Постанова

від 19.12.2023 по справі 380/11214/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/11214/23 пров. № А/857/15637/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Персенківка" до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя у І інстанціїМорська Г.М.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 19 червня 2023 року,

ВСТАНОВИВ :

22 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Персенківка" (далі ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича (далі Виконавець) щодо винесення постанови від 27 квітня 2023 року у виконавчому провадженні №71307063 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн на ТОВ протиправними;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 27 квітня 2023 року ВП №71307063 Виконавця про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн на позивача.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі № 380/11214/23 позов було задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у наказі Господарського суду міста Києва від 15 серпня 2022 року у справі № 32/77т зазначений перелік майна, що підлягає витребуванню, та перелік підприємств, у яких його належить витребувати, однак відсутня конкретизація яке майно у якого підприємства належить витребувати.

Виконавець не звертався до Господарського суду міста Києва про роз`яснення рішення суду у справі № 32/77т, наказ за яким він виконує.

Відтак, суд дійшов висновку, що лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки. На час прийняття Виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

При наданні оцінки вжитих позивачем заходів щодо виконання рішення суду наявності вини та умислу на навмисне невиконання наказу Господарського суду міста Києва від 15 серпня 2022 року у справі № 32/77т ТОВ судом не встановлено.

Тому оскаржувана постанова від 27 квітня 2023 року ВП №71307063 підлягає скасуванню.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Міністерством оборони України (далі МО), яке просило таке скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року є необґрунтованим, та прийнятим із порушенням норм процесуального та матеріального права, а відтак таким, яке підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні обставинам справи та у зв`язку з порушенням норм процесуального права ст. ст. 2, 6, 242 КАС України, неправильним застосуванням норм матеріального права Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржник зазначає, що ТОВ не обґрунтувало наявність поважних причин для невиконання наказу № 32/77т, виданого 15 серпня 2022 року Господарським судом міста Києва, шляхом передачі витребуваних будівель та споруд на користь державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління», що зумовлює необхідність застосування до позивача відповідальності, передбаченої статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження».

У свою чергу, судом першої інстанції установлено, що рішення господарського суду міста Києва від 04 квітня 2016 року у справі № 32/77т передбачає зобов`язання юридичних осіб передати витребувані будівлі і споруди на баланс державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління», тобто вчинення певних дій.

У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду без поважних причин державним виконавцем правомірно прийнято оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100 грн, а невиконання судового рішення обумовлено саме волевиявленням та діями ТОВ.

Представник МО та Виконавець у судовому засіданні апеляційного суду підтримали подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просили скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ відмовити.

Представник ТОВ у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду м. Києва від 04 квітня 2016 року у справі № 32/77т позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "Львівське будівельно-монтажне управління" було задоволено в повному обсязі, визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03158, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код: 00034022) право власності на будівлі і споруди військового містечка у місті Львові по вул. Авіаційній, 7, а саме на: адміністративний будинок (А-2), будівлю побутового призначення (Е-1), будівлю ГСМ (Ж-1), склад (з-І), навіс (И-1), насосну (1-1), склад (1-1), пожежний пост (И-1), гараж (М-1) склад (Е-1), навіс (К-1), акумуляторну (Л-1), адміністративний будинок (Н-1), котельну (0-1), гаражі та їдальню (П-1), склади (С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, 4-1, А-1, В-1, Ш-1), будівлю побутового призначення (Щ-2), колибу (Ш-1), навіси (Б-1, Ю-1), цех ізоляції (Я-1), огорожу та асфальтобетонне покриття загальною площею 5750 кв. м., витребувано майно - будівлі і споруди військового містечка у АДРЕСА_1 , а саме: адміністративний будинок (А-2), будівлю побутового призначення (Е-1), будівлю ГСМ (Ж-1), склад (з-І), навіс (И-1), насосну (1-1), склад (1-1), пожежний пост (И-1), гараж (М-1) склад (Е-1), навіс (К-1), акумуляторну (Л-1), адміністративний будинок (Н-1), котельну (0-1), гаражі та їдальню (П-1), склади (С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, 4-1, А-1, В-1, Ш-1), будівлю побутового призначення (Щ-2), колибу (Ш-1), навіси (Б-1, Ю-1), цех ізоляції (Я- 1), огорожу та асфальтобетонне покриття загальною площею 5750 кв. м. у Закритого акціонерного товариства "Персенківка" (79034, м. Львів, вул. Тернопільська, 42; ідентифікаційний код: 23955144), Товариства з обмеженою відповідальністю В "Будівельник" (81453, Львівська область, Самбірський район, село Воютичі, вул. Заводська, 2-а; ідентифікаційний код: 36400091), Приватного акціонерного товариства "Ірокс" (79034, м. Львів, вул. Буйка, 17 а; ідентифікаційний код: 23958651), Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" (79034, м. Львів, вул. Буйка, 7; ідентифікаційний код: 31291285) та зобов`язати їх передати вищевказані будівлі і споруди на баланс Державного підприємства "Львівське будівельно-монтажне управління" (місцезнаходження: 79059, м. Львів, вул. Творча, 11; ідентифікаційний код: 08420865).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 липня 2020 року, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 32/77т від 04 квітня 2016 року залишено без змін.

15 серпня 2022 року, на виконання вказаного рішення, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 липня 2020 року, Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

Заявою від 15 березня 2023 року МО надіслало наказ Господарського суду міста Києва від 15 серпня 2022 року у справі № 32/77т до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для виконання.

Постановою від 20 березня 2023 року Виконавця відкрите ВП № 71307063 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15 серпня 2022 року у справі №32/77т.

Ухвалою № 32/77т від 27 березня 2023 року Господарський суд м. Києва виправив помилку в наказі Господарського суду міста Києва від 15 серпня 2022 року у справі № 32/77т де стягувачем виступає - Міністерство оборони України, боржником - Закрите акціонерне товариство Персенківка, замість місцезнаходження та назви боржника - Закритого акціонерного товариства Персенівка 79034, м. Львів, вул. Тернопільська, 42, вірними вважати місцезнаходження та назву боржника - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПЕРСЕНКІВКА (Україна, 79034, Львівська обл, місто Львів, ВУЛИЦЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКА, будинок 42).

30 травня 2023 року Виконавцем винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження № 71307063 на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПЕРСЕНКІВКА (Україна, 79034, Львівська обл., місто Лівів, ВУЛИЦЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКА, будинок 42).

Постановою від 27 квітня 2023 року ВП №71307063 Виконавця на боржника ТОВ накладений штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.

Не погодившись із цією постановою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з частиною1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини1 статті 1 Закону України Про виконавче провадження (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 18 наведеного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1, 16 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону №1404-VIII установлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (частина 4 статті 19 Закону №1404-VIII).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Згідно усталеної судової практики поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Обґрунтовуючи поважність причин невиконання рішення суду, позивач наголошує на відсутності майна, будівель та споруд, які витребувані згідно із зазначеним наказом на балансі підприємства та в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що слід розцінювати як поважну причину невиконання судового рішення.

Разом з тим, такі твердження позивача (боржника у виконавчому провадженні) апеляційний суд оцінює критично, оскільки рішенням господарського суду м.Києва від 04 квітня 2016 року у справі № 32/77т, зокрема, витребувано майно - будівлі і споруди військового містечка у АДРЕСА_1 , а саме: адміністративний будинок (А-2), будівлю побутового призначення (Е-1), будівлю ГСМ (Ж-1), склад (з-І), навіс (И-1), насосну (1-1), склад (1-1), пожежний пост (И-1), гараж (М-1) склад (Е-1), навіс (К-1), акумуляторну (Л-1), адміністративний будинок (Н-1), котельну (0-1), гаражі та їдальню (П-1), склади (С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, 4-1, А-1, В-1, Ш-1), будівлю побутового призначення (Щ-2), колибу (Ш-1), навіси (Б-1, Ю-1), цех ізоляції (Я-1), огорожу та асфальтобетонне покриття загальною площею 5750 кв.м. у ЗАТ Персенківка, ТзОВ В Будівельник, ПрАТ Ірокс, ТзОВ Галичбудмонтаж та зобов`язано їх передати вищевказані будівлі і споруди на баланс ДП Львівське будівельно-монтажне управління.

Цим же рішенням суду встановлено, що право власності на спірні будівлі та споруди в м.Львові по вул.Авіаційна, 7 було зареєтровано за ЗАТ Персенківка - 3/100 частини, за ТзОВ В Будівельник - 92/100 та ЗАТ Ірокс - 5/100 частини.

У свою чергу, належних доказів вибуття із володіння ТОВ спірних будівель та споруд Виконавцю представлено не було.

Окрім цього, відповідно до частини 3 статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Позивач не надав доказів звернення до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

До матеріалів справи не долучено жодних доказів фактичної відсутності у боржника визначеного виконавчим документом майна.

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, яку позивач долучив до матеріалів справи, відображає актуальну інформацію про зареєстровані об`єкти речових прав, що належать на праві власності позивачу.

Проте, наявність такої довідки не заперечує можливості перебування спірного майна, яке зазначено у наказі господарського суду, у фактичному користуванні/володінні позивача без відповідної реєстрації.

Додатково апеляційний суд наголошує, що предметом розглядуваного спору є правомірність накладення державним виконавцем штрафу на боржника за невиконання судового рішення; питання підтвердження наявності чи відсутності витребуваного майна у боржника виходить за межі предмету розглядуваного спору, а тому питання реєстраційного підтвердження володіння спірним майном, наявність записів про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, правомірне або неправомірне володіння спірним майном тощо не може досліджуватися адміністративним судом в рамках розглядуваного спору.

Водночас, суд досліджує підстави накладення державним виконавцем штрафу за невиконання судового рішення, наявність поважних причин, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду.

Заяви боржника про відсутність витребовуваного нерухомого майна без належного підтвердження, ненадання обґрунтованих пояснень щодо обставин вибуття такого майна з володіння чи користування із відповідним документальним підтвердженням, відсутність сприяння державному виконавцю у встановленні знаходження такого майна, його реальних користувачів чи володільців, не можна вважати підтвердженням поважних причин, які б унеможливлювали накладення відповідного штрафу.

Отже, ТОВ не обґрунтувало наявність поважних причин невиконання наказу № 32/77т, виданого 15 серпня 2022 року Господарським судом м.Києва.

У зв`язку із невиконанням боржником рішення суду без поважних причин Виконавцем правомірно прийнято оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100 грн.

Згідно зі статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997р. у справі Горнсбі проти Греції, п.40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії, заява №22774/93, п.66, ECHR 1999-V).

Так, у пункті 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26.04.2005р., і у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19.02.2009р.).

Основною функцією судового рішення є відновлення порушених прав позивача (стягувача). Заради цього відновлення Держава визначає пріоритет інтересів постраждалої сторони - стягувача, порушені права якої було визнано та поновлено судом і видано відповідний виконавчий документ.

Таким чином, ураховуючи процес поновлення порушених прав стягувача шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника.

Принцип res judicata (принцип обов`язковості судового рішення) покладає на боржника обов`язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.

У силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення.

Наведені обставини дають підстави суду апеляційної інстанції не погодитись з висновком суду першої інстанції, як таким, що повністю спростовується доводами апеляційної скарги і встановленими обставинами справи.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права що призвело до помилкового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ТОВ відмовити.

На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з МО несплачений при зверненні до апеляційного суду судовий збір, сплата якого була відстрочена ухвалою від 10 жовтня 2023 року.

Керуючись статтями 241, 243, 272, 287, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі № 380/11214/23 та у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Персенківка" відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 00034022 ) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3220 (три тисячі двісті двадцять) грн 80 коп на рахунок Державної судової адміністрації України за реквізитами: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу *;101; (код платника за ЄДРПОУ, судовий збір, стягнутий з Міністерства оборони України на користь держави, за рішенням № 380/11214/23).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 20 грудня 2023 року.