Постанова

від 20.12.2023 по справі 612/69/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9159/23 Справа № 612/69/22 Суддя у 1-й інстанції - Богун О.О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Халаджи О.В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки (суддя першої інстанції Богун О.О.),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки, в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2013 року, кадастровий номер 6320686300:02:001: 0045, укладений між її власником ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Мотивує скаргу тим, що положення ЦК України та Закону України «Про оренду землі» допускають можливість розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору.

Наголошує на тому, що з дати укладання у 2013 році спірного договору оренди земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки змінювалась в законодавчому порядку.

Вказує на те, що відповідач протягом тривалого часу не сплачувала орендну плату за договором, існує заборгованість по орендній платі в розмірі за період з квітня 2021 року і дотепер.

ОСОБА_2 просив рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від ФОП ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в ній є безпідставними та необгрунтованими.

Вказує, що орендна плата за 2021-2022 року нарахована та сплачені особисто власнику земельної ділянки.

ФОП ОСОБА_3 просила оскаржуване рішення залишити без змін.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Квартенко О.Р. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасникисправи усудове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2013 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер № 6320686300:02:0010045, терміном дії Договору 49 років.

28.04.2021 року власником вищезазначеної земельної ділянки за договором купівлі-продажу № 382 стала позивачка - ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним договором (а.с. 14-15).

09.06.2021 року позивачка звернулася листом до відповідачки з пропозицією внести зміни в діючий Договір оренди земельної ділянки, однак відповіді не отримала.

На думкупозивача,відповідачем грубопорушуються умовиДоговору орендиземельної ділянки,тому проситьсуд достроковорозірвати договіроренди.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачемспосіб захистуне передбаченийзаконом абодоговором та/абоє неефективнимдля захиступорушеного правапозивача,у цихправовідносинах

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 15 вищевказаного Закону, зокрема, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі, в редакції, чинній на момент укладання договору, умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря. У разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі передбачено, зокрема, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Також, пунктом д ч. 1 ст. 141 Земельного Кодексу України встановлено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 вказувала на те, що вона, як орендодавець звернулась 06.09.2021 року до орендаря з пропозицією внести зміни у договір оренди від 01 березня 2013 року, а сам: встановити розмір орендної плати в розмірі не менше 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розробити агрохімічний паспорт з подальшою перевіркою його поепзників один раз на п`ять років, встановити проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, відповідно до Постанови № 1134 та ст. 52 Закону України «Про землеустрій» № 858-IV, провести страхування земельної ділянки протягом трьох місяців після укладення додаткової угоди до договору оренди, на весь період її оренди.

До матеріалів справи було долучено опис вкладення до листа, який було адресовано ФОП ОСОБА_3 із додатками (а.с.19), докази отримання відсутні.

Апеляційний суд вважає, що стороною позивачки не доведено належним чином, звернення до відповідача із даною пропозицією, оскільки в матеріалах справи таке звенення, ОСОБА_1 ні до суду першої ні до апеляійної інстанції не надала дану пропозицію для перевірки судом вимог позивачки до відповідача, а тому апеляційний суд вважає, що підстави розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав не внесення змін до такого договору безпідставні та задоволенню не підлягають.

З апеляційної скарги вбачається, що одним із її доводів було те, що відповідач не сплачує орендну плату з 2021 року по теперішній час, хоча, дані посилання відсутні у позові та не були предметом розгляду у суді першої інстанції, проте апеляційний суд вважає, що з цього приводу слід зазначити, що апелянтом не доведено порушення відповідачем її права як орендодавця на отримання орендної плати у визначеній договором формі, зокрема, порушення відповідачем умов договору щодо здійснення оплати грошовій формі.

Відповідачкою, під час розгляду справи у суді першої інстанції надавались до матеріалів справи докази оплати за оренду землі за 2021-2022 року, дані платежі були здійснені через Укрпошту, проте районним судом дані докази не було долучено до матеріалів справи на підставі заперечень представника позивача, оскільки дані докази були подані після закриття підготовчого засідання.

Колегія суддів наголошує на тому, що сторона позивачки не навела достатньої підстав та не подала належних доказів того, що у відповідача існує заборгованість по сплаті орендної плати, позивачкою не надано, доказів звернення до відповідача стосовно заборгованості по орендній платі, тим самим остання визнала про її відсутність.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, проте дійшов помилкового висновку, стосовного того, що обраний позивачкою спосіб захисту не є належним.

Апеляційний суд вважає, що позивачка не була позбавлена права звертатисть із даним позовом, оскільки на її думку було порушено умови договору, тобто спосіб захисту є належним, проте відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки зі сторони відповідача як орендаря відсутні істотні порушення укладеного договору, а тому оскаржуване рішення підлягає зміні з урахуванням наведених мотивів і відмови у задоволенні позову вказаних у даній постанові.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Керуючись статтями 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інетерсах якої діє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2023 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 21 грудня 2023 року.

Головуючий - суддя О. В. Халаджи