Рішення

від 21.11.2007 по справі 15/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/183

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.11.07 р.                                                                               Справа № 15/183                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства „Львіввугілля” м. Сокаль (код ЄДРПОУ 32323256)

до відповідача державного підприємства „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” м. Донецьк  (код ЄДРПОУ 04721877)

про стягнення пені у сумі 5481,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Ан О.О. без довіреності.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява державного підприємства „Львіввугілля” до державного підприємства „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” про стягнення пені у сумі 5481,00 грн.

Ухвалою суду від 26.05.2006 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/183.

Позивач надав до суду клопотання з проханням розглядати справу без його присутності. У доповненнях до позовної заяви від 13.09.2006 року позивач знову заявив клопотання про розгляд справи без його присутності.

Ухвалою від 29.06.2006 р. суд зупинив провадження по справі № 15/183 у зв'язку із розглядом Вищим господарським судом України справи № 20/312пн.

28.08.2006 р. відповідач надав до суду постанову Вищого господарського суду України від 31.07.2006.р по справі № 20/312пн, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою від 04.09.2006р. суд поновив провадження по справі № 15/183.

Відповідач – державне підприємство „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” надав лист № 03-3/3783 від 11.09.2006 р. про направлення Вищим господарським судом України справи № 20/312пн до Верховного суду України для розгляду касаційної скарги від 23.08.2006 р. Результат розгляду Верховним судом України касаційної скарги у справі № 20/312пн може суттєво вплинути на обставини, які розглядаються судом у справі № 15/183.

Тому, ухвалою від 19.09.2006 року провадження у справі 15/183 було зупинено до розгляду касаційної скарги Верховним судом України.

До господарського суду надійшла ухвала Верховного суду України від 21.09.2006 р., якою було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду від 31.07.2006 р. у справі № 20/312пн.

Ухвалою суду від 31.10.2007 року провадження у справі № 15/183 було поновлено.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 08.11.2007 р. розгляд справи було продовжено на один місяць, тобто до 08.12.2007 р.

У судовому засіданні представником відповідача було заявлено письмове клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем – державним підприємством „Львіввугілля” (замовник) та відповідачем – державним підприємством „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” (учасник процедури закупівлі) на підставі відкритих торгів, проведених 09.08.2005 р. було укладено договір про закупівлю товару „Калорифер шахтний алюмінієвий” № 254 від 05.09.2005 р. (надалі - договір)

Внаслідок підписання сторонами вищевказаного договору у позивача та відповідача виникли відповідні права та обов'язки.

Згідно п. 1.1 договору учасник зобов'язується постачати, а покупець – приймати та сплачувати продукцію виробничо-технічного призначення (товар) у кількості, асортименті, за цінами, які вказані у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.  

Згідно п. 4.2 договору поставка товару здійснюється протягом 30 днів з моменту надходження попередньої (70%) вартості погодженої партії товару на розрахунковий рахунок учасника (відповідача).

Згідно п. 5.2 договору та специфікації до нього загальна вартість товару складає 261000,00 грн., у тому числі ПДВ.

Тому, позивачем відповідно до специфікації, а також виставленого до сплати рахунку-фактури № 30 від 22.08.2005 р. було перераховано відповідачу бюджетні кошти у сумі 182700,00 грн., тобто 70% вартості від запланованого до поставки товару, що підтверджується платіжним дорученням № 2339 від 14.09.2005 р., копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Однак, відповідачем виконання свого зобов'язання щодо поставки товару у порушення передбаченого п. 4.2 договору 30-ти денного строку, було здійснена лише 14.12.2005 р., відповідно до накладної № 9, копія якої долучена до матеріалів справи.

Так, згідно п. 9.1 договору за прострочку поставки товару учасник (відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України за кожен день.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Таким чином, позивачем було заявлено до стягнення пеню за період з 15.10.2005 р. по 13.12.2005 р. у розмірі 5481,00 грн.

Відповідач – державне підприємство „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” у своєму відзиві  проти вимог позивача щодо стягнення вказаної суми пені заперечує, посилаючись на те, що прострочка поставки товару була зумовлена форс-мажорними обставинам, які знаходились поза межею контролю підприємства, а саме втручання в господарську діяльність третьої особи шляхом перекриття доступу робітників до своїх робочих місць.

Вказані форс-мажорні обставини відповідач підтверджує тим, що у господарському суді Донецької області розглядалась справа № 20/312пн за позовом ДП „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” до АП „Квант” про усунення перешкод у здійсненні права володіння нежитловим приміщенням, якою позовні вимоги ДП „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” були задоволені, рішення по вказаній справі від 31.03.2006 р. згідно постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2006 р. було залишено без змін.

Згідно п. 11.1 договору, жодна із сторін не несе відповідальності за невиконання прийнятих на себе, в межах даного договору, зобов'язань, якщо це невиконання стало наслідком причин, які знаходяться поза сферою контролю сторони, що не виконує договірних зобов'язань, подібних до стихійного лиха, екстремальних погодних умов, пожеж, воєнних дій, втручання з боку влади (далі – форс-мажор), але не обмеженої на період, що починається з моменту оголошення стороною, що не виконує договірних зобов'язань, про форс-мажор, закінченої, коли форс-мажор скінчився або скінчився би, якби сторона, що не виконує договірних зобов'язань, вчинила дії, які вона в дійсності могла би вчинити для виходу із форс-мажору, форс-мажор продовжує строк виконання зобов'язань, але не більше ніж 3 місяці.

Тобто, вказаним пунктом договору сторони передбачили відсутність відповідальності за невиконання зобов'язань згідно договору лише у разі наявності форс-мажорних обставин, які діють у період, що починається з моменту оголошення стороною про форс-мажор.  

Так, відповідачем у відзиві було заявлено про вчасне інформування позивача про наявність форс-мажорних обставин, які зумовили прострочку поставки товару, згідно листа № 185 від 27.10.2005 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34 цього Кодексу передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 цього Кодексу письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Але наданий відповідачем до суду витяг із журналу вихідної кореспонденції про направлення  листа № 185 від 27.10.2005 р. до ДП „Львіввугілля” не може  вважатися належниим доказом по справі, так як відсутня поштова квитанція про його відправлення.

Крім того, позивачем були надані доповнення до позовної заяви від 13.09.2006 р., у яких він із запереченнями відповідача на позов не згодний, посилаючись на те, що згідно довідки № 11.3/1602 від 12.09.2006 р. ніякого листа від відповідача за № 185 від 27.10.2005 р. на його адресу не надходило, про що свідчить відсутність його реєстрації в картотеці вхідної кореспонденції відділу з контрою виконання та діловодства ДП „Львіввугілля”.

Таким чином, відповідачем по справі не доведена належним чином його заява щодо інформування позивача про форс-мажорні обставини, які зумовили прострочку поставки товару згідно договору № 254 від 05.09.2005 р. Тобто, відсутні підстави для застосування у правовідносинах між сторонами п. 11.1 договору стосовно відсутності відповідальності відповідача за несвоєчасну поставку товару позивачу.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги  державного підприємства „Львіввугілля” щодо стягнення пені у сумі 5481,00 грн. за прострочку поставки товару державним підприємством „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 22; 32-34; 36; 43; 44; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з державного підприємства „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” (юридична адреса: 83055, м. Донецьк, пр. Гурова, 2; код ЄДРПОУ 04721877; розрахунковий рахунок 26009503220000 у Донецькій філії АКІБ „УкрСиббанка” відділення № 5, МФО 335827, розрахунковий рахунок 26006301747601 у філії ГУ ПІБ у Донецькій області., МФО 334635) на користь державного підприємства „Львіввугілля” (юридична адреса: 80000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26; код ЄДРПОУ 32323256; поточний рахунок 260032421320041 в Червоногвардійській філії КБ „Приватбанк”, МФО 325882) пеню у розмірі 5481,00 грн., витрати на сплату державного мита у розмірі  102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

У судовому засіданні 21.11.2007 р. оголошено текст рішення.          

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Богатир К.В.