Рішення

від 19.12.2023 по справі 380/20934/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2023 рокусправа № 380/20934/23 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до приватного підприємства агрофірма «Никловицька» про стягнення заборгованості -

УСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10) (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Приватного підприємства Агрофірма Никловицька (адреса: 81430 Львівська область Самбірський район с. Никловичі) (далі - відповідач), в якому просить стягнути на користь позивача з відповідача капіталізовані платежі в розмірі 385924,18 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що під час виконання трудових обов`язків з працівником приватного підприємства агрофірми Никловицька ОСОБА_1 стався 02.06.1982 нещасний випадок, про що було складено акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-І від 02.06.1982. Вказав, що 03.11.2014 Самбірською міжрайонною МСЕК при проходженні огляду ОСОБА_1 встановлено безтерміново 45% втрати професійної працездатності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві 02.06.1982. Стверджує, що згідно з вимогами Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у редакції Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснюються на даний час страхові виплати у зв`язку з втратою професійної працездатності внаслідок нещасного випадку потерпілому на виробництві ОСОБА_1 . Як зазначив позивач, у зв`язку з прийняттям рішення засновників приватного підприємства агрофірми Никловицька щодо припинення юридичної особи повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження згаданому потерпілому на підприємстві страхових виплат протягом його життя відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 95 Деякі питання капіталізації платежів у випадках ліквідації страхувальників. Вказав, що загальна сума платежів, які підлягають капіталізації становить 385924,18 грн та повідомив, що відповідачем така сума не сплачена, тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 11.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 11.09.2023 вручено відповідачу 21.09.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за ШКІ № 0600225628421. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач станом день розгляду справи не скористався, відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Під час виконання трудових обов`язків з працівником приватного підприємства агрофірми Никловицька ОСОБА_1 стався 02.06.1982 нещасний випадок, про що було складено акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-І від 02.06.1982.

Самбірською міжрайонною МСЕК при проходженні огляду ОСОБА_1 03.11.2014 встановлено безтерміново 45% втрати професійної працездатності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві 02.06.1982, що підтверджується копією виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією за результатами визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки серії 10 ААА № 258801, копія якої міститься в справі.

Постановою Самбірського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області від 24.03.2022 № 46007/426590/84/56 з 01.03.2022 безтерміново призначено ОСОБА_1 перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2595,89 грн.

Відповідно до розрахунку витрат на відшкодування шкоди потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (особи, яка має право на страхові виплати в разі втрати годувальника) в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області капіталізація платежів для забезпечення щомісячних страхових виплат потерпілому або особі, яка має на це право становить 385924,18 грн.

Позивач надіслав до відповідача заяву про визнання кредиторських вимог та їх сплату в сумі 385924,18 грн, у якій просив задовольнити заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та визнати грошові вимоги (капіталізовані платежі) до боржника на суму 385924,18 грн.

У зв`язку з несплатою вказаних сум позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я врегульовані нормами Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105-ХІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 3 Закону № 1105-XIV соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов`язковості фінансування витрат, пов`язаних із наданням страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання коштів соціального страхування на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 8) цільового використання коштів соціального страхування; 9) відповідальності роботодавців та страховика за реалізацію права застрахованої особи на страхові виплати та соціальні послуги згідно з цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України. Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Уповноважений орган управління є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1105-XIV cтрахова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

У період проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або зняття з обліку після припинення діяльності особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, страхові виплати за страховими випадками застрахованим особам призначаються та здійснюються територіальним органом уповноваженого органу управління за місцем здійснення обліку такої діяльності чи реєстрації місця проживання таких осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 95 Деякі питання капіталізації платежів у випадках ліквідації страхувальників установлено, що капіталізація платежів у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованих осіб, здійснюється до Пенсійного зонду України у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 затверджено Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників (далі - Порядок № 986), відповідно до якого здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам.

У цьому Порядку термін «капіталізація платежів» означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (пункт 2 Порядку № 986).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Відповідно до пунктів 7-8 Порядку № 986 капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.

У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

Отже, встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників (суб`єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю чи здоров`ю працівників, зобов`язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

Як встановлено частиною другою статті 1205 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов`язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства дає підстави вважати, що вимоги частини другої статті 1205 ЦК України та положення Порядку № 986 щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 809/1738/17 та Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 820/2837/17.

Суд зауважує, що у відносинах капіталізації платежів завжди беруть участь три учасники, а саме (1) Фонд та його робочі органи, (2) застрахована особа, тобто фізична особа, яка підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, та (3) страхувальник, тобто роботодавець, який зобов`язаний сплачувати єдиний внесок.

Водночас метою капіталізації платежів є задоволення вимог, що виникли із зобов`язань Фонду перед застрахованою особою, яка стала потерпілою внаслідок заподіяння їй шкоди життю та здоров`ю від нещасного випадку на виробництві.

Отже, капіталізація платежів полягає у визначенні суми коштів, яку Фонд повинен сплатити застрахованій особі за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності застрахованої особи, у зв`язку з ліквідацією страхувальника.

Позивачем здійснений розрахунок платежів, що підлягають капіталізації, для забезпечення щомісячних страхових виплат потерпілим, згідно з яким загальна сума відповідного платежу, що підлягає капіталізації, складає 385924,18 грн.

Як слідує з доказів у справі, відповідач ліквідується як юридична особа без правонаступника, на підставі чого повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особі, потерпілій на підприємстві протягом всього її життя.

З урахуванням викладеного, наведеними нормами Цивільного кодексу України та Закону № 1105-ХІV передбачено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, передбачених законодавством.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що як на час звернення позивача до відповідача із заявою з грошовими вимогами про стягнення капіталізованих платежів, так і на час розгляду справи чинним законодавством визначено, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи та в межах ліквідаційної процедури із застосуванням правил Порядку № 986, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Як наслідок, суд зазначає, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи у такої особи виникають зобов`язання перед управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілих від нещасного випадку на виробництві. Відтак, обов`язок щодо сплати капіталізованих платежів виникає у всіх випадках ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.

Заперечень щодо правильності обчислення суми капіталізованих платежів відповідач не надав. Докази скасування у встановленому порядку вищевказаного розрахунку витрат на відшкодування шкоди потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (особи, яка має право на страхові виплати в разі втрати годувальника) в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області у справі відсутні.

Оскільки капіталізовані платежі сплачені не були, тому вони підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

У справі наявні належні та допустимі докази, якими підтверджено обґрунтованість заявлених позовних вимог, а саме: акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-І від 02.06.1982; постанова про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2022 безстроково; розрахунок витрат на відшкодування шкоди потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (особи, яка має право на страхові виплати в разі втрати годувальника) в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією за результатами визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки серії 10 ААА № 258801, заява про визнання кредиторських вимог.

Доказів сплати сум спірних капіталізованих платежів відповідачем також не надано.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми капіталізованих платежів у розмірі 385924,18 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням того, що відповідач не виконав вимог статті 22 Закону № 1105-XIV, а саме: не сплатив капіталізовані платежі в розмірі 385924,18 грн, доказів на спростування доводів позивача не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень, з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем таких витрат не понесено (свідків у справі не залучено, експертизи не проводились), судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код ЄДРПОУ 13814885) до приватного підприємства агрофірма «Никловицька» (81430 Львівська область Самбірський район с. Никловичі; код ЄДРПОУ 30793673) про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства агрофірма «Никловицька» на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області капіталізовані платежі в сумі 385924 (триста вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн 18 коп.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР.П. Качур