Постанова від 13.12.2023 по справі 910/6185/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 910/6185/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Михайлова Н.М. за довіреністю;

від відповідача: Прохоров Ю.Г. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 (повний текст складено 11.08.2023)

у справі №910/6185/23 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етг Солар 1"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 38 204 871,22 грн,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Етг Солар 1" (далі - позивач, Товариство) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач, Підприємство) та, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути 38 204 871,22 грн, у тому числі: 35 476 915,41 грн основного боргу, 535 765,75 грн 3% річних та 2 192 190,06 грн інфляційних втрат коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору №15051/01 від 20.04.2018 позивач, як виробник за "зеленим" тарифом, у період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року виробив та продав відповідачу електричну енергію на загальну суму 67 910 545,95 грн, однак в порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач електричну енергію оплатив не в повному обсязі та з порушенням строків.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що позивачем не обґрунтовано дат виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати, а тому всі нараховані штрафні санкції є неправомірними; для позивача, як виробника електричної енергії, є обов`язковими для виконання накази Міненерго в період особливого стану, зокрема накази №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, якими визначений порядок розрахунків з виробниками електричної енергії, виготовленої з альтернативних джерел енергії; невиконання зобов`язань за договором обумовлено обставинами непереборної сили (введення воєнного стану). Також відповідачем заявлялись клопотання про закриття провадження в частині стягнення 1 565 395,62 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору та клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат до 1% від заявленої суми.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 серпня 2023 року позов задоволено частково.

З Державного підприємства "Гарантований покупець" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етг Солар 1" 33911519,79грн основної заборгованості, 535 765,75 грн - три проценти річних, 2 192 190,06 грн інфляційних втрат коштів та 550 966,49 грн судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етг Солар 1" - 1 565 395,62 грн основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в задоволеній частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом не були враховані накази Міненерго №140 та №206, якими у 2022 році був врегульований порядок розрахунків на ринку електричної енергії та розрахунків з виробниками за "зеленим тарифом", також судом не враховано форс-мажорні обставини та наявність підстав зменшення нарахованих 3% річних і інфляційних втрат до 1% від стягнутої суми.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що накази Міненерго №140 та №206 не скасовують та не переносять терміни оплати, встановлені договором та Порядком №641, і вказаними наказами передбачено можливість сплати коштів не обмежену кількість разів; жодне положення чинного законодавства не звільняє відповідача від оплати за продану йому електричну енергію, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справі №910/8741/22; обставини, викладені у апеляційній скарзі, не доводять, що обставини (воєнний стан) були форс-мажорними саме для виконання зобов`язань за договором; відповідачем не наведено підстав для звільнення його від необхідності виконання умов договору та від відповідальності за порушене зобов`язання, тому відсутні підстави для зменшення інфляційних втрат та 3% річних.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20 квітня 2018 року між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством укладено договір №15051/01, відповідно до пункту 1.1 якого останнє зобов`язалося продавати, а Компанія - купувати електроенергію, вироблену Товариством, та здійснювати її оплату відповідно до умов вказаного правочину.

30 червня 2019 року між Державним підприємством "Енергоринок", Державними підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Етг Солар 1" було укладено додаткову угоду №291/01 до договору від 20 квітня 2018 року, якою сторони дійшли згоди про заміну в преамбулі останнього слів "Державне підприємство "Енергоринок" на "Державне підприємство "Гарантований покупець", а також заміну його статей 1 - 10 статтями 1 - 8 у новій редакції.

20 березня 2020 року між Підприємством та Товариством укладено додаткову угоду №556/01/20, якою пункти 1-7 вищевказаного договору викладено в новій редакції.

Вказані правочини підписані їх уповноваженими представниками та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.1 договору (у редакції додаткової угоди від 20 березня 2020 року) виробник за "зеленим тарифом" (позивач) зобов`язався продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804.

Пунктом 4.1 договору (у редакції додаткової угоди від 20 березня 2020 року) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Підпунктами 1, 2 пункту 4.5 договору (у редакції додаткової угоди від 20 березня 2020 року) передбачено, що відповідач зобов`язаний купувати у позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.

За пунктом 3.3 договору (у редакції додаткової угоди від 20 березня 2020 року) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.

Згідно з пунктом 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Отже, Підприємство зобов`язане здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Товариства у три етапи.

Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.

НКРЕКП постановами: від 9 вересня 2022 року № 1117, від 31 травня 2022 року № 557, від 20 вересня 2022 року № 1190 та від 14 березня 2022 року № 473, - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу в період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року.

Так, згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у листопаді 2021 року - 911 245 991,10 (без ПДВ), у грудні 2021 року - 181 990 876,48 грн (без ПДВ), у січні 2022 року - 664 843 785,62 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ); у серпні 2022 року - 1 172 168 724,57 грн (без ПДВ).

Повноважними представниками Товариства та Підприємства було підписано та скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої електричної енергії: за жовтень 2021 року - на суму 9 151 097,13 грн з ПДВ, за листопад 2021 року - на суму 4 242 359,60 грн з ПДВ, за грудень 2021 року - на суму 585 866,33 грн з ПДВ, за січень 2022 року - на суму 2 025 893,58 грн з ПДВ, за лютий 2022 року - на суму 4 559 682,51 грн з ПДВ, за березень 2022 року - на суму 4 556 555,58 грн з ПДВ, за квітень 2022 року - на суму 5 808 739,72 грн з ПДВ, за травень 2022 року - на суму 7 691 364,43 грн з ПДВ, за червень 2022 року - на суму 7 973 619,71 грн з ПДВ, за липень 2022 року - на суму 11 188 965,12 грн з ПДВ та за серпень 2022 року - на суму 10 126 402,22 грн з ПДВ.

Однак, в порушення умови договору Підприємством отримана електрична енергія не була оплачена у повному обсязі, і на звернення Товариства до суду з даним позовом придбана відповідачем у спірному періоді енергія за "зеленим" тарифом була оплачена в повному обсязі лише за листопад 2021 року та грудень 2021 року, а загальний розмір заборгованості Підприємства становив 35 476 915,41 грн, з яких: 796 964,87 грн - за жовтень 2021 року, 23 534,64 грн - за січень 2022 року, 887 628,38 грн - за лютий 2022 року, 3 769 556,10 грн - за березень 2022 року, 4 506 621,16 грн - за квітень 2022 року, 6 362 090,35 грн - за травень 2022 року, 5 970 420,93 грн - за червень 2022 року, 7 711 736,94 грн - за липень 2022 року та 5 448 362,04 грн - за серпень 2022 року.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 35 476 915,41 грн основного боргу, 535 765,75грн 3% річних та 2 192 190,06 грн інфляційних втрат коштів.

У процесі розгляду даної справи Підприємство частково погасило суму основної заборгованості за квітень 2022 року в загальному розмірі 1563395,62грн, що підтверджується наявними копіями платіжних інструкцій: від 31 травня 2023 року на суму 550 322,55 грн та від 6 червня 2023 року на суму 1 015 073,07 грн.

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, однак у зв`язку із частковою сплатою відповідачем суми основного боргу стягнув на користь позивача 33 911 519,79 грн основної заборгованості, 535 765,75 грн три проценти річних, 2 192 190,06 грн інфляційних втрат коштів, а в частині стягнення 1 565 395,62 грн основного боргу закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №15051/01 від 20.04.2018, який за своєю правовою природою є господарським договором постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Спірні правовідносини врегульовані як загальними положеннями ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України), так і нормами спеціального Закону України "Про ринок електричної енергії" та низкою підзаконних нормативних актів.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.

Так, відповідно до ст. 714 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 275 ГК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч.6, 7 ст. 276 ГК України).

Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті.

Частиною 2 статті 65 цього ж Закону (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом частин 4, 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.

Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Отже, Законом визначено, що порядок і строки розрахунку визначаються договором між Гарантованим покупцем та виробником.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року виробив та продав відповідачу електричну енергію на загальну суму 67 910 545,95 грн, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Абзацом 2 ч.1 ст. 530 ЦК України визначено, що зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За пунктом 3.3 договору (у редакції додаткової угоди від 20 березня 2020 року) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.

Згідно з пунктом 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.

НКРЕКП постановами: від 9 вересня 2022 року № 1117, від 31 травня 2022 року № 557, від 20 вересня 2022 року № 1190 та від 14 березня 2022 року № 473, - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу в період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року.

У матеріалах справи також наявні описи вкладення у цінні листи та рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які підтверджують факт направлення відповідачу та отримання ним актів купівлі-продажу електричної енергії за кожний з місяців період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року.

Таким чином, в силу приписів ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 10.4 Порядку, п. 3.3 договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання Підприємства по розрахунку в обсязі 100% за придбану електричну енергію мало бути виконано протягом трьох робочих дні з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акту.

Однак, відповідачем, порушення умов Договору та наведених норм чинного законодавства, отримана електрична енергія була оплачена частково, що підтверджується довідками банку і відповідачем не заперечується.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, розмір заборгованості відповідача перед позивачем на час подання позову становив 35 476 915,41 грн, грошове зобов`язання по сплаті якої, на момент звернення з даним позовом до суду, настало, однак доказів її погашення відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Твердження відповідача про відсутність у нього заборгованості перед Товариством, з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" №206, були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Так, станом на дату настання строку оплати за заявлений Товариством період (жовтень 2021 року, січень - серпень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 втратив чинність.

У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" №206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.

У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази щодо внесення змін до договору в частині розрахунків за період 2021 - 2022 років, тоді як саме вищевказаним договором (у редакції додаткової угоди від 20 березня 2020 року) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" №206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку Підприємства грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на час прийняття судом рішення заборгованість відповідача перед позивачем становила 33911519,79грн, а тому є вірним висновок місцевого господарського суду, зроблений на підставі наявних у справі доказів, про обґрунтованість і доведеність позовних вимог в цій частині основного боргу.

Щодо вимоги про стягнення 1 565 395,62 грн основного боргу, який була сплачена відповідачем в процесі розгляду справи, то суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі в цій частині вимог на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просив стягнути 535 765,75 грн - три проценти річних, 2 192 190,06 грн інфляційних втрат, які нараховані по кожному акту окремо, з врахуванням здійснених відповідачем платежів та встановленого Договором строку остаточних розрахунків. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд встановив, що він зроблений арифметично та методологічно правильно, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що ці позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Відповідачем також заявлялось клопотання про зменшення розміру неустойки, процентів річних та інфляційних втрат до 1% від заявленої суми.

Статтею 233 ГК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ГК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно правих позицій Верховного Суду (постанова від 18.03.2020 у справі №902/417/18) суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Однак, позивачем не заявлялась вимога про стягнення неустойки, а нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено у відповідності до положень чинного законодавства і відповідач не надав суду достатніх доказів та не навів обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної суми процентів річних наслідкам порушення зобов`язання.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, то вони також є необґрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі №904/5610/19.

Разом із цим, за умовами пунктів 5.1. - 5.4. договору (у редакції додаткової угоди від 20 березня 2020 року) обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов`язань за договором. При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

У свою чергу, надане відповідачем повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на конкретне зобов`язання саме між сторонами даної справи.

Крім того, як вірно встановив суд першої інстанції, всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03 серпня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.12.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

А.І. Тищенко