Постанова

від 19.12.2023 по справі 400/1693/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/1693/19

Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С.

представника апелянта Дишко Ю.В.

представника позивача адвоката Чуб К.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі за позовом Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

05.06.2019 Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, правонаступником якого є Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати ППР від 15.03.2019 №0001394906 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2018 року в сумі 2157393 грн та застосування штрафних санкцій на суму 1078696,50 грн.

- визнати протиправним та скасувати ППР від 15.03.2019 №0001404906 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за листопад 2018 року на 132420 грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» посилалось на недоведеність висновків контролюючого органу про допущені позивачем порушення податкового законодавства, на правильність формування показників податкових декларацій та підтвердження їх відповідними первинними документами, наданими як до перевірки, так і до суду. Крім того, Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» посилалося на абзац третій пункту 201.10. статі 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого наявність зареєстрованих податкових накладних є достатньою підставою для декларування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 (т. 7 а.с. 17-22), залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 (т. 7 а.с. 140-142) був задоволений позов Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».

Але постановою КАС ВС від 06.10.2022 (т. 7 а.с. 245-250) була частково задоволена касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС, скасовані рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового судового розгляду рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року, ухваленим у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, в повному обсязі задоволений позов Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване рішення.

Враховуючи уточнену апеляційну скаргу, в обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт виклав зміст фактичних обставин, які зводяться до того, що проведеним аналізом податкових зобов`язань та податкового кредиту підприємств постачальників за допомогою АІС «Єдиний реєстр податкових накладних» та АІС «Податковий Блок» податковим органом було встановлено, що кінцевими постачальниками придбаної позивачем продукції відображено придбання ТМЦ лише за номенклатурою, яка не відповідає номенклатурі реалізованих позивачу товарів (йогурти, напої, молочні вироби, гумка, сіль, рибу, сигарети, автомобілі, автозапчасті, взуття, іграшки, мобільні телефони, вироби з ПВХ тощо). В той час, як по ланцюгу постачання до ДП «НАРП», відображено реалізацію запчастин та комплектуючих.

Також посилаючись на п. 44.1 ст. 44, п. 74.1, п. 74.3 ст. 74, п.п. 83.1.1, 83.1.2, 83.1.6 п. 83.1 ст. 83, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.3 та абзац 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та постанову Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №826/11531/14, постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №400/987/19, від 02.10.2019 у праві №820/20933/14, від 05.11.2018 у справі №817/3736/14, від 15.10.2020 у справі №826/7614/15, від 02.10.2018 у справі №816/2328/17, від 30.05.2019 у справі №804/7585/17, від 20.05.2021 у справі №826/16627/18, зазначає, що він не погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи. Наведене апелянт вважає таким, що підтверджує неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Вказує апелянт і на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки документи, перелічені апелянтом при викладені в апеляційній скарзі фактичних обставин справи, та самі обставини безпідставно не були взяті судом першої інстанції до уваги, а мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить вказівки, що дані докази суд відхиляє із зазначенням будь-яких мотивів відхилення вказаних доказів.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги доказів відповідача, що призвело до порушення принципів, закріплених у ст. 2 КАС України, щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, що в свою чергу, призвело до порушення вимог ст. 73, 77, 242 КАС України. Зокрема, апелянт вважає, що суд не дотримався такої основної засади судочинства, передбаченої ст. 129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» подало заяву, в якій навело свої заперечення на апеляційну скаргу.

Зокрема ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» зазначає, що вимоги апеляційної скарги, як і висновки акту перевірки, обґрунтовані безпідставними припущеннями податкового органу про можливу недобросовісність контрагентів другої та подальших ланок постачання (тобто юридичних осіб, з якими позивач взагалі не мав взаємовідносин), які зроблені виключно внаслідок аналізу податковим органом Єдиного реєстру податкових накладних, АІС «Податковий блок», АІС «Підсистема співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту» та невизначеної податкової звітності, без проведення жодної перевірки та/або звірки щодо контрагентів позивача та їх контрагентів.

При цьому ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» посилається на постанову Верховного Суду від 21.10.2019 по справі № 814/1564/18 (в якій не лише предмет спору аналогічний справі, що розглядається, а ще й позивач є ДП «НАРП»), в якій Верховний Суд зазначив: «стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача та їх постачальників матеріали справи не містять. З огляду на наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що фактично доводи відповідача про відсутність придбаного позивачем товару за першою ланкою його постачання ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.».

Також ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» вказує, що згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» від 05.07.1994 № 80/94-ВР, державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, повинні оброблятися в системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством. Для створення комплексної системи захисту державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації. Підтвердження відповідності та проведення державної експертизи цих засобів здійснюються в порядку, встановленому законодавством.

ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» звертає увагу на відсутність відомостей щодо застосування системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю під час обробки податкової інформації в базах даних апелянта, яка використовувалась апелянтом під час проведення перевірки, (сертифікат відповідності та/або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи).

За вказаних обставин ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», посилаючись на приписи ст. ст. 74, 76 КАС України, вказує, що інформація, яка покладена в основу висновків Акту перевірки (витяги з інформаційних баз даних ДФС та податкова звітність підприємств-постачальників по ланцюгу постачання) не підтверджена допустимими та достатніми доказами.

На думку ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», апелянт дійшов хибного висновку про нереальність здійснення контрагентами первинного постачання (продажу) посилаючись на відсутність факту реального одержання (купівлі) контрагентами по ланцюгу постачання відповідної кількості ідентифікованого товару. Таких висновків про відсутність у контрагента трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер (п.114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.22 р. у справі № 160/3364/19).

Вказані висновки апелянта, позивач вважає надуманими та такими, що ґрунтуються виключно на домислах апелянта і не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи не містять жодного належного доказу на їх підтвердження. Натомість, в матеріалах справи наявні докази здійснення позивачем господарських операцій (таблицю з зазначенням документів доданих до матеріалів справи у розрізі контрагентів).

При цьому ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.11.2022 року у справі №813/856/16, в якій наведено наступний правовий висновок: «Інформація щодо податкової дисципліни та господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачальників та відсутності у них достатніх матеріальних, трудових та технічних можливостей для здійснення господарської діяльності не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону і не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку (постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/16272/13-а, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 27.02.2018 у справі №811/2154/13-а, від 23.05.2018 у справі №804/853/14, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19)».

Стосовно посилання апелянта, як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі, на те, що подані Договори до перевірки, які були укладені з Контрагентами не є первинними обліковими документами для цілей бухгалтерського обліку, оскільки договір свідчить лише про намір виконати дії в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, а також посилання у Акті перевірки та своїх процесуальних документах на те, що продукція, яку закуповував позивач неможливо ідентифікувати з тих документів, які позивач надав до перевірки, ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» вказує таке.

ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» звертає увагу на те, що саме в Договорах Сторони, які його уклали, визначають обсяг прав і обов`язків Сторін, предмет закупівлі, його ціну, якісні та кількісні характеристики, способи поставки, оплати, відповідальність. Тобто, саме Договір надає змогу ідентифікувати, яка саме продукція закуповується, хто є Сторонами такого Договору.

ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» погоджується, що сам по собі Договір, не підтверджує факту виконання зобов`язань Сторонами, оскільки це підтверджує ряд інших первинних документів, які ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» надавало апелянту до перевірки, до суду першої інстанції та які містяться в матеріалах справи, а саме - Договори, Специфікації до Договорів, Додаткові угоди, рахунки на оплату, платіжні інструкції, зареєстровані податкові накладні, видаткові накладні, експрес-накладні, як доказ отримання продукції, прибуткові накладні, лімітні відомості, як доказ того, що продукція не тільки закуповується, а й використовується безпосередньо у господарській діяльності ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».

ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» наголошує, що «неможливість з`ясування ДПС джерела походження товару» не спростовує фізичну наявність такого товару і господарських операцій з ним.

ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» звертає увагу, що навіть якщо припустити, що у ланцюгу постачання один з постачальників ланцюга постачання при введенні в цивільний оборот такого товару, здійсненні господарської операції з його придбання та/або продажу, не відобразив таку подію і її наслідки у своєму податковому обліку, то це свідчить лише про одне - наявність підстав для притягнення саме цієї особи до відповідальності (за наявності достатніх і належних доказів та законних підстав). Але не свідчить: ні про «фізичну відсутність» товару і, відповідно, подальших господарських операцій з ним; ні про «автоматичне» порушення покупцями цього товару вимог податкового законодавства, як безпідставно і абсолютно нелогічно вважає апелянт.

На думку ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» позиція підприємства відповідає правовим позиціям Верховного Суду, зокрема таким:

- посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни, в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей (п.65 постанови Верховного Суду від 25.08.2022 р. По справі №400/3884/19);

- висновки про відсутність у контрагента трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер (п.114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.22 р. у справі № 160/3364/19);

- норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова Верховного Суду від 17.11.2020 року у справі №816/5040/14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 р. у справі № 160/3364/19, п.66 постанови ВС від 25.08.2022 року у справі №400/3884/19).

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та це підтверджено матеріалами справи, що в період з 23.01.2019 до 12.02.2019 посадові особи Офісу великих платників податків ДФС провели перевірку ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», результати якої оформлені Актом «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», ЄДРПОУ 09794409, з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року» від 18 лютого 2019 року № 11/28-10-49-06/09794409 (надалі Акт перевірки) (т. 1 а.с. 15-137).

Згідно з Актом перевірки (арк. акту 200-201), Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» зависило у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року суму податкового кредиту на 2 423 519 грн, у тому числі:

- по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками, сумі ПДВ по яких включені до рядків 10.1 декларації з ПДВ за листопада 2018 року на суму ПДВ 616 997 грн (ПП «БАРКЛЕЙС» - 12 836,50 грн; ТОВ «СПЕРОУ Україна» - 338 240 грн; ТОВ «БІЗНЕС-ГАРМОНІЯ» - 96 573 грн; ТОВ «РАДІОАПТЕКА» - 41 242,01 грн; ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» - 30 664,98 грн; ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» - 14 901,28 грн; ТОВ «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» - 7 551,80 грн; ТОВ «ПРОФІ-ОЙЛ» - 4 287,17 грн; ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС» - 11 287,17 грн; ТОВ «СОКІЛ-ЕНЕРГІЯ» - 15 599,86 грн; ТОВ «АВИАТЕХКОМПЛЕКТ» - 29 680,87 грн; ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» - 14 047,74 грн);

- по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками, суми ПДВ по яких включені до рядка 16.1 «значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» декларації з ПДВ за листопад 2018 року на суму 1797623 грн., у т.ч.:

- за результатами поточної перевірки на суму ПДВ 1656338 грн зменшено по підприємству ТОВ «АВІАСЕРВІС-КИЇВ» (32596934), яка була віднесена до податкового кредиту по передплаті за липень 2018 року в розмірі 1449386 грн. та вересень 2018 року в розмірі 206952 грн.;

- за результатами попередніх перевірок, наведених вище, на суму ПДВ 141284 грн.

Також відповідно до Акту перевірки вказані порушення призвели до:

1) завищення суми від`ємного значення за листопад 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму ПДВ 257227 грн., у т.ч.:

- на суму 125 537 грн. по результатах попередніх перевірок;

- на суму 131 690 грн. по результатах поточної перевірки, у т.ч. по контрагентах:

- зменшено на суму 132 420 грн. по таким контрагентам:

- ТОВ «РАДІОАПТЕКА» - 38 874,20 грн;

- ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» - 30 664,98 грн;

- ТОВ «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» - 5 997,80 грн;

- ТОВ «ПРОФІ-ОЙЛ» - 154,02 грн;

- ТОВ «СОКІЛ-ЕНЕРГІЯ» - 12 515,86 грн;

- ТОВ «АВИАТЕХКОМПЛЕКТ» - 20 717,81 грн;

- ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» - 2 056,95 грн;

- ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» - 14 901,28 грн;

- ПП «Барклейс»… - 6 537,00 грн;

- збільшено на суму 730 грн. по ПП «ФІРМА «РІЗО-ГРАФІКА»;

2) завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2018 року на 2157393 грн., у т.ч. по контрагентах:

- ПП «Барклейс» - 6 299,50 грн;

- ТОВ «СПЕРОУ Україна» - 338 240,00 грн;

- ТОВ «БІЗНЕС-ГАРМОНІЯ» - 96 573,00 грн;

- ТОВ «РАДІОАПТЕКА» - 2 367,81 грн;

- ТОВ «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» - 1 554,00 грн;

- ТОВ «ПРОФІ-ОЙЛ» - 4 133,15 грн;

- ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС» - 15 451,50 грн;

- ТОВ «СОКІЛ-ЕНЕРГІЯ» - 11 293,25 грн;

- ТОВ «АВИАТЕХКОМПЛЕКТ» - 12 422,06 грн;

- ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» - 11 990,69 грн;

- ТОВ «АВІАСЕРВІС-КИЇВ» - 1 656 338,21 грн;

- ПП «ФІРМА «РІЗО-ГРАФІКА» - 730 грн.

Розбіжність в сумі 8 899 грн між загальним значенням не визнаного податковим органом податкового кредиту (2 423 519 грн) та не визнаних податковим органом показників від`ємного значення і бюджетного відшкодування (257 277 грн та 2 157 393 грн відповідно, всього 2 414 620 грн) пояснюється тим, що на сторінках 7, 10-11 Акту перевірки контролюючий орган зазначив про факт завищення суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість за листопад 2018 року на 8 889 грн та про факт завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2018 року на 8 899 грн.

За результатами розгляду заперечень Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (т. 1 а.с. 138-140) апелянт залишив висновки Акту перевірки без змін (т. 1 а.с. 141-145).

На підставі висновків Акту перевірки податковим органом 15 березня 2019 року були прийняті оскаржувані в цій справі податкові повідомлення-рішення:

- №0001404906, яким Державному підприємству «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» зменшений розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2018 року на 132 420 грн (т. 1 а.с. 147-148). У цьому рішенні зазначено, що позивач порушив абзац «а» пункту 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3 статті 198, пункт 200.1, абзац «б» та абзац «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпункт 1 пункту 4 розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 № 21. У додатку до ППР №0001404906 вказано, що частина загальної суми завищення від`ємного значення, що зазначена у висновках Акту (257 227 грн), а саме 124 807 грн, була врахована контролюючим органом за наслідками інших податкових перевірок;

- №0001394906, яким Державному підприємству «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2018 року на 2 157 393 грн та до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 1 078 696,50 грн (т. 1 а.с. 146, 14). У цьому рішенні зазначено, що позивач порушив абзац «а» пункту 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3 статті 198, пункт 200.1, абзац «б» та абзац «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункт 4 розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 № 21.

Як правильно зазначив суд першої інстанції висновки про завищення позивачем на 616 997 грн показника податкового кредиту, задекларованого у листопаді 2018 року (рядок 10.1 декларації), обґрунтовані такими обставинами:

1. ПП «Барклейс» - 12 836,50 грн (з яких 6 299,50 грн заявлені до бюджетного відшкодування, 6 537 грн включені до від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду). На сторінці 13-18 Акту перевірки, податковий орган вказав, що у листопаді 2018 року Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задекларувало податковий кредит в сумі 12 836,50 грн. При цьому, ПП «Барклейс» задекларувало податкових зобов`язань менше на 5 340,50 грн. Суд першої інстанції зазначив, та це не спростовано доводами апеляційної скарги, що інформації про те, що сума 12 836,50 грн не підтверджена зареєстрованими податковими накладними, Акт перевірки не містить. Відповідач вказував в Акті перевірки, що у видаткових накладних (т. 6 а.с. 53, 54) відсутня інформація про посаду особи, яка відвантажила товар. З урахуванням наявної податкової інформації щодо ПП «Барклейс» та його постачальників, контролюючий орган встановив відсутність господарської операції між позивачем та ПП «Барклейс» та неможливість врахування первинних документів у податковому обліку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»;

2. ТОВ «СПЕРОУ УКРАЇНА» - 338 240 грн заявлених позивачем до бюджетного відшкодування. На сторінці 19-34 Акту перевірки податковий орган вказав, що у листопаді 2018 року Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задекларувало податковий кредит в сумі 338 240 грн. Суд першої інстанції зазначив, та це не спростовано доводами апеляційної скарги, що інформації про те, що сума 338 240 грн. не підтверджена зареєстрованими податковими накладними, Акт перевірки не містить. Податковий орган в акті перевірки вказував, що у видаткових накладних (т. 5 а.с. 64, 66) не вказані посада і прізвище особи, яка відвантажила товар, відсутня інформація про довіреність особи, яка отримала товар, у декларації отримання вантажу (т. 5 а.с. 65) та у товарно-транспортній накладній (т. 5 а.с. 67) відсутня інформація про найменування та кількість продукції. З урахуванням наявної податкової інформації щодо ТОВ «СПЕРОУ УКРАЇНА» та його постачальників, контролюючий орган встановив відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «СПЕРОУ УКРАЇНА» та неможливість врахування первинних документів у податковому обліку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»;

3. ТОВ «БІЗНЕС-ГАРМОНІЯ» - 96 573 грн заявлених до бюджетного відшкодування. На сторінках 34-45 Акту перевірки податковий орган вказав, що у листопаді 2018 року Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задекларувало податковий кредит в сумі 96 573 грн. Суд першої інстанції зазначив, та це не спростовано доводами апеляційної скарги, що інформації про те, що сума 96 573 грн не підтверджена зареєстрованими податковими накладними, Акт перевірки не містить. Податковий орган також вказав в акті перевірки, що у видаткових накладних (т. 5 а.с. 88, 90, 92, 94, 95) не вказана посада особи, яка відвантажила товар, відсутня інформація про довіреність особи, яка отримала товар. З урахуванням наявної податкової інформації щодо ТОВ «БІЗНЕС-ГАРМОНІЯ» та його постачальників, контролюючий орган встановив відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «БІЗНЕС-ГАРМОНІЯ» та неможливість врахування первинних документів у податковому обліку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»;

4. ТОВ «РАДІОАПТЕКА» - 41 242,01 грн (з яких 2 367,81 грн заявлені до бюджетного відшкодування, 38 874,20 грн включені до від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду). На сторінках 46-52 Акту перевірки податковий орган вказав, що у листопаді 2018 року Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задекларувало податковий кредит в сумі 41 242,01 грн. Суд першої інстанції зазначив, та це не спростовано доводами апеляційної скарги, що інформації про те, що сума 41 242,01 грн не підтверджена зареєстрованими податковими накладними, Акт перевірки не містить. Відповідач в Акті перевірки вказував, що у видаткових накладних (т. 3 а.с. 186, 187, 188) не вказана посада особи, яка відпустила товар, не вказана посада і прізвище особи, яка отримала товар, відсутня інформація про довіреність особи, яка отримала товар. З урахуванням наявної податкової інформації щодо ТОВ «РАДІОАПТЕКА» та його постачальників контролюючий орган встановив відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «РАДІОАПТЕКА» та неможливість врахування первинних документів у податковому обліку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»;

5. ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» - 30 664,98 грн включених до від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. На сторінках 52-74 Акту перевірки податковий орган вказав, що у листопаді 2018 року Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задекларувало податковий кредит в сумі 30 664,98 грн. При цьому, ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» задекларувало податкових зобов`язань більше на 133 131,32 грн. Суд першої інстанції зазначив, та це не спростовано доводами апеляційної скарги, що інформації про те, що сума 30 664,98 грн не підтверджена зареєстрованими податковими накладними, Акт перевірки не містить. Відповідач в акті перевірки вказував, що у видаткових накладних (т. 2 а.с.180, 184, т. 3 а.с. 3, 7, 11, 15, 19, 23, 27, 29, 30, 35, 41, 43, 48) не вказано прізвище особи, яка отримала товар, відсутня інформація про довіреність. Також відповідач зазначав, що в експрес-накладних відсутня інформація щодо найменування та кількості продукції, а оприбуткування товару на складі відбулося раніше, ніж його отримання (дата, вказана в експрес-накладній). З урахуванням наявної податкової інформації щодо ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» та його постачальників контролюючий орган встановив відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» та неможливість врахування первинних документів у податковому обліку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»;

6. ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» - 14 901,28 грн включених до від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. На сторінках 74-85 Акту перевірки податковий орган вказав, що у листопаді 2018 року Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задекларувало податковий кредит в сумі 14 901,28 грн. Суд першої інстанції зазначив, та це не спростовано доводами апеляційної скарги, що інформації про те, що сума 14 901,28 грн. не підтверджена зареєстрованими податковими накладними, Акт перевірки не містить. Відповідач в Акті перевірки вказував, що у видаткових накладних (т. 2 а.с. 128, 129) відсутня інформація про посаду особу, яка здійснила відвантаження, інформація про прізвище особи, яка отримала товари (це не відповідає дійсності), відсутня інформація про довіреність. Також відповідач зазначав, що в експрес-накладних відсутня інформація щодо найменування та кількість продукції. З урахуванням наявної податкової інформації щодо ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» та його постачальників контролюючий орган встановив відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» та неможливість врахування первинних документів у податковому обліку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»;

7. ТОВ «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» - 7 551,80 грн (з яких 1 554 грн заявлені до бюджетного відшкодування, 5 997,80 грн включені до від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду). На сторінках 85-90 Акту перевірки податковий орган вказав, що у листопаді 2018 року Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задекларувало податковий кредит в сумі 7 551,80 грн. Суд першої інстанції зазначив, та це не спростовано доводами апеляційної скарги, що інформації про те, що сума 7 551,80 грн не підтверджена зареєстрованими податковими накладними, Акт перевірки не містить. Тверджень щодо недоліків видаткових накладних Акт перевірки (т. 5 а.с. 153, 154) не містить, проте податковий орган зазначив, що в експрес-накладних відсутня інформація про найменування та кількість продукції. З урахуванням наявної податкової інформації щодо ТОВ «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» та його постачальників контролюючий орган встановив відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» та неможливість врахування первинних документів у податковому обліку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»;

8. ТОВ «ПРОФІ-ОЙЛ» - 5 772,17 грн (з яких 5 502,65 грн заявлені до бюджетного відшкодування, 269,52 грн включені до від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду). На сторінках 90-103 Акту перевірки податковий орган вказав, що у листопаді 2018 року Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задекларувало податковий кредит в сумі 5 772,17 грн. Суд першої інстанції зазначив, та це не спростовано доводами апеляційної скарги, що інформації про те, що сума 7 551,80 грн не підтверджена зареєстрованими податковими накладними, Акт перевірки не містить. Відповідач в Акті перевірки вказував, що у видатковій накладній від 27.09.2018 № РН-0000279 (т. 2 а.с. 70) відсутня інформація про довіреність особи, яка отримала товар, а в експрес-накладних та в актах отримання багажу вантажоодержувачем відсутня інформація про найменування та кількість продукції. З урахуванням наявної податкової інформації щодо ТОВ «ПРОФІ-ОЙЛ» та його постачальників контролюючий орган встановив відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «ПРОФІ-ОЙЛ» та неможливість врахування первинних документів у податковому обліку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».

При цьому суд першої інстанції встановив, що в цій частині Акту перевірки наявні розбіжності, причини яких податковий орган не пояснив. Так, на сторінці 90 Акту перевірки вказано, що сума податкового кредиту 5 772,17 грн (з яких заявлено до бюджетного відшкодування 5 502,65 грн, включено до від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 269,52 грн), на сторінках 103 та 200-201 наявні інші суми 4 287,17 грн, 4 133,15 грн, 154,02 грн відповідно, і саме ці суми були враховані у податкових повідомленнях-рішеннях. Отже, встановити, які саме з висновків Акту перевірки стали підставою для податкових повідомлень-рішень (у частині, що пов`язана з господарськими операціями позивача та ТОВ «ПРОФІ-ОЙЛ»), неможливо, що ставить під сумнів правильність висновків та розрахунків податкового органу. Апеляційна скарга та уточнена апеляційна скарга не містять, а ні заперечень, а ні пояснень щодо встановленої судом першої інстанції розбіжності;

9. ТОВ «Науково-виробниче підприємство «СПЕЦСЕРВІС» - 11 371,50 грн заявлених до бюджетного відшкодування. На сторінках 103-111 Акту перевірки податковий орган вказав, що у листопаді 2018 року Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задекларувало податковий кредит в сумі 11 371,50 грн. Суд першої інстанції зазначив, та це не спростовано доводами апеляційної скарги, що інформації про те, що сума 11 371,50 грн не підтверджена зареєстрованими податковими накладними, Акт перевірки не містить. Тверджень щодо недоліків видаткової накладної від 25.09.2018 № 48 (т. 6 а.с. 28) Акт перевірки не містить, проте відповідач зазначив, що в експрес-накладній відсутня інформація про найменування та кількість продукції. З урахуванням наявної податкової інформації щодо ТОВ «Науково-виробниче підприємство «СПЕЦСЕРВІС» та його постачальників контролюючий орган встановив відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «СПЕЦСЕРВІС» та неможливість врахування первинних документів у податковому обліку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».

При цьому суд першої інстанції встановив, що в цій частині Акту перевірки наявні розбіжності, причини яких контролюючий орган не пояснив. Так, на сторінках 103, 111, 200 Акту перевірки вказано, що сума податкового кредиту 11 371,50 грн, сума, що була заявлена до бюджетного відшкодування (сторінки 103, 111 Акту перевірки), - 11 371,50 грн, але на сторінці 201 Акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування на 15 451,50 грн, що й було враховано податковим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення. Вказана обставина на думку суду першої інстанції ставить під сумнів правильність висновків та розрахунків відповідача. Апеляційна скарга та уточнена апеляційна скарга не містять, а ні заперечень, а ні пояснень щодо встановленої судом першої інстанції розбіжності;

10. ТОВ «СОКІЛ-ЕНЕРГІЯ» - 15 599,86 грн (з яких 3 084 грн заявлені до бюджетного відшкодування, 12 515,86 грн включені до від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду). На сторінках 111-123 Акту перевірки податковий орган вказав, що у листопаді 2018 року Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задекларувало податковий кредит в сумі 15 599,86 грн. Суд першої інстанції зазначив, та це не спростовано доводами апеляційної скарги, що інформації про те, що сума 15 599,86 грн не підтверджена зареєстрованими податковими накладними, Акт перевірки не містить. Відповідач в Акті перевірки вказував, що у видаткових накладних (т. 5 а.с. 8, 12, 16, 23, 27, 28, 32, 37, 39, 44) відсутня інформація про довіреність особи, яка отримала товар, а в експрес-накладних відсутня інформація про найменування та кількість продукції. З урахуванням наявної податкової інформації щодо ТОВ «СОКІЛ-ЕНЕРГІЯ» та його постачальників контролюючий орган встановив відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «СОКІЛ-ЕНЕРГІЯ» та неможливість врахування первинних документів у податковому обліку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».

Також суд першої інстанції встановив, що в цій частині Акту перевірки наявні розбіжності, причини яких податковий орган не пояснив. Так, на сторінках 111, 123, 200 Акту перевірки вказано, що сума податкового кредиту 15 599,86 грн, сума, що була заявлена до бюджетного відшкодування (сторінки 111, 123 Акту), - 3 084 грн, але на сторінці 201 Акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування на 11 293,25 грн, що й було враховано податковим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення. Ця обставина , на думку суду першої інстанції, ставить під сумнів правильність висновків та розрахунків податкового органу. Апеляційна скарга та уточнена апеляційна скарга не містять, а ні заперечень, а ні пояснень щодо встановленої судом першої інстанції розбіжності;

11. ТОВ «АВИАТЕХКОМПЛЕКТ» - 29 680,87 грн (з яких 8 963,06 грн заявлені до бюджетного відшкодування, 20 717,81 грн включені до від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду). На сторінках 124-144 Акту перевірки податковий орган вказав, що у листопаді 2018 року Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задекларувало податковий кредит в сумі 29 660,87 грн. Суд першої інстанції зазначив, та це не спростовано доводами апеляційної скарги, що інформації про те, що сума 29 680,87 грн не підтверджена зареєстрованими податковими накладними, Акт перевірки не містить. Відповідач в Акті перевірки вказував, що у видаткових накладних (т. 4 а.с. 60, 66, 77, 82, 85, 89, 93, 97, 105) відсутня інформація про довіреність особи, яка отримала товар, а в експрес-накладних відсутня інформація про найменування та кількість продукції. З урахуванням наявної податкової інформації щодо ТОВ «АВИАТЕХКОМПЛЕКТ» та його постачальників контролюючий орган встановив відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «АВИАТЕХКОМПЛЕКТ» та неможливість врахування первинних документів у податковому обліку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».

Також суд першої інстанції встановив, що в цій частині Акту перевірки наявні розбіжності, причини яких відповідач не пояснив. Так, на сторінках 124, 144, 200 Акту перевірки вказано, що сума податкового кредиту 29 680,87 грн, сума, що була заявлена до бюджетного відшкодування (сторінки 124, 144 Акту) - 8 963,06 грн, але на сторінці 201 Акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування на 12 422,06 грн, що й було враховано податковим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення. Ця обставина на думку суду першої інстанції ставить під сумнів правильність висновків та розрахунків податкового органу. Апеляційна скарга та уточнена апеляційна скарга не містять, а ні заперечень, а ні пояснень щодо встановленої судом першої інстанції розбіжності;

12. ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» - 34 990,05 грн (з яких 32 933,10 грн заявлені до бюджетного відшкодування, 2 056,95 грн включені до від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду). На сторінках 144-160 Акту перевірки податковий орган вказав, що у листопаді 2018 року Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задекларувало податковий кредит в сумі 34 990,05 грн. При цьому, ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» задекларувало податкових зобов`язань більше на 480 грн. Суд першої інстанції зазначив, та це не спростовано доводами апеляційної скарги, що інформації про те, що сума 34 990,05 грн не підтверджена зареєстрованими податковими накладними, Акт перевірки не містить. Податковий орган в Акті перевірки також вказував, що у деяких видаткових накладних (кількість та реквізити не зазначені) відсутня інформація про довіреність особи, яка отримала товар, в товарно-транспортних накладних та в експрес-накладних відсутня інформація про найменування та кількість продукції, а оприбуткування товару на складі відбулося раніше, ніж його отримання (дата, вказана у товарно-транспортній накладній). З урахуванням наявної податкової інформації щодо ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» та його постачальників контролюючий орган встановив відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» та неможливість врахування первинних документів у податковому обліку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП». При цьому суд першої інстанції встановив, що на сторінці 160 Акту перевірки податковий орган вказав, що позивач зависив суму податкового кредиту на 29 718,78 грн (з яких 11 990,69 грн були заявлені до бюджетного відшкодування, 2 056,95 грн включені до від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду). Виходячи з цього, правомірність декларування частини податку на додану вартість (34 990,05 29 718,78 = 5 271,27 грн) відповідач визнав, але інформації про те, яких поставок це стосується, Акт перевірки не містить. 29 718,78 грн не є сумою 11 990,69 грн та 2 056,95 грн, різниця складає 15 671,14 грн. Пояснення з цього приводу контролюючий орган не надав. Окрім вказаного суд першої інстанції встановив, що на сторінках 200-201 Акту перевірки наявна інша інформація: завищення суми податкового кредиту на 14 047,64 грн (проти 29 718,78 грн на сторінка 160). Ці обставини, на думку суду першої інстанції, ставлять під сумнів правильність висновків та розрахунків відповідача.

Апеляційна скарга та уточнена апеляційна скарга не містять, а ні заперечень, а ні пояснень щодо встановленої судом першої інстанції розбіжності.

Також, суд першої інстанції встановив, що в Акті перевірки відсутня інформація про те, що інформація про господарські операції, що вказана у податкових накладних, суперечить відповідній інформації у видаткових накладних. Апеляційна скарга та уточнена апеляційна скарга не містять, а ні заперечень, а ні пояснень щодо встановленого судом першої інстанції факту.

Встановив суд першої інстанції також і те, що висновки податкового органу про завищення Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на 1 797 623 грн показника податкового кредиту, задекларованого за листопад 2018 року (рядок 16 декларації), обґрунтовані тим, що:

«… за результатами поточної перевірки на суму ПДВ 1656338 грн зменшено по підприємству ТОВ «АВІАСЕРВІС-КИЇВ» (32596934), яка була віднесена до податкового кредиту по передплаті за липень 2018 року в розмірі 1449386 грн. та вересень 2018 року в розмірі 206952 грн.;

за результатами попередніх перевірок, наведених вище, на суму ПДВ 141284 грн. …».

Ці порушення призвели до:

«… завищення суми від`ємного значення за листопад 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму … 125 537 грн. по результатах попередніх перевірок …

завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2018 року на 2157393 грн., у т.ч. по контрагентах: ТОВ «АВІАСЕРВІС-КИЇВ» (32596394) 1 656 338,21 грн. …» (сторінка 201 Акту перевірки).

На сторінках 181-195 Акту перевірки вказано, що «… ДП «НАРП» по ТОВ «АВІАСЕРВІС-КИЇВ» (32596934) за даними Таблиці 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України» додатка 3 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року задекларовано до бюджетного відшкодування за листопад 2018 року за звітний період, у якому виникло від`ємне значення всього в сумі 1890498 грн., в т.ч за липень 2018 року на суму ПДВ 1449385,89 грн. та вересень 2018 року на суму ПДВ - 441112,11 грн. …». Податковий орган вказав, що суми задекларованого Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» податкового кредиту за липень 2018 року (1 449 386 грн) та за вересень 2018 року (441 112,11 грн) були заявлені до бюджетного відшкодування у листопаді 2018 року.

Пояснень щодо того, чому податковим повідомленням-рішенням суму бюджетного відшкодування було зменшено на 1 656 338,21 грн (а не на 1 890 498 грн), відповідач суду першої інстанції не надав. Апеляційна скарга та уточнена апеляційна скарга не містять, а ні заперечень, а ні пояснень щодо встановленого судом першої інстанції факту.

Встановив суд першої інстанції, що твердження про «… завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 16.1), на суму ПДВ 1656338,21 грн, суми податкового кредиту на суму ПДВ 1656338,21 грн, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування (рядок 20.2.1) на суму 1656338,21 грн. …» податковий орган обґрунтував наявною податковою інформацією щодо ТОВ «АВІА-СЕРВІС» та його контрагентів, яка дозволила податковому органу встановити відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «АВІА-СЕРВІС» та неможливість врахування первинних документів у податковому обліку Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».

Крім того, податковий орган дійшов висновку про те, що позивач занизив суму від`ємного значення за листопад 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на 730 грн та зависив суму бюджетного відшкодування за листопад 2018 року на 730 грн (господарська операція з ПП «ФІРМА «РІЗО-ГРАФІКА», сторінка 199 Акту перевірки).

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Акт перевірки містить деяку суперечливу інформацію, яка залишилась без жодних пояснень з боку податкового органу; податковий кредит сформований позивачем на підставі складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг; висновки про відсутність господарських операцій ґрунтуються на податковій інформації щодо контрагентів позивача другої та наступних ланок лише на підставі наявної інформації в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, та не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів таких контрагентів в ході проведення перевірок або зустрічних звірок даних суб`єктів господарювання. Також суд першої інстанції встановив невідповідність дійсності встановлених, на думку податкового органу, порушень, та їх спростування матеріалами справи.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Як правильно встановив суд першої інстанції та не спростовано доводами уточненої апеляційної скарги, Акт перевірки містить суперечливу інформацію, на підставі якої податковим органом були здійснені висновки за результатами перевірки, а тому апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що вказаний Акт перевірки в цій частині не може бути визнаний достовірним доказом для підтвердження сум, що вказані у податкових повідомленнях-рішеннях.

Враховуючи те, що, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, з огляду на відсутність, як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі відомостей підтверджених належними та допустимими доказами, щодо формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, твердження відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту, що був задекларований у листопаді 2018 року, суперечать закону.

Як в Акті перевірки, так і в апеляційній скарзі та в уточненій апеляційній скарзі, висновки податкового органу про відсутність господарських операцій ґрунтуються на податковій інформації щодо контрагентів позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання.

Апеляційний суд як і суд першої інстанції зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність, за твердженням податкового органу, у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій. Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача по ланцюгу постачання та дослідження первинних документів таких суб`єктів господарювання. Така позиція, як правильно зазначив суд першої інстанції, узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2019 у справах №№ 826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.

Як правильно зазначив суд першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги та уточненої апеляційної скарги, відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської діяльності та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі № 826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріальне-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.

Законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської діяльності. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, не ґрунтується не безпосередньому аналізі первинних документів, не є належним доказом у розумінні процесуального закону і сама по собі не породжує правових наслідків для платника податків.

Наведене судом першої інстанції правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 15.05.2018 у справі № 810/4391/16.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, зазначає, що пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірки, здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки: здійснюється співставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Апеляційна скарга не містить відомостей стосовно того, що апелянт скористався таким своїм правом, отже висновки суду першої інстанції щодо відсутності належних та допустимих доказів відсутності господарських операцій, є правильними.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та уточненої апеляційної скарги, а також висновки суду першої інстанції щодо встановлених податковим органом порушень, які стосуються, зокрема первинної документації позивача, апеляційний суд зазначає таке.

Як правильно встановив суд першої інстанції твердження податкового органу про відсутність у товарно-транспортній накладній інформації про найменування та кількість продукції (господарські операції з ТОВ «СПЕРОУ Україна» та ТОВ «ІМПЕРА ГРУП»), не відповідає дійсності (т. 5 а.с. 67 та зворот). Формою товарно-транспортних накладних (накладних на вантаж одержувача), що мають відношення до господарських операцій з ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» (т. 3 а.с. 156, 169), не встановлені вимоги щодо зазначення інформації про найменування та кількість продукції. Відсутні такі вимоги і до експрес-накладних ТОВ «НОВА ПОШТА» (зокрема, експрес-накладна, що міститься на а.с. 55 у т. 6 справи) та до декларації отримання вантажу (господарські операції з ТОВ «СПРЕРОУ УКРАЇНА» - т. 5 а.с. 65). З цього приводу апеляційна скарга та уточнена апеляційна скарга не містять жодних заперечень.

Погоджується апеляційний суд і з відхиленням судом першої інстанції через їх безпідставність тверджень податкового органу про те, що оприбуткування товарів відбулося раніше, ніж його одержання (дати в експрес-накладних та у товарно-транспортній накладній). Так, на сторінці 35 Акту перевірки податковий орган вказав: «… водночас, в ході перевірки встановлено, що товар має місце оприбуткування на склад раніше від ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА», ніж отримано по експрес-накладним ТОВ «Нова пошта», про що свідчить дата наданої до перевірки експрес-накладної …». Доводи апеляційної скарги не містять заперечень щодо зауважень суду першої інстанції стосовно того, що в Акті перевірки наявна інформація про 15 прибуткових накладних та про 12 експрес-накладних, але які саме документи (у взаємозв`язку) дали податковому органу підстави для подібних висновків, тим більше, що в експрес-накладних відсутня інформація про найменування та кількість продукції, встановити неможливо, будь-яких пояснень не надано. На сторінці 148 Акту перевірки відповідач вказав, що «… товар від ТОВ «Імпера Груп» оприбутковано на склад раніше, ніж зазначена дата надходження товару по товарно-транспортним накладним перевізника ТОВ «ТК» САТ», а саме оприбутковано 23.08.18, 27.09.18, 23.10.18, 26.10.18, 30.11.18, дата надходження товару відповідно 27.08.18, 28.09.187, 24.10.18, 29.10.18, 03.12.18. Суд першої інстанції зауважив, що в Акті перевірки наявна інформація про 29 прибуткових накладних (сторінка 147) та про 7 товарно-транспортних накладних (накладних на вантаж одержувача), проте яким чином податковий орган встановив зв`язок між прибутковими накладними і товарно-транспортними накладними (при тому, що форма цих товарно-транспортних накладних, про що вказано вище, не вимагає зазначення інформації про найменування та кількість продукції), контролюючий орган не зазначив та пояснень не надав. При цьому апеляційна скарга та уточнена апеляційна скарга не містять заперечень або спростувань щодо таких зауважень суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що у видаткових накладних від 02.10.2018 №ВН-001002 та №ВН-001001 (т. 6 а.с. 53, 54) дійсно не вказана посада особи, яка отримала товар, але вказане прізвище такої особи - ОСОБА_1 , та зазначена інформація про довіреність на цю особу. У всіх інших видаткових накладних, про недоліки яких зазначено в Акті перевірки, наявні, крім підписів та прізвищ осіб, які отримали товар, також підписи керівника Підприємства, засвідчені печаткою позивача. Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, що була чинною у 2018 році), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні містити такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операцій, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Зміст видаткових накладних дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, тому відповідач безпідставно не врахував ці документи.

Частина перша статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не вимагає зазначення у видатковій накладній інформації про довіреність (або про інший документ, яким особі надано відповідне право).

Додатково, щодо зауваження податкового органу до змісту видаткових накладних:

- виписаних постачальником ПП «БАРКЛЕЙС», які стосуються відсутності посади особи, яка відвантажила товар, апеляційний суд зазначає, що в цих видаткових накладних вказане прізвище особи постачальника ОСОБА_2 , який, відповідно до Акту перевірки є керівником, головним бухгалтером, засновником (т. 1 а.с. 21, т. 6 а.с. 53, 54), що надає можливість достовірно ідентифікувати особу яка підписала видаткові накладні, та спростовує як висновки Акту перевірки, так і доводи апелянта, які стосуються вагомих недоліків в оформлені видаткових накладних, що має наслідок, на думку податкового органу, не прийняття таких видаткових накладних як первинних бухгалтерських документів;

- виписаних постачальником ТОВ «СПЕРОУ УКРАЇНА», які стосуються відсутності посади та прізвища особи, яка відвантажила товар, апеляційний суд зазначає, що в цих видаткових накладних міститься підпис, засвідчений печаткою ТОВ «СПЕРОУ УКРАЇНА» (т. 1 а.с. 24 - зворот, т. 5 а.с. 64,66), та вказаний підпис є безсумнівно підписом уповноваженої особи, яка від імені ТОВ «СПЕРОУ УКРАЇНА» (директор - С.О. Карпенко) підписала договори з позивачем №69А-18 від 07.09.2016, №76А-18 від 26.09.2018 (т. 5 а.с. 42-42, 46, 47-50, 51), яка виписувала рахунки фактури (т. 6 а.с. 62), яка відповідно до ТТН №12 від 12.10.2018 дозволила відпуск товару (т. 5 а.с 67), що надає можливість достовірно ідентифікувати особу яка підписала видаткові накладні, та спростовує як висновки Акту перевірки, так і доводи апелянта, які стосуються вагомих недоліків в оформлені видаткових накладних, що має наслідок, на думку податкового органу, не прийняття таких видаткових накладних як первинних бухгалтерських документів;

- виписаних постачальником ТОВ «БІЗНЕС-ГАРМОНІЯ», які стосуються відсутності посади особи, яка відвантажила товар, апеляційний суд зазначає, що в цих видаткових накладних вказані прізвища осіб постачальника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які, відповідно до Акту перевірки є керівником, головним бухгалтером у відповідний проміжок часу (т. 1 а.с. 31 - зворот), що надає можливість достовірно ідентифікувати осіб які підписали видаткові накладні, та спростовує як висновки Акту перевірки, так і доводи апелянта, які стосуються вагомих недоліків в оформлені видаткових накладних, що має наслідок, на думку податкового органу, не прийняття таких видаткових накладних як первинних бухгалтерських документів;

- виписаних постачальником ТОВ «РАДІОАПТЕКА», які стосуються відсутності посади особи, яка відвантажила товар, апеляційний суд зазначає, що в цих видаткових накладних (т. 3 а.с. 186 зворот, 187, 188) вказані ПІБ особи постачальника ОСОБА_5 , а не ОСОБА_6 як зазначив податковий орган в Акті перевірки (т. 1 а.с. 38), при цьому, відповідно до Акту перевірки ОСОБА_5 є керівником, головним бухгалтером (т. 1 а.с. 37 - зворот), що надає можливість достовірно ідентифікувати особу яка підписала видаткові накладні, та спростовує як висновки Акту перевірки, так і доводи апелянта, які стосуються вагомих недоліків в оформлені видаткових накладних, що має наслідок, на думку податкового органу, не прийняття таких видаткових накладних як первинних бухгалтерських документів;

- виписаних постачальником ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ», які стосуються відсутності посади особи, яка відвантажила товар, апеляційний суд зазначає, що в цих видаткових накладних (т. 2 а.с. 128, 129) вказане прізвище особи постачальника Пахомов, при цьому відповідно до Акту перевірки ОСОБА_7 є керівником (т. 1 а.с. 51-зворот), а підпис на видаткових накладних є безсумнівно підписом уповноваженої особи, яка від імені ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» (директор Пахомов Сергій Іванович) уклав з позивачем договір на постачання продукції №43А-18 від 11.06.2018 та підписав специфікації до договору (т. 2 а.с. 117-18, 1211, 22), що надає можливість достовірно ідентифікувати особу яка підписала видаткові накладні, та спростовує як висновки Акту перевірки, так і доводи апелянта, які стосуються вагомих недоліків в оформлені видаткових накладних, що має наслідок, на думку податкового органу, не прийняття таких видаткових накладних як первинних бухгалтерських документів.

Як встановив, суд першої інстанції, на сторінках 7-9 Акту перевірки вказано, що під час перевірки встановлено відхилення (в бік зменшення) за показником рядку 16 декларації (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 1 797 623 грн, з яких 1 656 338 грн зменшення за результатами цієї перевірки (ТОВ «АВІАСЕРВІС-КИЇВ», податковий кредит у деклараціях за липень та вересень 2018 року), 141 285 грн зменшення за результатами інших перевірок. Це відхилення потягнуло за собою висновки про завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2018 року на 1 656 338,21 грн (частина суми, що вказана у ППР №0001394906) та про завищення від`ємного значення за листопад 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21), на 125 537 грн (частина суми, що вказана у ППР №0001404906).

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що податковий орган не довів правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування та показника від`ємного значення, з огляду на таке.

Як правильно встановив суд першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги та уточнено апеляційної скарги, твердження податкового органу про відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ «АВІАСЕРВІС-КИЇВ», ґрунтуються виключно на податковій інформації щодо контрагентів ТОВ «АВІАСЕРВІС-КИЇВ», а тому є безпідставними.

Також, як правильно встановив суд першої інстанції та не спростовано доводами апелянта, податковий кредит і від`ємне значення в сумі 1 656 338 грн позивач декларував у липні та вересні 2018 року, у декларації за листопад 2018 року сума 1 656 338 грн заявлена як значення рядку 21 попереднього звітного (податкового) періоду. У рядку 21 декларації з ПДВ зазначається сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду). На сторінці 200 Акту перевірки міститься інформація про проведені відповідачем перевірки з питань законності декларування від`ємного значення податку на доду вартість, яке становить більше 100 тисяч гривень, за липень 2018 року та за вересень 2018 року (підстава підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України). Пунктом 78.2 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Задеклароване позивачем від`ємне значення в сумі 1 656 338 грн було перевірено до цієї перевірки, а тому повторна перевірка є незаконною. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що незаконність перевірки тягне за собою висновок про відсутність допустимих доказів податкових порушень.

Також, апеляційний суд зазначає, що податковий орган як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції на спростування висновків суду першої інстанції, не надав доказів законності врахування під час цієї перевірки висновків інших перевірок (за результатами яких встановлено завищення від`ємного значення на 141 284 грн). При цьому акт перевірки не містить інформації про результати інших перевірок, не містить інформації щодо прийняття за наслідками цих перевірок податкових повідомлень-рішень, щодо результатів оскарження таких рішень (якщо таке оскарження було), та про те, що відповідні висновки були обов`язковими для позивача при поданні декларації за листопад 2018 року.

Як зазначив суд першої інстанції, на сторінці 199 Акту перевірки вказано, що позивач, окрім іншого, заявив до відшкодування у декларації за листопад 2018 року суму 810 грн (постачальник ПП «ФІРМА «РІЗО-ГРАФІКА»). Податковий орган встановив, що до податкового кредиту жовтня 2018 року було віднесено лише 80 грн, сума ПДВ у зареєстрованій податковій накладній 80 грн, сума сплаченого позивачем ПДВ 80 грн. Ці обставини податковий орган кваліфікував як порушення позивачем абзаців «б», «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України і дійшов висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 730 грн (810-80) і про заниження суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на 730 грн.

Апеляційний суд погоджується із обґрунтуванням судом першої інстанції помилковості такого висновку податкового органу, з огляду на таке.

До відшкодування, згідно з пунктами 200.1 та 200.4 статті 200 ПК України, заявляється (за певних умов) від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У підпункті «в» пункту 200.14 статті 200 ПК України вказано, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з`ясування факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції та це не спростовано доводами апеляційної скарги та уточненої апеляційної скарги, апелянт, за відсутності документів на підтвердження права на податковий кредит в сумі 810 грн, отже, й відсутності від`ємного значення, мав би відмовити позивачу у наданні бюджетного відшкодування на суму 730 грн (шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення відповідного змісту та встановленої форми), а не зменшувати позивачу суму бюджетного відшкодування на 730 грн.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення, апеляційний суд встановив правильність висновку суду першої інстанції щодо недоведеності податковим органом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами фактів допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства та правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права із зазначення того, що документи, перелічені апелянтом при викладені в апеляційній скарзі фактичних обставин справи, та самі обставини безпідставно не були взяті судом першої інстанції до уваги, а мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить вказівки, що дані докази суд відхиляє із зазначенням будь-яких мотивів відхилення вказаних доказів, апеляційний суд відхиляє як такі, що спростовуються змістом мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Стосовно посилання апелянта на те, що суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги доказів відповідача, що призвело до порушення принципів, закріплених у ст. 2 КАС України, щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, що в свою чергу, призвело до порушення вимог ст. 73, 77, 242 КАС України, що суд не дотримався такої основної засади судочинства, передбаченої ст. 129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, апеляційний суд зазначає таке.

Наведені посилання є загальними фразами адже посилаючись на те, що суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача не прийнявши доводи відповідача, апелянт не вказує які саме доводи не були прийняті судом першої інстанції; посилаючись на порушення судом першої інстанції однієї з основних засад судочинства законності, апелянт не вказує які саме норми матеріального права на його думку були неправильно застосовані судом першої інстанції та у чому полягає таке неправильне застосування.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що подана податковим органом апеляційна скарга в цій справі була залишена без руху також і з підстав її невідповідності п. 6 ч. 2 ст. 296 КАС України, оскільки апелянт не зазначив обґрунтування вимог апеляційної скарги, із зазначенням того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, апеляційна скарга містила лише загальні фрази щодо незгоди апелянта із судовим рішенням суду першої інстанції.

Натомість в уточненій апеляційній скарзі, апелянт не скористався своїм правом та не зазначив які саме доводи не були прийняті судом першої інстанції, та які саме норми матеріального права були неправильно застосовані судом першої інстанції та у чому полягає таке неправильне застосування.

Інші доводи апеляційної скарги та уточненої апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням з посиланням на загальні фрази та цитування судових рішень Верховного Суду.

Також, в апеляційній скарзі та в уточненій апеляційній скарзі не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 2-12, 72-78, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі №400/1693/19 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 20.12.2023

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький