Постанова

від 19.12.2023 по справі 580/5111/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5111/22 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Сільвер-Макс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сільвер-Макс» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про застосування адміністративно - господарського штрафу №338608 від 20.09.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення державного контролю відповідачем не враховано наявність у водія всіх передбачених Законом документів, зокрема і протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Наголошує, що станом на час рейдової перевірки водій не надав протокол перевірки та адаптації тахографа. Зауважено, що позивачем не надано жодного доказу на спростування факту виявленого правопорушення зазначеного в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 15.08.2022 о 18 год.00 хв. старшим державним інспектором Залишок В.В. на а/д М-05 Київ-Одеса 452 км + 811 м. здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 встановлено порушення: під час перевезення вантажу кукурудза згідно товаро-транспортної накладної серія 12ААЕ №373862 від 15.08.2022 перевізник ТОВ «Вілліта» не забезпечив водія транспортного засобу документами визначеними ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність згідно ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів передбачених ст. 48 цього закону, а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбаченого п. 3.3. Наказу МТ ЗУ №385 від 24.06.2010, про що складено акт №339277.

20.09.2022 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанову №338608 про застосування до ПП «Сільвер-Макс» адміністративно-господарської санкції в розмірі 17000 грн за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що є безпідставними доводи відповідача, що на час перевірки у водія транспортного засобу були відсутні визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи, на підставі яких здійснювалося вантажне перевезення автомобільним транспортом та дотриманням водієм режиму праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 34 Закону № 2344-ІІІ передбачено зокрема, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих та нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Згідно ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є зокрема для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), відповідно до пунктів 1.2, 1.3 якого встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/га вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до п. 6.1 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно ст. 18 Закону №2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, ця інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до п. 3.5 Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно з п. 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Отже, враховуючи що маса транспортного засобу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу становить більше 3,5 т, то в даному випадку транспортний засіб повинен бути обладнаний тахографом.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесено спірну постанову від 20.09.2022 №338608 про застосування до ПП «Сільвер-Макс» адміністративно-господарської санкції в розмірі 17000 грн за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутність протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III, встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд першої інстанції виходив з того казав, що позивачем до суду надано протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу MAN TGA 26,4302006 д.н.з. НОМЕР_1 від 15.08.2022.

При цьому, представником відповідача не заперечується даного факту проведення періодичної перевірки тахографа і наявність на дату перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу MAN TGA 26,4302006 д.н.з. НОМЕР_1 .

Разом із тим, колегія суддів вказує, що формування та збір документів для перевезення вантажів завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках, а не в офісах чи інших осіб. Саме на місці перевірки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підстав яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема щодо виявленого порушення.

Носієм доказової інформації щодо встановлених обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом , акти, довідки - відповідно до правил і процедур, передбачених профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що на момент перевірки протокол перевірки та адаптації тахографа у водія був відсутній.

Наданий до позову протокол не є юридично значеними документом, оскільки він був відсутній на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті. Надання протоколу перевірки та адаптації тахографа безпосередньо до суду не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що на момент проведення перевірки даний документ, хоча б у будь-якій формі (оригінал, копія чи електронна копія в додатках у телефоні) взагалі був в наявності у водія та пред`являвся працівнику Укртрансбезпеки саме в момент перевірки.

При цьому, водій ОСОБА_1 у разі наявності у нього протоколу перевірки та адаптації тахографа у будь-якій формі, мав можливість викласти свої заперечення в акті із зазначенням цієї обставини, проте зазначив лише, що «не встигли передати» та засвідчив це своїм підписом.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку щодо обґрунтованості доводів відповідача, що на час перевірки у водія транспортного засобу були відсутні визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи, на підставі яких здійснювалося вантажне перевезення автомобільним транспортом та дотриманням водієм режиму праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України, тому постанова №338608 від 20.09.2022 про накладення штрафу в розмірі 17000 грн є правомірною та не підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Приватного підприємства «Сільвер-Макс» відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В .Чаку