Рішення

від 21.12.2023 по справі 177/2153/23

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2153/23

Провадження № 2/177/908/23

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

21 грудня 2023 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю секретаря судового засідання Кантилович К.А.,

прокурора Гладченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №177/2153/23за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, суд

встановив:

У жовтні 2023 року Криворізька центральна окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулася досуду іззазначеним позовомпосилаючись нате,що відповідач ОСОБА_1 ,який єгромадянином РосійськоїФедерації,у порядкуспадкування зазаконом післясмерті матері ОСОБА_2 набувправо власностіна земельнуділянку сільськогосподарськогопризначення площею4,7474га натериторії Лозуватськоїсільської ради.Право власностівідповідача зареєстрованоу Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно25.09.2013року.Враховуючи,що ОСОБА_1 не дотриманопередбаченої земельнимзаконодавством процедурищодо відчуженнянабутої впорядку спадкуванняземельної ділянкисільськогосподарського призначенняпротягом року,то таказемельна ділянказ кадастровимномером 1221882900:01:011:0028підлягає конфіскаціїза рішеннямсуду.У зв`язкуз чим,позивач проситьприпинити громадянинуросійської федерації ОСОБА_1 право власностіна земельнуділянку,кадастровий номер1221882900:01:011:0028,площею 4,7474га,для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,розташовану натериторії Лозуватської(колишньоїКіровської)сільської ради,право власностіна якузареєстровано вДержавному реєстріречових правна нерухомемайно 25.09.2013року,шляхом їїконфіскації накористь державив особіГоловного управлінняДержгеокадастру уДніпропетровській області; стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 27.10.2023 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін.

Ухвалою суду від 04.12.2023 року справу було призначено до судового розгляду по суті.

Прокурор в судовому засіданні на задоволенні позову наполягав, просив задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації та місце проживання якого зареєстровано на території російської федерації, в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить виклик до суду через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - kv.dp.court.gov.ua. Причину своєї неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, місце реєстрації російська федерація, АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про спадщину за законом виданого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Андрух І.В. від 25.09.2013 року ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 4,7474 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221882900:01:011:0028 (а.с.11).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 25.09.2013 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 4,7474 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221882900:01:011:0028, що розташована на території Кіровської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.9).

Рішенням VIII сесії VII скликання від 04.08.2016р №94- VIII/ VII Кіровська сільська рада Криворізького району була перейменована на Данилівську сільську раду Криворізького району.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області» № 709-р від 12.06.2020 визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Дніпропетровської області згідно з додатком, в якому зазначено, що територію Данилівської сільської ради включено до Лозуватської селищної територіальної громади Криворізького району.

З відповіді Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 06.09.2023 року вбачається, що згідно проведених перевірок за обліками ГУ ДМС в Дніпропетровській області громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (представник або захисник в його інтересах), із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався. За відомостями відділу обліку та моніторингу зазначений громадянин зареєстрованим за місцем проживання або знятим з реєстрації не значиться (а.с.15).

Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом від 12.09.2023 року зазначено, що заходи представницького характеру, спрямовані на захист порушених інтересів держави, з метою конфіскації земельних ділянок з кадастровим номером 1221882900:01:011:0028 не вживались (а.с.13).

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Положеннями статей 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст.319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт.

Як зазначено у ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

В силу ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч.5 ст.22 ЗК України).

Згідно п. а ч.1 ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

В силу ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. 140 ЗК України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до п. в ч.1 ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 148 ЗК України визначено, що земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

За приписами п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 ЦК України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» законодавець визначив, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, а саме громадянином російської федерації, у порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, після реєстрації 25.09.2013 року права приватної власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом року з цього часу та по день розгляду справи судом не відчужив цю земельну ділянку, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню та вважає за необхідне конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області належну ОСОБА_1 на праві приватної власності земельну ділянку, кадастровий номер 1221882900:01:011:0028, площею 4,7474 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лозуватської сільської ради (колишньої Кіровської сільської ради).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокурором при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 2 147, 20 грн, судового збору за подачу позову, що підтверджується платіжним дорученням, тому сума цих витрат підлягає стягненню з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,263-265,280 ЦПК України, суд

ухвалив:

ПозовКриворізької центральної окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, задовольнити.

Припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: російська федерація, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1221882900:01:011:0028, площею 4,7474 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лозуватської сільської ради (колишньоїКіровської сільськоїради) Криворізького району Дніпропетровської області, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.09.2013 року (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 166256912218), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури кошти витрачені на сплату судового збору у розмірі 2147, 20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В. В. Лященко