Постанова

від 14.12.2023 по справі 924/745/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року Справа № 924/745/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.09.2023 р. у справі №924/745/23, ухвалене суддею Субботіною Л.О., повний текст рішення складено 18.09.2023 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олма Агрогруп"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

про стягнення 444 505,01 грн,

На адресу Господарського суду Хмельницької області 10.07.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Олма Агрогруп" м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" м. Київ про стягнення 444505,01 грн, з яких 428156,70 грн основна заборгованість, 10198,69 грн інфляційні втрати, 6149,62 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.09.2023 р. у справі №924/745/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олма Агрогруп" 428156,70 грн (чотириста двадцять вісім тисяч сто п`ятдесят шість гривень 70 коп.) основного боргу, 941,36 грн (дев`ятсот сорок одну гривня 36 коп.) 3% річних, 535,20 грн (п`ятсот тридцять п`ять гривень 20 коп.) інфляційних втрат, 6444,49 грн (шість тисяч чотириста сорок чотири гривні 49 коп.) витрат зі сплати судового збору. У стягненні 9663,49 грн інфляційних втрат та 5208,26 грн 3% річних відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.09.2023 р. у справі №924/745/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження по справі. Скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.09.2023 р. у справі №924/745/23 в частині 10% від договору у розмірі 148 000 гривень.

Листом №924/745/23/6642/23 від 13 жовтня 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №924/745/23 з Господарського суду Хмельницької області.

23.10.2023 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/745/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 р. у справі №924/745/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.09.2023 р. у справі №924/745/23 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 4026 грн. та подати до суду докази на підтвердження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" - Левченко В.С..

08.11.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" надійшло клопотання про усунення недоліків в апеляційній скарзі. Зокрема до клопотання про усунення недоліків додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 4026 та підтвердження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" - Левченко В.С.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 р. у справі №924/745/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.09.2023 р. у справі №924/745/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 14.12.2023 р. об 11:00 год.

12.12.2023 р. на електронну пошту суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Олма Агрогруп" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Олма Агрогруп" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/745/23 - задоволено.

13.12.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Олма Агрогруп" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.09.2023 р. по справі №924/745/23 без змін.

Відповідно до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції №924/745/23 об 11 годині 02 хвилин секретарем відкрито сторінку конференції. Запрошені учасники: Якубовська Тетяна Вікторівна - представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Олма Агрогруп". Об 11 годині 08 хвилині розпочато конференцію. Однак, Якубовська Тетяна Вікторівна, не була авторизована та системою визначено її статус "офлайн".

Представник відповідача у судове засідання не прибув та не реалізував процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомив. При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Господарський суд Хмельницької області враховуючи, встановлені факти та зміст позовних вимог, вважав за необхідне задовольнити вимоги частково та стягнути на користь позивача 428156,70 грн основного боргу, 941,36 грн 3% річних, 535,20 грн інфляційних втрат. У стягненні 9663,49 грн інфляційних втрат та 5208,26 грн 3% річних суд відмовив.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Скаржник не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду Хмельницької області, вважає що приймаючи рішення, судом не з`ясовано в повному обсязі обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставами для скасування судового рішення повністю.

Зокрема апелянт стверджує, що у пункті 5.1 Договору вказано, що Постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що Товар, який поставляється по даному Договору, є продукцією власного виробництва, Постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість. Проте доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку до суду надано не було. Також не було надано електронних доказів, завірених електронним підписом. У постанові №922/51/20 від 29.01.2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Жодного із цих трьох видів доказів та доказів відправлення такого листа до суду надано не було. Згідно із пунктом 4.2 Договору, у разі ненадання такого листа Покупець має право притримати сплату 10% від Договору до усунення такого порушення. Станом на дату подання цієї апеляційної скарги позивачем такого листа надано не було, тому вважаємо, що умова для сплати 10% від Договору, а саме 148 000 гривень не настала.

Підсумовуючи вище вказане, скаржник стверджує, що рішення суду є незаконним та таким, що порушує право на справедливий судовий розгляд, що включає право на обґрунтоване рішення, та порушує норми статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги позивач у відзиві вказує на те, що позивачем у повній мірі було виконано обов`язок передбачений п.5.1. Договору поставки та направлено поштовим повідомленням лист Вих.№ 1/24/10 від 24 жовтня 2022 р. про те, що постачальник (позивач) має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість, а Товар, який поставляється по даному Договору Відповідачу, є продукцією власного виробництва позивача. Вказане, зокрема додатково підтверджується також і скріншотами з електронної пошти позивача щодо направлення електронної копії вказаного листа на електронну адресу: anna@vvt.com.ua (копії яких додаються).

Крім того, як було зазначено судом першої інстанції, сторонами було укладено додаткову угоду №15-02 від 15.02.2023 р. до договору поставки (копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до вказаної додаткової угоди сторони погодили здійснення оплати залишку грошових коштів за цим Договором у розмірі 535 195,87 грн. наступним чином: -суму у розмірі 107 039,17 грн. - в строк до 30 березня 2023 року включно; - суму у розмірі 107039,17 грн. - в строк до 30 квітня 2023 року включно; - суму у розмірі 107039,17 грн. - в строк до 30 травня 2023 року включно; - суму у розмірі 107039,17 грн. - в строк до 30 червня 2023 року включно; - суму у розмірі 107039,17 грн. - в строк до 30 липня 2023 року включно. Таким чином, підписуючи вказану додаткову угоду від 15.02.2023 р. щодо встановлення строків оплати залишку грошових коштів, апелянт погодився з тими фактами, що станом на 15 лютого 2023 року заборгованість ТОВ «ВВТ Груп» перед ТОВ «Олма Агрогруп» становить 535 195,87 грн., тобто визнав факт того, що жодних підстав для неоплати (неповної оплати) поставленого йому товару не має, як і свідчить про визнання того факту, що строк оплати усієї суми заборгованості за Договором за поставлений товар настав.

З урахуванням вищенаведеного та того, що викладені відповідачем у апеляції доводи, пояснення не спростовують законність винесення Господарським судом Хмельницької області рішення, викладені відповідачем доводи не є обґрунтованими, а спрямовані лиш на затягування розгляду, з урахуванням того, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, позивач вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олма Агрогруп" (далі - продавець) 24.10.2022 укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №26-10/22С (далі - договір), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: соняшник (код Товару 1206009900 згідно з УКТ ЗЕД). урожаю 2022 року, надалі іменований як "Товар" в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

За умовами п. 2.1 договору назва товару/код УКТ ЗЕД - соняшник ( код 1206009900), кількість тонн - 100,000 +- 10%, ціна без ПДВ, грн за одну метричну тонну - 12982,46 грн, сума без ПДВ - 1298246,00 грн, ПДВ - 181754,44 грн, загальна сума - 1480000,44 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору загальна вартість товару складає 1480000,44 грн (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч гривень 44 копійки) +/- 10% в т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DAР відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - ТОВ "ВВТ ГРЕЙН" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н. смт. Ярмодйнні. вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - "елеватор поставки", автомобільним транспортом. Базис поставки DАР використовується з урахуванням умов, визначених в цьому договорі.

Строк постачання товару - 04.11.2022 включно. Поставка товару партіями допускається (п. 3.2 договору).

За умовами п. 3.3 договору товар поставляється на елеватор поставки на ім`я покупця.

Згідно з п. 3.5 договору датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням покупцю видаткової накладної на товар. Під терміном "залікова вага" розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені в пункті 6.1 договору.

Пунктом 4.1 договору визначено умови оплати.

- 86 (вісімдесят шість) % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 (п`ять-сім) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

- 14 (чотирнадцять) % вартості партії товару протягом 5 (п`ять) банківських днів наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації а також правильно заповнені товарно - транспортні накладні.

Відповідно до п.10.3 договору, договір може бути змінений, розірваний, припинений, визнаний недійсним тільки на умовах і в порядку, передбаченому діючим законодавством України та цим договором.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

15 лютого 2023 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору, згідно з п.1 якої сторони погодили здійснення оплати залишку грошових коштів за цим договором у розмірі 535 195,87 грн таким чином:

Суму у розмірі 107 039,17 грн - в строк до 30 березня 2023 року включно;

Суму у розмірі 107 039, 17 грн - в строк до 30 квітня 2023 року включно;

Суму у розмірі 107 039,17 грн - в строк до 30 травня 2023 року включно;

Суму у розмірі 107 039,17 грн - в строк до 30 червня 2023 року включно;

Суму у розмірі 107 039, 19 грн - в строк до 30 липня 2023 року включно.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу соняшник врожаю 2022 року на загальну суму 1 568 785,65 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №7 від 26.10.2022 на суму 533 303,35 грн, №8 від 27.10.2022 на суму 812372,24 грн, №9 від 28.10.2022 на суму 223110,06 грн, про що виставив відповідачу рахунки на оплату №8 від 26.10.2022, №9 від 27.10.2022 та №10 від 28.10.2022.

Матеріали справи містять податкові накладні, які складались позивачем для відображення в податковому обліку операцій з поставки соняшнику: №1 від 26.10.2023, №2 від 27.10.2022 та №3 від 28.10.2022. Вказані накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать квитанції від 11.11.2022 та рішення про реєстрацію від 13.12.2022.

Передача позивачем відповідачу соняшнику підтверджується також реєстрами ТТН №1789 від 27.10.2022, ТТН №1786 від 26.10.2022 та ТТН №1796 від 28.10.2022 на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, а також товарно-транспортними накладними №1 від 26.10.2022, №2 від 26.10.2022, №1 від 27.10.2022, №2 від 27.10.2022, №3 від 27.10.2022 та №2 від 28.10.2022.

Відповідач розрахувався із позивачем за поставлений товар частково на суму 1 140 628,95 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №4459 від 08.11.2022 на суму 458640,88 грн, №4562 від 01.12.2022 на суму 250000,00 грн, №4478 від 10.11.2022 на суму 324948,90 грн, №4834 від 31.03.2023 на суму 107039,17 грн та карткою рахунку 361 за 01.01.2022-04.07.2023.

Згідно виписки по рахунку відповідача за період з 01.01.2022 по 04.07.2023 в останнього наявна заборгованість в розмірі 428 156, 70 грн.

Матеріали справи містять переписку сторін, що велася шляхом направлення листів на адресу електронної пошти, а також докази надіслання відповідачу документів, що підтверджують поставку товару.

Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" про стягнення 444505,01 грн, з яких 428156,70 грн основна заборгованість, 10198,69 грн інфляційні втрати, 6149,62 грн 3% річних.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст.692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: соняшник врожаю 2022 року (код Товару 1206009900 згідно з УКТ ЗЕД), в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Матеріалами справи стверджується, що позивачем на виконання умов договору передано відповідачу соняшник врожаю 2022 року на загальну суму 1 568 785,65 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №7 від 26.10.2022, №8 від 27.10.2022 та №9 від 28.10.2022.

Передача позивачем відповідачу соняшнику підтверджується також реєстрами ТТН №1789 від 27.10.2022, ТТН №1786 від 26.10.2022 та ТТН №1796 від 28.10.2022 на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, товарно - транспортними накладними №1 від 26.10.2022, №2 від 26.10.2022, №1 від 27.10.2022, №2 від 27.10.2022, №3 від 27.10.2022 та №2 від 28.10.2022, а також податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями ст.692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч.2 ст.712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).

У п. 4.1 договору сторони погодили наступні умови оплати.

- 86 (вісімдесят шість) % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 (п`ять-сім) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

- 14 (чотирнадцять) % вартості партії товару протягом 5 (п`ять) банківських днів наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації а також правильно заповнені товарно - транспортні накладні. Умови оплати.

Відповідно до платіжних інструкцій №4459 від 08.11.2022 на суму 458640,88 грн, №4562 від 01.12.2022 на суму 250000,00 грн, №4478 від 10.11.2022 на суму 324948,90 грн, відповідач сплатив на користь позивача кошти в загальній сумі 1033589,78 грн, в зв`язку із чим станом на 15.02.2023 заборгованість останнього становила 535195,87 грн.

15 лютого 2023 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору, згідно з п.1 якої сторони погодили здійснення оплати залишку грошових коштів за цим договором у розмірі 535195,87 грн таким чином: 107 039,17 грн - в строк до 30 березня 2023 року включно; 107 039, 17 грн - в строк до 30 квітня 2023 року включно; 107 039,17 грн - в строк до 30 травня 2023 року включно; 107 039,17 грн - в строк до 30 червня 2023 року включно; 107 039, 19 грн - в строк до 30 липня 2023 року включно.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов додаткової угоди №15-02 від 15.02.2023 до договору відповідач перерахував позивачу за поставлений товар лише кошти в сумі 107 039,17 грн, про що свідчить платіжна інструкція №4834 від 31.03.2023. Доказів сплати усієї вартості поставленого товару матеріали справи не містять.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 428156,70 грн основного боргу заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 6149,62 грн 3% річних, з яких 3827,02 грн за період з 20.11.2022 по 14.02.2023 на суму боргу в розмірі 535195,87 грн та 2322,60 грн за період з 01.05.2023 по 05.07.2023 на суму боргу 428156,70 грн, а також інфляційні втрати в сумі 10198,69 грн, з яких 8057,91 грн за грудень 2022 року - січень 2023 року на суму боргу 535195,87 грн та 2140,78 грн за травень 2023 року на суму боргу 428156,70 грн.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок, суди зазначають, що згідно з ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

За умовами ч.ч. 1, 2 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як вбачається із матеріалів справи, додатковою угодою №15-02 від 15.02.2023 сторони встановили, що залишок грошових коштів за договором у розмірі 535195,87 грн необхідно сплатити таким чином: сума у розмірі 107 039,17 грн підлягає оплаті у строк до 30 березня 2023 року включно; 107 039, 17 грн - в строк до 30 квітня 2023 року включно; 107 039,17 грн - в строк до 30 травня 2023 року включно; 107 039,17 грн - в строк до 30 червня 2023 року включно; 107039, 19 грн - в строк до 30 липня 2023 року включно.

Таким чином, уклавши додаткову угоду № 15-02 від 15.02.2023, сторони змінили порядок та строк оплати заборгованості за отриманий товар за договором.

Враховуючи викладене та зважаючи на визначені додатковою угодою №15-02 від 15.02.2023 строки сплати заборгованості, суд першої інстанції провів перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та встановив, що правомірним буде нарахування річних в сумі 941,36 грн, з яких 263,93 грн за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 на суму заборгованості 107039,17 грн, 545,46 грн за період з 31.05.2023 по 30.06.2023 на суму боргу 214078,34 грн та 131,97 грн за період з 01.07.2023 по 05.07.2023 на борг в розмірі 321117,51 грн.

Крім того, з урахуванням внесених змін до договору, суд першої інстанції здійснив перерахунок інфляційних втрат та встановив, що правомірним буде нарахування останніх в розмірі 535,20 грн за травень 2023 року на суму заборгованості в розмірі 107039,17 грн.

При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання колегією суддів встановлено, що останні обраховано судом першої інстанції правомірно, обґрунтовано, а тому підлягають стягненню з відповідача 941,36 грн 3% річних та 535,20 грн інфляційних втрат. У стягненні 9663,49 грн інфляційних втрат та 5208,26 грн 3% річних судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 428 156,70 грн основного боргу, 941,36 грн 3% річних та 535,20 грн інфляційних втрат.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що відповідно до п.5.1 Договору Постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що Товар, який поставляється по даному Договору, є продукцією власного виробництва, Постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість. Проте доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку до суду надано не було. Згідно із пунктом 4.2 Договору, у разі ненадання такого листа Покупець має право притримати сплату 10% від Договору до усунення такого порушення.

Скаржник вважає, що оскільки, станом на дату подання цієї апеляційної скарги позивачем такого листа надано не було, то умова для сплати 10% від Договору, а саме 148 000 гривень не настала.

Колегія суддів дослідила вказаний довід та вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання

Відповідно до ч.1 ст.595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

Відтак, право відповідача, притримати сплату 10% від Договору у зв`язку із не наданням позивачем оригіналу листа на фірмовому бланку підприємства, що Товар, який поставляється по даному Договору, є продукцією власного виробництва, нерозривно пов`язане з обов`язком відповідача, передбаченим ч. 1 ст.595 ЦК України, негайно повідомити про застосовуване притримання позивача.

Водночас, колегія суддів акцентує увагу на тому, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення як того вимагає ст.595 ЦК України про здійснення заходів із притримання сплати 10% від Договору.

З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача в цій частині є безпідставною.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.09.2023 р. у справі №924/745/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №924/745/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "20" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.