимогам законодавства, тому таке рішення підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 (справа № 653/1096/16), від 28.11.2018 (справа № 504/2864/13), від 12.06.2019 (справа № 487/10128/14), від 11.09.2019 (справа № 487/10132/14), від 07.04.2020 (справа № 372/1684/14) вирішувалось питання визначення належного способу захисту права власності на земельну ділянку водного фонду та зроблено висновок, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку варто розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 (справа № 469/1044/17), а також в поставної Верховного Суду від 07.12.2022 (справа № 545/1847/20).

Враховуючи, що спірна земельна ділянка не могла бути передана відповідачу ОСОБА_1 . Якушинецькою сільською радою для індивідуального дачного будівництва у власність, оскільки така дія (рішення) ради виходила за межі допустимої адміністративної дії (поведінки), так як вказана рада не уповноважена передавати у приватну власність земельні ділянки водного фонду, тому відповідач ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:01:007:0205 всупереч встановленого законом порядку, а отже, така земельна ділянка підлягає поверненню у комунальну власність.

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.

Згідно з абз. 1 ч. 2, абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Звертаючись до суду з позовом, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у збереженні земель водного фонду, які не можна передавати у власність громадян.

При цьому, судом установлено, що Якушинецька сільська рада всупереч інтересам місцевого самоврядування, у дотриманні яких має інтерес держава та є їх гарантом, прийняла рішення з порушенням вимог законодавства.

Судом враховано, що суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки територіальній громаді спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні земель водного фонду, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду та їх передання у власність фізичним особам. Тобто дії прокурора щодо повернення спірної земельної ділянки на користь Якушинецької територіальної громади, яка вибула з її власності незаконно, відповідають легітимній меті.

Отже, в цій справі прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Якушинецьку сільську раду одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання недійсним рішення Якушинецької сільської ради, тобто виконав вимоги статті 56 ЦПК України.

Вказані висновки узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.04.2022 (справа № 372/193/19) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.02.2023 (справа № 372/1859/20).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою про витребування земельної ділянки Вінницькою обласною прокуратурою, відповідно до платіжного доручення №655 від 11.04.2022, було сплачено судовий збір за подання до суду позовної заяви в сумі 5368,00 грн, а відповідно до платіжного доручення №656 від 11.04.2022, було сплачено судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову в сумі 1342,00 грн.

Таким чином, враховуючи повне задоволення позовних вимог позивача, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 5368 грн 00 коп. та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1342 грн 00 коп., підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках на користь Вінницької обласної прокуратури.

На підставі викладеного, ст.ст. 10, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави до Якушинецької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Якушинецької сільської ради, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради від 28.09.2001 «Про надання земельних ділянок для дачного будівництва у приватну власність» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 .

Усунути перешкоди у здійсненні Якушинецькою сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 0520688900:01:007:0205 площею 0,10 га, шляхом її повернення у комунальну власність Якушинецької об`єднаної територіальної громади з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Стягнути в рівних частках з відповідачів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Якушинецької сільської ради (ЄДРПОУ 04330021) на користь Вінницької обласноїпрокуратури (ЄДРПОУ02909909,Держказначейська службаУкраїни,м.Київ,р/рIBANUA568201720343110002000003988,МФО 820172) судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп., всього на загальну суму 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн 00 коп..

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач заступник керівника Вінницької окружної прокуратури, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, пров. Цегельний, 8.

Відповідач Якушинецька сільська рада, адреса місцезнаходження: с. Якушинці, вул. Новоселів, 1, Вінницького району Вінницької області.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного судового рішення 20.12.2023.

СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА