Постанова

від 18.12.2023 по справі 905/2199/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Харків Справа № 905/2199/20 (905/497/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді Стойка О.В., Бородіна Л.І. секретар судового засідання Лутаєва К.В. за участю представників: від відповідача не з`явився;від арбітражного керуючого Глеваський В.В. на підставі свідоцтва №1724 від 20.03.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (1960 Д) розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича, м. Біла Церква Київської області на рішення господарського суду Донецької області постановлену 30.08.2023 (повний текст підписано 31.08.2023) у справі №905/2199/20 (905/497/23) (суддя Лейба М.О.) за позовною заявою до про Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу, м.Краматорськ, Донецька область ING-BANK N.V. (ІНГ Банк Н.В.), Амстердам, Нідерланди визнання недійсним договору поруки

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Корпорація Індустріальна Спілка Донбасу (далі Позивач) в особі розпорядника майна-арбітражного керуючого Глеваського В.В. звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом, в межах справи №922/2199/20 про банкрутство Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу (ухвалою суду від 30.03.2021р. у справі №905/2199/20 відкрито провадження у справі про банкрутство Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича, а ухвалою від 15.09.2022 задоволено клопотання кредитора ОСОБА_1 та відсторонено арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича від виконання повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича) до ING-DIBA AG (ІНГ-Діба АГ) (далі Відповідач/Кредитор) про визнання недійсним договору поруки від 27.11.2007.

2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.05.2023 відкрито провадження у справі №905/2199/23(905/497/23) та визначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2023 у справі №905/2199/20 (905/497/23) у задоволенні позовних вимог Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу до відповідача ІNG-BANK N.V. (ІНГ Банк Н.В.) про визнання недійсним договору поруки від 27.11.2007 відмовлено повністю.

3.1. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що надана Позивачем копія установчого договору Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом від 27.12.2006, не є належним, достатнім та допустимими доказом вказаних у позові обставин.

3.2. Згідно пояснень позивача наданих під час розгляду справи, оригінал установчого договору Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Корпорації, оформленим протоколом від 27.12.2006 у розпорядника майна відсутній, наявна лише електронна копія вказаного установчого договору, яка не містить жодного електронного підпису. Судом зазначено, що у разі відсутності оригіналу вказаного документа у Позивача (Корпорації) та за наявності відомостей про те, у якої саме особи перебуває такий доказ, Позивач не був позбавлений права та можливості звернутися до такої особи з вимогою про отримання відповідного доказу. В той же час ненадання Позивачем відомостей про те, у якої особи перебувають оригінали документів, зокрема, Установчий договір, а також неподання відповідного клопотання унеможливлює витребування судом оригіналів документів у інших осіб в порядку частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі за власною ініціативою. Відповідно до абз.2 частини 6 статті 91 цього Кодексу якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

3.3. Щодо сумнівів Позивача стосовно того, чи дійсно керівник позивача, а не інша не уповноважена особа, підписала договір поруки, місцевий суд вказав, що договір поруки укладений 27.11.2007, у матеріалах справи відсутні докази звернення керівника Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» після дати укладання спірного договору до правоохоронних органів про те, що він не підписував спірний договорів або інший документ, який свідчить про вірогідність підробки підпису у спірній угоді, що в свою чергу, могло стати підставою для проведення відповідних слідчих дій правоохоронними органами. Відсутні також і докази наявності зареєстрованого кримінального провадження за фактом підробки підпису

3.4. Крім того, місцевий суд зауважив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» зверталась до сторін договору поруки від 27.11.2007 з відповідними листами-повідомленнями про те, що вказаний договір не підписувався керівником Корпорації, або підписувався представником Корпорації який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для підписання цього договору.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

4. Розпорядник майна арбітражний керуючий Глеваський Віталій Васильович, м. Біла Церква Київської області, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2023 у справі №905/2199/20 (905/497/23), звернувся на означене рішення з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та ухвали нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: визнати недійсним з моменту укладання договір поруки від 27.11.2007, укладений між Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу", ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", які виступають як солідарні поручителі на користь ING-BANK N.V. (ІНГ Банк Н.В.), який виступає як Бенефіціар, в частині, яка стосується Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу".

5. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає, що:

5.1. Розглядаючи дану справу, суд в оскаржуваному рішенні обмежився лише встановленням факту відсутності у розпорядника майна оригіналу установчого договору не надавши оцінки законності отримання ним відповідної копії, а лише зазначивши, що копія існує в електронному виді і не містить електронного цифрового підпису, що на переконання суду є достатньою підставою для висновку про недопустимість даного доказу. Не надання оцінки законності отримання розпорядником майна копії Установчого договору, а також обставин, за яких він її отримав, свідчить про неповноту розгляду спору та про порушення судом ст. 86 та ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України:

5.2. Місцевий суд передчасно і безпідставно зробив висновок про те, що проставлена на договорі печатка свідчить про укладеність Договору поруки Корпорацією. При цьому, суд, на переконання Позивача, помилково не застосував ст. 92 Цивільного кодексу України, де вказано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

6. ING-BANK N.V. (ІНГ Банк Н.В.), Амстердам, Нідерланди в межах встановленого апеляційним судом строк надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги розпорядника майном Боржника Глеваського Віталія Васильовича на рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2023 року та закрити у порядку ст. 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі № 905/2199/20 (1960 Д) за апеляційною скаргою розпорядника майном Боржника Глеваського Віталія Васильовича на рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2023, обґрунтовуючи наступним:

6.1. апеляційна скарга на рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2023 року у справі № 905/2199/20, фактично, дублює апеляційну скаргу Скаржника на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.01.2023 року, яка розглядається у межах Первісного провадження, вимоги Скаржника не можуть бути розглянуті, а провадження у цій справі має бути закрите;

6.2. кредитор ING BANK N. V. належить до міжнародної нідерландської фінансової групи, яка однією із найбільших надавачів фінансових послуг у світі. Збереження довіри кредиторів, зокрема, загальновідомого європейського банку, який профінансував модернізацію та реконструкцію одного із найбільших ключових підприємств країни у сфері металургії, нині є особливо важливим фактором, який має безпосередній вплив на фінансування повоєнної відбудови та інвестиційну привабливість України.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

7. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 21.09.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Істоміна О.А., Стойка О.В.

8. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху через виявлені недоліки, а 11.10.2023 до апеляційного суду надійшла заява Скаржника про усунення означених недоліків.

9. Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022р. «Щодо повторного автоматичного розподілу справ» у зв`язку із відпусткою члена судової колегії, судді Істоміної О.А., відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду її було замінено на суддю Бородіну Л.І., що також вбачається з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 у справі №905/2199/23(905/497/23).

10. Ухвалою від 18.10.2023 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №905/2199/20 (905/497/23) (номер провадження 1960 Д), а ухвалою від 06.11.2023, після проведення підготовчих дій, призначила розгляд апеляційної скарги розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича, м. Біла Церква Київської області у судовому засіданні на 18.12.2023 о 10:30 з повідомленням учасників справи.

11. 23.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання (сформовано у системі "Електронний суд" 21.10.2023) арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича про витребування в Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради копію реєстраційної справи Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в паперовій та/або електронній формі.

Ухвалою від 06.11.2023 апеляційний господарський суд витребував у Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 40342628; 84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Богдана Хмельницького, 8; reestr@krm.gov.ua) в порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України копію реєстраційної справи Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в паперовій та/або електронній формі.

27.11.2023 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла реєстраційну справу Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» 24068988.

12. 26.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ING-BANK N.V. (ІНГ Банк Н.В.) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

13. Враховуючи викладене в п.п.7-10 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Бородіна Л.І. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

14. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

15. У судовому засіданні 18.12.2023 Арбітражний керуючий підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, надав додаткові пояснення на запитання суду.

Уповноважений представник Відповідача, попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, не з`явився, про причини неявки не повідомив, що за висновком судової колегії, враховуючи визнання його явки необов`язковою, також не перешкоджає розгляду справи по суті.

16. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

17. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, Відповідач ІNG-BANK N.V. (ІНГ Банк Н.В.) є кредитором боржника Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» у справі про банкрутство №905/2199/20, вимоги якого визнані ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.01.2023, як такі, що обґрунтовані наявністю заборгованості Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» перед «ІНГ БАНК Н.В.» (ING BANK N.V.), яка виникла на підставі договору поруки від 27.11.2007, укладеного між солідарними поручителями - Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» та «ІНГ БАНК Н.В.» (ING-BANK N.V.) (бенефіціар), як агентом фінансових сторін, де боржник виступав солідарним поручителем за зобов`язаннями Компанії Landmond Limited, передбаченими кредитним договором від 27.11.2007.

18. Відповідно до пункту 2.1. договору поруки (а.с.33-42), цей договір укладений з метою спонукання Бенефіціара продовжувати надавати кредит згідно з кредитним договором Atradius на суму 57805000 Євро, укладеним між, окрім інших, Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу», як Материнською Компанією, та Бенефіціаром, як Агентом Фінансових Сторін (як визначено у цьому договорі) («Кредитний договір Atradius»), компанією Landmond Limited, яка виступає як позичальник («Основний Боржник»).

19. Зобов`язання кожного Поручителя, які включені до цього Договору, є додатковими та незалежними від будь-якого іншого забезпечення, яке Бенефіціар може мати в будь-який час стосовно будь-яких зобов`язань (пункт 3.1. договору поруки).

20. За умовами пункту 5.1. договору поруки кожен поручитель має виконати свої зобов`язання згідно з цим договором на першу письмову вимогу Бенефіціара («Вимога Здійснення Виплати»).

21. Відповідно до пункту 7.1. договору поруки зобов`язання кожного Поручителя, зазначені в цьому договорі, є триваючими зобов`язаннями, не зважаючи на будь-який взаємозалік чи взагалі будь-які інші обставини, і не можуть вважатися виконаними внаслідок здійснення будь-якого проміжного платежу, чи виконання всіх або будь-якого зобов`язання Основного Боржника у зв`язку із будь-яким зобов`язанням, і залишатимуться дійсними та чинними до здійснення остаточної сплати в повному обсязі всіх сум, які Основний Боржник повинен буде сплатити у зв`язку із зобов`язаннями, та виконання в повній мірі дійсних і таких, що виникають з настанням певних умов, зобов`язань Основного Боржника у зв`язку із зобов`язаннями.

22. Згідно з пунктом 11.1. договору поруки зобов`язання кожного Поручителя згідно з цим договором є солідарним, і кожен правочин і зобов`язання, зазначені в цьому договорі, мають тлумачитись відповідно.

23. Згідно п.17 спірного договору, він "регулюється законодавством Англії і, для зручності Бенефіціара, суди Англії матимуть виключну підсудність стосовно врегулювання будь-яких суперечок, які можуть виникнути з нього чи у зв`язку із ним".

У розділі «підпис» договір містить підпис в графі «директор» та скріплений печаткою Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу».

24. У позовній заяві розпорядник майна зазначив, що дослідження змісту договору поруки дає підстави вважати, що особа, яка його підписала, не мала повноважень на його підписання, а відтак, оскільки мав місце дефект волевиявлення під час укладання договору з боку Корпорації, є підстави для визнання такого договору недійсним в частині, що стосується Корпорації.

За твердженнями розпорядника майна договір поруки від імені боржника Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» підписано невідомою особою. Так, в розділі «підписи» вказано, що договір підписано директором. Натомість ні прізвища, ні ім`я чи по-батькові підписанта не зазначено.

24.1. Станом на момент укладання спірного договору поруки від 27.11.2007, повноваження органів управління Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» було визначено Установчим договором в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників від 27.12.2006 (а.с.15-29).

24.2. Відповідно до розділу 8 Установчого договору органами управління Корпорації є: загальні збори, рада директорів та генеральний директор.

24.3. Розділом 10 Установчого договору визначено, рада директорів діє як колегіальний орган шляхом прийняття відповідних рішень простою чи кваліфікованою більшістю. Рішення рада директорів приймає шляхом складання протоколу, що підписується всіма учасниками.

24.4. Відповідно до пункту 10.7.8 та пункту 11.5. Установчого договору, рада директорів повинна надати попередню згоду генеральному директору на видачу Корпорацією будь-яких поручительств та/або гарантій. При цьому, генеральний директор може вчиняти відповідні дії виключно після отримання такого дозволу в порядку, передбаченому Установчим договором та внутрішніми документами Корпорації.

24.5. Пунктом 9.6.9. Установчого договору встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів відноситься попереднє затвердження укладення боржником будь-яких договорів у сумі, що перевищує в еквіваленті 70 млн. доларів США, за виключенням договорів купівлі-продажу металургійної продукції та/або металургійної сировини. Офіційним курсом НБУ станом на 27.11.2007 курс долара США склав 505,0000 доларів за 100грн., курс євро 749,6725грн. за 100 доларів США. Таким чином, кредитний договір було укладено на суму еквівалентну 85811522,50 доларів США (57805000*749,6725/505,0000).

24.6. Розпорядник майна зазначав, що за змістом пунктів 10.8. та 11.5 Установчого договору згода на вчинення дій передбачених пунктом 10.7.8. надається виключно генеральному директору. Жодних інших директорів, яким могла б бути надана вказана згода, в Установчому договорі не вказано. На думку останнього, підписант договору поруки від 27.11.2007 не тільки повинен був мати повноваження на представництво Корпорації у відносинах з іншими особами, але й для укладання вказаних договорів мав попередньо отримати згоду ради директорів та загальних зборів відповідно на його підписання.

25. Поряд із цим, розпорядник майна звернув увагу суду першої інстанції на те, що Кредитором не надано документів, які б підтверджували надання радою директорів чи загальними зборами попередньої згоди на підписання зазначених договорів поруки. Наразі про наявність таких документів розпоряднику майна також не відомо. Крім того, оскільки з договору поруки неможливо визначити особу, яка підписала такий договір, але ця особа не визначена як генеральний директор, що свідчить про можливість підписання договору іншим директором (виконавчим, фінансовим тощо), виникає питання щодо наявності у підписанта відповідних повноважень на укладання та підписання договору поруки від 27.11.2007.

25.1. Неможливість встановлення особи підписанта, на думку розпорядника майна, обумовлює неможливість визначення його повноважень на вчинення таких дій, а відсутність вказівки посади тієї єдиної особи, яка відповідно до Установчого договору мала право за попередньою згодою ради директорів та загальних зборів підписувати такі договори, свідчить про те, що особа, яка підписала відповідні договори взагалі не мала повноважень на їх підписання. Відсутність повноважень на підписання договору обумовлює неможливість розповсюдження його положень на боржника.

25.2. На думку розпорядника майна, підпис особи, яка підписала договір від імені Корпорації відрізняється від підпису проставленому на листі від 09.01.2009, який змінює умови кредитного договору, у т.ч. винагороду за коригування та витрати і видатки.

25.3. На переконання розпорядника майна договір поруки від 27.11.2007 в частині, яка стосується його укладання Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» та набуття Корпорацією за цим договором обов`язків поручителя перед ІNG-BANK N.V. (ІНГ Банк Н.В.) за виконання кредитного договору від 27.11.2007, є недійсним оскільки не є укладеним з боку Корпорації повноважною особою.

26. Вказуючи на порушення прав Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» внаслідок укладання договору поруки, розпорядник майна посилається на обставини того, що умови договору поруки від 27.11.2007 передбачають виникнення у Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» грошових зобов`язань перед ІNG-BANK N.V. (ІНГ Банк Н.В.) у випадку невиконання Лендмонт Лімітед (LANDMONT LIMITED) своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та відсотків за ним.

27. На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви надано:

- копію повідомлення про результати розгляду грошових вимог ІNG-BANK N.V. (ІНГ Банк Н.В.);

- копію договору поруки від 27.11.2007;

- копію установчого договору Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом від 27.12.2006.

28. У перебігу розгляду справи у суді першо інстанції розпорядником майна надані надіслані 23.06.2023 (а.с.97-101) запити до засновників Корпорації (а.с.102-105) стосовно прийняття ними рішення про затвердження укладання кредитного договору та спірного договору поруки, що його забезпечує.

Втім жодних результатів реагування на вказані запити до матеріалів справи не надані.

29. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного та Господарського кодексів України (далі - ЦК та ГК відповідно) та в контексті приписів Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

VІ. Оцінка апеляційного суду:

30. Суть апеляційного перегляду полягає у перевірки висновку місцевого суду про недоведеність позовних вимог щодо недійсності спірного договору поруки від 27.11.2007р., на якому ґрунтуються конкурсні вимоги Відповідача у межах справи про банкрутство Корпорації «ІСД», з підстав дефекту повноважень підписанта з боку останньої.

31. Скаржник наполягає на задоволені позовних вимог та скасування переглядуванного рішення через ствердження про допущені порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що полягало у такому: установчий договір корпорації є допустимим доказом для доведення наявності/відсутності повноважень у підписанта спірного договору, тоді як суд, констатувавши відсутність оригіналу та належним чином засвідченої копії такого доказу, припустив неповноту розгляду справи та не надав оцінки законності отримання розпорядником майна наявної копії установчого договору (1); передчасність і безпідставність висновку про укладеність спірного договору поруки з боку Корпорації «ІСД» через проставлену на договорі печатку (2).

32. Апеляційний суд, враховуючи, що спірний договір укладено за участю іноземної компанії і Відповідачем у справі також є нерезидент України, вважає за необхідне висловитися, насамперед, щодо юрисдикції вирішення цього спору та застосованого права.

32.1. Щодо юрисдикції:

- положення п.17 спірного договору поруки містить, зокрема, наступне застереження «…і, для зручності Бенефіціара, суди Англії матимуть виключну підсудність стосовно врегулювання будь-яких суперечок, які можуть виникнути з нього чи у зв`язку із ним». Вказане застереження розцінюється колегією суддів як пророгаційна угода про вибір сторонами іноземного (відносно України) державного суду (оскільки жодною мірою не згадується про «арбітражність» означеного суду у розумінні Конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 та Європейської конвенції про зовнішньоторгівельний арбітраж 1961);

- станом на момент укладання спірного договору редакція Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон МПП) не передбачала можливості вибору сторонами приватно-правового договору з іноземним елементом іноземним державного суду для розгляду певного спору таке право було передбачено внаслідок доповнення Закону МПП статтею 4-1 згідно Закону №2627-IX від 21.09.2022 (набрав чинності 15.10.2022);

- Конвенція про угоду про вибір суду від 21.03.2016, яка б в силу статусу міжнародно-правового договору згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ч.2 ст.3 Господарського процесуального кодексу України мала б пріоритет у застосуванні перед національними законами для цілей визначення підсудності, згідно листа Міністерства закордонних справ України від 01.05.2023 №72/14-612-48728 була ратифікована Україною 15.06.2021, але набрала чинності 01.08.2023 після відкриття провадження у цій справі, яке відбулося 11.05.2023;

- ст.75 Закону МПП у редакції, чинній на момент відкриття провадження у розглядуваній справі, встановлює, що підсудність справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі і подальша зміна чи відпадіння підстав для такої підсудності у ході провадження на таке визначення не впливає (ч.1 цієї норми). Своєю чергою, ч.2 цієї норми зумовлює відмову у відкритті провадження у справі судом України через наявність до моменту відкриття провадження у суду відомостей про наявність у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави справи із спору між тими ж сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав, тоді як ч.3 визначає необхідність залишення судом України позову без розгляду, якщо відомості про розгляд тотожного спору іноземним компетентним органом будуть з`ясовані після відкриття провадження у справі. Наразі, матеріали розглядуваної справи не містять жодних відомостей про розгляд тотожного позову відповідним судом Англії;

- абз. 2 ч.1 ст. 2 КузПБ в редакції, що діяла на момент відкриття провадження у цій справі, визначає пріоритет його приписів як спеціальної норми у питання регламентації провадження у справах про банкрутство, не тільки відносно Господарського процесуального кодексу України, але й інших законів України. Своєю чергою, ст.7 КУзПБ передбачає принцип концентрації майнових позовних спорів у межах справи про банкрутство боржника (зокрема і спорів про недійсність правочинів, укладених боржником як у даному випадку), визначаючи, таким чином, спеціальні правила підсудності, які кореспондуються із приписом п.7 ст 77 Закону МПП (у редакції на момент відкриття провадження у справі) щодо виключної підсудності судом України справи з іноземним елементом;

- зважаючи на викладене, колегія апеляційного суду, попри згадане пророгаційне застереження у спірній угоді, не вбачає підстав для застосування п.11 ч.2 ст.226 Господарського процесуального кодексу України та погоджується із наявністю компенсації місцевого суду розглядати по суті такий позов, через що відмічає відсутність підстав для виходу за межі апеляційного перегляду у порядку ч.2 ст.278 цього Кодексу.

32.2. Щодо застосовного матеріального права:

-п.17 спірного договору також містить застереження наступного змісту «Цей договір регулюється законодавством Англії…», що розцінюється апеляційним судом як чітке визначення/вибір сторонами застосованого права у розумінні ст.5 Закону МПП (у редакції чинній на момент укладання спірного договору);

- обране право, у відповідності до ст.6, а також ст.ст.32, 33 Закону МПП (і в редакції на момент укладання спірного договору, і у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції) регламентує також і розглядуване у межах цієї справи питання дійсності спірного договору;

- водночас, ураховуючи, що визначена Позивачем підстава недійсності спірного договору полягає у дефекті повноважень підписанта, яка (підстава) за оцінкою судової колегії співвідноситься із аспектами дієздатності та повноваження органу/представника юридичної особи-резидента України, які за змістом ст.ст.25,26 та 28 Закону МПП регламентуються «особистим законом юридичної особи», у розглядуваному випадку для оцінки доводів апеляційної скарги щодо наявності/відсутності доведеного факту укладання спірного договору усупереч вимог такого «особистого закону» підялгає застсоуванню відповідно законодавство України;

- своєю чергою, лише за умов встановлення (доведення Позивачем згідно вимог ст.ст.13,74 Господарського процесуального кодексу України) факту означеного порушення «особистого закону» Корпорації «ІСД» укладанням спірного договору, суд мав би вирішувати питання достатності означеного факту для кваліфікації спірного договору як недійсного за приписами англійського права (із встановлення його змісту у порядку ст.8 Закону МПП, що вже і так здійснюється апеляційним судом у межах апеляційного провадження №202 та 205 Д/3 у справі №905/2199/20) та можливості застосувати наслідки обмеження повноважень підписанта спірного договору з боку Корпорації «ІСД» у спірних правовідносинах з іноземною юридичною особою у порядку ст.28 Закону МПП.

33. За змістом ст.ст. 4,5 Господарського процесуального кодексу України задоволення позову вимагає доведеності Позивачем такої сукупності елементів: наявність захищуваного права/легітимного інтересу (як об`єкту судового захисту (1), порушення (невизнання або оспорювання) такого об`єкту судового захисту з боку визначеного відповідача (2) та належність (адекватність порушенню і передбаченість законом) обраного способу судового захисту (3). Недоведеність будь-якого з означених елементів зумовлює відмову у позові.

33.1. Ураховуючи, що Позивач є стороною спірного договору поруки, тоді як Відповідач використовує останній у якості одного обґрунтування своїх конкурсних вимог у межах банкрутства Корпорації «ІСД» (що вбачається із змісту ухвали Господарського суду Донецької області від 19.01.2023 у справі №905/2199/20), остільки Позивач цілком управнений ініціювати провадження щодо дійсності спірного договору як способу усунення підстав існування майнових вимог до себе, наразі існування означеного легітимного інтересу та можливість у принципі задля його захисту ініціювати розглядуваний позов не спростувалося і Відповідачем та не заперечено за змістом переглядуваного рішення. Отже, апеляційний суд убачає наявним (1) елемент з визначених вище необхідних умов.

33.2. Своєю чергою, визнання договору недійсним як спосіб захисту цілком застосований судом за змістом ч.2 чт.7 КУзПБ та ст.33 Закону МПП у розглядуваній справі з іноземною юридичною особою (апеляційний суд відмічає, насамперед, ті норми національного законодавства, які є застосованими незалежно від приписів англійського права, якому сторони підпорядкували спірний договір).

33.3. Таким чином, колегія апеляційного суду має сконцентрувати увагу довкола правової оцінки висновку про недоведеність Позивачем складника, що охоплюється (2) із вказаних вище обов`язкових елементів, у спростуванні якого (висновку) і полягають доводи апеляційної скарги.

34. Насамперед слід відмітити, що оскільки дефект повноважень стверджується Позивачем саме відносно підписанта договору поруки з боку Корпорації «ІСД», сутність порушення з боку Відповідача об`єкту судового захисту фактично полягає у використанні спірного договору попри «дефективність його вчинення через брак повноважень» з метою задоволення власних майнових інтересів у правовідносинах з Позивачем у межах його справи про банкрутство. Таким чином, досліджуваний елемент (2) містить дві складові: власне, брак повноважень підписанта (а) та обізнаність (обов`язок бути обізнаною) про такий дефект контрагента за договором (б), що слідує із змісту ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України, ст.28 Закону МПП. При цьому, тягар доведення цих 2-х складових покладається на Позивача, але недоведеність складника а) усуває потребу дослідження складника б).

35. Щодо доведеності стверджуваного Позивачем браку повноважень підписанта спірного договору крізь зміст доводів апеляційної скарги колегія апеляційного суду зазначає наступне:

35.1. Апелянт цілком обґрунтовано зазначає, що у світлі положень ст.87 Цивільного кодексу України та ст.ст. 57, 120 Господарського кодексу України установчий договір та/або статут Корпорації є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами як вид відповідних письмових документів і місцевим судом за змістом оскаржуваного рішення не було зазначено іншого щодо способу встановлення повноважень на укладання спірного договору з боку Позивача як Поручителя.

35.2. Оскільки дійсність спірного договору оцінюється на момент його укладання, остільки стверджуваний Позивачем дефект повноважень має визначатися за редакцією Статуту та/або установчого договору, яка існувала саме станом на 27.11.2007. Згадувані Скаржником обставини непередання документів розпоряднику майна та вірогідність їх втрати у зв`язку із подіями АТО (зважаючи на первісну реєстрацію Корпорації «ІСД» у м. Донецьку) у світлі приписів ст.ст.13,74 Господарського процесуального кодексу України не звільняють Позивача від процесуального обов`язку довести свої твердження саме з наданням та у контексті відповідної редакції установчих документів Корпорації.

35.3. Як встановлено ч.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідний доказ мав бути наданий Позивачем разом із поданням позовної заяви, або, у разі не можливості його подання з об`єктивних причин, згідно ч.4 цієї норми Позивачем мало бути застережено про це з метою встановлення судом додаткового строку для подання таких доказів чи витребування таких доказів у порядку ст.81 цього Кодексу:

- у позовній заяві не було зазначено ані про неможливість надання відповідної редакції установчих документів Корпорації, ані про необхідність їх витребування у судовому порядку;

-до позовної заяви було додано копію установчого договору Корпорації «ІСД» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників від 27.12.2006 (а.с. 15-29), на якому вбачається відмітка про посвідчення такого договору приватним нотаріусом саме з аналізу цього джерела Позивачем зроблені висновки щодо належного способу підтвердження повноважень підписанта.

35.4. Місцевим судом встановлено та за змістом апеляційної скарги не заперечується, що наявна у матеріалах справи копія установчого договору у оригіналі або належним чином засвідченій копії (є у електронному вигляді, не засвідчений жодним електронним підписом згідно вимог ч.3 ст.91 Господарського процесуального кодексу України) у Позивача відсутня:

- всупереч ч.5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не було зазначено наявність у нього або іншої особи оригіналу такого доказу;

- наявна копія установчого договору не відповідає вимогам ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, на що справедливо вказав місцевий суд;

- як наслідок, суд першої інстанції цілком правомірно згідно вимог ч.6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України не взяв до уваги цей єдиний представлений Позивачем доказ, що є цілком достатньо для висновку про недоведеність підстави позову;

- зауваження Скаржника щодо ненадання правової оцінки законності отримання розпорядником майна представленої копії установчого договору у колишнього працівника не тільки не звільняють Позивача від необхідності дотримання наведених вище вимог ст.91 Господарського процесуального кодексу України (його здійснено не було), але й у світлі статусу цього працівника як конкурсного кредитора у справі про банкрутство (грошові вимоги ОСОБА_2 визнані ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.01.2022 у справі №905/2199/20), який в силу такого статусу цілком виправдано процесуально зацікавлений у зменшені обсягу вимог інших конкурсних кредиторів, унеможливлюють верифікацію судом достовірності такого доказу у розумінні ст.78 Господарського процесуального кодексу України (якщо була б надана його належним чином засвідчена копія до матеріалів справи);

- відносно стверджуваної Скаржником допущеної місцевим судом неповноти розгляду спору, апеляційний суд відмічає, що у суді першої інстанції Позивач не скористався процесуальними можливостями щодо витребування доказів у порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України у приватного нотаріуса, який посвідчував відповідний установчий договір (або у відповідному нотаріальному архіві, ймовірність перебування якого на контрольованій Україною території розпорядником майна у межах цієї справи не перевірялась) або у засновників/учасників Корпорації (поточних або тих, що були у цьому статусі на момент укладання спірного договору поруки) відповідні письмові звернення на адресу таких учасників (а.с. 97-105) були подані, по-перше, вже після відкриття провадження у справі; по-друге, стосувалися лише рішення зборів про затвердження укладання спірного договору, а не установчих документів, які б визначали необхідність ухвалення такого рішення взагалі, та, по-третє, не мали наслідком ані надання такими особами запитуваних документів (до матеріалів справи не залучено), ані подання клопотання про поновлення строку для вирішення питання про витребування у цих осіб документів судом;

-з метою забезпечення реалізації Позивачеві права ефективного доступу до суду у світлі аргументів щодо труднощів у доступі до документації, апеляційним судом було задоволення клопотання Апелянта про витребування копії матеріалів реєстраційної справи, однак з наданих до суду частини наявних у розпорядженні державного реєстратора вказаних матеріалів (сформовані з 2015) не вбачає установчих документі Корпорації у редакції, що діяла на момент укладання спірного договору.

35.5. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду щодо недоведеності Позивачем стверджуваного ним вчинення спірного договору з боку Корпорації «ІСД» неуповноваженого особою, відмічаючи, що до матеріалів справи не тільки не надано належного, допустимого та достовірного доказу встановлення обмежень установчим договором на укладання такого як оспорюваний договір, але й того, що такі обмеження з відповідними формуваннями існували саме на дату укладання спірного договору.

36. З приводу доводу (2) апеляційної скарги (п.31 цієї постанови) колегія апеляційного суду відмічає наступне:

-наявна у матеріалах цього позовного провадження і основного провадження у справі про банкрутство належним чином засвідчена копія спірного договору містить відбиток печатки Корпорації і Позивачем лише на стадії апеляційного перегляду висловлюється нічим не підтверджені сумніви щодо достовірності такої печатки ані самостійно замовленого, ані ініціації про призначення судом у порядку ст.99 Господарського процесуального кодексу України експертного дослідження матеріали справи не містять;

-у позовній заяві Позивачем застережено, що він «не оспорює факти та обставини, пов`язані з виконанням договору поруки, а оспорює його дійсність», а отже сприймає спірний договір як існуючий об`єкт оспорювання, зважаючи на що аргументи Апелянта, які опосередковано піддають сумніву сам факт укладання Корпорації «ІСД» (безвідносно до перевищення повноважень на таку дію, якщо мало місце), колегією суддів відхиляються у світлі концепції «заборони суперечливої поведінки». При цьому, апеляційним судом також враховується, що за змістом наявного у матеріалах справи повідомлення №06/12/22-8 від 06.12.20022 (а.с. 30-32) про результати розгляду грошових вимог Відповідача як кредитора Корпорації «ІСД», розпорядником майна (який і подав цей позов) серед іншого зазначалося, що Боржник поручився за зобов`язаннями Корпорації «Лендмонд Лімітед» перед «ІНГ Банк Н.В.», на підставі спірного договору, проте строк дії цієї поруки сплив;

-Скаржник не коментує та не спростовує цілком слушні зауваження місцевого суду з точки зору застосування стандарту вірогідності за ст.79 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності жодних звернень Корпорації відносно протиправного використання її печатки на спірному договорі або його підписання неуповноваженого (невідомою) особою, при тому, що з моменту вчинення такого договору і до подій АТО, з яким Скаржник пов`язує втрату документації (Корпорація «ІСД» була створена та первісно зареєстрована у м.Донецьку), або до події ув`язнення Генерального директора у 2018 у РФ (факт, який доводився до відома колегії суддів під час перегляду судових актів у межах основного провадження у справі про банкрутство №905/2199/20) було достатньо часу з точки зору розумності та добросовісності;

-апеляційний суд відмічає, що стороною договору у такому ж статусі Поручителя як і Позивач, є також ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», що також могло бути джерелом відомостей відносно обставин укладання/підписання цього договору, яким (джерелом) без пояснення причин і без залучення до участі у справу не скористався Позивач;

- за змістом висловленої у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №916/329/21 (916/3265/21) правової позиції з метою ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотримання принципу процесуальної економії, розглядаючи позов у межах справи про банкрутство, суд не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих до матеріалів позовного провадження його учасниками, але має в силу особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, у тому числі і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство. За висновком апеляційного суду цей же підхід є застосовним і відносно необхідності врахування матеріалів інших позовних проваджень у межах справи про банкрутство, зокрема, ініційованих цим же Позивачем. Наразі, у матеріалах позовного провадження №905/2199/20 (905/564/23) міститься відомий розпоряднику майна сертифікат щодо формальностей від 27.11.2007 (а.с. 70-72 вказаної справи), який достатньою мірою підтверджує не тільки факт підписання саме оспорюваного у межах справи №905/2199/20 (905/497/23) договору поруки, але й уповноваження загальними зборами учасників на підписання такого договору генеральним директором Корпорації «ІСД» Олегом Мкртчаном;

-Таким чином, апеляційний суд не вбачає порушень процесуального законодавства судом першої інстанції у формулювання висновку щодо більшої вірогідності доказів укладання спірного договору уповноваженою особою Позивача.

37. Апеляційний суд погоджується із слушністю зауважень місцевого суду з приводу висловлених Відповідачем заперечень щодо відсутності підстав для застосування п.3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України до заявленого позову з мотивів розгляду у межах справи про банкрутство конкурсних вимог Відповідача як кредитора Позивача - жодних підстав для ототожнення провадження з визнання конкурсних вимог та позовного провадження з визнання недійсним договору, на якому такі вимоги грунтуються, процесуальне законодавство не містить. Аналогічний безпідставний аргумент Відповідач наводить і у запереченнях проти апеляційних вимог (приведено у п.6.1. цієї постанови).

Також юридично неспроможним з точки зору впливу на результати апеляційного перегляду є теза Відповідача, приведена у п.6.2. цієї постанови, адже жоден елемент статусу останнього не надає його привілеїв з точки зору принципу рівності сторін та не обмежує розпорядника майна у здійсненні визначених КУзПБ функцій (у тому числі - з подання подібних позовів).

38. Викладене зумовлює відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін, що за змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Наразі, інших у розумінні ч.3 ст.123 цього Кодексу судових витрат сторонами згідно вимог ст.124 Господарського процесуального кодексу України заявлено не було, що усуває необхідність вирішення питання про їх розподіл.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича, м. Біла Церква Київської області на рішення від 30.08.2023 (повний текст підписано 31.08.2023) у справі №905/2199/20 (905/497/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2023 (повний текст підписано 31.08.2023) у справі №905/2199/20 (905/497/23) залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича, м. Біла Церква Київської області.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2023.

Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя Л.І. Бородіна