Постанова

від 19.12.2023 по справі 908/933/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2023 р. Справа№ 908/933/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Русаков С.О.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року (повний текст складено 30.08.2023)

у справі №908/933/22 (суддя Босий В.П.)

за позовом ОСОБА_1

до Запорізької обласної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунального підприємства "Готель "Україна" Запорізької обласної ради

про визнання незаконними та скасування пунктів рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької обласної ради про визнання незаконними та скасування пунктів 1-14 та 17 рішення відповідача №10 від 15.02.2022 "Про припинення Комунального підприємства "Готель "Україна" Запорізької обласної ради шляхом приєднання до Комунального підприємства "Універс" Запорізької обласної ради".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням строків оприлюднення проекту такого рішення, порядку скликання сесії Ради, а також процедури розгляду порядку денного сесії. Вказані у позовні заяві доводи позивача зводяться до того, що Рішення Ради в оскаржуваних пунктах порушують права та законні інтереси Підприємства, а в частині пункту 8 - його особисті права як звільненого керівника Підприємства, якого позбавлено можливості виконувати свої трудові обов`язки.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.06.2022 вказану позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 задоволено заяву Запорізької обласної ради про закриття провадження у справі №908/933/22 у зв`язку з непідсудністю справи господарському судочинству та закрито провадження у справі №908/933/22.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 13.04.2023, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2022, справу №908/933/22 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 позов ОСОБА_1 до Запорізької обласної ради, третя особа - Комунальне підприємство «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, про визнання незаконними та скасування пунктів рішення залишено без розгляду в частині оскарження пункту 8 рішення Запорізької обласної ради №10 від 15.02.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що подання позову спрямоване на захист порушених прав не самого позивача, а третьої особи, що суперечить приписам ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем подано окремий позов, спрямований саме на захист своїх прав як звільненого працівника, до Ленінського районного суду міста Запоріжжя, на підставі якого було відкрито провадження у справі №334/2260/22, у зв`язку з чим ухвалою суду від 21.06.2023 позов в частині оскарження 8 рішення Запорізької обласної ради №10 від 15.02.2022 залишено без розгляду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі №908/933/22 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у даній справі позивач оскаржує пункти рішення про реорганізацію КП «Готель «Україна» ЗОР, яке є його безпосереднім робочим місцем, оскільки позивач займав посаду директора вказаного комунального підприємства. За твердженням апелянта, пункти рішення, які є предметом спору у даній справі стосуються роботи комунального підприємства, керівництва його діяльністю.

Апелянт вказує, що вказані пункти впливають на права та обов`язки позивача, передбачають припинення існування його робочого місця та позбавляють його будь-яких прав як директора комунального підприємства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №908/933/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 05.12.2023.

Ухвалою суду від 04.12.2023 задоволено клопотання представника Запорізької обласної ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 05.12.2023 відкладено розгляд справи на 19.12.2023.

Позиції інших учасників справи

14.11.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Явка представників сторін

Відповідач та третя особа у судове засідання 19.12.2023 не з`явились, про причини неявки суд не повідомивли, однак дані сторони про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів в електронний кабінет та розпискою про відкладення розгляду справи.

18.12.2023 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що повноважний представник участь у судовому засіданні прийняти не може у зв`язку із відпусткою, тоді як інший представник Запорізької обласної ради 19.12.2023 буде задіяний в розгляді справи № 331/5729/23 в Жовтневому районному суді міста Запоріжжя.

19.12.2023 колегія суддів ухвалила у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи відмовити з наступних підстав.

Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

В матеріалах справи наявні відомості про належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів зазначає, що в клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено обставин, з яких судом апеляційної інстанції неможливо розглянути справу без участі відповідача. Явка представників сторін у судове засідання також не визнавалась судом апеляційної інстанції обов`язковою.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (із подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача та третьої особи у судовому засіданні 19.12.2023.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Статутом Комунального підприємства "Готель "Україна" Запорізької обласної ради передбачено, що воно відповідно до рішення Запорізької обласної ради народних депутатів №5 від 17.01.1992 «Про склад комунальної власності Запорізької обласної ради народних депутатів» з найменуванням «Готель Україна м. Запоріжжя» входить до складу об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області.

Пунктом 1.3 Статуту Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Запорізькій обласній раді.

15.02.2022 Запорізька обласна рада прийняла рішення №10 (надалі - «Рішення»), яким вирішила:

1. Припинити комунальне підприємство «Готель «Україна» Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 05907549) шляхом приєднання до комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 13622246).

2. Визначити комунальне підприємство «Універс» Запорізької обласної ради правонаступником майна та усіх прав і обов`язків комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради (далі - Підприємство).

3. Встановити строк заявлення кредиторами своїх вимог до Підприємства - 2 (два) місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення Підприємства шляхом приєднання в розділі «Оприлюднення інформації» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

4. З метою виконання цього рішення доручити голові обласної ради (особі, що здійснює його повноваження) шляхом видання відповідного розпорядження здійснити такі дії:

1) призначити комісію з припинення або ліквідатора Підприємства;

2) встановити порядок проведення припинення Підприємства шляхом приєднання;

3) здійснити інші дії, передбачені чинним законодавством України, що пов`язані з припиненням Підприємства шляхом приєднання.

5. Доручити комісії з припинення (ліквідатору) Підприємства вчинити відповідні дії, пов`язані з припиненням Підприємства шляхом приєднання, згідно з вимогами чинного законодавства.

6. Попередити ОСОБА_1 , директора комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), про його наступне вивільнення та звільнення у зв`язку з припиненням комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради.

7. Уповноважити відділ трудових відносин управління з питань соціально-економічного розвитку та бюджету виконавчого апарату Запорізької обласної ради попередити ОСОБА_1 , директора комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, про його подальше звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, доручивши голові обласної ради (особі, що здійснює її повноваження) підписати відповідне персональне повідомлення в редакції, яка додається.

8. Звільнити ОСОБА_1 , директора комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України 27 травня 2022 року.

Підстава: пункт 1 статті 40 КЗпП України.

Встановити, що у разі відсутності ОСОБА_1 , директора комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, 27 травня 2022 року на роботі з підстав тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці тощо, датою звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, припинення з ним трудових відносин вважати перший робочий день після поновлення працездатності, закінчення відпустки тощо.

9. Встановити, що з дня звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, припиняється контракт з директором комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, від 01.12.2017.

10. ОСОБА_1 забезпечити безумовне виконання приписів статті 116 КЗпП України в частині своєчасної виплати всіх сум, що належать йому від комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради. Копії розрахункових документів та довідку щодо належного виконання вищеозначених вимог чинного законодавства надати до відділу трудових відносин управління з питань соціально-економічного розвитку та бюджету виконавчого апарату обласної ради.

11. Відділу трудових відносин управління з питань соціально-економічного розвитку та бюджету виконавчого апарату обласної ради здійснити необхідні дії відповідно до вимог чинного законодавства про працю у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 , директора комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради та припиненням укладеного з ним контракту.

12. Доручити відділу трудових відносин управління з питань соціально - економічного розвитку та бюджету виконавчого апарату обласної ради внести необхідні техніко-юридичні правки до персонального повідомлення після прийняття цього рішення.

13. Директору комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради:

1) провести інвентаризацію майна, що обліковується на балансі Підприємства;

2) забезпечити фактичне припинення діяльності Підприємства з урахуванням вимог чинного законодавства та цього рішення;

3) надати до виконавчого апарату обласної ради пропозиції щодо шляхів подальшого використання нерухомого та рухомого майна, що обліковується на балансі Підприємства;

4) спільно з головою комісії з припинення (ліквідатором) Підприємства надати до виконавчого апарату обласної ради інформацію щодо розміру боргових зобов`язань Підприємства та вчинити всі необхідні дії щодо повного погашення боргових зобов`язань, які утворилися за результатами діяльності Підприємства;

5) забезпечити збереження та належне утримання рухомого та нерухомого майна;

6) вжити відповідних заходів щодо цільового та ефективного використання будівель та іншого майна, переданого комунальному підприємству «Універс» Запорізької обласної ради за результатом прийняття цього рішення, в тому числі але не виключно, шляхом передачі майна в оренду, внесення пропозицій стосовно приватизації нерухомого майна, що не використовується, а також, залучення інвесторів, здійснення інших заходів, спрямованих на забезпечення наповнення дохідної частини обласного бюджету та покращення стану об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області;

7) після затвердження головою обласної ради передавального акту майна (майнових прав) Підприємства та передачі (зарахування) такого майна на баланс комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради забезпечити вивільнення та повернення орендарями нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області - приміщення гаражів будівлі літ. «Б», розташованих за адресою: м. Запоріжжя, пр.. Соборний, 162, що були передані в користування за договорами оренди, термін дії яких закінчився 28.01.2022, а саме:

гараж № 1 площею 22,7 кв. м, фізична особа ОСОБА_2 , термін дії:

з 29.01.2019 по 28.01.2022, для іншого використання майна (зберігання автомобіля);

гараж № 2 площею 22,3 кв. м, фізична особа ОСОБА_3 , термін дії:

з 29.01.2019 по 28.01.2022, для іншого використання майна (зберігання автомобіля);

гараж № 3 площею 21,5 кв. м, фізична особа ОСОБА_4 , термін дії:

з 29.01.2019 по 28.01.2022, для іншого використання майна (зберігання автомобіля);

гараж № 4 площею 21,8 кв. м, фізична особа ОСОБА_5 , термін дії:

з 29.01.2019 по 28.01.2022, для іншого використання майна (зберігання автомобіля).

За результатами вивільнення орендарями майна скласти відповідні акти повернення.

У разі встановлення необхідності подальшої передачі в оренду нерухомого майна, зазначеного в цій частині, забезпечити підготовку відповідних заяв з документами та надання їх до обласної ради.

Доручити управлінню юридичного забезпечення діяльності ради виконавчого апарату обласної ради разом з комунальним підприємством «Універс» Запорізької обласної ради після затвердження головою обласної ради передавального акту майна (майнових прав) Підприємства та передачі (зарахування) такого майна на баланс комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради, відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» (далі - Постанова КМУ № 483) здійснити всі відповідні дії щодо:

1) передачі в оренду на аукціоні об`єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, включеного рішенням обласної ради від 07.10.2021 № 74 до Переліку об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні: нежитлові приміщення загальною площею 14,90 кв. м першого поверху будівлі літера «А-8»: № 47, № 49, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 162а, терміном на 4 роки 364 дні, цільове призначення: розміщення технічних засобів оператора телекомунікацій, який надає послуги зв`язку, послуги доступу до Інтернету, телекомунікації, передання сигналу мовлення;

2) передачі в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, розташованих за адресами: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 162а та пр. Соборний, 162, у подальшому з урахуванням нового балансоутримувача - комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради, у разі надходження заяв про включення таких об`єктів до Переліку відповідного типу згідно з Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим Постановою КМУ № 483.

15. Запорізькій обласній державній адміністрації передбачити фінансування для комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради через відповідний структурний підрозділ (головного розпорядника бюджетних коштів) Запорізької обласної державної адміністрації з метою погашення боргових зобов`язань Підприємства у зв`язку з прийняттям цього рішення.

16. Постійній комісії обласної ради з питань бюджету розглянути питання внесення відповідних змін та доповнень до рішення обласної ради від 29.12.2020 № 19 «Про Програму з фінансової підтримки комунальних підприємств, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, на 2021-2025 роки» (зі змінами та доповненнями), передбачивши заходи щодо надання фінансової підтримки з обласного бюджету для Підприємства (у зв`язку з прийняттям цього рішення).

17. Запорізькій обласній державній адміністрації визначити головного розпорядника бюджетних коштів для фінансування Підприємства. Головному розпоряднику бюджетних коштів - відповідному структурному підрозділу Запорізької обласної державної адміністрації не пізніше наступного дня після прийняття цього рішення, надати до виконавчого апарату обласної ради пропозиції щодо визначення голови комісії з припинення (ліквідатора) Підприємства.

18. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань бюджету.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання недійсними пунктів 1-7, 9-14 та 17 Рішення.

Зокрема, позивач вказує, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням строків оприлюднення проекту такого рішення, порядку скликання сесії Ради, а також процедури розгляду порядку денного сесії. Вказані у позовні заяві доводи позивача зводяться до того, що Рішення Ради в оскаржуваних пунктах порушують права та законні інтереси Підприємства, а в частині пункту 8 - його особисті права як звільненого керівника Підприємства, якого позбавлено можливості виконувати свої трудові обов`язки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право та/або охоронюваний законом інтерес порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тлумачення статей 15, 16 Цивільного кодексу України свідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постанов від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17).

Звертаючись із даним позовом, позивач, в обґрунтування заявлених позовних вимог, посилається на те, що пункти 1-14 та 17 оскаржуваного рішення порушують права та законні інтереси КП «Готель «Україна».

Тобто, позовна заява в цій частині, яка є предметом розгляду у даній справі, спрямована на захист прав та законних інтересів КП «Готель «Україна», а не самого позивача.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 08.09.2020 у справі № 910/17599/19, від 12.07.2022 у справі № 11/49 (912/3430/21) наголошував, що норми чинного процесуального законодавства не передбачають права особи одночасно звертатися з позовом як у власних інтересах, так і в інтересах іншої юридичної особи. Цей висновок випливає із відносності процесуальних відносин та завдання господарського судочинства, метою якого є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб чи держави. Ця мета реалізуються через право на звернення до господарського суду у власних інтересах, або в інтересах інших осіб, якщо таке право надано законом.

При цьому, доказів того, що позивач станом на момент подачі позов мав право представляти інтереси КП «Готель «Україна», будучи звільненим із посади директора ще 27.05.2022, суду першої інстанції надано не було.

Колегія суддів відзначає, що КП «Готель «Україна», з огляду на його процесуальну право та дієздатність, не було позбавлене права звернення до суду з метою захисту своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав або інтересів шляхом подання відповідної позовної заяви із обґрунтуванням підстав такого звернення та викладенням своїх вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В той же час, як вбачається з наявних в матеріалах справи пояснень КП «Готель «Україна», останнє не підтримує поданий позов та вважає, що оскаржуване рішення не порушує його права та законні інтереси.

Позивач, в якості обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням його прав, у позовній заяві посилається лише на позбавлення рішенням Запорізької обласної ради прав виконувати трудові обов`язки, як директора КП «Готель «Україна».

Так, пунктом 8 рішення Запорізька обласна рада вирішила звільнити позивача, директора комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України 27 травня 2022 року. Підстава: пункт 1 статті 40 КЗпП України.

Встановити, що у разі відсутності ОСОБА_1 , директора комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, 27 травня 2022 року на роботі з підстав тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці тощо, датою звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, припинення з ним трудових відносин вважати перший робочий день після поновлення працездатності, закінчення відпустки тощо.

При цьому, пункти 6, 7, 9, 12 рішення є похідними від пункту 8, яким передбачається звільнення ОСОБА_1 із посади директора комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції, в провадженні Ленінського районного суду міста Запоріжжя перебуває цивільна справа №334/2260/22 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної ради, Комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування п. 8 Рішення Запорізької обласної ради №10 від 15.02.2022, поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем подано окремий позов, спрямований саме на захист своїх прав як звільненого працівника, до Ленінського районного суду міста Запоріжжя, на підставі якого було відкрито провадження у справі №334/2260/22.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у даній справі позов ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині оскарження пункту 8 рішення Запорізької обласної ради №10 від 15.02.2022.

Дана ухвала оскаржена в апеляційному порядку не була, а тому набула законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Оскільки у даній справі позивачем не було доведено наявності його порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду із даним позовом в частині визнання недійсними пунктів 1-7, 9-14 та 17 рішення, тоді як в частині оскарження п. 8 даного рішення (яким і обґрунтовано порушення прав позивача) позов ухвалою суду залишений без розгляду, судом першої інстанції правомірно ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів також враховує, що на час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21 сформувала правову позицію щодо юрисдикції спорів, які виникають із оскарження фізичними особами рішень щодо реорганізації закладів, які перебувають у підпорядкуванні виконавчих органів місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у даній постанові зазначила наступне:

- заявниця - фізична особа, яка не є підприємцем, оскаржила до суду акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, прийнятий на виконання його владних управлінських функцій, що виключає підсудність спору господарському суду з огляду на п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України;

- реорганізований заклад є юридичною особою публічного права, як заклад освіти, що реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу;

- сільська рада є суб`єктом владних повноважень, оскаржене рішення якого прийнято на виконання владних управлінських функцій і є таким, що зачіпає права та інтереси члена територіальної громади, тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими. Захист прав та інтересів члена територіальної громади від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21 відступила від висновків щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, вказавши, що такі спори належать до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватися судами за правилами КАС України.

Водночас, у даному випадку колегією суддів враховується, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 провадження у даній справі вже закривалось у зв`язку із непідсудністю справи господарському судочинству.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 13.04.2023, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2022, справу №908/933/22 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 зазначив, що Запорізька обласна рада у спірних правовідносинах діяла як засновник юридичної особи (Комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради), а тому оспорюване рішення в цьому випадку є рішенням власника корпоративних прав (засновника), комунальної установи, необхідним для здійснення відповідних реєстраційних дій щодо припинення діяльності закладу. За цих підстав Верховний Суд погодився із висновками Північного апеляційного господарського суду, що даний спір має вирішуватись судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

Зокрема у рішенні від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. При цьому ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38-40 рішення).

У рішенні від 01 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (заява № 34036/06) ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23, 25, 26 рішення).

У рішенні від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08) ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122-125 рішення).

У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18, 24 рішення).

Колегія суддів відзначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

А тому, з огляду на наявну в межах даної справи постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 13.04.2023, якою підтверджено юрисдикційну належність даного спору господарському судочинству, колегія суддів дійшла до висновку, що даний спір вірно розглянуто судом першої інстанції за правилами господарського судочинства.

Вказаний висновок, зокрема, узгоджується з позицією Великої Палати Верховного суду, викладеною у постанові від 07.11.2018 у справі № 757/56680/16-ц, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 908/933/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 908/933/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 908/933/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 908/933/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.12.2023

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко